Рішення

від 19.03.2013 по справі 230/4755/12

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 230/4755/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 березня 2013 року Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді - Гаврищука А.В.

при секретарі Вішньовій А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шаргороді в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, третя особа: начальник Шаргородського районного центру для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_2 про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за незаконну догану та за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 24.12.2012 року звернувся до Шаргородського районного суду Вінницької області з позовною заявою до Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - Відповідач, Центр), третя особа: начальник Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_2 про визначення звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення в займаній посаді, стягнення заробітної плати за незаконну догану та за час вимушеного прогулу.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.02.2013 року позивач просить:

1. Скасувати накази директора Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_2 від 18.10.2012 року № 04-02/047 «Про догану» та від 17.12.2012 року № 04-02/058 «Про звільнення ОСОБА_1.»;

2. Поновити його на посаді фахівця із соціальної роботи Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, /ЄДРПОУ 26030820, м. Шаргород, вул. Леніна, 203, Вінницької області, 23500/ з 17.12.2012 року.

3. Визнати протиправними дії Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо проставлення йому 30.11.2012 року прогулу в уточнюючому табелі за листопад 2012 року, датований 17.12.2012 року.

4. Зобов'язати Шаргородський районний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, /ЄДРПОУ 26030820, м. Шаргород, вул. Леніна, 203, Вінницької області, 23500/:

- провести нарахування позивачу заробітної плати в подвійному розмірі за перебування на роботі (на навчанні семінарі) 22 та 23 вересня 2012 року;

- провести перерахування позивачу заробітної плати з врахуванням заохочувальних виплат (премій) за період з 01.09.2012 року по час поновлення на роботі;

- провести записи про зміни в його трудовій книжці відповідно до ч. 5 п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України 29.07.1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110.

- провести видачу позивачу «Дублікату» його трудової книжки без внесення до неї запису про звільнення у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин трудових обов'язків згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України відповідно ч. 5 п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту України 29.07.1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110.

6. Стягнути з Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді ОСОБА_2 від 18.10.2012 року №04-02/047 на користь позивача: заробітну плату за роботу 30.11.2012 року в сумі 97 грн. 50 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.12.2012 року по день поновлення, включно, що на 18.03.2013 року становить 5405 грн. 78 коп., моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. та судові витрати, понесені за надання правової допомоги в сумі 1000 (однієї тисячі) грн., а всього 16503 грн. 28 коп.

7. Покласти на ОСОБА_2, директора Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді /ЄДРПОУ 26030820, м. Шаргород, вул. Леніна, 203, Вінницької області, 23500/ відшкодування шкоди, заподіяної Шаргородському районному центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді оплатою позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 02.07.2012 року працював на посаді фахівця із соціальної роботи Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. 17.12.2012 року його було звільнено із займаної посади, своє звільнення позивач вважає незаконним. Незаконність звільнення на думку позивача полягає в порушенні відповідачем вимог ст. 47, 149, п. 4 ст. 40 КЗпП України, а також у відсутності правових підстав про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді доган. Крім того, позивач зазначає, що третя особа ОСОБА_2 звільняючи його зводив з ним особисті рахунки, а під час роботи позивача, на раніше займаній посаді, чинив перепони у виконанні його трудових обов'язків, зокрема: не забезпечував позивача канцелярським приладдям, видавав стару оргтехніку замість нової, вилучав раніше видану оргтехніку, незаконно звільняв позивача, нецензурно виражався у спілкуванні з ним, принижував його честь та гідність і погрожував звільненням.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав з мотивів та підстав викладених у позовній заяві. Крім того, пояснив, що на роботу у Центрі був направлений Шаргородським районним центром зайнятості. 27.06.2012 року був прийнятий (зарахований) на посаду фахівця з соціальної роботи з випробувальним терміном строком на три місяці. Перших два місяці роботи проблем у спілкуванні з керівництвом у нього не виникало. Однак, після того, як він на одній із нарад зазначив, що Центру виділили кошти на придбання канцелярського приладдя тому він не має наміру придбавати його за власні кошти, а хоче аби його забезпечили «канцелярією» у нього виник конфлікт з керівництвом. З цього часу директор почав до нього «придиратися» та чинити перепони в роботі. Позивач в обґрунтування своїх доводів навів приклад з ситуацією, відносно видачі комп'ютерів для працівників Центру. Зокрема зазначив, що після отримання нових комп'ютерів на нараді Директор Центру запитав, хто хоче отримати старі комп'ютери, п'ятеро працівників виявили бажання, однак Директор видав старий комп'ютер саме йому, запакувавши його при цьому в коробку від нового комп'ютера. Ситуація ускладнилася також через упереджене ставлення керівника до позивача, яке зокрема проявлялось у використанні образливих висловів на адресу ОСОБА_1 з боку керівника, директор Центру, навіть видав наказ про звільнення позивача, однак, після його звернення зі скаргами до голови Шаргородської районної державної адміністрації та начальника Вінницького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (Далі - ВОЦСССДМ) директор Центру скасував власний наказ про звільнення позивача та повідомив його, що він може після закінчення лікарняного виходити на роботу. Позивач також повідомив суд, що після його звільнення робочу документацію він не повернув та зберігає її дома аби її не змогли знищити працівники відповідача.

Представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав зазначивши, що наказ про оголошення догани позивачу він вважає незаконним оскільки 16.10.2012 року позивач чергував на виборчій дільниці тому відповідно до Закону України «Про вибори народних депутатів України» мав бути звільнений на час чергування від виконання своїх трудових обов'язків. Стосовно незаконності звільнення позивача представник зазначив, що перевірку (супервізію) було проведено однобоко, висловив припущення, що інших працівників центру взагалі не перевіряли, а свідки ОСОБА_4, та ОСОБА_5 метою проведення супервізії мали виявити порушення в роботі саме його клієнта. Також представник зазначив, що керівником відповідача не було створено належних умов для роботи його довірителя, а в кабінеті де знаходилося робоче місце ОСОБА_1 довгий час знаходилися речі Плебанівської сільської ради, що заважало позивачу працювати. Стосовно позовних вимог про зміну запису у трудовій книжці позивача та видачу йому «Дублікату» трудової книжки зазначив, що його довіритель є молодою особою, яка знаходиться на початку свого кар'єрного шляху тому в подальшому наявні записи у трудовій книжці можуть негативно впливати на можливість його працевлаштування.

Представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав зазначивши, що його брату (довірителю) не було створено належних умов праці, зі сторони ОСОБА_7 та ОСОБА_2 постійно чинилися перепони в роботі. Представник зазначив, що більшість доказів наданих суду стороною відповідача створені штучно, також представник пояснив, що свідки відповідача в судовому засіданні будуть говорити неправду оскільки вони підкуплені третьою особою, способом підкупу являється виплата їм премій. Представник позивача зазначив, що його довіритель належним чином ставився до своїх трудових обов'язків, виконав великий об'єм роботи доказом чого є 102 акти соціального інспектування.

Представник відповідача ОСОБА_8 проти позову заперечував зазначивши, що звільнення позивача було законним, при прийнятті наказу про звільнення було дотримано норм трудового законодавства. Те саме стосується і наказу про догану. Вимоги про компенсацію у подвійному розмірі за роботу у вихідні дні вважає безпідставними, оскільки самого факту роботи позивача у вихідні дні не підтверджено, інші вимоги позивача представник вважає надуманими та такими, що не базуються на нормах чинного законодавства.

Третя особа ОСОБА_2, який одночасно виступає і представником відповідача проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення. Також він звернув увагу суду на те, що на даний час усі матеріали Центру з яким працював ОСОБА_1 (Акти соціального обстеження, соціальні паспорти сіл та ін.) знаходяться у позивача, повертати він їх відмовляється, а за його інформацією після звільнення, позивач виконує роботу яку мав здійснювати до звільнення.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 суду пояснили, що працюють, відповідно, головним та провідним спеціалістом ВОУСССДМ. 30.11.2012 року проводили супервізію спеціалістів Шаргородського районного центру для сім'ї, дітей та молоді. В післяобідню пору вони прибули по місцю знаходження робочого місця позивача, однак його на робочому місці не виявилося. За інформацією наданою секретарем Плебанівської сільської ради ОСОБА_1 на робочому місці був відсутній з 11:00. Позивач на робочому місці з'явився приблизно о 15:50 надав письмові пояснення про причини відсутності, свідками та начальником відділу соціальної роботи ОСОБА_9 було складено відповідний Акт. На його робочому місці були відсутні будь-які матеріали що стосуються роботи, у зв'язку з цим свідки чекали поки позивач принесе відповідні матеріали з дому. Після чого перевіряючі провели супервізію діяльності позивача, вказали на недоліки в роботі, з'ясували відсутність великої кількості необхідних матеріалів у роботі позивача та повернулися у м. Шаргород де закінчили складання відповідного висновку.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 суду пояснили, що позивач працював соціальним фахівцем, здійснював інспектування їхніх сімей. Претензій щодо його роботи у них не виникало, натомість коли після нього проводив інспектування ОСОБА_7 він поводився нахабно, дозволяв нечемні вислови, критикував роботу ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_12, яка працювала секретарем виборчої комісії на виборах народних депутатів України у 2012 році, суду пояснила, що ОСОБА_1 був членом виборчої комісії в с. Калинівка та 16.10.2012 року відповідно до погодженого плану чергувань чергував на виборчій дільниці. На запитання представника відповідача пояснила, що їй як секретарю виборчої комісії не було відомо, що на неї покладався обов'язок надіслати повідомлення, за місцем роботи позивача щодо його членства у виборчій комісії та необхідності надання йому відгулу у зв'язку із чергуванням.

