Постанова

від 04.03.2013 по справі 808/37/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року Справа № 808/37/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі, головуючого - судді Артоуз О.О., при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України в м. Запоріжжя

до: Державного закладу «Запорізька обласна санітарно-епідеміологічна

обласна станція» МОЗ України в особі ліквідаційної комісії;

Державного закладу «Заводська районна санітарно-епідеміологічна

обласна станція м. Запоріжжя» МОЗ України в особі

ліквідаційної комісії

про: стягнення капіталізованих платежів

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя до Державного закладу «Запорізька обласна санітарно-епідеміологічна обласна станція» МОЗ України в особі ліквідаційної комісії, Державного закладу «Заводська районна санітарно-епідеміологічна обласна станція м. Запоріжжя» МОЗ України в особі ліквідаційної комісії про стягнення капіталізованих платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Наказом Державного закладу «Запорізька обласна санітарно-епідеміологічна станція » від 16.10.2012 №23-09 «Про ліквідацію санітарно-епідеміологічних закладів Запорізької області» було прийнято рішення про ліквідацію без правонаступника Державного закладу «Запорізька районна санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» МОЗ України. Так, 08.07.2002 працюючи на ДЗ «Запорізька районна санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» МОЗ України з робітником ОСОБА_1 стався нещасний випадок. Дана обставина підтверджується Актом №1 від 17.07.2002 про нещасний випадок на виробництві та Актом розслідування нещасного випадку (аварії), що стався 08.07.2002 о 09 год. 30 хв. від 10.07.2002. На підставі постанови від 27.09.2012 №0809/5664/5664/8 потерпілому ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову виплату в сумі 1654,16 грн. 09.11.2012 позивач звернувся до ДЗ «Запорізька районна санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» МОЗ України з заявою №04/4101 про визнання грошових вимог по капіталізації коштів. Листом №21/3730 від 12.12.2012 Голови ліквідаційної комісії Запорізької облСЕС позивач був повідомлений про незадоволення заяви про грошові вимоги по капіталізації, у зв'язку з чим відділення Фонду звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з спірної суми капіталізованих платежів у розмірі 221 629,25 грн.

Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог в частині стягнення капіталізованих платежів на оздоровлення у розмірі 30 474,52 грн. заперечує, оскільки, відповідно до абз. 4 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №765 «Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю» яким здійснювалися розрахунки капіталізації витрат передбачено, що витрати на оздоровлення здійснюються - з розрахунку середньої вартості санітарно - курортної путівки - для інвалідів І групи щороку, іншим інвалідам - один раз на три роки. Оскільки ОСОБА_1 за результатами отриманої травми не є інвалідом, представник відповідачів вважає, що зазначений розрахунок повинен здійснюватися без урахування абз. 4 п. 2 Постанови № 765. На підставі вищевикладеного просить в цій частині позовних вимог відмовити у повному обсязі.

04.03.2013 від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, у порядку письмового провадження.

Згідно із ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов до наступних висновків.

Наказом Державного закладу «Запорізька обласна санітарно-епідеміологічна станція» від 16.10.2012 №23-09 «Про ліквідацію санітарно-епідеміологічних закладів Запорізької області» було прийнято рішення про ліквідацію без правонаступника Державного закладу «Запорізька районна санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» МОЗ України.

09.11.2012 позивач звернувся до відповідача-1 з заявою №04/4101 про визнання грошових вимог по капіталізації коштів.

18.12.2012 на адресу позивача надійшов лист №21/3730 Голови ліквідаційної комісії Запорізької облСЕС про незадоволення заяви про грошові вимоги по капіталізації, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з Запорізькою облСЕС, а працював головним лікарем ДЗ «Заводська районна санітарно-епідеміологічна станція м. Запоріжжя».

Відповідно до поданого позивачем Розрахунку потреби в капіталізації коштів по потерпілому на виробництві ДЗ «Запорізька районна санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» МОЗ України загальна сума капіталізованих платежів складає 221 629,25 грн., яких потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим становить 191 154,73 грн. та потреба капіталізації коштів на оздоровлення у розмірі 30 474,52 грн.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 161 КАС України визначено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 ч.1 ст. 237 КАС України.

