Ухвала

від 20.03.2013 по справі 2а-4086/10/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Справа № 4042/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Ліщинського А.М. та Костіва М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Тисменицького водоканалізаційного підприємства на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. до Тисменицького водоканалізаційного підприємства про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки), штрафних санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И Л А:

18.11.2010р. позивач Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської обл. звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача Тисменицького водоканалізаційного підприємства заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 11.08.2010р. по 29.10.2010р. в загальному розмірі 52659 грн. 14 коп. (а.с.3-5).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. заявлений позов задоволено, стягнуто з відповідача Тисменицького водоканалізаційного підприємства на користь пенсійного органу заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - основного боргу у розмірі 40194 грн. 05 коп., застосованих штрафних санкцій в сумі 977 грн. 45 коп. та пені в сумі 11487 грн. 64 коп., а всього на загальну суму 52659 грн. 14 коп. (а.с.32-34).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач Тисменицьке водоканалізаційне підприємство, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить у поданій апеляційній скарзі скасувати постанову суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.40-41).

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що під час розгляду справи судом врахований неналежний доказ - розрахунок штрафних санкцій та пені на суму 12465 грн. 09 коп. без підпису уповноваженої особи та печатки позивача; судом не враховані доводи відповідача про часткову сплату страхових внесків на суму 9000 грн.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, відповідач являється платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с.8).

Відповідно до наданих доказів станом на час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків за період з 11.08.2010р. по 29.10.2010р. складає 52659 грн. 14 коп., з яких:

40194 грн. 05 коп. - недоїмка;

977 грн. 45 коп. - штрафні санкції;

11487 грн. 64 коп. - пеня (а.с.7).

Наведена заборгованість стверджується Розрахунками суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за липень-вересень 2010 року (а.с.9-11); а також Рішенням № 891 від 30.07.2010р. про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (а.с.12) та розрахунком штрафних санкцій (зворот а.с.12).

Доказів оплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не представив.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у добровільному порядку суму недоїмки з страхових внесків, штрафних санкцій та пені не сплатив, а тому заявлена сума підлягає до стягнення.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч.1 ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальники зобов'язані, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у встановлені строки, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (ч.2 ст.106 цього Закону).

Відповідно до вимог ст.20 цього Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані на відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, тобто календарний місяць.

Приписами ст.106 цього Закону встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Таким чином, оскільки в Розрахунках сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за липень-вересень 2010 року, відповідачем були самостійно вказані та обраховані суми страхових внесків, пенсійним органом застосовані штрафні (фінансові) санкції і нарахована пеня; зазначені суми не сплачені відповідачем у встановлені строки, через що в останнього утворилася заборгованість на вищевказану суму.

За наведених обставин позивачем правомірно обчислено суму заборгованості відповідача, докази сплати такої суду не представлено, через що заявлений позов підлягає до задоволення.

При цьому, сума заборгованості (недоїмки) відповідача перед пенсійним органом на час винесення судом рішення по справі підтверджена належними доказами, через що постанову суду першої інстанції в частині стягнення вказаної недоїмки, штрафних санкцій та пені слід вважати підставною і обґрунтованою.

У частині доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що представлені пенсійним органом обрахунки суми заборгованості підтверджуються належними доказами, які не викликають об'єктивного сумніву; правильність проведеного обчислення боргу не спростована відповідачем.

Окрім цього, доказів часткового погашення спірного боргу відповідачем не представлено, зокрема, платіжних доручень на сплату спірних недоїмки, штрафних санкцій та пені суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з вимогами ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На виконання цієї норми позивач надав суду належні докази, які свідчать про підставність заявленого ним позову, а тому такий підлягає до задоволення у повному обсязі.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Із урахуванням наведеного, заявлений позов є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Тисменицького водоканалізаційного підприємства на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. в адміністративній справі № 2а-4086/10/0970 залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

В.М.Костів