Постанова

від 13.03.2013 по справі 810/884/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 року 810/884/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Сич Є.Ю.,

від відповідача - Угольков Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2013 № 0000562301 і від 14.02.2013 № 0000552301.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані Акта перевірки про неправомірне формування позивачем податку на прибуток і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту позивача у складі ціни поставленого товару, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, товар контрагентом фактично не поставлявся, позивач не мав на меті придбання товару у дійсності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними і не обґрунтованими, оскільки укладений з ТОВ «Стар Лайн Груп» мав реальний характер - товар поставлений контрагентом у повному обсязі та оплачено позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Стар Лайн Груп» підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач позову не визнав. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки позивача від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва надійшли матеріали перевірок ТОВ «Стар Лайн Груп» з питань правильності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Технічний центр «Анкомтех» і ТОВ «Марадор», згідно з даними якого податковим органом виявлено ознаки фіктивності і не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Стар Лайн Груп». Крім того, перевірками виявлено, що основним постачальником ТОВ «Стар Лайн Груп» є ТОВ «Марадор», відносно фіктивного створення даного підприємства у провадженні СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС перебуває кримінальна справа № 73-00209. В ході перевірок також не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ «Стар Лайн Груп» на адресу ТОВ «Технічний центр «Анкомтех».

Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у липні 2009 року між ТОВ «Торговий центр «Анкомтех» і ТОВ «Стар Лайн Груп» укладено договір поставки від 09.07.2009, термін дії якого, додатковими угодами було продовжено на 2010 і 2011 роки.

За умовами договору постачальник (ТОВ «Стар Лайн Груп») здійснював поставки запасних частин позивачу.

За результатами проведення даної господарської операції складено податкові і видаткові накладні і перераховано кошти, що підтверджується даними копій виписок з банківського рахунку.

Посадовою особою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Технічний центр «Анкомтех» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Стар Лайн Груп» за квітень, травень, червень і липень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 01.02.2013 № 57/22-2/34702857 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до Акта перевірки встановлено, що ТОВ «Технічний центр «Анкомтех» (код за ЄДРПОУ 34702857), за перевіряємий період перебувало в господарських відносинах з ТОВ «Стар Лайн Груп» (код за ЄДРПОУ 36134984) на загальну суму - 10204766,40 грн.

На сторінці 6 Акта перевірки відповідач зазначив, що від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС надійшов Акт від 07.07.2011 №719/3/23- 70/36134984 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Стар Лайн Груп» (код за ЄДРПОУ 33134984) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Технічний центр «Анкомтех» (код за ЄДРПОУ 34702857) і ТОВ «Марадор» (код за ЄДРПОУ 37478813) за квітень 2011 року», Акт від 04.11.2011 №1317/3-23-10/36134984 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Стар Лайн Груп» (код за ЄДРПОУ 36134984) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Марадор» (код за ЄДРПОУ 37478813) за травень 2011 року» і Акт від 03.02.2012 №106/3-23-30/36134984 «Про проведення зустрічної звірки ТОВ «Стар Лайн Груп» (код за ЄДРПОУ 36134984) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Марадор» (код за ЄДРПОУ 37478813) за червень 2011 року та липень 2011 року».

Як зазначив податковий орган, основним постачальником ТОВ «Стар Лайн Груп» (код за ЄДРПОУ 36134984) за перевіряємий період є ТОВ «Марадор» (код за ЄДРПОУ 37478813).

За результатами даних перевірок виявлено ознаки фіктивності і не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Стар Лайн Груп» за квітень, травень, червень і липень 2011 року, а отже укладені між ТОВ «Стар Лайн Груп» і контрагентами - покупцями і постачальниками правочини відповідно до частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, мають ознаки фіктивності. Також, виявлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Стар Лайн Груп» анульовано 31.10.2012.

Крім того, як зазначає ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС у провадженні СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС перебуває кримінальна справа №73-00209 порушена за фактом ухилення від сплати податків громадянином ОСОБА_5, який в період 2011 року перебував на посаді директора ТОВ «Аутсорсингова компанія «Фарм Рост» за ознаками складу злочину та за фактом створення фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання) ТОВ «Фордінвестплюс», ТОВ «Делфінансгруп», ТОВ «Хімагроресурс», ТОВ «Крамбекс», ТОВ «ТД «Вентум», ТОВ «Лаватан», ТОВ «Марадор», ТОВ «УКРБУДСФЕРА», ТОВ «ТД»ОНІКС», ТОВ «Снайпер Медіа», ТОВ «Домес», ТОВ «НЕТЕРСЕРВІС», ТОВ «Зодчий діім», ТОВ «Торгбудкомлекс ЛТД», ТОВ «НВП «Будпромпостач», ТОВ «Капіталторг-Україна», ТОВ «Капідус Гранд», ТОВ «Фрогус Консалт», ТОВ «Локус Альянс», ТОВ «Торні Альянс», ТОВ «Орбіс Еліт», ТОВ «Рівенто Ассет», ТОВ «Фрументумопт», ТОВ «Сталісбуд», ТОВ «ТК «Совтекст Плюс», ТОВ «Лейтон Груп», ТОВ «Бімар», ТОВ «Агенція «Ллойдс Асистент» та інші за ознаками складу злочину передбаченого частино другою статті 205 Кримінального кодексу України.

