Рішення

від 19.03.2013 по справі 904/558/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.13р. Справа № 904/558/13-г За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Росія",

с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агрома", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 99 674,47 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 79 812,16 грн., пені в розмірі 19 862,31 грн., згідно договору поставки №0103/11 від 01.03.2011р.(надалі «Договір»)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов Договору не виконав зобов'язання щодо поставки товару, що стало підставою для вимоги стосовно повернення суми передплати.

Щодо пені, позивач як на підставу її нарахування посилається на п. 6.2 Договору.

Судові засідання відбувались 31.01.2013 року, 14.02.2013 року, 05.03.2013 року, 19.03.2013 року. Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, зокрема витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №042829 та договору поставки №0103/11 від 01.03.2011року.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агрома" (Постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма "Росія" (Покупець) укладено договір поставки №0103/11.

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарські запасні частини, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити їх згідно з умовами даного договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника.

На виконання п.2.2. Договору, згідно виставленого рахунку №106 від 28.03.2011р., позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 79 812,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням №884 від 31.03.2011р.

Відповідно до п.4.4. Договору, поставка товару здійснюється на умовах EXW склад постачальника згідно з міжнародними правилами «Інкотермс-2000», на протязі 7-28 робочих днів з моменту внесення попередньої оплати.

Таким чином, граничний строк поставки товару, відповідно до п.4.4 Договору, 12.05.2011 року.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, у встановлений строк товар не поставив.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

15.02.2012 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію-вимогу №1, в якій вимагає повернути вартість не поставленого товару у 5-ти денний термін, з моменту отримання даної претензії-вимоги. Таким чином, з 15.02.2012 року позивач відмовився від виконання зобов'язання в натурі.

В гарантійному листі №74/04 від 06.04.2012 року відповідач гарантував повернення грошових коштів в першій декаді липня 2012 року.

В гарантійному листі №88/07 від 03.07.2012 року відповідач гарантував повернення грошових коштів в другій декаді липня 2012 року.

Від відповідача на адресу позивача надійшов лист №178/11 від 27.11.2012 року, в якому він повідомляє, що у зв'язку з критичним та нестабільним фінансовим становищем на підприємстві не має можливості розрахуватися належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України України ).

Доказів повернення попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 79 812,16 грн. відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Таким чином, право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено в ч.2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань щодо встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що за прострочку поставки або не повну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості не поставленого в строк товару за кожен день такої прострочки. З аналізу цього пункиу Договору вбачається, що сторони встановили договірну санкцію за невиконання обов'язку в натурі, яку і вимагає стягнути позивач.

Позивач нарахував пеню, за період з 11.05.2011 року по 25.12.2012 року , розмір якої складає 19 862,31 грн.

З урахуванням вимог чинного законодавства та умов договору, судом зроблено перерахунок пені, за період з 13.05.2011 року (перший день прострочки виконання зобов'язання в натурі) по 15.02.2012 року (дата, коли позивач відмовився від виконання обов'язку в натурі), сума якої складає 22 267,59 грн. Таким чином, задоволенню підлягає пеня в розмірі 19 862,31 грн., яка заявлена позивачем.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи те, що судовий збір внесено в більшому розмірі ніж передбачено законом, суд вважає за необхідне повернути позивачу суму судового збору в розмірі 937,96 грн.

Керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст. ст. 1, 22, 33, 44, 49, 82 -85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агрома" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, б. 47, кв. 61, код ЄДРПОУ 36607174) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Росія" (Запорізька область, Бердянський район, с. Новопетрівка, вул. Набережна, 14-А, код ЄДРПОУ 25223209) суму попередньої оплати в розмірі 79 812,16 грн., пеню в розмірі 19 862, 31 грн., витраті по сплаті судового збору в розмірі 1993,49 грн., про що видати наказ.

Повернути Приватному сільськогосподарському підприємству Агрофірма "Росія" (71162, Запорізька область, Бердянський район, с. Новопетрівка, вул. Набережна, 14-А, код ЄДРПОУ 25223209) судовий збір в розмірі 937,96 грн., надмірно сплачений, згідно платіжного доручення №1251 від 21.12.2012 року, яке знаходиться в матеріалах справи, про що видати ухвалу.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.03.2013 року

Суддя Я.С. Золотарьова