Постанова

від 26.02.2013 по справі 801/1226/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2013 р. Справа №801/1226/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Магері М.В.,

представника позивача - Жаворонкової Г.В., від 23.01.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Мідас-2007»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Мідас-2007» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000922204 від 22.01.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 61483грн., в тому числі за основним платежем 51666грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9817грн., №0000912204 від 22.01.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 78056,25грн., в тому числі за основним платежем 68020грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10036,25грн.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту та валових витрат сум, сплачених позивачем БВП «Строитель Плюс», у зв'язку із встановленням під час проведення перевірки, що угоди з таким постачальником є нікчемними.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, дату та час розгляду адміністративної справи повідомлен належним чином - судовою повісткою, про поважність причин неприбуття у судове засідання суд не повідомив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 01.02.2013 року відповідачу було запропоновано надати письмові заперечення на адміністративний позов, а також всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані, як докази у справі.

Згідно ч.6 ст.71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу на основі наявних в ній доказів за відсутністю нез'явившегося представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Приватне підприємство «Мідас-2007» є юридичною особою (ідентифікаційний код 35053234), перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість з 08.05.2007 року, про що видане свідоцтво №100039630.

Посадовою особою ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Мідас-2007» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість із взаємовідносин з ПП «Скипер», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ПП «Ротонда-Торг», ПП «Габарит-груп», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ТОВ «ВТК Окнополь», ТОВ «Бренд-Строй», ПП «Сіті-Буд», ПП «Добре місто», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит-Торг», ПП «Нантехімидж», ПП «Кримторг», ТОВ «БК Акрополь», ПП «Базис Торг», ПП «Мастер Торг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар Крим», ТОВ «Кримстройиндустрия», ТОВ «Аквамарин», ПП «Євроградстрой», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ Компані», Фірма «Капітель плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ТОВ «Капітал Сервіс плюс», ПП «Стілар», ПП «Бізнеспромторг», ТОВ «Трейд Сервіс плюс», ПП «Портал Крим», ТОВ «Укростпоставка», ПП «Європродукт», ТОВ «Люкссервістрейд», ПП «Айкон Крим», ПП «Севграндтрейд», ПП «Контакт Торг» за період з 01.10.2009р. до 30.09.2012р. (з 01.10.2009р. до 31.03.2012р.).

За результатами перевірки складено акт №111/22-1/35053234 від 09.01.2013 р. (а.с.11-29), у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ПП «Мідас-2007» вимог:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР від 22.05.1997 р. «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.185 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 68020 грн., у тому числі за 4-й квартал 2009 року на 7033 грн., за 1-й квартал 2010 року на 7563 грн., за 2-й квартал 2010 року на 7147 грн., за 3-й квартал 2010 року на 6810 грн., за 4-й квартал 2010 року на 6965 грн., за 1-й квартал 2011 року на 7705 грн., за 2-й квартал 2011 року на 7174 грн., за 3-й квартал 2011 року на 6289 грн., за 4-й квартал 2011 року на 6711 грн., за 1-й квартал 2012 року на 4623 грн.

- п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість», п.п.14.1.202, п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.185.1, 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 56654 грн., в тому числі за жовтень 2009 року на 1177 грн., за листопад 2009 року на 1827 грн., за грудень 2009 року на 1984 грн., за січень 2010 року на 1998 грн., за лютий 2010 року на 2744 грн., за квітень 2010 року на 4153 грн., за травень 2010 року на 1816 грн., за червень 2010 року на 1825 грн., за липень 2010 року на 1812 грн., за серпень 2010 року на 1813 грн., за вересень 2010 року на 1823 грн., за жовтень 2010 року на 1823 грн., за листопад 2010 року на 1882 грн., за грудень 2010 року на 1867 грн., за березень 2011 року на 3204 грн., за квітень 2011 року на 4717 грн., за травень 2011 року на 2556 грн., за червень 2011 року на 1925 грн., за липень 2011 року на 1818 грн., за серпень 2011 року на 1825 грн., за вересень 2011 року на 1826 грн., за жовтень 2011 року на 1824 грн., за листопад 2011 року на 1967 грн., за грудень 2011 року на 2045 грн., за січень 2012 року на 486 грн., за лютий 2012 року на 2858 грн., за березень 2012 року на 1059 грн.

В акті перевірки зазначено, що правочини позивача із ТОВ «БВП «Строитель плюс» визнані нікчемними згідно акту зустрічної перевірки ТОВ «БВП «Строитель плюс», як такі, що порушують публічний порядок та укладені із порушенням вимог ч.1 ст.203, ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України. Таких висновків податковий орган дійшов на підставі порушеної кримінальної справи №69-0146 відносно директора ТОВ «Союз КДС» ОСОБА_2 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України в тому числі відносно директора ТОВ БВП «Строитель Плюс» ОСОБА_3 Окрім посилання на порушення кримінальної справи відносно керівника контрагента - ТОВ БВП «Строитель Плюс» та акту зустрічної перевірки, акт перевірки не містить жодних фактів із посиланням на первинні документи, які свідчать про фіктивність «безтоварність» правочинів позивача із ТОВ «БВП Строитель плюс».

За результатами перевірки, на підставі акту №111/22-1/35053234 від 09.01.2013 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000922204 від 22.01.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 61483грн., в тому числі за основним платежем 51666грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9817грн., №0000912204 від 22.01.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 78056,25грн., в тому числі за основним платежем 68020грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10036,25грн. (а.с.8,9).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Оскільки спірні господарські операції позивача частково відбулися до 01.01.2011р., тобто до набрання законної сили Податковим кодексом України, спірні правовідносини в той час регулювалися Законом України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168-97-ВР (далі Закон №168) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. за №334/98-ВР(далі Закон №334).

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо податкового кредиту) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України), що набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ, внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 51666 грн., сплаченого ТОВ «БВП «Строитель плюс», в складі ціни за отримані товари (роботи, послуги).

Судом залучено до матеріалів справи податкові накладні, на підставі яких сформовано спірний податковий кредит, а саме: №3757, №3758, №3759 від 12.10.09, №5038, №5039, №5791, №5792, №5793, №5794 від 21.12.09, №101, №102, №103, №107 від 13.01.10, №475, №476, №477, №478 від 12.02.10, №747, №748, №749, №750 від 15.03.10, №1351, №1352, №1353, №1354 від 16.04.10, №1359, №1360, №1361 від 20.05.10, №1366, №1367, №1368 від 16.06.10, №1373, №1374, №1375 від 14.07.10, №1381, №1382, №1383 від 18.08.10, №1389, №1390, №1391 від 15.09.10, №1397, №1398, №1399 від 28.10.10, №6108, №6109, №6110, №6111 від 18.11.10, №7022, №7023, №7024, №7025 від 19.12.10, №5, №6, №7, №8 від 20.01.11, №411, №412, №413, №414 від 21.02.11, №18, №19, №20, №21 від 31.03.11, №514, №515, №516, №517 від 30.04.11, №469, №470, №471, №472 від 31.05.11, №394, №395, №396, №397 від 30.06.11, №498, №499, №500 від 31.07.11, №452, №453,№ 454 від 08.11, №397, №398, №399 від 30.09.11, №308, №309, №310 від 31.10.11, №346, №347, №348, №349 від 30.11.11, №615, №616, №617, №618 від 31.12.11, №277 від 31.01.12, №99 від 29.02.12. (а.с. 83, 87, 91, 94, 97, 100, 103, 107, 110, 113, 116, 120, 123, 126, 129, 133, 143, 147, 150, 153, 157, 160, 163, 167, 170, 173, 176, 179, 182, 185, 189, 192, 196, 199, 202, 205, 209, 212, 215, 218, 221, 224, 228, 231, 233, 236, 239, 243, 246, 249, т.2 а.с. 3, 6, 9, 12, 16, 19, 23, 26, 29, 33, 37, 40, 43, 46, 49, 53, 56, 59, 63, 66, 69, 72, 75, 79, 82, 85, 88, 92, 95, 98, 101, 105, 108, 112, 115, 118, 121, 125, 128, 131, 137, 140, 143, 147).

Вищевказані податкові накладні, відповідають вимогам п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону №168, ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та БВП «Строитель плюс», оскільки не підтверджено зустрічною перевіркою фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від зазначеного постачальника.

Висновки відповідача про нікчемність угод між ПП «Мідас-2007» та ТОВ «БВП «Строитель плюс» суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Під час судового розгляду судом залучено до матеріалів справи та досліджено первинні бухгалтерські документи позивача та встановлено наступне.

01.12.2008 року між БВП «Строитель плюс» (Орендодавець) та ПП «Мідас 2007» (Орендар) укладено договір оренди приміщення, за умовами якого Орендодавець надає в оренду Орендарю приміщення, площею 210,4 кв.м., що розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Глинки/ж. Дерюгіної, 57В/2А, для використання його в господарській діяльності Орендаря. Строк дії договору з 01.12.2008 року до 01.12.2009 року. Згідно п.5.5 Договору до орендної плати не включаються сплата комунальних послуг та витрати на утримання орендованого майна(а.с.74-76, т.1).

01.12.2009 року укладено Додаткову угоду до договору від 01.12.2008 року, відповідно до якої, строк дії зазначеного договору подовжено до 01.12.2010 року(а.с.73, т.1).

01.01.2011 року між БВП «Строитель плюс» (Орендодавець) та ПП «Мідас 2007» (Орендар) укладено договір оренди приміщення, за умовами якого Орендодавець надає в оренду Орендарю приміщення, площею 210,4 кв.м., що розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Глинки/ж. Дерюгіної, 57В/2А, для використання його в господарській діяльності Орендаря. Строк дії договору з 01.01.2011 року до 31.12.2011 року (а.с.67-71, т.1).

31.12.2011 року між БВП «Строитель плюс» (Орендар) та ПП «Мідас 2007» (Суборендар) укладено договір №1439 суборенди приміщення, за умовами якого Орендар надає в оренду Суборендарю приміщення, площею 210,4 кв.м., що розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Глинки/ж. Дерюгіної, 57В/2А, для розміщення в ньому офісу. Строк дії договору з 01.01.2012 року до 31.12.2012 року(а.с.62-66,т.1).

Позивач отримав від БВП «Строитель плюс» в оренду приміщення площею 210,4 кв.м., що розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Глинки/ж. Дерюгіної, 57В/2А, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.12.2007 року (а.с.80, т.1).

Надання ТОВ БВП «Строитель плюс» послуг з оренди та отримання позивачем таких послуг підтверджується актами надання послуг, що залучені до матеріалів справи, а саме акт №148 від 29.02.2012р., б/н від 31.01.2012р., №3537, №3536, №3534, №3535 від 31.12.2011р., №2265, №2264, №2263, №2266 від 30.11.2011р., №3093, №3094, №3095 від 30.10.2011р., №2866, №2865, №2864 від 30.09.2011р., №2547, №2548, №2549 від 31.08.2011р., №2304, №2303, №2305 від 31.07.2011р., №1963, №1964, №1966, №1965 від 30.06.2011р., №1225, №1224, №1223, №1222 від 31.05.2011р., №987, №990, №989, №988 від 30.04.2011р., №26, №27, №28, №29 від 15.03.2011р., №16, №15, №18, №17 від 21.02.2011р., №2, №3, №5, №4 від 20.01.2011р., №6553, №6555, №6556 від 19.12.2010р., №5394, №5393, №5392, №5395 від 18.11.2010р., №588, №589, №590 від 28.10.2010р., №578, №579, №580 від 15.09.2010р., №570, №572, №571 від 18.08.2010р., №564, №563, №562 від 14.07.2010р., №555, №556, №557 від 16.06.2010р., №548, №549, №550 від 20.05.2010р., №539, №540, №542, №541 від 16.04.2010р., №528, №531, №529, №530 від 16.03.2010р., №17, №16, №19, №18 від 12.02.2010р., №05, №07, №08, №06 від 13.01.2010р., №5538, №5537, №5536, №5535 від 2112.2009р., №5039, №5040, №5038 від 12.11.2009р., №3758, №3759, №3757 від 12.10.2009р. (а.с. 82, 86, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 109, 112, 115, 119, 122, 125, 128, 131, 135, 138, 140, 142, 145, 149, 152, 155, 159, 162, 165, 169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 191, 194, 198, 201, 204, 208, 211, 214, 217, 220, 223, 226, 230, 235, 238, 242, 245, 248, т.2 а.с. 2, 5, 8, 11, 15, 18, 22, 25, 28, 32, 36, 39, 42, 45, 48, 52, 55, 58, 61, 65, 68, 71, 74, 78, 81, 84, 87, 91, 94, 97, 100, 104, 107, 111, 114, 117, 120, 124, 127, 130, 134, 136, 139, 142, 146).

Отримані послуги з оренди були сплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується копіями банківських виписок (т.2, а.с.159-219).

Обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на податковий кредит з ПДВ є придбання ним товарів(робіт, послуг) з метою використання їх в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності такого платника податку.

Щодо використання позивачем приміщень, які надані йому в оренду БВП «Строитель плюс» у своїй господарській діяльності суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналогічне поняття господарської діяльності було закріплене пунктом 1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N334/94-ВР від 28.12.1994р., який регулював ці правовідносини до набрання чинності ПК України.

