Постанова

від 21.03.2013 по справі 826/1211/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 березня 2013 року 08:15 справа №826/1211/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Авто" доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29 січня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Авто" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Магістраль-Авто") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 січня 2013 року №0000012220 та №0000022220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2013 року позовну заяву ТОВ "Магістраль-Авто" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у строк та спосіб, встановлені судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1211/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25 лютого 2013 року.

В судовому засіданні 25 лютого 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 16 січня 2013 року №0000022220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України ТОВ "Магістраль-Авто" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 355 679,94 грн., в тому числі за основним платежем - 340 251,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 428,65 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 16 січня 2013 року №0000012220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Магістраль-Авто" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 45 881,23 грн., в тому числі за основним платежем - 36 568,98 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 312,25 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 02 січня 2012 року №3/22-20/3591170 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Авто" (ЄДРПОУ 35391170) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року"(далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого донараховано податку на прибуток за І квартал 2011 року на суму 61 714,58 грн. та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 278 536,71 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на суму 36 568,98 грн.

Порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України мотивовані тим, що контрагент позивача - ТОВ "Укрдрім" є підприємством з ознаками фіктивності, відносно нього порушено кримінальну справу за фактом створення фіктивного підприємництва, за адресою державної реєстрації не знаходиться, згідно висновку спеціаліста підписи від імені директора ТОВ "Укрдрім" на податковій звітності виконані іншою особою; за даними актами про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрдрім" встановлено відсутність об'єктів оподаткування; за даними акта про результати зустрічної звірки контрагент позивача - ТОВ "Стат-Пілігрім" визнаний банкрутом та встановлено нікчемність правочинів по ланцюгу постачання з його контрагентами.

Наведені обставини, на думку відповідача, свідчать про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Магістраль-Авто", ТОВ "Укрдрім" та ТОВ "Стат-Пілігрім", що виключає можливість віднести до складу валових витрат вартість придбаних товарів (робіт, послуг) та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість - сум податку на додану вартість, сплачену у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг).

При цьому висновок про заниження податку на прибуток та збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток здійснені лише по взаємовідносинам з ТОВ "Укрдрім", висновок про заниження податку на додану вартість та збільшення відповідного грошового зобов'язання з податк4у на додану вартість - лише по взаємовідносинам з ТОВ "Стат-Пілігрім".

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції з ТОВ "Укрдрім" та ТОВ "Стат-Пілігрім" підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Магістраль-Авто" дотримано передбачені Податковим кодексом України передумови для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Магістраль-Авто" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Магістраль-Авто" ТОВ "Укрдрім" та ТОВ "Стат-Пілігрім", обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 03 січня 2011 року між ТОВ "Магістраль-Авто" (замовник) та ТОВ "Укрдрім" (експедитор) укладено договір №15 організації перевезення вантажів, предметом якого є порядок взаємовідносин, які виникають між експедитором і замовником, при здійсненні автомобільних перевезень вантажів та пов'язаних із ними різноманітних послуг в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами замовника.

Згідно з пунктом 2 договору передбачено, що на кожне перевезення оформляється транспортна заявка, яка складається в письмовій формі, підписується уповноваженою особою експедитора і передається замовнику за допомогою факсимільного зв'язку та є невід'ємною частиною договору.

На підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за січень-червень 2011 року суд встановив, що ТОВ "Укрдрім" надало експедиційні послуги на загальну суму 1 556 965,00 грн. та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 1 556 965,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 259 494,17 грн.

01 лютого 2011 року між ТОВ "Магістраль-Авто" (суборендар) та ТОВ "Укрдрім" (орендар) укладено договір №46 суборенди приміщень, за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Россошанська, корпус 3, загальною площею 350,0 кв. м. Приміщення, що передається, орендар використовує для ведення власної господарської діяльності.

Відповідно до пункту 3.3 зазначеного договору вступ суборендаря у користування орендованим приміщенням настає після підписання сторонами акта приймання-передачі.

01 лютого 2011 року сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення до договору оренди №46 від 01 лютого 2011 року.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт за лютий-червень 2011 року ТОВ "Укрдрім" надало послуги з оренди приміщення на загальну суму 192 500,00 грн., та виписало позивачу податкові накладні, датовані лютим-червнем 2011 року, на загальну суму 192 500,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 32 083,35 грн.

10 червня 2010 року між ТОВ "Магістраль-Авто" (замовник) та ТОВ "Стат-Пілігрім" (перевізник) укладено договір №10/06/10-01 перевезення вантажів автомобільним транспортом, на умовах якого перевізник зобов'язується доставляти довірені їй замовником вантажі відповідно до заявок до пунктів призначення та надавати їх особам, наділеним правом на одержання вантажів (вантажоодержувачам), а замовник зобов'язується своєчасно сплачувати перевізнику за перевезення вантажів встановлену договором плату.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявками на перевезення вантажу та товарно-транспортними накладними за вересень 2011 року ТОВ "Стат-Пілігрім" надало транспортні послуги всього на суму 219 413,88 грн., та виписало позивачу податкові накладні, датовані вереснем 2011 року, на загальну суму 219 413,88 грн., у тому числі податок на додану вартість - 36 568,98 грн.

В рахунок за надані послуги ат виконані роботи позивач перерахував на рахунок постачальників грошові кошти на повну суму вартості наданих послуг (виконаних робіт), що підтверджується виписками банку, які долучено до матеріалів справи.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і новий Податковий кодекс України.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здіснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зазначено в Акті перевірки та встановлено судом, ТОВ "Магістраль-Авто" здійснює діяльність у сфері посередництва в торгівлі автомобілями, технічного обслуговування та ремонту автомобілів, діяльності автомобільного вантажного транспорту, транспортного оброблення вантажів, організації перевезення вантажів, оренди інших наземних транспортних засобів та устаткування, інформацію про що можна також довідатись з Інтернет-ресурсу - http://lardi-trans.com/user/11810933299.

Позивач має ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом серії АВ №473538, що видана 08 травня 2009 року.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що придбані ТОВ "Магістраль-Авто" у ТОВ "Укрдрім" та ТОВ "Стат-Пілігрім" послуги замовлялись з метою використання в господарській діяльності, зокрема приміщення в ТОВ "Укрдрім" орендувались для зберігання придбаного у третіх осіб товару; послуги з перевезення вантажів замовлялись у ТОВ "Стат-Пілігрім" з метою виконання господарських зобов'язань перед замовниками - ТОВ "Хюндай Моторс Україна", ПАТ "Торговий дім "УкрАвтоВаз", ТОВ "Жефко Україна", СПД ОСОБА_1

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду копії наступних документів: господарських договорів та додатків до них; акта прийому-передачі приміщення; актів приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг); заявок на перевезення, товарно-транспортних накладних, податкових накладних та виписки банку щодо взаємовідносин з ТОВ "Укрдрім" та ТОВ "Стат-Пілігрім"; наказу про призначення відповідальної особи за зберігання товарів в складському приміщенні по вул. Россошанській, корпус 3; господарських договорів з третіми особами про перевезення вантажів, технічного обслуговування та ремонту автомобілів; видаткових накладних, податкових накладних.

Таким чином, господарські операції ТОВ "Магістраль-Авто", ТОВ "Укрдрім" та ТОВ "Стат-Пілігрім" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших документів.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ "Укрдрім" та ТОВ "Стат-Пілігрім" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем, ТОВ "Укрдрім" та ТОВ "Стат-Пілігрім", суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та станом на 22 лютого 2013 року ТОВ "Укрдрім" та ТОВ "Стат-Пілігрім" зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на висновок спеціаліста від 03 лютого 2012 року №28, відповідно до якого підписи від імені директора ТОВ "Укрдрім" - Терновського Д.В. на документах податкової звітності виконані не ним, а іншою особою, оскільки зазначене не стосується обставин справи та жодним чином не впливає на можливість формування позивачем валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ "Укрдрім".

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, висновки Акта перевірки про порушення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій - протиправним.

В частині висновків Акта перевірки щодо порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Стат-Пілігрім" транспортних послуг безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Стат-Пілігрім" - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 16 січня 2013 року №0000012220 та №0000022220 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Магістраль-Авто" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Авто" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 16 січня 2013 року №0000012220 та №0000022220.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Авто" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко