Рішення

від 19.03.2013 по справі 901/431/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2013 Справа № 901/431/13-г

За позовом Державного концерну «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра», м. Ялта

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД, м. Сімферополь

про стягнення 17588,36 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Чмарова Л.О., довіреність №412/1 від 21.01.2013р., провідний юрисконсульт,

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Державний концерн «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД суми заборгованості у розмірі 17588, 36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за ліцензійним договором щодо повної та своєчасної оплати винагороди за використання знаку для товарів та послуг у вигляді платежів-роялті, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 15652,20 грн. Позивачем відповідно до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» на суму заборгованості нарахована пеня у сумі 1936,16 грн.

Відповідачем надано суду заперечення на позовну заяву, в яких ним зазначається, що відповідно до ліцензійного договору від 11.05.2009р. позивачем на адресу відповідача було виставлено рахунок на суму 45652,20 грн. 28.02.2012р. відповідачем на рахунок Державного концерну «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» було перераховано суму у розмірі 30000,00 грн. Залишок суми не було перераховано, оскільки у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД було порушено провадження у справі про банкрутство ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2012р. у справі №5002-19/428-2012 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим. Відповідач посилається на ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно якої мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство.

Крім того відповідач зазначає, що 10.04.2012р. ініціюючим кредитором було дано оголошення у газеті «Урядовий кур'єр» про порушення відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД процедури банкрутства та строках пред'явлення вимог кредиторів. Кінцевим строком прийняття заяв від кредиторів було 10.05.2012р. Оскільки Державним концерном «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» заяв про визнання грошових зобов'язань до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД на адреси розпорядника майном, господарського суду та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД не направлялось, відповідачем заборгованість у розмірі 17588,36 грн не визнається та вважається погашеною згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У судове засідання відповідач явку представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2013р. не виконав, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений за адресою, зазначеною в позовній заяві, яка відповідає адресі, вказаній у наявній в матеріалах справи довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №677867 від 18.02.2013р. (а. с. 31-34).

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2009р. між Національним виробничо-аграрним об'єднанням «Масандра» (Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (Ліцензіат) було укладено ліцензійний договір про надання дозволу на використання знаку для товарів і послуг (а. с. 6-7).

У розділі 1 вказаного договору надано визначення термінам, зокрема: «Свідоцтво» - це отримане Ліцензіаром свідоцтво України №49333 «Портвейн Алушта», №33626 «Мадера Крымская»; «Знак» - це позначення, на яке видано свідоцтво; «Територія» - адміністративно-територіальні одиниці України, які визначені цим договором і на які поширюється договір; «Продукція» - вина, для маркування яких використовується знак.

Відповідно до п. 2.1 договору Ліцензіар надає Ліцензіату на строк дії цього договору і за винагороду, яку сплачує Ліцензіат, невиключну ліцензію на території на використання знаку, який охороняється свідоцтвом, відносно товарів, на які поширюється дія свідоцтва: клас 33 - вино: «Портвейн Алушта», «Мадера Крымская». Ліцензіату надається таке право тільки на території України, він не має право надавати невиключні ліцензії третім особам.

Пунктом 7.1 договору визначено, що Ліцензіат зобов'язаний виплачувати Ліцензіару винагороду за використання знаку у вигляді платежів-роялті у розмірі 0,10 грн (ПДВ не обкладається) з однієї ємності, в яку розлита продукція, яка виготовлена Ліцензіатом і позначена знаком Ліцензіара. Платежі-роялті сплачується не пізніше 15 днів після закінчення чергового кварталу.

Згідно п. 8.1 договору Ліцензіат повинен надати інформацію Ліцензіару про об'єми виробництва та реалізації продукції з використанням знака за відповідний період.

Відповідно до п. 10.1 договір вважається дійсним з дати підписання його сторонами до 31.12.2010р.

Пунктом 7.2 договору визначено, що після закінчення строку дії договору його положення про оплату будуть застосовуватись доти, поки не будуть остаточно врегульовані платежі, зобов'язання по яким виникли протягом його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №972 (а. с. 17) реорганізовано Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» шляхом перетворення його у Державний концерн «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра», а також затверджено статут Державного концерну «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра».

У пункті 1 статуту (а. с. 18) Державного концерну «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» визначено, що Державний концерн «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» є правонаступником виробничо-аграрного об'єднання «Масандра», на баланс якого передається все майно, що належало виробничо-аграрному об'єднанню «Масандра».

19.01.2012р. відповідачем направлено на адресу Державного концерну «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» лист за вих. №21 (а. с. 11), в якому він повідомив позивача, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД вироблено та реалізовано продукції з використанням знаку в об'ємі 456522 пляшки, що складає 45652,20 грн. Відповідач також просив виставити йому рахунок для сплати.

Об'єм виробництва та реалізації у кількості 456522 пляшки підтверджується наявним у матеріалах справи звітом Ліцензіара від 28.02.2012р. (а. с. 12) про використання свідоцтва №49333 «Портвейн Алушта» та №33626 «Мадера Крымская» за договором б/н від 11.05.2009р.

Державним концерном «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» 28.02.2012р. було виставлено відповідачу рахунок №7 (а. с .15) на оплату послуги з використання товарного знаку на суму 45652,20 грн.