Згідно Статуту ПП «Мідас-2007» предметом його діяльності є оптова та роздрібна торгівля, в довідки з ЄДРПОУ зазначено, що видами діяльності ПП «Мідас-2007» є оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (46.49), оптова торгівля одягом і взуттям (46.42), оптова торгівля парфумними та косметичними товарами (46.45), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами в спеціалізованих магазинах(47.62), роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах (47.75) (а.с.37, т.1).

Згідно договору від 01.12.2008 року між БВП «Строитель плюс» (Орендодавець) та ПП «Мідас 2007» (Орендар) Орендодавець надає в оренду Орендарю приміщення, площею 210,4 кв.м., що розташовані за адресою м. Сімферополь, вул. Глинки/ж. Дерюгіної, 57В/2А, для використання його в господарській діяльності Орендаря.

19.11.2009 року ПП «Мідас-2007» отримано дозвіл №427 на початок роботи, який надано на приміщення магазину, що розташований за адресою м. Сімферополь, вул. Глинки, 57 «в». Умовами дії дозволу є страхування цивільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди на період до усунення порушень правил пожежної безпеки, викладених у експертному висновку.

Позивачем на виконання умов дії дозволу №427 укладено договори страхування цивільної відповідальності власників (користувачів) майна №30/002272 від 05.10.2009р. (а.с.42, т.1), №0201/31643/031039 від 04.10.2010р., (а.с. 41, т.1), №30/001597 від 22.09.2011 р. (а.с.43, т.1), в яких зазначено, що місцезнаходженням майна є м. Сімферополь, вул. Глинки (Ж.Дерюгіної), 57 «В».

Таким чином судом встановлено, що отримані позивачем від ТОВ БВП «Строитель плюс» в оренду приміщення використовувались ним для розміщення магазину для ведення господарської діяльності з торгівлі, що є основною діяльністю ПП «Мідас-2007» відповідно установчих документів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону №168, Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Нікчемність угод податковий орган мотивує тим, що згідно акту перевірки встановлена нікчемність угод БВП «Строитель плюс» зі своїми контрагентами.

Проте, суд зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Слід звернути увагу на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 ст.204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Вказані в акті перевірки порушення платником податків діючого законодавства не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, що укладені між позивачем та його контрагентом правочини є нікчемними в силу вимог ст.228 ЦК України, як такими що порушують публічний порядок, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України (в редакції на момент вчинення правочинів) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Із наведеної норми слідує, що правочин може бути визнаний таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави. За даних обставин, такий правочин може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності наміру у сторін на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань контрагентами позивача, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України звернув увагу судів на таке: «Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до суду із позовом про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за правочинами, укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Як зазначалося вище, у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагента позивача само по собі не свідчить про вчинення такими посадовими особами інкримінуємих ним злочинів.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, встановлено, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення №0000922204 від 22.01.2013 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення №0000912204 від 22.01.2013 року, суд зазначає наступне.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» N334/94-ВР від 28.12.1994р. (далі Закон 334, підлягає застосування при визначенні податкових зобов'язань позивача у 2009 р.,2010 р. та у 1-му кварталі 2011р.) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону №334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У підпункту 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відображення суми податкових зобов'язань провадиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону №334 було встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, віднесення сум до витрат відповідного звітного періоду можливо здійснити лише у разі підтвердження фактичного здійснення таких витрат на придбання певного товару, оплату послуг належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції.

Ознакою останньої є рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції.

Позивач оформив господарські операції зі своїми постачальними первинними документи, які мають усі передбачені Законом №996 реквізити.

Як зазначалося вище, єдиною підставою висновку податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток є висновок про нікчемність угод позивача зі своїми контрагентами.

Оскільки, як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, висновок податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування суд відхиляє їх, як необґрунтований, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі №0000912204 від 22.01.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1395,00грн., які сплачені до бюджету згідно квитанції №16 від 24.01.2013р. підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 26.02.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 04.03.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0000922204 від 22.01.2013 року, №0000912204 від 22.01.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, 95053, м. Сімферополь, вул. М. Залки, б.1/9) на користь Приватного підприємства «Мідас-2007» (95034, м. Сімферополь, вул. Декабристів, б.14/28, кв. 58, код ЄДРПОУ 35053234) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1395 (одна тисяча триста дев'яносто п'ять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.