Постанова

від 26.02.2013 по справі 2а-8882/11/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2013 р. (13:38) Справа №2а-8882/11/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю:

представника позивача - Панчук Л.М., довіреність № 107 від 18.02.2013 року,

представника відповідача - Бєкірова Є.С., довіреність № 178/10/10-024 від 15.02.2013 року,

експерта - Перченко М.М., посвідчення № 06 від 24.07.2012 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Морський» Міністерства охорони здоров'я України

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправним і скасування рішення,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшла позовна заява Державного закладу «Клінічний реабілітаційний медичний центр» Міністерства охорони здоров'я України до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим з позовними вимогами щодо:

- скасування у повному обсязі податкового повідомлення-рішення від 13.07.2011 року №0001192302 про збільшення суми грошового зобов'язання на 50327,00 грн. та штрафних санкцій на суму 12582,00 грн.,

- визнання протиправним та скасування рішення, викладеного в акті перевірки №1283/23-2/04778937 від 24.06.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки Державного закладу «Клінічний реабілітаційний медичний центр» Міністерства охорони здоров'я України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року» з приводу встановлення порушення: зменшено від'ємне значення податку на додану вартість всього в сумі 56003,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 56003,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ «Радіатор Н» та ТОВ «БФ «Елєфант» проведені належним чином, що підтверджується відповідними первинними документами. Відносно посилання податкового органу на те, що контрагентами не було задекларовано податкові зобов'язання по операціям з позивачем, то добросовісний платник податків не може нести відповідальність за невиконання чти неналежне виконання своїх обов'язків іншими платниками податків

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.08.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 11.10.2011 року по справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Кримському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У зв'язку з призначенням експертизи, провадження по справі зупинено до отримання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.01.2012 року провадження по справі поновлено з 16.02.2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 16.02.2012 року провадження по справі зупинено для подальшого проведення судово-бухгалтерської експертизи, призначеної ухвалою від 11.10.2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.02.2013 року провадження по справі поновлено з 19.02.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.02.2013 року первинного позивача по справі замінено на правонаступника - Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Морський» Міністерства охорони здоров'я України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.02.2013 року первинного відповідача по справі замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 26.02.2013 року, наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він з позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства. Вказане порушення виявилось у включенні до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарській операції з ТОВ «Радіатор Н», яка мала нетоварний характер внаслідок відсутності у контрагента відповідних ресурсів. Крім того, перевіркою встановлено безпідставне формування податкового кредиту по господарській операції з ТОВ «БФ «Елєфант», яке відсутнє за юридичною адресою.

Відносно вимог позивача про визнання протиправним рішення, викладеного в акті перевірки, відповідачем було вказано на відсутність підстав для задоволення вимог в зазначеній частині, у зв'язку з тим, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не породжує ніяких правих наслідків, а отже, не може бути предметом розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Присутнім у судовому засіданні 26.02.2013 року експертом були надані пояснення стосовно Висновку судово-економічної експертизи № 616 від 24.12.2012 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Підпунктом 41.1.1 п.41. ст. 41 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради АР Крим 28.04.1993 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Державного закладу «Клінічний реабілітаційний медичний центр» Міністерства охорони здоров'я України (далі по тексту - ДЗ «КРМЦ» МОЗУ), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 №149143 від 09.11.2007 року (т.1 а.с.45).

В подальшому, згідно з наказами Міністерства охорони здоров'я України №45-0 від 27.03.2012 року, № 72-0 від 15.05.2012 року, № 114-0 від 06.07.2012 року змінено назву Державного закладу «Клінічний реабілітаційний медичний центр» Міністерства охорони здоров'я України на Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Морський» Міністерства охорони здоров'я України (т.4 а.с.186-188).

Згідно з п.1.4 Змін до Статуту Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Морський» Міністерства охорони здоров'я України є правонаступником Державного закладу «Клінічний реабілітаційний медичний центр» Міністерства охорони здоров'я України (т.4 а.с.192-199).

