Рішення

від 14.03.2013 по справі 905/1301/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.03.13 р. Справа № 905/1301/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Кириллова С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інпром», м.Дніпропетровськ

до відповідача: Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк

про: стягнення 15842грн.88коп.

За участю представників сторін

від позивача: Фокіна Н.Ф. (за довіреністю б/н від 01.03.2013р.)

від відповідача: Герасимова Н.О.( за довіреністю від 11.12.2012р. №9/60)

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інпром», м.Дніпропетровськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк про стягнення 15842грн.88коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 1234 від 18.06.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

14.03.2013р. позивач через канцелярію суду надав витребувані ухвалою суду від 22.02.2013р. документи.

14.03.2013р. відповідач надав відзив на позовну заяву, яким визнав заявлену суму боргу в повному обсязі.

В судовому засіданні 14.03.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, відповідач визнав заявлену до стягнення суму боргу.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судового засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

18.06.2012р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 1234, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію промислово-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти поставляєму в його власність продукцію та своєчасно сплатити її вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом постачання за даною угодою є продукція промислово-технічного призначення.

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура, кількість і ціна продукції обумовлюється в специфікаціях/ додатках, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п. 4.2 договору розрахунки за поставлену продукцію за даним договором здійснюється покупцем в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника з відстрочкою платежу 60 календарних днів з моменту поставки продукції.

Пунктом 8.1 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012р., а в частині виконання зобов'язання - до повного і належного їх виконання.

Договір підписаний директорами ТОВ "Інпром" та ДП "Донецька вугільна енергетична компанія" без будь-яких заперечень та скріплені печатками юридичних осіб.

За змістом позову позивач в обґрунтування позовних вимог стверджує, що на виконання умов договору № 1234 від 18.06.2012р. поставив відповідачу товар за видатковими накладними №И-00000079 від 01.08.2012р., №И-00000083 від 09.08.2012р., № И-00000087 від 16.08.2012р., а відповідача в свою чергу здійснив повну оплату товару лише за видатковими накладними №И-00000079 від 01.08.2012р. та № И-00000087 від 16.08.2012р., у зв'язку з чим товар за накладною №И-00000083 від 09.08.2012р. залишився повністю не оплаченим.

04.02.2013р. позивач направив відповідачу вимогу № 2 від 04.02.2013р. погасити виниклу заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Викладене призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 15842,88 грн.

Підставою позову є поставка товару на підставі договору № 1234 від 18.06.2012р.

Як вбачається зі змісту позову, не спростовано відповідачем під час судового засідання 14.03.2013р., фактично спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку з поставкою товару за накладною №И-00000083 від 09.08.2012р., саме за якою і виникла заявлена до стягнення сума боргу.

Договір № 1234 від 18.06.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт отримання товару відповідачем за накладною №И-00000083 від 09.08.2012р. підтверджується підписом його представника за довіреністю №2083 від 08.08.2012р. та також відбитком печатки товариства в графі „прийняв", що також підтверджено відповідачем під час судового засідання.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно вказаного договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 1234 від 18.06.2012р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно із п. 4.2 договору строк оплати товару визначений відстрочкою платежу, а саме відповідач повинен здійснити оплату протягом 60 календарних днів з моменту поставки продукції.

Враховуючи умови договору щодо строків оплати, станом на час звернення з даним позовом строк оплати спірного товару вже наступив.

Відповідач у відзиві та безпосередньо в судовому засіданні підтвердив факт наявності заборгованості в розмірі 15842грн.88коп. Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 15842грн.88коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 15842грн.88коп. суду не надані, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати у передбачені договором строки, докази сплати суми заборгованості в розмірі 15842грн.88коп. суду не надані, господарський суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

У зв'язку з повним задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпром", м. Дніпропетровськ до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м. Донецьк про стягнення 15842грн.88коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (юридична адреса: 83001, м. Донецьк, Ворошиловський район, вулиця Артема, будинок 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інпром" (юридична адреса: 49006, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, 82, офіс 3, код ЄДРПОУ 32781764) суму основного боргу в розмірі 15842грн.88коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1720грн.50коп.

У судовому засіданні 14.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 19.03.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.