Ухвала

від 15.03.2013 по справі 2а-2357/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус А У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

15 березня 2013 року м. Київ № 2а-2357/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Мастер-Торг» (відповідач-2) про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2012 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) ДПІ у Голосіївському районі міста Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Вірма-Електросвіт» (податковим органом в позовній заяві помилково зазначено назву відповідача-1 ТОВ «Вірма-електросервіс»), ТОВ «ПКФ «Мастер-Торг» про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином (канцелярією суду позов зареєстровано 20 лютого 2012 року).

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на встановлені актом перевірки обставини, що свідчать про те, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Вірма-Електросвіт» з ТОВ «ПКФ «Мастер-Торг» носять характер нікчемного правочину, що в силу положень статті 228 Цивільного кодексу України є підставою для застосування наслідків, визначених наведеною нормою.

За наслідками розгляду клопотання ТОВ «Вірма-Електросвіт» ухвалою суду від 21 травня 2012 року позовна заява ДПІ у Голосіївському районі м. Києва залишена без розгляду на підставі ст.ст.99, 100, ч.3 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року ухвала суду першої інстанції скасована, справа направлена до Окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що перебіг строку звернення до суду у даних спірних правовідносинах має обраховуватись з дати складення податкового повідомлення-рішення від 17.08.2012 року, що є рішенням керівника ОДПС і є єдиним і остаточним підтвердженням правомірності встановлення порушень законодавства та створює правові наслідки для позивача.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2013 року адміністративна справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач-1 отримав ухвалу суду і судову повістку з дотриманням строку, встановленого КАС України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Про розгляд справи відповідач-2 повідомлявся у відповідності із вимогами статті 35 КАС України, однак кореспонденція повернулась до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання». На підставі положень ч.11 ст.35 та ч.3 ст.167 КАС України ухвали суду та судові повістки визнаються судом такими, що вручені, а відповідач-2 - належним чином повідомленим про день, час і місце проведення судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 05 березня 2013 року представників відповідача-1 і відповідача-2, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в період з 21.07.2011 року по 27.07.2011 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вірма-Електросвіт» (код ЄДРПОУ 359111010) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «ПКФ «Мастер-Торг» (код ЄДРПОУ 36128593) за період з 01.11.2008 року по 31.07.2009 року за результатами якої перевіряючими було складено акт від 03.08.2011 року за №375/1-23-35911101 (далі по тексту - Акт перевірки).

Вказаний Акт перевірки містить висновок податкового органу, що встановлені під час перевірки обставини дали податковому органу підстави стверджувати, що фінансово-господарські взаємовідносини ТОВ «Вірма-Електросвіт» з ТОВ «Мастер-Торг» носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст.203 ЦКУ.

Матеріали справи містять письмове клопотання відповідача-1 від 21.03.2012 року про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском податковим органом шестимісячного строку для звернення до суду із вимогою про стягнення коштів за нікчемним правочином.

Представник позивача в своїх письмових запереченнях наголошував на дотриманні строку звернення до суду посилаючись на те, що прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення, з датою складення яких позивач пов'язує виникнення у нього права звернення до суду із даним позовом, прийняті 17 серпня 2012 року, відтак направлена через поштове відділення 17 лютого 2012 року позовна заява подана в межах строку шестимісячного строку. При цьому, позивач визначає податкові повідомлення-рішення як єдине і остаточне підтвердження правомірності встановлення порушень законодавства що встановлює правові наслідки для позивача. Аналогічні твердження містить і апеляційна скарга позивача на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2012 року.

Згідно частин 3 статті 162 КАС України якщо в ході судового розгляду справи суд встановить, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з пропущенням установленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, позовна заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, а також про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, встановлених статтею 100 КАС України або визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом даного спору є стягнення коштів, одержаних за нікчемними правочинами, що укладалися між відповідачами. Аналіз змісту та характеру правовідносин, що виникли між відповідачами, їх оцінка на підставі норм законодавства та висновок про нікчемність правочинів викладені в Акті перевірки №375/1-23-35911101, що був складений і підписаний перевіряючими 03.08.2011 року .

Згідно ч.1 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом другим ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

З огляду на наведені норми процесуального права та зважаючи на дату складення акта перевірки, яким зафіксовано висновок податкового органу про нікчемність правочинів, суд приходить до висновку, що датою виникнення у позивача права на звернення до суду із даним позовом є саме 03 серпня 2011 року.

Доводи позивача про те, що строк звернення до суду повинен обраховуватись з дати прийняття податкових повідомлень-рішень №0001372307 та 0001362307 від 17.08.2011 року, складених на підставі акта перевірки, який не породжує правових наслідків для платника податків спростовується наступним.

Згідно із визначенням, наведеним у п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до положень п.58.1 п.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків контролюючим органом у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Отже, податкове повідомлення-рішення - є правовим актом індивідуальної дії органу державної податкової служби або митного органу, який останні зобов'язані прийняти у передбачених законом випадках, видається конкретному платнику податку та створює для нього юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити суму грошового зобов'язання та/або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Разом з тим, законодавець не пов'язує право податкового органу на звернення до суду з вимогами про застосування наслідків визнання правочину нікчемним із датою складення податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання або суму штрафних санкцій.

Натомість, акт перевірки, хоча і не створює правових наслідків для платника податків, однак по суті є службовим документом, який фіксує встановлені під час проведення перевірки обставини, факти виявлених порушень законодавства і є підставою для складення податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань (суми штрафних санкцій) та/або надає право для звернення до суду із вимогами про застосування наслідків нікчемності правочину.

Так, Вищий адміністративний суд України у листі від 06.05.2011 року № 742/11/13-11 наголосив на тому, що при визначенні строку звернення до суду з позовом про застосування наслідків визнання правочину нікчемним судам слід керуватися загальними правилами, передбаченими статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно строк звернення податкового органу до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та стягнення відповідних санкцій становить шість місяців. Зазначений строк обчислюється з дня, коли податковий орган дізнався або повинен був дізнатися про порушення інтересів держави внаслідок вчинення відповідного правочину з протиправною метою. Таким днем може бути або день проведення відповідної перевірки, або день надходження до органів державної податкової служби інших документів, які свідчать про вчинення відповідного правочину з протиправною метою, наприклад даних зустрічних перевірок контрагентів платника тощо.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 вересня 2012 року у справі №К/9991/49691/12 .

З огляду на наведене, датою, з якою пов'язується виникнення у ДПІ у Голосіївському районі міста Києва право на звернення до суду із даним позовом є 03.08.2011 року, і зважаючи на положення абз.2 ч.2 ст.99 КАС України останнім днем звернення до суду з вказаними вимогами є 03.02.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи позов було надіслано до суду податковим органом через поштове відділення 17.02.2012 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

При цьому, інших доводів на обґрунтування наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, а саме, існування обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення позивачем не наведено, доказів на підтвердження існування таких обставин до позовної заяви не додано.

Згідно ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

З огляду на встановлений на підставі викладених представником позивача доводів та наявних в матеріалах справи доказів і з врахуванням положень законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, суд вважає доведеним факт невчасного звернення податкового органу до суду із даним позовом, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви про стягнення заборгованості зі сплати коштів, одержаних за нікчемним правочином без розгляду.

Керуючись ст.ст.99, 100, ч.3 ст.162, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Залишити без розгляду позовну заяву Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електроссвіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Мастер-Торг» про стягнення в дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська