Постанова

від 18.03.2013 по справі 801/1046/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2013 р. о 16:57 Справа №801/1046/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участю представників сторін: від позивача - Мирошниченко В.Є., від відповідача - Мустафаєва Е.Т, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Батлер-плюс" до Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим про визнання протиправною перевірки, визнання протиправними та скасування рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Батлер-плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим про визнання протиправною перевірки кафе "4 кімнати" та кафе "PAPPAGRAPPA" ТОВ "Батлер плюс" за адресою м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 4/7; визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафу за порушення законодавства про рекламу №347-р від 11.12.2012 року; визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафу за порушення законодавства про рекламу №346-р від 11.12.2012 року.

Позов мотивовано тим, що зазначеними рішеннями накладено штраф за порушення законодавства про рекламу відповідно до даних перевірки, проведеної з порушенням норм діючого законодавства.

Ухвалами суду від 25.01.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю, надав пояснення по суті спору, зазначив, що під час проведення перевірки порушено її порядок та відповідачем помилково зроблено висновок про розповсюдження позивачем реклами.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у письмових запереченнях, зауважив, що оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій є законними та обґрунтованими, прийняті у відповідності до діючого законодавства при здійсненні контролю за виконанням вимог законодавства про рекламу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 37369477, зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 30.11.2010 року за адресою місцезнаходження:95000, АРКрим, м.Сімферополь, вул.Пушкіна, б.4/7. (а.с.112-113).

На час спірних правовідносин мав ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями за місцем торгівлі: АР Крим, м. Сімферополь, вул.Пушкіна, б.4/7, кафе «4 комнати», кафе «ПАППАГРАППА» (а.с.14-17).

Інспекцією з питань захисту споживачів в АР Крим було здійснено контроль за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів, в результаті чого відповідачем були прийняті рішення (а.с.7-8):

- від 11.12.2012 року №346-р, яким за порушення ч.7 ст.22, ч.7 ст.27 Закону України "Про рекламу" до позивача був застосований штраф у сумі 3400 грн.

Зазначене рішення винесено, оскільки на підставі матеріалів справи та протоколу засідання з 11.12.2012 року №39 з фотофіксацією встановлено розміщення зовнішньої реклами: в м. Сімферополь в кафе «PAPPAGRAPPA» по вул.Пушкіна, б.4/7, на столах розміщена табличка із зображенням алкогольної продукції «JAMISON», що направлена на формування чи/або підтримання інтересу споживачів реклами до товару такого змісту «Бизнес-ланч с 12.00-14.00 часов 35 грн…».

- від 11.12.2012 року №347-р, яким за порушення ч.7 ст.22, ч.7 ст.27 Закону України "Про рекламу" до позивача був застосований штраф у сумі 3400 грн.

Зазначене рішення винесено, оскільки на підставі матеріалів справи та протоколу засідання з 11.12.2012 року №39 з фотофіксацією встановлено розміщення зовнішньої реклами:: в м. Сімферополь в кафе «4 комнати» по вул.Пушкіна, б.4/7, на столах розміщена табличка із зображенням алкогольної продукції «ESSE», що направлена на формування чи/або підтримання інтересу споживачів реклами до товару такого змісту «Мускат сухой Свежий, яркий с цитрусовіми… Первая попытка сделать сухой Крымский мускат».

Рішенням передувало засідання по справі про порушення законодавства про рекламу, про що свідчать протоколи №39 від 11.12.2012 року (а.с.55-56), рішення про початок розгляду справи за порушення законодавства про рекламу від 06.12.2012 року (а.с.46-50) а також протоколи за порушення законодавства про рекламу від 21.11.2012 №11-Х, №12-Х (а.с.47-51) та вимоги про надання інформації від 21.11.2012 року (а.с.49,54), які отримані відповідачем 29.11.2012 року, що підтверджується підписом на поштовому повідомленні про вручення (зв.бік.а.с.49,54).

Позивачем відповідачу були направлені пояснення, в яких вказано про розміщення інформації про товари, що не є рекламою (а.с.53),.