Відомості щодо зміни найменування підприємства внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується випискою та довідкою з ЄДРПОУ (т.4 а.с.190-191).

Згідно з довідкою № 153/18-0349 від 13.07.2012 року позивач з 01.07.1994 року взятий на облік в органах державної податкової служби за №01/194 (т.4 а.с.200).

Позивачем 23.07.1997 року отримано свідоцтво платника податку на додану вартість за №200058619.

Наказом начальника Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 680 від 11.05.2011 року (т.2 а.с.1) призначено проведення планової документальної перевірки ДЗ «Клінічний реабілітаційний медичний центр».

На підставі наказу та направлень від 20.05.2011 року №598 та №602 (т.1 а.с.144-145) посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим проведено планову виїзну перевірку Державного закладу «Клінічний реабілітаційний медичний центр» Міністерства охорони здоров'я України (ЄДРПОУ 04778937) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, у тому числі п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого:

занижено податок на додану вартість на загальну суму 50327,00 грн. (за серпень 2010 року на суму 9508,00 грн., за листопад 2010 року на суму 40819,00 грн.),

зменшено від'ємне значення податку на додану вартість всього у сумі 56003,00 грн. за грудень 2010 року.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою встановлені взаємовідносини з ТОВ «Радіатор Н» (ЄДРПОУ 35901643).

Згідно листа від 10.05.2011 року № 4946/7/23-01 ДПІ в Болградському районі Одеської області було направлено акт від 06.05.2011 року № 450/2301/35901643 невиїзної документальної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року ТОВ «Радіатор Н» (ЄДРПОУ 35901643), яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, у тому числі ДЗ «КРМЦ» МОЗУ. Відповідно до вказаного акту усі операції купівлі-продажу ТОВ «Радіатор Н» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Враховуючи зазначене, ДЗ «КРМЦ» МОЗУ у листопаді та грудні безпідставно сформовано податковий кредит на загальну суму 96822,00 грн. за рахунок відносин з підприємством постачальником ТОВ «Радіатор Н».

Перевіркою ДЗ «КРМЦ» МОЗУ встановлені взаємовідносини з ТОВ «Будівельна фірма «Елєфант» (ЄДРПОУ 34092508) на загальну суму 70340,40 грн., у тому числі ПДВ -11723,40 грн.

У ході перевірки до ДПІ в м. Сімферополі було надіслано запит щодо проведення зустрічної перевірки ДЗ «КРМЦ» МОЗУ з ТОВ «Будівельна фірма «Елєфант». У відповідь отримано акт від 08.06.2011 року № 112/23-4/34092508 про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «БФ «Елєфант».

Таким чином, ДЗ «КРМЦ» МОЗУ безпідставно у червні 2011 року сформовано податковий кредит на загальну суму 9507,68 грн. за рахунок відносин з підприємством-постачальником ТОВ «БФ «Елєфант» за наявності таких обставин:

- ТОВ «БФ «Елєфант» не знаходиться за юридичною адресою (довідка підрозділу податкової міліції в м. Феодосії вх.№11 від 21.06.2010 року, повідомлення Держреєстратору про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням вих.№30/9/29-0 від 21.06.2010 року, в ЄДР зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням від 21.07.2010 року №18326),

- порушена кримінальна справа відносно директора ТОВ «БФ «Елєфант» по факту фіктивного підприємництва,

- анульовано свідоцтво платника податку згідно з актом № 8 від 28.07.2010 року,

- господарська операція з виконання поточного ремонту не підтверджується відносно врахування реального часу здійснення операцію, наявністю виробничих потужностей та трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарської операції.

Висновки перевірки зафіксовані в акті №1283/23-2/04778937 від 24.06.2011 року (т.1 а.с.10-35).

На акт перевірки позивачем було подано заперечення до податкового органу (т.2 а.с.5-7).

За результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки визначено такими, що відповідають законодавству, є обґрунтованими та правомірними (а.с.8-9).

На підставі даних акту перевірки податковим органом 13.07.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001192302, в якому визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 62909,00 грн., у тому числі 50327,00 грн. за основним платежем та 12582,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.38).

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення позивачем законодавства в частині оподаткування податком на додану вартість за червень, листопад та грудень 2010 року.

У період до 01.01.2011 року порядок оподаткування податком на додану вартість було визначено нормами Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168).

Вказаним Законом передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п.1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування та визначення передбачались ст. 7 Закону № 168.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з п.п. 7.2.3 Закону № 168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, зі змісту норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Як зазначалось вище, висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства засновані на тому, що позивач не мав права оподатковувати господарські операції з контрагентами ТОВ «Радіатор Н» та ТОВ «БФ «Елєфант» внаслідок відсутності за даними правочинами поставки товарів (робіт, послуг).

Матеріали справи свідчать про те, що між ДЗ «Клінічний реабілітаційний медичний центр» (покупець) та ТОВ «Радіатор-Н» (постачальник) укладено договори купівлі-продажу (т.2 а.с.16, 18-42):

№ 21 від 22.03.2010 року, предметом якого є купівля-продаж санітарно-технічних виробів, інструментів, електрообладнання,

№ 48 від 12.05.2010 року, предметом якого є купівля-продаж товару за кодом класифікації 01.13.2 «Фрукти, ягоди та горіхи»,

№ 49 від 12.05.2010 року, предметом якого є купівля-продаж товару за кодом класифікації 01.12.1 «Овочі свіжі»,

№ 84 від 23.06.2010 року, предметом якого є купівля-продаж товару за кодом класифікації 15.11.1 «М'ясо свіже та свіжоморожене»,

№ 85 від 23.06.2010 року, предметом якого є купівля-продаж товару за кодом класифікації 15.13.1 «М'ясопродукти»,

№ 133 від 23.09.2010 року, предметом якого є купівля-продаж товару за кодом класифікації 01.11.2 «Культури овочеві»,

№ 173 від 22.11.2010 року, предметом якого є купівля-продаж обладнання та інвентарю,

№ 174 від 22.11.2010 року, предметом якого є купівля-продаж обладнання та інвентарю,

№ 178 від 06.12.2010 року, предметом якого є купівля-продаж товару за кодом класифікації 29.23.13 «Обладнання холодильне промислове»,

№ 180 від 08.12.2010 року, предметом якого є купівля-продаж виробів санітарно-технічних, інструментів, електрообладнання,

№ 181 від 08.12.2010 року, предметом якого є купівля-продаж товару за кодом класифікації 36.11.1 «Крісла для медичних кабінетів».

Крім того, позивачем були укладені договори підряду з ТОВ «Будівельна фірма «Елєфант» № 74 від 01.06.2010 року та № 65 від 01.06.2010 року (т.2 а.с.43-44), предметом яких є здійснення поточного ремонту окремих елементів в будівлях літери «К» та «З».

У зв'язку з необхідністю встановлення обставин щодо наявності поставки товарів (робіт, послуг) за переліченими вище договорами, враховуючи, що для їх з'ясування необхідні спеціальні звання, судом по справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої було доручено експертам Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз.

На вирішення експерта були поставлені питання щодо того, чи підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку Державного закладу «Клінічний реабілітаційний медичний центр» фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) від ТОВ «Радіатор Н» на суму 581647,99 грн. (з них ПДВ - 96822,00 грн.) та від ТОВ «БФ «Елєфант» на суму 70340,00 грн. (з них ПДВ - 9508,00 грн.) , їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

Експертом 24.12.2012 року було надано Висновок судової економічної експертизи № 616, проведеної за матеріалами справи №2а-8882/11/0170/5 (т.1 а.с.142-152), яким підтверджено:

1) отримання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) від:

- ТОВ «Радіатор Н» (ЄДРПОУ 35901643) у листопаді-грудні 2010 року на загальну суму 581647,99 грн., у тому числі ПДВ - 96822,00 грн. (листопад 2010 року 245631,38 грн., з них ПДВ - 40819,00 грн.; грудень 2010 року - 336016,61 грн., з них ПДВ - 56003,00 грн.) підтверджується видатковими накладними,

- ТОВ «Будівельна фірма «Елєфант» (ЄДРПОУ 34092508) у червні 2010 року на загальну суму 70340,00 грн., у тому числі ПДВ - 9508,00 грн. підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2) та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3);

2) оплата позивачем отриманих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) від ТОВ «Радіатор Н» (ЄДРПОУ 35901643) у листопаді-грудні 2010 року та від ТОВ «Будівельна фірма «Елєфант» (ЄДРПОУ 34092508) у червні 2010 року підтверджується платіжними дорученнями;

3) часткове використання в господарській діяльності позивача продуктів харчування, отриманих від ТОВ «Радіатор Н» (ЄДРПОУ 35901643) у листопаді-грудні 2010 року на суму 313914,30 грн. Невикористані залишки отриманих продуктів харчування від ТОВ «Радіатор Н» (ЄДРПОУ 35901643) у листопаді-грудні 2010 року рахуються на рахунку № 232 «Продукти харчування» станом на 31.12.2010 року.

Матеріали та інвентар, отримані від ТОВ «Радіатор Н» (ЄДРПОУ 35901643) у листопаді-грудні 2010 року на суму 53117,58 грн., були використані за період з 01.11.2010 року по 31.12.2011 року частково. Невикористані залишки отриманих матеріалів та інвентарю від ТОВ «Радіатор Н» (ЄДРПОУ 35901643) у листопаді-грудні 2010 року рахуються на рахунках № 113 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» та 234 «Господарські матеріали і канцелярське приладдя» станом на 31.12.2011 року.

Основні засоби, отримані від ТОВ «Радіатор Н» (ЄДРПОУ 35901643) у листопаді-грудні 2010 року на суму 117674,94 грн., оприбутковані та значаться в обліку позивача на рахунках 104 «Машини та обладнання» та 106 «Інструменти, прилади та інвентар.

Позивачем товарно-матеріальні цінності у червні 2010 року від ТОВ «Будівельна фірма «Елєфант» не отримувались.

Висновки експертизи зроблені за наслідками вивчення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку позивача (актів виконаних робіт, платіжних доручень, витратних накладних, податкових накладних), регістрів бухгалтерського обліку.

Вказані документи були долучені судом до матеріалів справи. За наслідками їх дослідження, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи копії первинних бухгалтерських документів фіксують і підтверджують господарські операції та містять необхідні реквізити згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні».

Розглянувши висновок експертизи № 616 від 24.12.2012 року, співставивши викладені в ньому дані з наявними в матеріалах справи документами, нормами законодавства, суд вважає їх обґрунтованими та приймає до уваги при прийнятті рішення у справі.

Отже, під час розгляду справи підтверджено отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Радіатор Н» (ЄДРПОУ 35901643) у листопаді-грудні 2010 року на загальну суму 581647,99 грн., у тому числі ПДВ - 96822,00 грн., їх оплата та подальше використання у господарській діяльності.

ТОВ «Радіатор Н» зареєстроване в установленому законом порядку в якості юридичної особи та є платником податку на додану вартість, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи (т.2 а.с.20-21).

Таким чином, ТОВ «Радіатор Н» має всі права юридичної особи, у тому числі щодо вчинення від свого імені правочинів. Крім того, у відповідності до положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Радіатор Н» має право на складення податкових накладних.

Враховуючи зазначене вище, помилковими є висновки перевірки щодо відсутності настання реальних правових наслідків за правочином, укладеним між позивачем та ТОВ «Радіатор Н».

Також, під час розгляду справи знайшов свого підтвердження факт щодо отримання позивачем послуг від ТОВ «Будівельна фірма «Елєфант» (ЄДРПОУ 34092508) у червні 2010 року на загальну суму 70340,00 грн., у тому числі ПДВ - 9508,00 грн., а також їх оплата у повному обсязі.

