Рішення

від 14.03.2013 по справі 922/470/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р.Справа № 922/470/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Укртелеком" в о. ХФ ПАТ "Укртелеком" (м. Харків) до Відділу освіти Дворічанської районної державної адміністрації (смт. Дворічна, Харківська обл.) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області (м. Харків) про стягнення 7526,55 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мартіна Л.І., довіреність №1154 від 10.12.12 р.;

відповідача - не з"явився;

третьої особи - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ ПАТ "Укртелеком" в особі ХФ ПАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Відділу освіти Дворічанської районної державної адміністрації на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договору №250200083 від 25.05.10 р. про надання телекомунікаційних послуг. Відповідно до вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 7526,55 грн., з яких 7324,05 грн. - сума основного боргу, 145,88 грн. пені, 14,10 грн. збитків від інфляції, 45,52 грн. 3% річних. Судовий збір у розмірі 1720,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 лютого 2013 р. було прийнято вказану позовну заяву, залучено до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, порушено провадження у справі №922/466/13-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18 лютого 2013 р. о 10:50.

Ухвалою суду від 18.02.13 р. розгляд справи було відкладено на 04.03.13 р.

Ухвалою суду від 04.03.13 р. розгляд справи було відкладено на 14.03.13 р.

12.03.13 р. до канцелярії суду від представника 3-ї особи надійшла заява, в якій він просить замінити Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області на Управління державної казначейської служби України у Дворічанському районі Харківській області.

Суд, розглянувши заяву 3-ї особи про заміну Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області на Управління державної казначейської служби України у Дворічанському районі Харківській області, вирішив в її задоволенні відмовити як необґрунтовану.

Представник позивача в судовому засіданні 14.03.13 р. підтримав позовні вимоги частково в частині стягнення з відповідача 145,88 грн. пені, 14,10 грн. збитків від інфляції, 45,52 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн., просив припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 7324,05 грн.

Представник відповідача в судове засідання 14.03.13 р. не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Представник третьої особи в судове засідання 14.03.13 р. не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ПАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (Укртелеком) та Відділом освіти Дворічанської районної державної адміністрації (Абонент) 25.02.2010 р. був укладений договір № 250200083 про надання телекомунікаційних послуг і відкритий особовий рахунок №500083.

У зв'язку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства» рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Укртелеком" від 14.06.2011 р. ВАТ "Укртелеком" перейменовано на ПАТ "Укртелеком", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ "Укртелеком".

Відповідно до п. 1.1 договору № 250200083 про надання телекомунікаційних послуг від 25.02.2010 р., Укртелеком надає загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно переліку та в обсягах замовлених Абонентом, а Абонент зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 3.4.2 договору № 250200083 про надання телекомунікаційних послуг від 25.02.2010 р., Абонент зобов'язався своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.5 договору № 250200083 про надання телекомунікаційних послуг від 25.02.2010 р., порядок оплати отриманих послуг передбачено в кредит.

Відповідно до п. 4.1 договору № 250200083 про надання телекомунікаційних послуг від 25.02.2010 р., надання послуг за договором є платним.

Відповідно до умов договору № 250200083 про надання телекомунікаційних послуг від 25.02.2010 р., розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв"язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконував свої обов'язки за вищевказаним договором та надавав відповідачу телекомунікаційні послуги.

Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання передбачені умовами договору № 250200083 про надання телекомунікаційних послуг від 25.02.2010 р. в частині оплати за надані послуги та з вересня 2012 р. по січень 2013 р., оплачував отримані телекомунікаційні послуги не вчасно та не в повному обсязі.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині оплати за отриманні телекомунікаційні послуги, позивач на адресу відповідача надсилав рахунки-акти за надані послуги, але попередження були залишені відповідачем без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повністю не виконав свої зобов'язання за спірним договором щодо оплати наданих послуг позивачем, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 7324,05 грн.

За розрахунком позивача, з урахуванням оплат, здійснених відповідачем у вересні, жовтні 2012 року, залишок заборгованості відповідача перед позивачем станом на день подачі позову до суду (01.02.2013р.) становив 7324,05 грн.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

До того ж, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача існуючу основну заборгованість за Договором № 250200083 про надання телекомунікаційних послуг від 25.02.2010 р., що підтверджується з поданих відповідачем копій платіжних доручень.

У зв'язку з сплатою відповідачем боргу у сумі 7324,05 грн., суд вважає за необхідне провадження у справі припинити в цій частині на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до умов договору № 250200083 про надання телекомунікаційних послуг від 25.02.2010 р., у разі несвоєчасної оплати за надані послуги нараховується пеня, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 145,88 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 45,52 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми збитків, завданих інфляцією, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 14,10 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Відділу освіти Дворічанської районної державної адміністрації (62702, Харківська обл., смт. Дворічна, пров. Спортивний, 14, Код ЄДРПОУ 02146417) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9; р/р 26003592, в ХОД АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) суму пені у розмірі 145,88 грн., суму збитків від інфляції у розмірі 14,10 грн., три відсотки річних у розмірі 45,52 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача 7324,05 грн. основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

Повне рішення складено 19.03.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.