З зазначених рішень вбачається, що штрафні санкції застосовано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693 "Про порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу", за порушення вимог ч.2 ст.22 Закону України "Про рекламу" (у рішенні №347-р) та вимог ч.7 ст.22 Закону України "Про рекламу" (у рішенні №346-р) як розповсюджувача, що розповсюджує самостійно, у зв'язку із неможливістю встановлення вартості розповсюдженої реклами в порядку ч.7 ст.27 Закону України "Про рекламу", розміром 200 неоподаткованих мінімуму доходів громадян, що складає 3400 грн. (200 н.м.д.г. * 17 грн. = 3400 грн.) за кожним рішенням.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V від 05.04.2007 року (далі - Закон №877) дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.1 Закону №877 державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 877 виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності;види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю);санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Тобто органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, спосіб здійснення державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Отже, положення Закону №877 встановлюють лише загальні засади державного нагляду (контролю) по відношенню до всіх сфер діяльності суб'єктів господарювання, конкретні ж засоби, порядок та процедура здійснення державного нагляду (контролю) можуть деталізовуватись спеціальними законами.

Зокрема, спеціальним нормативним актом, який безпосередньо регулює спірні правовідносини, які виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, контролю в сфері дотримання вимог законодавства у вказаній сфері, є Закон України "Про рекламу" №270 від 03.07.1996 року (далі - Закон №270).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України №270 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про захист прав споживачів" №1023 від 12.05.1991 року спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів.

Таким чином, органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері виробництва, розповсюдження та споживання реклами щодо захисту прав споживачів реклами, встановлюються законом.

Відповідно до п.1 Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року N465/2011 (далі - Положення №465), Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (Держспоживінспекція України) є центральним органом виконавчої влади; входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Держспоживінспекція України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п.п.1) п.3 Положення №465 основними завданнями Держспоживінспекції України є реалізація державної політики, в тому числі, щодо державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері.

Згідно з п.п.1) п.4 Положення №465 Держспоживінспекція України відповідно до покладених на неї завдань в тому числі здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до п.6, п.11 Положення №465 Держспоживінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку проводити контрольні перевірки правильності здійснення розрахунків зі споживачами; давати суб'єктам господарювання обов'язкові до виконання приписи щодо припинення порушень прав споживачів; вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами надання документів, усних чи письмових пояснень, відео- та звукозаписів, іншої інформації, необхідної для здійснення Держспоживінспекцією України повноважень щодо контролю за додержанням законодавства про рекламу.

Тобто Держспоживінспекція як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів має відповідні владні повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням положень законодавства про рекламу.

Відповідно до п.7 Положення №465 Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з п.п.4.1 Положення про Інспекцію з питань захисту прав споживачів в АР Крим, затвердженого Головою Держінспекції України з питань захисту прав споживачів 29.11.2011 року, Держспоживінспекція в АР Крим відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням законодавства щодо захисту прав споживачів реклами та державний ринковий нагляд.

Відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 Закону №877 спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Приписами абз.2 ч.1 ст.1 Закону №877 встановлено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Тобто, заходи державного контролю можуть бути проведені як шляхом перевірок (планових або позапланових), ревізій оглядів, обстежень, так і шляхом вчинення інших дій, спрямованих на реалізацію суб'єктом владних повноважень відповідних владних функцій під час здійснення процедури державного контролю, яка визначена законом.

Відповідно до ч.10 Закону №877 посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України № 270 на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Таким чином, з урахуванням понять органів, способу, заходів державного нагляду (контролю), встановлених Законом України №877, Законом №270 встановлений спосіб здійснення державного нагляду (контролю) у межах повноважень, передбачених законом, органами державної влади, на яких покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу.

Пунктами 9,10 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №693 від 26.05.2004 року (далі- Порядок №693) передбачено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Крім того, відповідно до пунктів 1,2,3 Положення про Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відповідачу надано право контролювати дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу та результати перевірок кожного суб'єкта господарювання оформляти відповідним окремим актом, якими у даному випадку є протоколи про порушення законодавства про рекламу.

Відповідно до п.п.11, 13 Порядку N693, за наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження;

отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу;

готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників.

Отже здійснення державного нагляду (контролю) відповідачем в сфері дотримання вимог законодавства про рекламу за наявності ознак порушення законодавства про рекламу шляхом перевірки відповідності реклами вимогам чинного законодавства, витребування необхідної інформації, що стосується суті ознак порушення (в тому числі, документів, доказів та пояснень) як заходу державного нагляду (контролю) з урахуванням положення абз.2 ч.1 ст.1 Закону України №877 під час реалізації уповноваженим органом владних повноважень не суперечить вимогам Закону України №877 та відповідає вимогам чинного законодавства.

Перевіряючи доводи позивача, щодо відсутності самих підстав для застосування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.1 Закону №270 передбачено, що:

- реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

- споживачі реклами - невизначене коло осіб, на яких спрямовується реклама.

- внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються;

Під зовнішньою ж рекламою, за приписами ч.1 ст.1 Закону №270 слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 2 ст.22 Закону №270 встановлено, що реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється, у тому числі, засобами внутрішньої реклами.

Частиною 7 ст.22 Закону №270 встановлено, що реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв, а також знаків для товарів та послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються дані вироби та напої, повинна супроводжуватися текстами попередження такого змісту: "Куріння може викликати захворювання на рак", "Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я". Кожному попередженню має бути відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути чорним, а колір фону попередження - білим. Текст попередження в рекламі в друкованих засобах масової інформації має розміщуватися горизонтально, внизу рекламного зображення.

Частиною 7 ст.27 Закону №270 передбачено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, діючим законодавством чітко розрізнено дефініції «внутрішньої» та «зовнішньої» реклами.

З оскаржуваних рішень вбачається, що штрафні санкції застосовано з підстав виявлення факту розповсюдження зовнішньої реклами з ознаками порушення п.7 ст.22 Закону №270 (на розповсюджуваній рекламній продукції відсутній спеціальний текст попередження про шкоду здоров'ю під час надмірного вживання алкоголю, який повинен займати не менш 15% від загальної площі реклами), що зафіксовано в протоколах.

Проте, судом встановлено, що відомості, про які зазначено у спірних рішеннях, протоколах, вимогах та інших матеріалів справи про порушення законодавства про рекламу, стосуються розміщення табличок із зображенням алкогольної продукції «JAMISON», «ESSE» на столах у кафе «PAPPAGRAPPA», кафе «4 комнати» по вул.Пушкіна, б.4/7, які за своїми характеристиками не можуть визнаватися зовнішньою рекламою у розумінні приписів ч.1 ст.1 Закону №270, оскільки розміщені всередині приміщення.

Факт здійснення внутрішнього розташування табличок із зображенням алкогольної продукції «JAMISON», «ESSE» на столах у кафе «PAPPAGRAPPA» підтверджується також фотокопіями цих предметів (а.с.48,52).

Таким чином, Інспекція з питань захисту прав споживачів в АР Крим неправомірно дійшла висновку про розповсюдження позивачем зовнішньої реклами з ознаками порушення п.7 ст.22 Закону №270.

Також суд зазначає, що вимоги про надання інформації від 21.11.2012 року на адресу відповідача містили запити лише щодо зовнішньої реклами, жодних запитів щодо підстав та вартості розміщення внутрішньої реклами позивачу не направлялося. Тому, застосування ч.7 ст.27 Закону №270 щодо ненадання позивачем вартості розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону реклами неможливо, оскільки інформація такого характеру не запитувалась, відповідно й не могла бути надана позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути доказами у справі.

Натомість, відповідач не надав пояснень та будь-яких доказів розповсюдження позивачем зовнішньої реклами.

З огляду на вищевикладене, оскільки рішення прийняті відповідачем на підставі матеріалів, які належним чином не відображають порушення (розміщення зовнішньої реклами), суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 11.12.2012 року №346-р, №347-р про накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У той же час, суд зазначає про доведеність відповідачем своїх дій по належному здійсненню повноважень з державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу, розгляд відповідачем питання про порушення законодавства про рекламу було здійснено з дотриманням норм Порядку N693.

Слід ще раз вказати, що з норм діючого законодавства не вбачається надання відповідачу повноважень проводити позапланові перевірки при здійсненні контролю по дотриманню вимог законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами.

Законодавством встановлено право отримання Держспоживінспекцією та її територіальними підрозділами, які розглядають справи про порушення законодавства про рекламу, на отримання документів, усних або письмових пояснень, відео - чи звукозаписів, а також іншої інформації, яка стосується порушень законодавства про рекламу.

Оскільки відповідачем не проводилася перевірка, про що свідчить відсутність акту перевірки, як обов'язкового елементу таких дій, то ним не було допущено порушень щодо порядку та підстав її проведення.

Таким чином, відповідачем здійснено контроль за дотриманням законодавства про рекламу у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафу за порушення законодавства про рекламу №347-р від 11.12.2012 року; №346-р від 11.12.2012 року.

В судовому засіданні 18.03.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 21.03.2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим №346-р від 11.12.2012 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Батлер-плюс" (ідентифікаційний код 37369477) штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 3400 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим №347-р від 11.12.2012 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Батлер-плюс" (ідентифікаційний код 37369477) штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 3400 грн.

4. У задоволенні решти частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.