Постанова

від 14.03.2013 по справі 2а-7958/10/1570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. м. Київ К/9991/81903/12

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е., Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Волошина В.М.,

представники позивача Сімонова В. Г., Бароєв Ф. С.

представник відповідача Марочкін В. О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Болградський виноробний завод" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Болградський виноробний завод" до Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне акціонерне товариство "Болградський виноробний завод" (далі -ПАТ "Болградський виноробний завод") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області (далі -ДПІ у Болградському районі) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року у задоволенні позову ПАТ "Болградський виноробний завод" відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ "Болградський виноробний завод" залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Болградський виноробний завод".

ДПІ у Болградському районі подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ПАТ "Болградський виноробний завод".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПА в Одеській області та Ренійської МДПІ з 08.02.2006 року по 17.02.2006 року проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.07.2004 року по 30.06.2005 року з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість по операціям щодо взаємовідносин з ПП «Проекція». За результатами проведеної перевірки складено акт №77/2301-00411938 від 17.02.2006 року.

Відповідно до висновку зазначеного акта, документальною перевіркою встановлені порушення позивачем: п. 7.2.3, п. 7.2.6 Закону України від 03.04.1997 року №168/97 «Про податок додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2005 рік на 3329372 грн., у т.ч. за лютий 2005 року на 368298,00 грн., за березень 2005 року на 426523,00 грн., за квітень 2005 року на 866726,80 грн., за травень 2005 року на 619665,40 грн., за червень 2005 року на 1048158,80 грн.

Відповідно до змісту зазначеного акта, вищенаведені порушення встановлені відповідачем виходячи та на підставі наступного, зокрема: «Відповідно до акту Алчевської ОДШ від 14.02.2006 року №131/231-32804194 «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ПП «Проекція»з питань взаємовідносин з ЗАТ «Болградський виноробний завод»за період з 01.01.2005 року по 30.06.2005 року, який надійшов до Болградського відділення Ренійської МДПІ 15.02.2006 року, вказано, що підприємством податкові накладні, надані ЗАТ «Болградський виноробний завод»для підтвердження сум податкового кредиту, відображені у книзі обліку продаж товарів (робіт, послуг) ПП «Проекція», але не задекларовані. Дані податкових декларацій з ПДВ і уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійної виявлених помилок за відповідний період не співпадають з даними перевірки. Враховуючи результати зустрічної перевірки ПП «Проекція», код 32804194 встановлено, що ЗАТ «Болградський виноробний завод»- покупець включив до складу податкового кредиту суму ПДВ, яка не знайшла відображення у податкових зобов'язаннях ПП «Проекція»- постачальника. Тим самим, порушені вимоги пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» , тобто до складу податкового кредиту віднесені суми ПДВ згідно податкових накладних, по яким не виникли податкові зобов'язання у продавця, та пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону , внаслідок чого ЗАТ «Болградський виноробний завод»завищено суму податкового кредиту на суму 3329372,0 грн. Вказане порушення привело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за 2005 рік на 3329372 грн., у тому числі за лютий 2005 року на 368298,0 грн., за березень - на 426523,0 грн., за квітень 2005 року - на 866726,8 грн., за травень 2005 року - на 619665,4 грн., за червень 2005 року - на 1048158,8 грн.».

Податковим повідомленням-рішенням Болградського відділення Ренійської МДПІ від 27.02.2006 року №0000172301/0, згідно з пп. «б» пп. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , на підставі акта перевірки № 77 від 17.02.2006 року, відповідно до п.п. 7.2.3, 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року з доповненнями та змінами, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ , позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), усього у сумі 4994058, 00 грн., у т.ч. за основним платежем -3329372, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1664686, 00 грн.

В результаті адміністративного оскарження рішення Ренійської МДПІ залишено без змін, скарга позивача - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено що, 21 січня 2005 року ПП «Проекція»та ЗАТ «Болградський виноробний завод»укладено договір купівлі-продажу №21/01 та підписані специфікації поставляємого товару, які є додатками до зазначеного договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем суду надані: рахунок-фактури на товар; акти прийому-передачі товару; акт звірки взаємних розрахунків; податкові накладні на товар; накладні на товар; банківські виписки з рахунків позивача.

Однак, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що накладні: №1-П від 31 січня 2005 року, №128 від 31 березня 2005 року, №196 від 30 квітня 2005 року, №310 від 30 травня 2005 року, №311 від 28 червня 2005 року виписані ПП «Проекція»не містять підписів та відтисків печатки ЗАТ «Болградський виноробний завод», а також про відсутність письмових розпоряджень позивача, як Покупця за договором купівлі-продажу №21/01 від 21 січня 2005 року, про відвантаження товару та жодного з документів, передбачених цим договором про виконані послуги по відвантаженню позивачу товару, а саме: рахунків-фактур на суму послуг; залізничних накладних; податкової накладної на послуги; сертифікату якості; актів прийняття-передачі, які позивачем суду не надані, в тому числі на пропозицію суду щодо їх надання та на виконання ухвал суду про витребування певних доказів по справі.

Крім того, судами попередніх інстанцій врахована відсутність у позивача та його контрагента - ПП «Проекція»залізничних накладних - основного перевізного документу та інших документів, які відповідно до Статуту залізниць України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року №457 та п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, оформляються при перевезенні вантажів залізничним транспортом; відсутність документальних доказів про: придбання позивачем вугілля для подальшого його використання у власній господарській діяльності; списання даного вугілля; отримання та відвантаження позивачем вугілля відповідно до накладної №311 від 28.05.2005 року; ненадання позивачем пояснень, в тому числі письмових на виконання ухвали суду, щодо причин ненадання вищезазначених доказів та щодо відсутності підписів та відтисків печатки позивача на вищезазначених накладних тощо докази, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, є обов'язковими, але не вичерпними у спірних правовідносинах, оскільки предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, в тому числі поставки товару за договором купівлі-продажу, а відтак, і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача;

За таких обставин суди попередніх інстанцій прийшли до висновку що викладені в акті перевірки №77/2301-00411938 від 17.02.2006 року, про порушення позивачем п. 7.2.3, п. 7.2.6 Закону України від 03.04.1997 року №168/97 «Про податок додану вартість» , в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2005 рік на 3329372 грн., у т.ч. за лютий 2005 року на 368298,00 грн., за березень 2005 року на 426523,00 грн., за квітень 2005 року на 866726,80 грн., за травень 2005 року на 619665,40 грн., за червень 2005 року на 1048158,80 грн. ,- є обґрунтованими та правомірними.

Однак колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Суди не надали належної правової оцінки акту №77/2301-00411938 від 17.02.2006 року «Про результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ЗАТ «Белградський виноробний завод»по операціям щодо взаємовідносин з ПП «Проекція»за період з 01.07.2004 року по 30.06.2005 року», на якого були прийняті оскаржувані ППР.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано і не було дано правової оцінки, переліку документів, які містяться в зазначеному акті.

Наведений висновок не може бути підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань, оскільки позивач не повинен нести відповідальність за порушення податкової дисципліни своїм контрагентом. Закон України «Про податок на додану вартість»не ставив у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Щодо неможливість подання позивачем залізничних накладних, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з доводами позивача, що поставка вугілля мала місце у 2005 році, а судовий розгляд відбувався у 2012 році. Тобто у позивача з об'єктивних причин не було можливості надати перевізні документи, а строк зберігання документів щодо перевезення вантажів становить три роки (Перелік типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений наказом Головного архівного управління при КМУ від 20.07.1998 року №41).

Крім цього, єдиною і виключною підставою з боку відповідача для висновку про завищення позивачем податкового кредиту стало невиконання контрагентом обов'язку по сплаті ПДВ до бюджету та наявність у зв'язку з цим розбіжностей. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи судами, відповідач не ставив під сумнів дійсність господарських операцій.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року та задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Болградський виноробний завод" -задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року -скасувати.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Болградський виноробний завод" задовольнити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров