Рішення

від 22.03.2013 по справі 904/1517/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.03.13р. Справа № 904/1517/13-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія", с. Петропавлівка Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Транс", м. Дніпропетровськ

про стягнення 25 675 грн. 32

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Матяш С.О., довір. від 05.11.12р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Транс" (далі - відповідач) суму 21 800,00 грн. основного боргу, 3 084,55 грн. пені, 616,37 грн. 3% річних,, 174, 40 грн. інфляційних, всього 25 675,32 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за договором поставки №1310ДН від 13.10.11р., а також витрати позивача на адвокатські послуги у розмірі 3 000,00 грн.

Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, оскільки в матеріалах справи наявний поштовий конверт з ухвалою про виклик в судове засідання, що направлялась на юридичну адресу відповідача, якою, згідно витягу з ЄДРПОУ (а.с.41-43), є - м. Дніпропетровськ, вул. Азербайджанська, буд.59, але повернута підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Суд вважає можливим розглянути спір за відсутності представника відповідача згідно ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

08.08.2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки №1310ДН (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передавати (поставляти) у власність покупцю, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати в порядку, встановленому цим Договором автошини, диски та інші автомобільні аксесуари (далі - товар) (п.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Розглянувши матеріали справи господарський суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги з огляду на наступне.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 21 800,00 грн., що підтверджується двохсторонньою видатковою накладною №3250 від 29.02.12р., копія якої є в матеріалах справи (а.с. 50).

Підписана сторонами видаткова накладна є достатнім і допустимим доказом, що підтверджує факт передачі (поставки) покупцю товару за Договором (п. 2.5 Договору).

Відповідно до умов п. 8.2 Договору, оплата за товар здійснюється прямим банківським переводом на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у останнього виникла основна заборгованість в розмірі 21 800,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З метою досудового врегулювання спору позивач 20.07.12р. направив на адресу відповідача претензію (вих.№146) про сплату зазначеної заборгованості, яка була залишена останнім без відповіді та без задоволення.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, на підставі умов п.п. 9.2, 9.3 Договору та приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 3 084,55 грн. за період з 14.03.12 р. по 11.02.13 р. та, за цей же період, 3% річних в розмірі 616,37 грн. та 174, 40 грн. інфляційних, що відображається в розрахунку позивача (а.с.59).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру пені та 3% річних, суд зазначає, що позивачем невірно визначено дату початку періоду з якої він може проводити відповідні нарахування. Оскільки згідно видаткової накладної № 3250 від 29.02.12р. граничним терміном оплати поставленого товару є 14.03.12р., тобто відповідач повинен був провести оплату до 14.03.12р. включно, то прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання почалось з 15.03.12 р. і саме з цієї дати позивач має право нараховувати пеню та 3% річних.

За таких обставин, суд визнає нарахування розміру пені та 3% річних обґрунтованими частково, а саме задовольняє за період з 15.03.12р. по 11.02.13р. пеню на суму 2 987, 51 грн. та за той самий період 3% річних на суму 597, 02 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.

Крім того, суд зазначає, що з урахуванням дефляційних індексів в зазначений позивачем період, вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань є безпідставними.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позову.

Між тим, з приводу заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги у розмірі 3 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Позивач надав документи, які свідчать про його витрати, пов'язані з отриманням юридичних послуг по підготовці претензії та позовної заяви у даній справи: договір про надання юридичних послуг фізичною особою №01/06 від 01.06.12р., укладений між позивачем та громадянином Біленко О.В., акти прийому-передачі виконаних робіт від 30.06.12р., від 31.01.13р., довідка ТОВ "Шинна Компанія" №28 від 12.02.13р.

Згідно зі ст.44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно зі статтею 48 цього Кодексу вони визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Статтею 12 цього Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, гонорар, отриманий адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення, та розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе, зокрема, обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення.

Як вбачається із наданих позивачем документів, вартість послуг по підготовці претензії та позовної заяви склала 3 000,00 грн.

Вказана сума винагороди явно завищена, оскільки спір стосується стягнення вартості товару, поставленого відповідачеві за однією накладною, отже, підготовка претензії та позовної заяви за таким спором не потребує значної витрати часу.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що розмір витрат, пов'язаний з оплатою послуг адвоката необхідно обмежити, визнавши їх правомірними в сумі 1 000,00 грн., які покладаються на відповідача в розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам.

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат, у тому числі оплата послуг адвоката, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Транс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.Азейбарджанська, 59; ЄДРПОУ 33906833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шинна Компанія" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4-Б; ЄДРПОУ 30367798) суму 21 800,00 грн. (двадцять одні тисяча вісімсот грн. 00 коп.) основного боргу, 2 987,51 грн. (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім грн. 51 коп.) пені, 597,02 грн. (п'ятсот дев'яносто сім грн. 02 коп.) 3% річних, 988,67 грн. (дев'ятсот вісімдесят вісім грн. 67 коп.) витрат на юридичні послуги, 1 701,01 грн. (одна тисяча сімсот одна грн. 01 коп.) судового збору.

В решті позову - відмовити .

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано 19.03.2013р.