Постанова

від 20.03.2013 по справі 19/141-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2013 р. м. Київ К/9991/1936/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Приходько І.В., Степашко О.І.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Надія" (далі -Товариство)

на постанову господарського суду Львівської області від 24.09.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010

у справі № 19/141А

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Сокальському районі (далі -ДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008 року Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовними вимогами (які було об'єднано судом в єдине провадження), в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення:

від 06.06.2007 № 0005351501/0, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 213 850,04 грн. за несвоєчасну сплату податку на прибуток;

від 16.11.2007 № 001158150/0 та від 16.05.2008 № 001158150/3 про зобов'язання позивача сплатити 400 986,51 грн. штрафу за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість;

від 12.12.2007 № 001294150/0, за яким Товариству визначено 101931,8, грн. штрафу за затримку сплати податкового зобов'язання з ПДВ.

Постановою господарського суду Львівської області від 24.09.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010, у позові відмовлено з мотивів правомірного спрямування податковим органом внесених позивачем платежів в рахунок погашення податкового боргу Товариства в порядку календарної черговості його виникнення, як того вимагає пункт 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувані судові акти судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права та судовій практиці, що склалася під час вирішення даної категорії спорів.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що підставою для застосування до позивача оспорюваних сум штрафних санкцій став факт спрямування податковим органом сплачуваних Товариством сум на оплату поточних зобов'язань в рахунок погашення його податкового боргу за минулі періоди всупереч визначеному позивачем призначенню платежу.

Відмовляючи у задоволенні цього позову, суди залишили поза увагою той факт, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, пункт 7.7 статті 7 згаданого Закону не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків.

За таких обставин у податкового органу були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій з вказаних підстав, що свідчить про незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Надія" задовольнити.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 24.09.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2010 у справі № 19/141А скасувати.

3. Позов задовольнити. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 06.06.2007 № 0005351501/0, від 16.11.2007 № 001158150/0, від 16.05.2008 № 001158150/3, від 12.12.2007 № 001294150/0.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати у сумі 10,20 грн. на користь державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Надія" за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків державної податкової інспекції у Сокальському районі за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько О.І. Степашко