У висновку № 616 від 24.12.2012 року експертом було вказано на те, що позивачем товарно-матеріальні цінності у червні 2010 року від ТОВ «Будівельна фірма «Елєфант» не отримувались.

Проте, укладення договору підряду й не передбачає отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки його предметом є надання послуг.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, поточний ремонт на підставі договорів від 01.06.2010 року № 74 та № 75 проведений ТОВ «Будівельна фірма «Елєфант» на об'єктах (будівлі літери «З» та «К»), що належать позивачу на праві власності (пояснення представника позивача від 26.02.2013 року, т.4 а.с.215).

Що стосується висновків перевірки про відсутність у позивача права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Будівельна фірма «Елєфант» внаслідок того, що останній має стан «9» (відсутній за місцезнаходженням), а також внаслідок анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з акту перевірки №1283/23-2/04778937 від 24.06.2011 року запис в ЄДР про відсутність за місцезнаходженням ТОВ «БФ «Елєфант» зроблено 21.07.2010 року за №18326. Свідоцтво ТОВ «БФ «Елєфант» про реєстрацію платника податку на додану вартість анульовано на підставі рішення, яке оформлене актом № 8 від 28.07.2010 року.

Зазначене вище, свідчить про те, що запис до Єдиного державного реєстру, а також анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «БФ «Елєфант» було проведено після отримання позивачем послуг від даного контрагенту.

Таким чином, правомірними є дії позивача щодо формування податкового кредиту за червень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «БФ «Елєфант».

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені позивачем з названими контрагентами мають ознаки «нікчемності», то суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та переліченими вище контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Необґрунтованими, на думку суду, є також посилання податкового органу на відсутність у позивача права на податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «БФ «Елєфант» та ТОВ «Радіатор Н» внаслідок того, що контрагентами не було задекларовано податкові зобов'язання по даними правочинам.

З аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що законодавцем не ставилось у залежність формування податкового кредиту від сплати податку на додану вартість контрагентом. Єдиною та достатньою підставою, що дає право платнику податку на податковий кредит є сплата податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг) та отримання на цю суму відповідних податкових накладних.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками ТОВ «БФ «Елєфант» та ТОВ «Радіатор Н».

Враховуючи відсутність порушення з боку позивача вимог податкового законодавства, необґрунтованим є також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд лише скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 року №0001192302.

В свою чергу, ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.2011 року №0001192302.

В позовній заяві позивач також просив суд визнати протиправним та скасувати рішення, викладене в акті перевірки №1283/23-2/04778937 від 24.06.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки Державного закладу «Клінічний реабілітаційний медичний центр» Міністерства охорони здоров'я України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року» з приводу встановлення порушення: зменшено від'ємне значення податку на додану вартість всього в сумі 56003,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 56003,00 грн.

Пунктом 21.1 статті 21 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Пунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). При цьому у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а якщо такі порушення відсутні складається довідка.

Згідно пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України за № 984 від 22.12.2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 34/18772 від 12.01.2011 року довідкою є службовий документ, який підтверджує факт проведеної документальної перевірки фінансової-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Відповідно до вищевказаного Порядку актом є службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансової-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявленні порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктами 4,5,6 Порядку передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансової-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, з огляду на те, що в ході проведеної перевірки позивача, на думку податкового органу, було виявлено порушення вимог податкового законодавства, суд дійшов висновку про те, що їх обґрунтовано було відображено в акті перевірки.

Зазначення в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог формування від'ємного значення та, як наслідок заниження від'ємного значення за грудень 2010 року на суму 56003,00 грн. є виключно висновками посадової особи контролюючого органу, які остання вправі робити відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що висновки, викладені в акті перевірки, не є по своїй суті рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняють настання правових наслідків.

За таких умов, відсутні підстави для задоволення вимог позивача в зазначеній частині.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.02.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 04.03.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим від 13.07.2011 року №0001192302.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного закладу «Дитячий спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій «Морський» Міністерства охорони здоров'я України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.