А отже зобов'язання щодо оплати суми винагороди на користь позивача у Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД виникло саме з 28.02.2012р.

Наявною у матеріалах справи банківською випискою (а. с. 14) по особовому рахунку Державного концерну «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» підтверджується, що у рахунок оплати рахунку №7 від 28.02.2012р. відповідачем було перераховано, а позивачем отримано 30000,00 грн винагороди за використання знаку відповідно до договору б/н від 11.05.2009р.

Таким чином сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД перед Державним концерном «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» станом на 29.02.2012р. склала 15652,20 грн, що також вбачається з наявного у матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків (а. с. 13), підписаного обома сторонами.

У зв'язку з наведеним 07.06.2012р. позивач направив на адресу відповідача лист за №412/501 (а. с. 10) з пропозицією в добровільному порядку негайно перерахувати вказану суму боргу на розрахунковий рахунок позивача.

Однак відповіді або відповідного реагування від відповідача за вказаним листом Державний концерн «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» не отримав.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Державним концерном «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про ліцензійний договір.

Відповідно ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач зобов'язання щодо повної оплати суми винагороди за використання знаку в порушення умов договору належним чином не виконав, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 15652,20 грн.

На дату розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати виниклої заборгованості.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з виплати суми винагороди за використання знаку у розмірі 15652,20 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача відносно того, що позивач є конкурсним кредитором, який своєчасно не подав до господарського суду письмової заяви з вимогами до боржника, а отже заборгованість у розмірі 17588,36 грн згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вважається погашеною, судом не приймаються до уваги у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2012р. порушено провадження у справі про банкрутство №5002-19/428-2012 за заявою кредитора Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції згідно із змінами і доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22 вересня 2011 року №3795-VI, яка діяла на момент винесення вказаної ухвали, визначено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на яку посилається відповідач у своїх запереченнях, визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання щодо оплати суми винагороди у розмірі 45652,20 грн на користь позивача у Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД виникло в момент визначення об'єму виробництва та реалізації продукції та розміру винагороди за використання знаку шляхом складання звіту Ліцензіара про використання свідоцтв №49333 та №33626 за договором б/н від 11.05.2009р. та виставлення позивачем рахунку на оплату послуги з використання товарного знаку на суму 45652,20 грн, а саме з 28.02.2012р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство (а. с. 12, 15).

З наведеного виходить, що позивач у даній справі відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є поточним кредитором, оскільки його вимоги до боржника виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у зв'язку з чим посилання відповідача на приписи ч. 2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є необґрунтованими та не можуть бути застосовані до вимог позивача у даній справі.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у сумі 1936,16 грн суд зазначає наступне.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань за ліцензійним договором позивачем на підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» на суму заборгованості нарахована пеня за період з 28.02.2012р. по 25.12.2012р., яка складає 1936,16 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

У відповідності до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином угода про забезпечення зобов'язання неустойкою (пенею) вчиняється також в письмовій формі.

Згідно п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» від 29.04.1994р. №02-5/293 з дати набрання чинності Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Пунктом 3 зазначеного роз'яснення передбачено, що оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами.

З тексту ліцензійного договору від 11.05.2009р. вбачається, що сторонами не було передбачено умови відносно забезпечення виконання господарських зобов'язань заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених діючим законодавством.

Отже з огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання відповідача щодо сплати винагороди за використання знака у вигляді платежів-роялті, застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені в сумі 1936,16 грн. є неправомірним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Державного концерну «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД суми пені у розмірі 1936,16 грн є необґрунтованими та відмовляє в їх задоволенні.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Державного концерну «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» задоволено частково судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим суд відшкодовує позивачу судовий збір за рахунок відповідача у розмірі 1531,10 грн.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 19.03.2013р.

Повне рішення складено 22.03.2013р.

На підставі викладеного та керуючись ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 7, код ЄДРПОУ 30848549, п/р2600800146972 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Ялта, МФО 324786; р/р26004000131001 у Сімферопольській філії ПАТ «Укрінбанк» м. Сімферополь, МФО 384782) на користь Державного концерну «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» (98650, АР Крим, м. Ялта, смт Масандра, вул. Миру, 6; код ЄДРПОУ 00411890, р/р26009515413831 у Ялтинському відділенні №515 КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь, МФО 324010; р/р26005000094892 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ, МФО 300023) суму заборгованості у розмірі 15652,20 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення 1936,16 грн пені відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виноробне підприємство «Діоніс» ЛТД (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Грибоєдова, 7, код ЄДРПОУ 30848549, п/р2600800146972 в ВАТ «Укрексімбанк» м. Ялта, МФО 324786; р/р26004000131001 у Сімферопольській філії ПАТ «Укрінбанк» м. Сімферополь, МФО 384782) на користь Державного концерну «Національне виробничо-аграрне об'єднання «Масандра» (98650, АР Крим, м. Ялта, смт Масандра, вул. Миру, 6; код ЄДРПОУ 00411890, р/р26009515413831 у Ялтинському відділенні №515 КРФ АКБ «Укрсоцбанк» м. Сімферополь, МФО 324010; р/р26005000094892 в ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ, МФО 300023) 1531,10 грн судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна