Ухвала

від 20.03.2013 по справі 5006/1/21б/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

У Х В А Л А

20.03.2013 р. справа № 5006/1/21б/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мартюхіна Н.О. суддівАзарова З.П., Кододова О.В. За участю представників сторін від скаржникаПучко В.А. - за довіреністю від заявникане з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.01.2013 р. у справі№5006/1/21б/2012 (суддя Гурова А.І.) за заявою кредитораТовариства з обмеженою відповідальністю «КФ АДАМАНТ», м. Донецьк до боржникаТовариства з обмеженою відповідальністю «ДТФ СТАЛКЕР», м. Донецьк про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.01.2013р. у справі №5006/1/21б/2012.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши зміст апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції встановлено, що апелянтом подано лише апеляційну скаргу, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази направлення апеляційної скарги іншим учасникам судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4 1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, оскарження ухвали відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

При цьому, вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку із викладеним суд апеляційної інстанції також наголошує, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу кредитора лише після подачі у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 15.10.2012р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була повідомлена про порушення справи про банкрутство.

Також, в матеріалах справи міститься лист ліквідатора, яким він повідомляє ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про порушення справи про банкрутство та пропонує провести перевірку боржника.

В апеляційній скарзі податкова інспекція жодним чином не посилається на наявність у ТОВ «ДТФ СТАЛКЕР», м. Донецьк заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь - яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Також , у матеріалах справи відсутні докази звернення скаржника з грошовими вимогами до ліквідатора боржника в установленому порядку (ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство).

В матеріалах відсутні докази наявності податкового боргу, навпаки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька надана довідка по запиту користувача відносно ТОВ «Торговий будинок «Демарк», відповідно до якої недоїмка складає 0,00грн., залишок несплати пені 0,00грн., штрафні санкції за несвоєчасну сплату платежів складають 0,00грн., а також зазначена переплата у сумі 198,60грн.

Таким чином, скаржник не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернувся з грошовими вимогами до боржника, а тому позбавлений права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство.

Проте, у відповідності до п. 52 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 3 „Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України", у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК , оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції порушив апеляційне провадження та зобов'язав Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька надати суду довідку про знаходження боржника на обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, докази наявності податкового боргу перед бюджетом, останню звітність боржника, докази наявності або відсутності банківських рахунків у боржника та письмові обґрунтування, в чому саме порушені права податкового органу, проте вимоги ухвали суду виконані не були.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства - щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, апеляційна інстанція дійшла висновку, що податкова інспекція не є кредитором Боржника, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим податкова інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.01.2013р. підлягає припиненню, а апеляційна скарга залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.01.2013р. по справі №5006/1/21б/2012 - припинити.

Справу №5006/1/21б/2012 повернути господарському суду Донецької області.

Головуючий суддя: Н.О. Мартюхіна

Судді: З.П. Азарова

О.В. Кододова