Свідок ОСОБА_13 начальник служби у справах дітей Шаргородської районної державної адміністрації суду пояснила, що ОСОБА_1 не виконував належним чином свої посадові обов'язки, зокрема їй стало відомо, що в зоні діяльності вказаного фахівця із соціальної роботи виявлено дитину, яка протягом місяця жила одна, оскільки в неї не було матері, а батько помер. Однак ОСОБА_1 не вжив жодних дій щодо виявлення такої дитини і не повідомив службу у справах дітей, про вказаний факт свідок листом від 23.11.2012 року повідомила Директора Шаргородського центру соціальних служб для сім'ї дітей та молоді.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, суду пояснили, що працюють спеціалістами із соціальної роботи Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Двоє перших, були присутні при тому, як ОСОБА_1 оголошувався наказ про його звільнення, посвідчували акт відмови позивача від підписання вказаного наказу. Стосовно обставин справи свідки пояснили, що додаткового преміювання у зв'язку із участю у судовому засіданні не отримували, знають про факти надходження великої кількості доповідних записок про порушення допущені позивачем, підтвердили, що ті акти де стоять їх підписи є справжніми та відповідають дійсним обставинам справи. Також надали свої пояснення щодо обставин участі у семінарі «Бізнес планування власної справи», який відбувався 21-23.09.2012 року.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що протягом жовтня-грудня 2012 року неодноразово складав доповідні записки на ім'я Директора Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді щодо неналежного виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків. Вказані факти проявлялися у відсутності позивача на робочому місці протягом робочого часу, неналежному веденні документації, відсутності ініціативності, та невиконанні позивачем його безпосередніх трудових обов'язків.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що вона була присутня та підписувала відповідні акти коли позивач був у приміщенні Центру ознайомлений з доганою і забравши оригінал цього наказу залишив приміщення, також була присутня коли позивач був ознайомлений з наказом про звільнення та відмовився розписатися у ознайомленні з ним. Свідок також пояснила, що при звільненні позивачу було виплачено його заробітну плату та компенсацію за час невикористаної відпустки, виплати були здійснені в строки визначені законом.

Сторони звернулися до суду із усними клопотаннями про відмову від допиту інших свідків про яких вони заявляли попередньо. За згодою учасників судового розгляду суд прийшов до висновку про недоцільність допиту свідків, які інформацією відносно предмету спору не володіють та пояснень відносно фактичних обставин справи надати не зможуть.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що Шаргородський районний центр соціальних служб для сім'ї дітей та молоді являється юридичною особою /а.с. 139-140/ тому може бути відповідачем у даній справі.

ОСОБА_2 є керівником вказаної юридичної особи, має право діяти від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі має право видавати накази про прийняття працівників на роботу та їх звільнення (п. 12 абз. 8 Положення «Про Шаргородський районний центр соціальних служб для дітей сім'ї та молоді») /а.с. 140- 144/.

ОСОБА_1 відповідно до наказу №04-02/013 від 27.06.2012 року, було прийнято на посаду фахівця із соціальної роботи Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із випробувальним терміном три місяці /а.с. 164 та 46/.

Вказана посада не являється публічною службою в розумінні діючого законодавства.

При прийнятті на роботу, ОСОБА_1 був ознайомлений з посадовою інструкцією /а.с. 163/, а також, з правилами внутрішнього трудового розпорядку /а.с. 146-150/, положенням про облік та використання робочого часу /а.с. 151-154/ та формою табелів робочого часу, про, що свідчить його підпис в наказі від 15.08.2012 року №01-06/081 /а.с.145 зі зворотної сторони/ та протокол наради з фахівцями із соціальної роботи від 16.08.2012 року /а.с. 167-168/.

Згідно Додатку № 1 «Зони обслуговування закріплені за фахівцями із соціальної роботи» /а.с. 170/ до наказу Директора Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 06.08.2012 року №01-06/068 /а.с. 169/ за позивачем була закріплена 8 зона обслуговування (села: Плебанівка, Калинівка, Перепільчинці, Носиківка, Андріївка) та визначено місце розташування робочого місця: сільська рада с. Плебанівка.

16.10.2012 року директором центру була отримана службова записка від провідного спеціаліста відділу соціальної роботи ОСОБА_7, який виконує обов'язки начальника відділу соціальної роботи згідно наказу № 04-02/007 від 27.06.2012 року, про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 16.10.2012 року.