Приписи наведеної норми процесуального закону прямо кореспондуються з положеннями ст. 244-2 КАС України, відповідно до ч.1 якої рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Як з'ясовано судом, питання наявності у суб'єкта господарювання, що ліквідується, обов'язку проводити капіталізацію страхових виплат, було предметом розгляду Верховного Суду України, висновки якого з даного питання викладені, зокрема, у постанові від 26.06.2012, і полягають у тому, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

За змістом частини третьої статті 110 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Частиною другою статті 1205 ЦК встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України №1105-ХІV.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

В силу вимог пункту 2 частини другої статті 45 Закону України №1105-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

За змістом статей 15, 46 цього Закону України №1105-ХІV Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

За приписами статті 46 Закону України №1105-ХІV, фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення і сплати страхових внесків до Фонду визначений Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36 (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за № 867/14134; чинною на час виникнення спірних відносин), пунктом 5.9 якої встановлено, що для покриття витрат Фонду потерпілим на виробництві, які працювали на підприємствах, що ліквідовані (якщо вони не мають правонаступника), кошти до Фонду сплачуються страхувальником згідно з Порядком.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом пункту 3 Порядку капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Порядок такої капіталізації деталізований Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №765 «Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров'ю, відповідно до п. 1 якого капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів.

Пункт 2 Порядку визначає порядок розрахунку щодо кожного платежу, що підлягає капіталізації, відповідно до якого:

1) щомісячні виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності;

2) витрати по догляду за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами;

3) витрати на придбання інвалідами або Фондом спеціальних засобів пересування, запасних частин до них, а також витрати на придбання палива, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами;

4) витрати на оздоровлення - з розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки - для інвалідів I групи щороку, іншим інвалідам - один раз на три роки;

5) витрати на пенсійне забезпечення - виходячи з основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на підставі даних Фонду;

6) витрати на професійну переорієнтацію, професійне навчання або перекваліфікацію потерпілого за індивідуальною програмою реабілітації інваліда (якщо з часу встановлення інвалідності минуло не більше одного року) - з розрахунку середньомісячного заробітку протягом терміну, визначеного програмою реабілітації;

7) одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого - у розмірах, що встановлюються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Нарахування такої виплати здійснюється на підставі висновку лікувального закладу щодо можливості настання стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.

На підставі ст. 17 Закону №1105-ХІV, Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, затверджує Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Дослідивши виписку з акта огляду у МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 12.02.2004, судом встановлено, що ОСОБА_1, за результатами отриманої травми у зв'язку з нещасним випадком на виробництві ступень інвалідності не встановлювався.

З урахуванням вищевикладеного, за правилами ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення капіталізованих платежів на оздоровлення у розмірі 30 474,52 грн. не підлягають задоволенню, оскільки за результатами отриманої травми ОСОБА_1 не є інвалідом та не підпадає п.4 ч. 2 Постанови №765 при здійсненні розрахунку потреби в капіталізації коштів по потерпілому на виробництві ДЗ «Запорізька районна санітарно-епідеміологічна станція Запорізької області» МОЗ України.

Щодо іншої частини позовних вимог, а саме капіталізованих коштів для розрахунку з потерпілим у розмірі 191 154,73 грн., суд приходить до висновку про їх задоволення. Розрахунок зазначеної потреби в капіталізації коштів є правомірним та не оскаржується відповідачем

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158- 163, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжя до Державного закладу «Запорізька обласна санітарно-епідеміологічна обласна станція» МОЗ України в особі ліквідаційної комісії, Державного закладу «Заводська районна санітарно-епідеміологічна обласна станція м. Запоріжжя» МОЗ України в особі ліквідаційної комісії про стягнення капіталізованих платежів - задовольнити частково.

Стягнути з Державного закладу «Заводська районна санітарно-епідеміологічна обласна станція м. Запоріжжя» МОЗ України в особі ліквідаційної комісії на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі суму капіталізованих платежів у розмірі 191 154,73 грн. (сто дев'яносто одну тисячу сто п'ятдесят чотири гривні 73 копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз