Постанова

від 05.12.2006 по справі 46/247

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

46/247

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 грудня 2006 р.                                                                                   № 46/247  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників:

- позивачаКолючка О.І. –(дор. № 146 від 10.09.2006)

- відповідачаСвірська Н.П. –(дор. у справі)

розглянув касаційну скаргуДержавного комітету України з державного матеріального резерву

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.09.2006

у справі№ 46/247 господарського суду м. Києва

за позовомВАТ «Укртелеком»в особі Полтавської філії

доДержавного комітету України з державного матеріального резерву

простягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.05.2006 (суддя: С.Шабунін) позовні вимоги про стягнення витрат на утримання та зберігання матеріальних цінностей державного резерву задоволені.

Рішення суду вмотивовано приписами ст.ст. 526, 947 ЦК України, та тими обставинами, що за умовами укладеного між сторонами договору № 19 від 13.12.2000 позивач зобов'язався зберігати матеріальні цінності державного резерву, а відповідач –відшкодовувати витрати по зберіганню цих цінностей; матеріалами справи як то кошторисами, витягами із штатного розпису працівників філії, карточками працюючих, платіжними дорученнями про сплату земельного податку, претензіями тощо стверджується факт зберігання позивачем протягом терміну дії договору матеріальних цінностей державного матеріального резерву та невнесення відповідачем витрат на їх зберігання в розмірі 571698 грн. за період з 01.03.2003 по 28.02.2006.

Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, а також належної оплати за договором суду не надано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 (Л.Кондес, С.Куровський, Ю.Михальська) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.

Державний комітет України з державного матеріального резерву в касаційній скарзі просить зазначені судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права –ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв», норми Постанови Кабінету Міністрів України № 532 від 12.04.2002 «Про порядок відшкодування підприємства, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву», порушення норм процесуального права.

Зокрема, скаржником вказується на те, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували факт зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, позивачем не наведено обґрунтованого розрахунку витрат по зберіганню матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що скарга  підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»зберігання матеріальних цінностей здійснюється на договірних умовах із відшкодуванням витрат, пов'язаних з їх відповідальним зберіганням.

Господарськими судами встановлено, що між сторонами було укладено договір № 19 від 29.11.2000 про відповідальне зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, відповідно до умов якого позивач (зберігач) зобов'язався забезпечити зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на власних складських площах, а відповідач (агентство) відшкодовувати витрати на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (а.с. 32-33 т. 1).

Як вбачається з умов договору зберігач закладає на відповідальне зберігання матеріальні цінності мобілізаційного резерву в тій кількості, яка доведена йому встановленим порядком, згідно з номенклатурою (п. 2.1.2 договору).

Зберігач надсилає агентству акти встановленої форми на закладку матеріальних цінностей в мобілізаційний резерв на відповідальне зберігання (п. 2.1.4 договору).

Обставини пов'язані із найменуванням, номенклатурою матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що знаходяться на зберіганні позивача господарські суди не дослідили, не встановлено факт знаходження на збереженні позивача матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, фактичного закладання до мобілізаційного резерву матеріальних цінностей, не дано належної оцінки доводам позивача про підтвердження такого факту актом перевірки від 08.10.2002, оскільки останній в матеріалах справи відсутній.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв", відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" прийнято постанову від 12.04.2002 р. №532 "Про Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву", якою затверджено Порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву (далі-Порядок), яким запроваджено механізм відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі мобілізаційного, і визначення суми цих витрат.

Відповідно до п. 2 Порядку сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем.

Відповідно до п. 10.3 Інструкції про порядок фінансування заходів з мобілізаційної підготовки народного господарства України, затвердженої Мінфіном 30.03.1996 р. №111/03, зберігачі матеріальних цінностей мобілізаційного резерву зобов'язані щороку разом із річним звітом форми №12 подавати кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.

Отже, чинне законодавство передбачає спеціальний порядок визначення сум, що підлягають відшкодуванню зберігача, що передбачає складання та направлення держрезерву кошторисів витрат разом з підтверджуючими такі витрати документами, аналіз цих витрат держкомрезервом та встановлення відповідної суми таких витрат.  

          Судам належало належним чином з'ясувати обставини направлення позивачем відповідних звітів та кошторисів відповідачу, обставини погодження чи непогодження відповідних матеріалів із відповідачем, як цього вимагають вищенаведені норми законодавства та умовами договору (п. 2.1.8 договору).

За таких обставин господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, в порушення норм процесуального права ст. ст. 32-34, 36, 38, 43 ГПК України, зробили висновки, що грунтуються на неповно з'ясованих обставинах справи, а відтак прийняті судові рішення не відповідають вимогам  ст.ст. 84, 105 ГПК України.

Разом з тим касаційна інстанція відхиляє доводи скаржника про порушення господарськими судами приписів ст. 54 ГПК України та вимоги про залишення позову без розгляду, як і доводи про неможливість надання заперечень по суті заявлених вимог, позаяк відповідач вправі скористатися наданими йому ст. 22 ГПК України правами.

Враховуючи наведене та зважаючи на межі перегляду справи касаційною інстанцією, встановлені частиною другою ст. 111-5 ГПК України, ст. 111-7 ГПК України постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд господарському суду першої інстанції.  

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006 та рішення господарського суду м. Києва від 23.05.2006 у справі № 46/247 господарського суду м. Києва скасувати.

Справу № 46/247 господарського суду м. Києва передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                                                             В. Овечкін                              

судді                                                                                                         Є. Чернов

                                       В. Цвігун