Ухвала

від 12.03.2013 по справі 2270/6875/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6875/12

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук Р.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

при секретарі: Бернацькій І.А.

за участю представників сторін:

представника позивача - Місяця А.П.;

представника відповідача - Кундиловської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трансформатор сервіс" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми "Р" №0000602304/2374 від 03.07.2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2013 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Хмельницької області державної податкової служби форми "Р"№ 0000602304/2374 від 03.07.2012 року.

Не погоджуючись із рішенням суду І інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її вимоги.

Представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як правильно встановлено судом І інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Трансформатор сервіс", ідентифікаційний код 31617591, зареєстроване виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 25.07.2001 року, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 12.11.2012 року. Основними видами діяльності позивача є виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів. ДПІ у м. Хмельницькому Хмельницької області Державної податкової служби на підставі направлень від 25.05.2012 року № 002056, № 002057 та направлень про продовження терміну проведення перевірки № 002118, № 002119 від 01.06.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Трансформатор сервіс" з питань достовірності декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося за період: жовтень 2011року по березень 2012 року, з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "НВФ Еолла" ( ідентифікаційний код 31334737) за лютий - грудень 2010 року та ПП "Енергоспецсервіс" (ідентифікаційний код 33221141) за червень 2011 року. По результатах перевірки відповідачем складено акт № 3790/22-3/31617591 від 12.06.2012 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р"№ 0000602304/2374 від 03.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 116341,00, в тому числі : за основним платежем - 93972,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 22369,00 грн. Відповідач під час перевірки встановив, що на порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за лютий - жовтень 2010 року, грудень 2010 року та червень 2011 року на суму 93972,00 грн. Між ПП "Енергоспецсервіс" (Продавець) та ТОВ "Трансформатор сервіс" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу №67 від 08.06.2011 року. Згідно умов даного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його в асортименті, кількості і по ціні трансформатор ТМ-1000/10/0,4 в кількості двох штук по ціні 22500,00 грн. за кожну, а всього 54000,00 грн. Поставка товару за умовами договору здійснювалась силами Покупця на умовах самовивозу. На підтвердження виконання зобов`язань по договору купівлі - продажу №67 від 08.06.2011 року позивачем під час перевірки надано рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. Окрім цього, судом І інстанції також встановлено, що ТОВ "НВФ Еолла" (постачальник) виписано ТОВ "Трансформатор сервіс" (Одержувач) рахунки - фактури № СФ-13/12 від 13.12.2010 року, № 29/09-3 від 29.09.2010 року, 30.08.2012 року № 30/08, № 15/07 від 15.07.2010 року, № 12/07 від 12.07.2010 року, № 2106 від 21.06.2010 року, № 1205/3 від 15.05.2010 року, № 3004/2 від 30.04.2010 року, № 2004/1 від 20.04.2010 року, 3103/2 від 31.03.2010 року, № 2302/1 від 23.02.2010 року, № 0502/1 від 05.02.2010 року про поставку товарно - матеріальних цінностей, а саме: активні частини ТМ 1000/10; 630/10, 400/10, трансформатори ТМЗ 630/10, сталі трансформаторської, магнітопровід від ТМ 400/10, трансформатори силові ТМЗ 100/10, 400/10 б/у. На підтвердження доставки ТМЦ за призначенням, позивачем надані видаткові, податкові та товарно - транспортні накладні, платіжні доручення, які знаходяться в матеріалах справи.

Приймаючи оскаржуване рішення суд І інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0000602304/2374 від 03.07.2012 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду І інстанції, з таких підстав.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р., із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою 20% протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, який виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Всього до податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий - жовтень 2010 року, грудень 2010 року та червень 2011 року позивачем по вказаних господарських операціях віднесено суму ПДВ у розмірі 93972,00 грн.

Отже, право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) за наявності податкової накладної, яка засвідчує факт поставки товару або надання послуги.

В той же час наявність у покупця податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення таких сум ПДВ до податкового кредиту у разі, якщо наведені у таких документах відомості не відповідають дійсності внаслідок операцій які не мали реального виконання.

Апеляційний суд погоджується з судом І інстанції, що на день укладення вказаних вище договорів купівлі продажу та поставки ТМЦ та на період їх виконання державна реєстрація ПП "Енергоспецсервіс" та ТОВ "НВФ Еолла" не скасовані, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.11.2012 року та від 15.01.2013 року. Зазначені контрагенти позивача перебували на податковому обліку та зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Крім того, на підтвердження того, що взаємовідносини між ТОВ "Трансформатор сервіс" та ПП "Енергоспецсервіс", ТОВ "НВФ Еолла" мали реальний характер та направлені на настання правових наслідків позивачем надані акти про розібрання придбаних трансформаторів та докази подальшої реалізації зібраних трансформаторів іншим контрагентам, а саме : договори купівлі-продажу, видаткові накладні, банківські виписки по поточному рахунку позивача на підтвердження надходження виручки за продані трансформатори.

Колегія суддів погоджується з судом І інстанції, що ТОВ "Трансформатор сервіс" надано належні докази на підтвердження реального характеру господарських операцій позивача з ПП "Енергоспецсервіс" та ТОВ "НВФ Еолла" по придбанню активних частин ТМ 1000/10; 630/10, 400/10, трансформаторів ТМЗ 630/10, ТМ-1000/10/0,4, сталі трансформаторської, магнітопроводів від ТМ 400/10, трансформатори силові ТМЗ 100/10, 400/10 б/у, а тому правомірно віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

З приводу розподілу судових витрат колегія суддів вважає , що суд І інстанції дійшов вірного висновку, застосувавши положення ч. 1 статті 94 КАС України.

З врахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд І інстанції вірно встановив, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення форми "Р"№ 0000602304/2374 від 03.07.2012 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 березня 2013 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.