В ході досудового слідства встановлено, що на території м. Києва службові особи «РД Банку» за попередньою змовою з невстановленими особами створили фінансовий механізм «конвертаційного центру» діяльність якого полягає у надані послуг з мінімізації податкових зобов'язань, безпідставного формування податкового кредиту за рахунок взаємодії з суб'єктами господарювання з ознаками «фіктивності», незаконному переведенню безготівкових коштів на повернення готівкових коштів керівникам таких підприємств за умов вирахування відсотків.

Так, невстановлені особи отримавши замовлення від реально діючих СГД на проведення безготівкових коштів у готівку укладають фіктивні угоди з реально діючими СГД на поставку товарів та надання різноманітних послуг. Отримавши на розрахункові рахунки з рахунку транзитних підприємств, у тому числі ТОВ «Марадор» з призначенням платежу за товар і послуги з ПДВ, в подальшому вказані транзитні підприємства перераховують отримані кошти на рахунки торговців цінними паперами - ТОВ «Артброк», ТОВ «СТАНДАРТБРОК», ТОВ «ІК Саксефул Інвестментс» і інші з призначенням платежу за викуп простих векселів без ПДВ, а фіктивний податковий кредит формується за рахунок підприємства ТОВ «Торгбудкомлекс ЛТД», ТОВ «НВП «Будпромпостач», ТОВ «Капіталторг-Україна».

В подальшому, з метою отримання податкового кредиту, транзитні підприємства формують його за рахунок підприємств з ознаками фіктивності ТОВ «Торгбудкомлекс ЛТД», ТОВ «НВП «Будпромпостач», ТОВ «Капіталторг-Україна» з рахунків торговців цінними паперами безготівкові кошти перераховуються на рахунки фізичних осіб.

Крім того, згідно з матеріалами перевірок посадові особи ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС зазначили, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Стар Лайн Груп» за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року та липень 2011 року на адресу ТОВ «ТЦ «Анкомтех», що свідчить про те, що правочини здійснено без мети настання реальних наслідків.

Розглянувши матеріали перевірок ДПІ у Голосіївської районі м. Києва ДПС відповідач дійшов висновку про те, що посадовими особами ТОВ «Технічний центр «Анкомтех» безпідставно віднесено до складу валових витрат, за І півріччя 2011 року (II квартал 2011 року) суму у розмірі - 6047800,00 грн. і за 9 місяців 2011 року (III квартал 2011 року) суму у розмірі 2456170,00 грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету на загальну суму 1955913,00 грн., в т.ч. за І півріччя 2011 року (II квартал 2011 року) - 1390994,00 грн. і за 9 місяців 2011 року (III квартал 2011 року) - 564919,00 грн., а також безпідставно включено до складу податкового кредиту за квітень, травень, червень і липень 2011 року податкові накладні виписані ТОВ «Стар Лайн Груп» на загальну суму 1700794,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 0000562301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1955913,00 грн., з них 1955913,00 грн. за основним платежем і 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 0000552301, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1946412,00 грн., з них 1700794,00 грн. - за основним платежем і 245618,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність і безтоварність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Стар Лайн Груп», судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Технічний центр «Анкомтех» і ТОВ «Стар Лайн Груп» позивачем надано суду копії видаткових і податкових накладних щодо продажу запчастин, а також копії банківських виписок.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив суду, що придбані підприємством запасні частини реалізовані у подальшому іншим підприємствам.

На підтвердження даної обставини позивач надав суду копію Довідки серії АА № 714713 з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, відповідно до якої основними видами діяльності позивача є виробництво гумових шин, покришок і камер, відновлення протектора гумових шин і покришок, роздрібна торгівля деталями і приладдям для автотранспортних засобів, оптова торгівля деталями і приладдям для автотранспортних засобів, технічне обслуговування і ремонт автотранспортних засобів, торгівля іншими автотранспортними засобами.

Також, позивача надав суду копії видаткових накладних виписаних у період квітень - травень 2011 року іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які підтверджують факт продажу запасних частин, а саме - ФОП ОСОБА_7, ЗАТ «Гадячсир», ПП «Полтава - комбітранс», ТОВ «Т.Л. Авто», Виробниче підприємство «Надежда», ПП «Мод - сервіс», ТОВ фірма «Амадей», ФОП ОСОБА_8, ПП «ОПСВ», ТОВ «Українське Зерно», ПАТ «Полтавакондитер», ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ТОВ «Експосервіс Тейд», ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ТОВ «Транс - Сервіс», ПП «Полтава - комбітранс», ТОВ «Інгвартранс», ТОВ «РУТА - ЮС», ФОП ОСОБА_13, ТОВ «Інтер - Агро», ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, ПП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_3, Приватне багатопрофільне підприємство «Лімур», ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_6,ФОП ОСОБА_18, ФОП ОСОБА_19, ТОВ «Полінтертранс», ТОВ «Фара-І», ФОП ОСОБА_33, ТОВ «Січ - Транс 2009», ФОП ОСОБА_20, ТОВ «Ромакс Трак», ПП «МАРС», ТОВ ПКФ «ТТП - 94», ФОП ОСОБА_21, ФОП ОСОБА_22, ТОВ «Торговий Дім «Енергохімтех»,ФОП ОСОБА_23. ТОВ ВКФ «ТТП - 94», ФОП ОСОБА_24, ТОВ «Барістранс», ТОВ «Торговий Дім «Вігор», ПП «АВТОТІР», ФОП ОСОБА_25, ПП «Логістік - ВВН», ФОП ОСОБА_26, ФОП ОСОБА_27, ФОП ОСОБА_28, ЗАТ «АТП - 0801», ФОП ОСОБА_32., ФОП ОСОБА_29, ТОВ «Сайрус», ВАТ «Мотор - Січ», ФОП ОСОБА_30, ФОП ОСОБА_21, ФОП ОСОБА_26, ПП «СПЛ - Україна», ПП «Дальнобой - Сервіс», ЗАТ КВК «РАПІД», ТОВ НВП «ТЕХНОВЕС», ТОВ «Техноспецсервіс», ПП ОСОБА_31 і іншим.

Таким чином, позивач надав суду докази використання придбаного у ТОВ «Стар Лайн Груп» товару у власній господарській діяльності.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ТОВ «Стар Лайн Груп» нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Технічний центр «Анкомтех» і ТОВ «Стар Лайн Груп».

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем і ТОВ «Стар Лайн Груп» правочину на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншим податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «Стар Лайн Груп» з іншими підприємствами, за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем і його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відносно посилання відповідача на той факт, що СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС перебуває кримінальна справа № 73-00209 порушена за фактом ухилення громадянина ОСОБА_5 від сплати податків і за фактом створення фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання) зокрема, ТОВ «Марадор» і іншими за ознаками складу злочину передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Ухвалою від 27.02.2013 суд витребував у відповідача відомості щодо руху даної кримінальної справи і відповідні процесуальні документи, які прийняті судом у разі передачі кримінальної справи до суду.

Проте, на вимогу суду податковий орган будь-яких відомостей і процесуальних документів не надав. Представник відповідача під час судового розгляду повідомив суду, що у податкового органу відомості щодо руху кримінальної справи № 73 - 00209 відсутні.

Крім того, судом встановлено, що постановою Дарницького районного суду міста Києва від 16.07.2012 у справі № 2602/1248/12 скасовано постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у Дарницькому району міста Києва від 28.05.2012 про порушення кримінальної справи відносно громадянина ОСОБА_5 за умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Щодо анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Стар Лайн Груп», суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акта перевірки, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Стар Лайн Груп» анульовано 31.10.2012, у свою чергу, господарські операції між позивачем і даним підприємством відбувались у квітні, травні, червні і липні 2011року, тобто, коли контрагент позивача був зареєстрований належаним чином платником податку на додану вартість.

Крім того, під час судового розгляду відповідач не надав суду будь-яких доказів, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Стар Лайн Груп» було скасовано чи визнано недійсним за рішенням суду саме на момент укладання чи виконання договорів.

Враховуючи викладене, висновок Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Стар Лайн Груп» правочинів, а також про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим.

Відносно твердження податкового органу про заниження податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними і іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу витрат для зменшення свого доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Під час судового розгляду встановлено, що кошти сплачені позивачем ТОВ «Стар Лайн Груп» в оплату за поставлений товар є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові і інші документи, у тому числі видаткові накладні і податкові накладні.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів, а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені фактично і є необґрунтованими.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 14.02.2013 № 0000562301 і від 14.02.2013 № 0000552301 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби від 14.02.2013 № 0000562301 і від 14.02.2013 № 0000552301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр «Анкомтех» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис) Панова Г. В.

З оригіналом згідно

Суддя Панова Г.В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 березня 2013 р.