Ухвала

від 13.03.2013 по справі 2-а-9405/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-9405/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2012 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Науково-дослідне і конструкторське бюро бурового інструменту» (далі - позивач, ПрАТ «НДКББІ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському р-ні міста Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000532350 від 01.03.2012 року (далі - ППР № 0000532350).

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 30.07.2012 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 54/23-50/19032149 від 17.02.2012 року (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 460 460,00 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийнято ППР № 0000532350, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 575 575,00 грн., в т.ч. 460 460,00 грн. - основний платіж, 115 115,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В результаті оскарження позивачем ППР № 0000532350 в адміністративному порядку, скарги позивача були залишені без задоволення.

ПрАТ «НДКББІ» зареєстровано 16.08.1996 року Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією та взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва.

Актом перевірки встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерконтинент Лтд» (код за ЄДРПОУ 36351432) (далі - TOB «Інтерконтинент Лтд», контрагент позивача) було укладено договір № 12-2009 від 03.06.2009 року на поставку обладнання, що використовується при бурінні свердловин. Згідно специфікації № 1 до вищевказаного договору загальна сума даного обладнання складала 672 360,00 грн., в т.ч. ПДВ - 112 060,00 грн.; згідно специфікації № 2 - 959 400,00 грн., в т.ч. ПДВ -159 900,00 грн.; згідно специфікації № 3 - 526 560,00 грн., в т.ч. ПДВ - 87760,00 грн. Так, перевіркою встановлено, що позивач на виконання вищевказаного договору отримав відповідне обладнання. Разом з тим, згідно листа УПМ ДПА у м. Києві від 16.02.2012 року № 195/7/07-5015 встановлено, що TOB «Інтерконтинент Лтд» має ознаки «фіктивності», тобто зареєстровано на підставну особу. Перевіркою зроблено висновок про відсутність у TOB «Інтерконтинент Лтд» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про нікчемність укладеної угоди з ПрАТ «НДКББІ». Так, відповідачем вчинено запис щодо завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 359 720,00 грн., в т.ч. за липень 2009 року на суму 271 960,00 грн., за вересень 2009 року на суму 87 760,00 грн.

Також, перевіркою встановлено розбіжності по задекларованій сумі податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Глобальні Енергетичні Рішення» (код ЄДРПОУ 36677173) (далі - TOB «Глобальні Енергетичні Рішення»), тобто сума податкового зобов'язання TOB «Глобальні Енергетичні Рішення» не дорівнювала сумі податкового кредиту позивача та розбіжність становила 100 740,00 грн. Перевіркою зроблено висновок, що факт неподання TOB «Глобальні Енергетичні Рішення» податкових декларацій з ПДВ за серпень 2010 року свідчить про відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій. Так, відповідачем вчинено запис щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми 100 740,00 грн. за вересень 2010 року.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР).

Як вбачається з матеріалів справи, фактична поставка відповідного обладнання та виконання сторонами умов договору № 12-2009 від 03.06.2009 року підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями податкових накладних, видаткових накладних та відповідних розрахункових документів.

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ПрАТ «НДКББІ» з TOB «Інтерконтинент Лтд» зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкових накладних та видаткових накладних, суми ПДВ по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується Актом перевірки.

Крім цього, судом встановлено, що між позивачем та TOB «Глобальні Енергетичні Рішення» було укладено договір № 15-2010 від 05.07.2010 року на поставку обладнання, що використовується при бурінні свердловин. Згідно специфікації № 2 до вищевказаного договору загальна сума даного обладнання складала 604 440,00 грн., в т.ч. ПДВ -100 740,00 грн.

Фактична поставка відповідного обладнання та виконання сторонами умов договору № 15-2010 від 05.07.2010 року підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями податкової накладної, видаткової накладної та відповідних розрахункових документів.

Матеріалами справи підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ПрАТ «НДКББІ» з TOB «Глобальні Енергетичні Рішення» зроблено на підставі первинних документів, а саме: податкової накладної та видаткової накладної, сума ПДВ по яким була включена до реєстру отриманих податкових накладних та наявної в матеріалах справи копії податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відтак, податкові накладні, які зазначені в Акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV. TOB «Інтерконтинент Лтд» та TOB «Глобальні Енергетичні Рішення» на час вчинення правочинів були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, а отже мали право видавати податкові накладні.

Зокрема, позивачем на вимогу суду надані документи, які підтверджують використання придбаного у даних контрагентів обладнання у власній господарській діяльності.

Що стосується нікчемності правочинів, укладених між ПрАТ «НДКББІ» і TOB «Інтерконтинент Лтд», колегія суддів зазначає наступне.

Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за договором № 12-2009 від 03.06.2009 року позивачем було отримано відповідне обладнання, що використовується при бурінні свердловин.

Матеріалами справи підтверджується фактична поставка вказаного обладнання та використання придбаного у даного контрагента обладнання у власній господарській діяльності, а саме наявність актів здачі-прийняття виконаних робіт.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що договір № 12-2009 від 03.06.2009 pоку, укладений позивачем з TOB «Інтерконтинент Лтд», на час здійснення відповідних фінансово-господарських взаємовідносин між цими підприємствами був дійсним (чинним) та правомірним, у зв'язку з чим створював обумовлені ним юридичні наслідки, оскільки чинність вказаного договору доведена відсутністю судових рішень, які набрали законної сили, про визнання відповідного правочину (договору), згідно ст. 234 ЦК України, недійсним та наявністю доказів виконання цього договору належним чином та в повному обсязі.

Враховуючи наведене, висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» такими, що не відповідають дійсності, відтак, ППР № 0000532350 підлягає скасуванню.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.