Рішення

від 20.03.2013 по справі 910/1514/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1514/13 20.03.13

за позовомКомунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" до Виробничо-впроваджувальної та зовнішньоекономічної асоціації "Індустрія - Україна" простягнення 67 407,65 грн. Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивачів Богомаз А.К. - представник за довіреністю № 11 від 12.02.2013 р. від відповідача не з'явився.

В судовому засіданні 20.03.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Виробничо-впроваджувальної та зовнішньоекономічної асоціації "Індустрія - Україна" заборгованості по орендній платі у розмірі 67 407,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 63/606 від 08.06.2009, відповідачем з липня 2012 по січень 2013 не сплачувалась орендна плата, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 67 407,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/1514/13 та призначено розгляд справи на 13.02.2013.

У судовому засіданні 13.02.12 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 23.01.2013 та заявив клопотання про здійснення процесуального правонаступництва, шляхом заміни позивача - Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради" на Комунальне підприємство Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва".

Як вбачається з п 1.4 Статуту Комунального підприємства Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва" вказане підприємство є правонаступником всіх прав та обов'язків Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у місті Києві ради" та є управителем нерухомих об'єктів, віднесених до нежитлового фонду Печерського району.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 25 ГПК України, суд задовольнив клопотання позивача та здійснив заміну позивача його правонаступником - Комунальним підприємством Печерського району міста Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району міста Києва".

В судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що розмір заборгованості за грудень 2012 - січень 2013 становить 33720, 67 грн, а не 67 407,65 грн., як стверджує позивач. Крім того, відповідач надав докази часткової сплати заборгованості на суму 33 686,98 грн. Тому, для надання можливості провести звірку платежів та погасити залишкову заборгованість, відповідач просить суд відкласти розгляд справи на більш тривалий термін.

Представник позивача не заперечував проти заявленого клопотання відповідача.

Керуючись ст. 77 ГПК України, суд задовольнив клопотання представника відповідача та оголосив перерву в судовому засіданні до 20.03.13.

В судовому засіданні 20.03.13 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначає, що з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості в сумі 33686,98 грн. заборгованість за період з 01.07.12 по 31.03.13 складає 67542,53 грн., тобто позивач збільшив період заборгованості, включивши заборгованість за лютий та березень 2013 року.

Відповідно до п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з урахуванням заяви про збільшення.

Відповідач в судове засідання 20.03.13 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд вже відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу, зокрема відповідачу, реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це -складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

08 червня 2009 року між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради", правонаступником якої є позивач, (далі - орендодавець) та Виробничо-впроваджувальною та зовнішньоекономічною асоціацією "Індустрія - Україна" (далі - відповідач, орендар) було укладено Договір № 63/606 оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі розпорядження голови Печерської районної у м. Києві ради № 199-р від 13.06.2005 р. (при переукладенні договору оренди на новий термін чи продовженні терміну дії договору оренди) на підставі протокольного рішення комісії з питань користування та відчуження комунального майна Печерської районної у місті Києві ради (протокол № 7 від 14.05.2009р.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування нежитлове приміщення, будівлю, споруду (далі - об'єкт оренди) за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 49; Загальною площею 112,9 кв. м.

Згідно з п. 2.1. Договору об'єктом оренди є: нежитлове приміщення загальною площею 112,9 кв. м. згідно з викопіюванням з поверхового плану , що складає невід"ємну частину цього договору.

Відповідно до п. 3.4.10. Договору орендар зобов'язаний щомісячно сплачувати орендну плату та інші платежі по цьому договору і додатках до нього.

Пунктом 4.1.1. Договору сторони визначили орендну плату за перший місяць оренди - 19871,17 грн. (з ПДВ).

26.11.09 сторони уклали угоду № 1 про зміну умов договору оренди № 63/606, відповідно до умов якої дійшли згоди зменшити розмір орендної плати до 13905,67 грн. на місяць.

Згідно з п. 4.5. Договору платежі за поточний місяць, що зазначені у пункті 4.1. цього договору, вносяться Орендарем на рахунок Орендодавця до 20-го числа поточного місяця.

Відповідно до п. 9.1. Договору цей Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє з 08.06.2009 року до 08.06.2010 року.

Відповідно до п. 4.13. Договору орендар сплачує орендну плату та інші платежі, що визначені цим договором, до дня фактичної передачі Орендодавцю об'єкту оренди по акту приймання передачі.

Згідно вимог ст.. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» 11.06.10 позивач направив відповідачеві лист-попередження № 716 про те, що термін дії договору оренди закінчився та запропонував орендарю укласти новий договір оренди або здати приміщення по акту прийому-передачі представникам орендодавця.

Відповідачем доказів передачі приміщення за актом позивачу надано не було, тобто як вбачається та не заперечується відповідачем останній продовжував фактично користуватись орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди № 63/606.

Як зазначає позивач, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендної плати відповідно до умов Договору (п.4.13) до дня фактичної передачі об'єкту оренди орендодавцю по акту приймання-передачі, у відповідача за період з липня 2013 року по березень 2013 року (включно) виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 67 542,53 грн. Суд зазначає, що при визначенні суми заборгованості відповідача позивачем враховано часткову оплату, здійснену відповідачем 31.01.13 та 12.02.13 на суму 33 686,98 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Частиною другою статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про законність вимог позивача про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після закінчення строку дії договору оренди. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 р. № 12/75-2167-33/75-4/180, який відповідно до ч.2 ст. 83 ГПК України є обов'язковим для врахування господарським судом.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконало належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування майно на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив за період з липня 2012 року по березень 2013 року (включно) на користь позивача орендну плату.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 67542,53 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виробничо-впроваджувальної та зовнішньоекономічної асоціації «Індустрія-Україна» (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Предславинська, будинок 39, ідентифікаційний код 22915770) на користь Комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" (01010, м.Київ, Печерський район, пров. Січневий, будинок 9, ідентифікаційний код 35692211) заборгованість по орендній платі в розмірі 67542 (шістдесят сім тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 53 коп., 1 764 (одну тисячу сімсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.03.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.