Ухвала

від 20.03.2013 по справі 5009/3496/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

У Х В А Л А

20.03.2013 р. справа № 5009/3496/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мартюхіна Н.О. суддівАзарова З.П., Кододова О.В. За участю представників сторін від скаржникане з'явився від ініціюючого кредитораГугля Р.П. - за довіреністю від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргуДержавної податкової служби у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2012 р. у справі№5009/3496/12 (суддя Ніколаєнко Р.А.) за заявою кредитораТовариства з обмеженою відповідальністю «Перша Товарна», м. Дніпропетровськ до боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю «Вератрейдінг», м. Запоріжжя про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

Державної податкової служби у м. Києві звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2012р. у справі №5009/3496/12.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши зміст апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, оскарження ухвали відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому, вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Проте, як видно із матеріалів справи на даний час провадження у справі припинено у зв'язку з затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вератрейдінг» ліквідовано.

Однак, ані Державна податкова служба у м. Києві, ані будь-який інший підпорядкований нею орган з кредиторськими вимогами на стадії ліквідаційної процедури в установленому порядку (ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство) до суду не звернулись.

Таким чином, скаржник не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернувся з грошовими вимогами до боржника, а тому позбавлений права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство.

У зв'язку із викладеним суд апеляційної інстанції також наголошує, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 14.09.2012р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, яка є підпорядкованим органом Державної податкової служби м. Києва була повідомлена про порушення справи про банкрутство та зобов'язана надати суду довідку про податкову заборгованість боржника, про надання боржником податкової звітності, відомості про наявні у боржника розрахункові рахунки в банків сяких установах із зазначенням дати відкриття та закриття, інформацію про призначення та проведення податкових перевірок щодо боржника відповідно до закону, акти та матеріали перевірок.

В апеляційній скарзі податкова служба жодним чином не посилається на наявність у ТОВ «Вератрейдинг», м. Запоріжжя заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь - яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Проте, у відповідності до п. 52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 3 „Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України", у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК , оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції порушив апеляційне провадження та ухвалою від 27.02.2013р. зобов'язав Державну податкову службу м. Києва надати суду письмове обґрунтування в чому саме полягають порушення прав та інтересів податкового органу при винесені оскаржуваної постанови, докази облікування податкового боргу у боржника, проте вимоги ухвали суду виконані не були.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства - щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, апеляційна інстанція дійшла висновку, що податкова інспекція не є кредитором Боржника, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим податкова інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство.

Крім того, як видно із матеріалів справи, на момент подання апеляційної скарги Державної податкової служби у м. Києві провадження у справі припинено у зв'язку із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури та відображає обставини, що мають значення для цієї справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації).

На підставі чого, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що оскарження такої постанови є недоречним, оскільки провадження у справі на даний час є припинене, тобто відсутні підстави для оскарження процесуального документу, який виносився під час розгляду справи про банкрутство.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2012р. підлягає припиненню, а апеляційна скарга залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2012р. по справі №5009/3496/12 - припинити.

Справу №5009/3496/12 повернути господарському суду Запорізької області.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова