Рішення

від 21.03.2013 по справі 913/706/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 березня 2013 року Справа № 913/706/13-г

Провадження №10пн-к/913/706/13-г

За позовом ОСОБА_1, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтурист - Луганськ", м. Луганськ

про стягнення частки майна товариства

Суддя Т.М. Мінська

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю № 105 від 24.01.2013;

від відповідача - Кулік В.В., представник за довіреністю № 10/13 від 11.03.2013.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

- стягнення з ТОВ "Інтурист-Луганськ" на користь ОСОБА_1 вартість частки у статутному капіталі ТОВ "Інтурист-Луганськ" у розмірі 26 138 грн. 72 коп.;

- стягнення з ТОВ "Інтурист-Луганськ" на користь ОСОБА_1 вартість частки майна товариства, пропорційну її частці у статутному капіталі відповідно до висновку судового експерта, щодо вартості майна товариства.

Позивачем заявлено клопотання:

Щодо призначення та проведення судової експертизи з оцінки вартості нежитлового вбудованого приміщення загальною площею 239,7 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке доручити провести в Луганському відділенню Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, яке розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 34-А зі стягненням на користь ОСОБА_1 вартість сплачених витрат, які будуть призначені при проведенні судової експертизи.

В складі судових витрат позивач просить стягнути суму сплачених витрат за надання юридичної допомоги адвокатом у розмірі, відповідно до угоди про надання юридичних послуг адвокатом від 24.01.2013.

На обґрунтування позову Позивачка посилається на такі обставини:

09.06.1999 було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтурист - Луганськ", в якому ОСОБА_1 разом з іншими особами виступили засновниками (учасниками). Остання редакція Статуту товариства затверджена на загальних зборах від 15.11.2012. Станом на 25.01.2013 статутний капітал становив 130692 грн. 80 коп., частка кожного із учасників, в тому числі і ОСОБА_1 становила 20 %, що складає 26138 грн. 72 коп. 31.05.2001 Відповідачем було придбано за кошти учасників нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1. 08.01.2013 ОСОБА_1 виявила намір вийти зі складу учасників товариства та отримати свою частку у статутному капіталі, що дорівнює 26138 грн. 72 коп., а також вартість 1/5 частини в нерухомому майні - нежитлове вбудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1, в зв'язку з чим запропонувала іншим учасникам викупити у неї вказане майно. Учасники погодились викупити її частку, але відмовились виплатити 1/5 частини в нерухомому майні - нежитлове вбудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1, посилаючись на те, що дане нерухоме майно є власністю товариства. В подальшому Позивачкою була направлена претензія Відповідачу. 05.02.2013 Позивачкою була направлена на адресу Відповідача заява про вихід зі складу учасників товариства та вимога про надання письмової інформації про стан річного балансу. Посилаючись на ст.ст. 116,125,126,130,148 Цивільного кодексу України, Позивачка вважає, що порушено її права.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що дійсно ОСОБА_1 є учасником товариства з часткою у статутному капіталі 20 %, що складає 26138 грн. 72 коп. 07.02.2013 на адресу Відповідача надійшла заява -повідомлення від 05.02.2013 про вихід зі складу учасників ТОВ " Інтурист - Луганськ". 11.02.2013 на адресу Позивачки направлено повідомлення про проведення 11.03.2013 загальних зборів, на порядку денного якого також питання про інформацію щодо виходу ОСОБА_1 зі складу учасників. 11.03.2013 проведено загальні збори. На цих зборах вирішено погодитись з її виходом з товариства з поверненням її вкладу в статутний капітал та іншими виплатами, передбаченими законодавством, а також просити ОСОБА_1 про надання заяви про вихід зі складу товариства з нотаріальним посвідчення її підпису. При цьому Відповідач зазначає, що відповідні виплати будуть здійснені Позивачці в установлений ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» строк, тобто до 10.03.2014.

15.03.2013 через канцелярію суду подано клопотання, підписане представником Позивачки, про припинення провадження у справі, повернення представнику Позивачки з Державного бюджету України сплаченого судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп. в зв'язку з тим, що на даний час відсутній предмет позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю " Інтурист - Луганськ" (Відповідач у справі) було зареєстровано відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 09.06.1999. В подальшому вносились зміни і доповнення до установчих документів товариства. Згідно нової редакція Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтурист - Луганськ ", яка затверджена на загальних зборах учасників 17.05.2010 та державним реєстратором проведено державну реєстрацію цих змін до установчих документів (нову редакцію Статуту) 17.06.2010, а саме згідно п. 1 розділу 3 цього Статуту учасниками товариства є 5 фізичних осіб, в тому числі ОСОБА_1.

Відповідно до п. 1 розділу 4 цього Статуту статутний капітал становить 130692 грн. 80 коп.

Частка ОСОБА_1 в статутному капіталі становить 26138 грн. 56 коп., що складає 20 %.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 18.03.2013 також частка ОСОБА_1 в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтурист - Луганськ " становить 26138 грн. 56 коп., а статутний капітал становить 130692 грн. 80 коп.

Позивачкою на адресу Відповідача направлена заява - повідомлення від 05.02.2013 про вихід зі складу учасників ТОВ "Інтурист - Луганськ" (а.с. 53). Дана заява складена у простій письмовій формі, підпис ОСОБА_1 не посвідчений нотаріусом.

Позивачкою не надано доказів подання Відповідачу на час звернення з позовом 06.03.2013 нотаріально посвідченої заяви про вихід з товариства.

В судовому засіданні на запитання суду представник Позивачки пояснив, що станом на дату подання позову 06.03.2013 Позивачкою не складена та не подана Нотаріально посвідчена заява про вихід з товариства. Аналогічну відповідь на це ж запитання надав усно

представник Відповідача.

Дослідивши обставини справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов таких висновків:

Згідно ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст. ст. 33, 34 ГПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень належними і допустимими доказами.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Виходячи з приписів вказаних вище норм судом під час розгляду даної справи з'ясовувалося, чи були порушені Відповідачем корпоративні права Позивачки.

Частиною першою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як було зазначено вище ОСОБА_1 є учасником "Інтурист - Луганськ" її частка в статутному капіталі становить 26138 грн. 56 коп., що складає 20 %.

Право учасника на вихід товариства з обмеженою відповідальністю передбачено ст. 116 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 88 ГК України та ст. 10 Закону України «Про господарські товариства».

Нормами ст. 148 Цивільного кодексі України визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом

В нормах статті 54 Закону України «Про господарські товариства» також визначено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, в будь-якому разі право учасника товариства вимагати належні виплати пов'язано з моментом виходу з товариства.

Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Подача заяви про вихід є право чином в розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки спрямована на припинення цивільних прав і обов'язків. В силу ст. 203 ЦК України правочин вчиняється у формі, встановленій законом. ЦК України та Законом України "Про господарські товариства" не визначена форма правочину - подання заяви про вихід з товариства. Але обов'язковість нотаріальної форми заяви про вихід з товариства випливає із змісту ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців».

В постанові Верховного Суду України від 14.03.2001 по справі № 12/198 викладена правова позиція про необхідність нотаріального посвідчення заяви учасника товариства про його вихід із товариства з обмеженою відповідальністю, а подана заява у простій письмові формі є неналежно оформленою та не може бути підставою для прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства, проведення відповідних виплат та внесення змін до установчих документів. Відповідно до ч. 3 ст. 82 ГПК України обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, Позивачка не довела факт подання Відповідачу на час звернення з позовом заяви про вихід у встановленій законом формі (нотаріально посвідченої заяви), відповідно не сплив строк на здійснення необхідних виплат у зв'язку з виходом, а відтак не порушені права Позивачки на час звернення з позовом та на час розгляду справи. На підставі викладено суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача. Клопотання про припинення провадження у справі та повернення судового збору відхиляється, оскільки припинення провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмету спору можливе за умови існування спору на час звернення з позовом. Як зазначено вище, при розгляді даної справи по суті судом встановлено, що права Позивачки не порушені.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного і, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено та підписано 26.03.2013.

Суддя Т.М.Мінська