Постанова

від 08.01.2013 по справі 2а/0470/14380/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/14380/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніна О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби до Приватне підприємство "Металбудсервіс" про стягнення заборгованості та накладення арешту на рахунки, -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому позивач просить:

накласти арешт на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Металбудсервіс», що знаходяться в банку, який обслуговує Приватне підприємство «Металбудсервіс»;

стягнути кошти з рахунків у банках, обслуговуючих Приватне підприємство «Металбудсервіс» на користь державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 1652,21 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач не сплатив зобов'язань визначених податковим органом, у зв'язку з чим виникла заборгованість по податку на додану вартість в сумі 1652,21 грн.

При цьому позивач надав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідач заперечень на позовну заяву та повноважного представника у судове засідання не направив. Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином. Проте, на адресу суду повернувся конверт з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання". Частиною 11 ст. 35 КАС України вважається, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, з 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та те, що позивач звернувся з позовними вимогами до адміністративного суду після набрання чинності вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення спору та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи лише щодо повноважень позивача, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Приватне підприємство «Металбудсервіс» знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Дніпропетровської податкової служби як платник податків.

Податковий борг по податку на додану вартість виник в результаті наступного.

06.10.2009 р. уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська складено акт щодо неподання податкової звітності з податку на додану вартість за період з жовтня 2008 року по серпень 2009 року платником податків Приватним підприємством «Металбудсервіс».

Перевіркою податкового органу було виявлено порушення відповідачем абз. "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (був чинний на момент вчинення правопорушення).

За результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0009541502/0 від 06.10.2009 року на суму 1870,00 грн.

30.12.2009 р. уповноваженою особою Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська складено акт щодо неповернення відповідачем свідоцтва платника ПДВ.

Перевіркою податкового органу було виявлено порушення відповідачем абз. "г"п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР (був чинний на момент вчинення правопорушення), а саме: свідоцтво платника ПДВ не повернено до податкового органу відповідачем.

За результатами перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0012221502/0 від 30.12.2009 року на суму 170,00 грн.

У відповідності до п.п. 6.2.3 "а" п.п. 6.2 ст.6 Закону Україну "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та у зв'язку з несплатою до бюджету податкового боргу в повному обсязі податковим органом виставлена перша податкова вимога №1/69 від 01.02.2010 року, яка у зв'язку з неврученням розміщена на дошці оголошень.

У відповідності до п.п. 6.2.3 "б" п. 6.2 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та у зв'язку з несплатою до бюджету податкового боргу податковим органом виставлена друга податкова вимога №2/171 від 09.03.2010 року, яка у зв'язку з неврученням розміщена на дошці оголошень.

Таким чином, враховуючи наявність переплати в розмірі 57,07 грн.,часткову сплату в розмірі 464,13 грн. та нараховану пеню, заборгованість по податку на додану вартість складає 1652,21 грн.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлений законом.

Відповідно до пп.20.1.18, 20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Відповідно до абз. "а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Відповідно пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Крім того, тотожна норма міститься і у положеннях Податкового кодексу України, а саме, відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 обов'язки платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.203.1 ст.203 податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.54.3.1 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Пунктом 57.3 ст.57 Податкового кодексу України передбачено, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Суд доходить висновку, що позивачем надані належні докази, які свідчать про заборгованість відповідача перед бюджетом, а також здійснені всі заходи, направлені на досудове врегулювання відповідного спору, а тому позовна вимога щодо стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих Приватне підприємство «Металбудсервіс» на користь державного бюджету з податку на додану вартість в розмірі 1652,21 грн. підлягає задоволенню.

Проте, щодо вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності Приватного підприємства «Металбудсервіс» суд зазначає.

Підпунктом 20.1.17. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до пункту 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1042 (надалі - Порядок. № 1042), арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Пунктом 7.3 наведеного Порядку передбачено що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

У даному випадку рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Окрім цього, суд зазначає, що підстави застосування арешту, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Відповідно до пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить і Порядок № 1042, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу І Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин. Суд зазначає, що жодна з таких обставини у позивача відсутня.

При цьому, наявність у відповідача податкового боргу, направлення йому податкових вимог, ненадання податкової звітності не є підставами застосування адміністративного арешту.

Суд також звертає увагу на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Таким чином, суд доходить висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163, ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Приватне підприємство «Металбудсервіс» (код ЄДРПОУ 34588642) в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість суму у розмірі 1652,21 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч.6 ст.183-2 та ч.1 ст. 256 КАС України.

Постанова можу бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя О.С. Луніна