Рішення

від 21.03.2013 по справі 901/348/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2013 Справа № 901/348/13-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пролісок-Крим»

до фізичної особи-підприємця Аніщенко Михайла Володимировича

про стягнення 97 680,80 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача Стаценко А.Ю. керівник, витяг з ЄДР серії АВ № 023028 від 04.03.2013; Білай С.О., представник, довіреність від 21.03.2013

Від відповідача не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Пролісок-Крим» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця Аніщенко Михайла Володимировича про стягнення заборгованості в сумі 97 680,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив поставлений товар, чим порушив умови договору поставки товару від 10.03.2010 та обґрунтовані посиланням на статті 173, 174 Господарського кодексу України та статті 525, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою зазначеною в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1, а.с. 74).

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи систематичну неявку представника відповідача у судові засідання та відсутність документів, що підтверджують неможливість його прибуття в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2010 між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладений Договір поставки товару (далі за текстом - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався систематично поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар та своєчасно оплачувати його власність на умовах даного Договору (а.с. 13).

Ціна товару узгоджується на договірних умовах і вказується у видаткових накладних, які оформляються в порядку встановленим підпунктами 2.6 - 2.8 і є невід'ємними частинами даного договору (пункт 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.8 товар вважається поставленим покупцю з моменту підписання видаткової накладної.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що оплата покупцем товару здійснюються не пізніше ніж через 30 календарних днів, з моменту його реалізації.

Пунктами 3.3 та 3.4 встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в установі банку; днем здійснення платежу є день, коли сума грошових коштів, яка підлягає оплаті, списується з рахунку покупця.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії Договору 1 рік з дати його підписання. У разі якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору кожна із сторін не заявить своїх заперечень відносно продовження строку дії Договору, Договір буде вважатися пролонгованим на наступний строк (пункт 7.5 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, в період з 10.03.2010 по 24.01.2011 позивач поставив на адресу відповідача товар, про що свідчать видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1, а.с. 14-47), а оригінали досліджені судом в судовому засіданні.

Також, факт поставки товару відповідачу підтверджується наданими представником позивача податковими деклараціями з податку на додану вартість, на яких містяться штампи Державної податкової інспекції в м. Сімферополі про отримання, додатком № 5 до яких підтверджується нарахування такого податку з кожної поставки товару, а факт оплати податку підтверджується виписками з особового рахунку позивача (т. 1, а.с. 179-205, т. 2 а.с. 1-16).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами його представників на таких накладних та скріплені печатками.

Зазначені представники відповідача уповноважені на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача на виконання Договору поставки від 10.03.2010, про що свідчать відповідні довіреності, в яких зазначені прізвища таких осіб (т. 1, а.с. 124,125).

Крім того, в зазначених довіреностях містяться зразки штампу та печатки фізичної особи-підприємця Аніщенко М.В.

За твердженням позивача, у порушення умов договору, відповідачем отриманий товар оплачений частково, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 97 680,80 грн.

Оскільки заборгованість залишилась непогашеною відповідачем, товариство з обмеженою відповідальністю «Пролісок-Крим» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Правові наслідки невиконання зобов'язань за договором поставки регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Проте, в порушення умов Договору, покупець не виконав свої зобов'язання за договором та не сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України є боржник і кредитор.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі № 9/252-10).

Враховуючи положення пункту 3.1 Договору покупець зобов'язався провести розрахунки за товар протягом 30 банківських днів після фактичного отримання покупцем товару, але не раніше надходження бюджетних коштів на поточний рахунок покупця.

При цьому згідно з пунктом 7.3 Договору у випадку порушення умов і перевищення строку придатності товару, зазначених в пункті 7.2 договору, вся поставлена партія товару не підлягає поверненню постачальнику, і покупець зобов'язується оплатити вартість такого товару.

Одночасно згідно з пунктом 7.2 Договору лише за домовленістю обох сторін покупець може повернути товар з кінцевим строком придатності не менш ніж 10 днів.

Таким чином, з вищевказаних положень Договору випливає, що при неповерненні товару відповідачем у встановлений строк, товар підлягає оплаті незалежно від факту реалізації, і в такому випадку встановлений договором строк оплати товару у 30 днів починає спливати з того моменту, як закінчився строк на повернення товару.

Повернення товару не відбувалось, докази, що підтверджували б повернення товару в матеріалах справ відсутні.

Одночасно, суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що відповідно до пункту 1.2 Договору продукцією, що поставляється є мультіпробіотік та препарат бактеріальний, строк придатності якого становить два місяці з дати виготовлення, що підтверджується висновками про безпеку, якість та ефективність спеціального харчового продукту, затвердженими ДП «Центр реєстрів державної санітарно-епідеміологічної служби України» МОЗ України (а.с 126-129).

Таким чином, строк платежу за поставлений товар настає не пізніше ніж через 30 днів після закінчення строку придатності поставленого товару.

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що після поставки товару за кожною накладною сплив двохмісячний строк придатності поставленого за товару за цими накладними, тобто і сплив 30-денний строк оплати товару.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 97 680,80 грн. відповідачем суду не надано.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з фізичної особи-підприємця Аніщенко М.В. заборгованості за поставлений товар в сумі 97 680,80 грн.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

В судовому засіданні 21.03.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 22.03.2013.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Аніщенко Михайла Володимировича (вул. Гавена, буд. 111, кв. 26, м. Сімферополь, АР Крим, 95044, ЄДРПОУ 2016019644) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Пролісок-Крим (вул. Гавена, буд. 111, кв. 26, м. Сімферополь, АР Крим, 95044, ЄДРПОУ 32497077) 97 680,80 грн. заборгованості та 1 953,62 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас