Рішення

від 19.03.2013 по справі 906/258/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" березня 2013 р. Справа № 906/258/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - представник за довіреністю №100/16 від 09.01.2013р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

до Приватного підприємства "АЛП - Дизайн" (м. Житомир)

про стягнення 35765,44 грн.

Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "АЛП-Дизайн" про стягнення 35765,44грн. заборгованості за послуги з теплопостачання.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2013р. позовну заяву КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/258/13-г. Розгляд справи призначено на 19.03.2013р. та витребувано документи, необхідні для розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив.

На адресу господарського суду 06.03.2013р. повернулась копія ухвали господарського суду від 21.02.2013р. про порушення провадження у справі, яка направлялась господарським судом рекомендованою кореспонденцією з повідомленням на адресу відповідача зазначену у позовній заяві, а саме: 10001, м.Житомир, вул.Бориса Тена, буд.89, кв.2 із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в реєстрі значиться Приватне підприємство "АЛП-Дизайн" (ідентифікаційний код 33864741) місцезнаходження: 10001, м. Житомир, вул. Бориса Тена, буд.89, кв.2 (а.с.48-50).

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "АЛП-Дизайн" 35765,44грн. заборгованості, позивач - Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" ЖМР зазначило підставою позову те, що відповідач протягом 2009-2012 років використовувало приміщення в будинку №59 по вулиці Лесі Українки в місті Житомирі, яке включено до системи централізованого теплопостачання. Послуги з теплопостачання вказаного приміщення надавались КП "Житомиртеплокомуненерго" ЖМР належної якості, відповідно до вимог Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 р.

Позивач посилається на положення ст.ст.20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо обов'язку споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Вказує, що згідно ст.19 названого Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому, зазначає, що згідно пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р., розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Посилаючись на наведене, позивач стверджує, що за період з листопада 2009 року по грудень 2012 року Приватне підприємство "АЛП-Дизайн" як споживач користувалось послугою з теплопостачання за адресою: м.Житомир, вул.Лесі Українки, буд.58, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складає 35765,44грн. Вказані обставини, на думку позивача, підтверджуються розрахунком заборгованості та рахунками на надання послуг з теплопостачання, які додані ним до позовної заяви (розрахунки - а.с.11,12; рахунки - а.с.13-34).

Серед позовних матеріалів до суду подано претензію від 21.01.2013р. за №352/16, адресовану позивачем відповідачу щодо сплати заборгованості за послуги з теплопостачання в сумі 35765,44грн. (а.с.9).

Під час розгляду справи, представником позивача на вимогу ухвали суду щодо надання доказів в підтвердження викладених у позовній заяві обставин, подано до справи копію інформаційної довідки КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради станом на 13.07.2010р., відповідно до якої власником нежитлового приміщення за адресою: м.Житомир, вул.Лесі Українки, буд.58 є Приватне підприємство "АЛП-Дизайн" (а.с.51); довідку Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради від 19.03.2013р. за №1419/16 про те, що заборгованість відповідача за спожиті послуги з теплопостачання в межах заявлених позовних вимог перед позивачем складає 35765,44грн. (а.с. 41).

Розглядаючи питання про обґрунтованість позову у даній справі, господарський суд приймає до уваги таке.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (зокрема, з договорів та інших правочинів), змінюються та припиняються з підстав, передбачених Цивільним кодексом України , іншими актами цивільного законодавства та підлягають виконанню належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту чи інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга.

За статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил - є житлово-комунальними послугами.

Виходячи зі змісту статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", якою розподілено перелік житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення, до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів тощо.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 19 якого унормовано, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Також, Закон України "Про теплопостачання", згідно преамбули цього Закону, визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

За змістом Закону України "Про теплопостачання", статті 1 "Визначення термінів" - споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

У даному випадку, позивачем не надано суду підписаний між сторонами письмовий договір на теплопостачання.

При цьому, не надано позивачем жодних доказів на підтвердження існування між сторонами й правовідносин з постачання позивачем теплової енергії відповідачу, що могло б свідчити про виникнення зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг.

Так, позивачем не надано жодних документів, підписаних обома сторонами - і позивачем, і відповідачем, в яких сторонами було б обумовлено обсяги, характер послуг, що замовляються, характеристика об'єкта (об'єктів) теплопостачання, порядок обліку чи розрахунку кількості спожитої теплової енергії.

Не містять матеріали справи й підписаних сторонами актів про відпуск теплової енергії (актів передачі-приймання наданих послуг) за вказаний у позовній заяві період - листопад 2009 - грудень 2012 рр.

Рахунки з надання послуг з теплопостачання та ГВП за вказаний період (а.с.13-34), в яких споживачем наданих послуг зазначено відповідача у справі - ПП "АЛП-Дизайн", в будь-якому разі не можуть бути прийняті до уваги судом як належні докази існування між сторонами правовідносин з теплопостачання та прийняття таких послуг відповідачем як споживачем. Так, у поданих суду рахунках, починаючи з січня 2010р. міститься посилання на договір №1405 від 27.10.2006р. При цьому, зазначений договір позивачем до суду не подано. Також, незважаючи на те, що в кожному з вказаних рахунків зазначено, що цей рахунок є актом передавання-приймання виконаних робіт за розрахунковий період, жоден з рахунків не підписано відповідачем. При цьому, рахунки за вищевказаний спірний період навіть не пред'являлись відповідачу до оплати у розрахунковому періоді - доказів протилежного позивачем до справи не надано, а, як вбачається з матеріалів справи, перелік усіх рахунків зазначеного лише претензії, докази надіслання якої матеріали справи також не містять.

За таких обставин, жодних підстав вважати, що між сторонами існували зобов'язання, за якими позивач мав надавати відповідачу послуги з теплопостачання, а відповідач - оплатити надані послуги, як і вважати підтвердженим факт надання таких послуг позивачем відповідачу, а також, саме на вказану у позові суму - в господарського суду немає.

Слід зазначити, що згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, у даному випадку, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів по справі щодо тих обставин, на які він покликається у позові.

З огляду на викладене, позов щодо стягнення з відповідача на користь позивача 35765,44грн. як заборгованості за надані послуги з теплопостачання є безпідставним, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, а тому позов є таким, що не підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.03.13

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з пов.)