Відповідно до наказу Начальника Шаргородського районного центру року № 04-02/046 від 16.10.2012 випробувальний термін ОСОБА_1 було продовжено до 30.10.2012 року.

Відповідно до наказу Директора Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 18.10.2012 року № 04-02/047 ОСОБА_1 було оголошено догану. Вказаний наказ позивач не оскаржував, натомість при ознайомленні з його змістом в приміщенні Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді забрав його оригінал та зберігає у себе.

Після застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, належних висновків він не зробив, не належним чином виконував свої службові обов'язки, про, що свідчать доповідні записки від 16.11.2012 року /а.с. 53 та 172/, 26.11.2012 року /а.с. 177/ 06.12.2012 року /а.с. 178/, 13.12.2012 року /а.с. 179/ за підписом провідного спеціаліста відділу соціальної роботи ОСОБА_7 та лист служби у справах дітей Шаргородської районної державної адміністрації від 23.11.2012 року № 02-653 /а.с. 180/.

30.11.2012 року працівниками Вінницького обласного центру соціальних служб було проведено супервізію службової діяльності ОСОБА_1, внаслідок чого встановлено, що 30.11.2012 року ОСОБА_1 з 13 год. 00 хв. до 15 год. 50 хв. був відсутній на робочому місці, а також, що ОСОБА_1 не виконує свої службові обов'язки, та за весь період роботи з 26.07.2012 року до часу перевірки безвідповідально ставився до посадових обов'язків, соціальну роботу належним чином не виконував та не документував. Про що свідчить акт від 30.11.2012 року, доповідна записка за підписом провідного спеціаліста відділу соціальної роботи ОСОБА_7 від 03.12.2012 року /а.с. 187/ та лист Вінницького обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 05.12.2012 року №01-12/063 /а.с. 181/ з додатками /а.с. 182-185/.

Після надходження вказаного листа до Директора Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді 17.12.2012 року було видано наказ №04-02/058 «Про звільнення ОСОБА_1.» /а.с. 189/ згідно вказаного наказу підставою звільнення зазначено п. 3 ст. 40 КЗпП України систематичне невиконання без поважних причин трудових обов'язків.

Ознайомившись із наказом про звільнення позивач відмовився ставити свій підпис в графі «з наказом ознайомлені», відмовився також ставити підпис в картці обліку кадрів П-2, та в книзі обліку руху трудових книжок та залишив приміщення Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Вказані обставини зафіксовано в поясненнях на зворотній стороні наказу /а.с. 35 та 191/, а також в акті від 18.12.2012, який підписано головним спеціалістом бухгалтером ОСОБА_17, фахівцем із соціальної роботи ОСОБА_14, фахівцем із соціальної роботи ОСОБА_15 /а.с. 26, 192/.

Розрахунок при звільнення з позивачем було здійснено вчасно в межах строків визначених ст. 47 КЗпП України, шляхом перерахування невиплаченої частини заробтньої плати та компенсації за час невикористаної відпустки на розрахунково платіжну банківську картку позивача.

Видачу трудової книжки позивачу було здійснено 03.01.2013 року, з матеріалів справи вбачається, що при ознайомленні з наказом про звільнення та вподальшому позивач її не отримував з власної ініціативи. Допитані у судовому свідки та ОСОБА_2 підтвердили, що вона була заповнена іще в день звільнення позивача, на пропозицію отримати трудову книжку та поставити підпис в журналі руху трудових книжок позивач відповів негативно.

Встановленим судом фактам відповідають трудові правовідносини, які регулюються ст. ст. 40, 43, 139, 233 Кодексу законів про працю України. Окрім того суд приймаючи рішення враховує положення п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 року №9 відповідно до якого встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положення про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Статтею 147-1 КЗпП України передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право приймати на роботу даного працівника

Згідно із ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України є систематичне невиконання працівником трудових обов'язків. Легальне тлумачення систематичності було спочатку дане роз'ясненнями Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС «Про деякі питання, пов'язані із застосуванням законодавства про трудову дисципліну». Такими, що систематично порушують трудову дисципліну працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення. Дисциплінарні та громадські стягнення погашаються, якщо протягом року після їх застосування працівник не порушив дисципліну знову (ст. 151 КЗпП). Якщо дисциплінарне чи громадське стягнення не погашено часом або не зняте до закінчення встановленого річного строку, порушення трудової дисципліни працівником дає підставу для його звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП. Оскільки чинність згаданого роз'яснення поняття «систематичності» невиконання трудових обов'язків може бути піддана сумніву, Пленум Верховного Суду України в п. 23 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» дав теж тлумачення систематичності, а саме: систематично порушують трудову дисципліну працівники, які мають дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни та порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно ст. 43 КЗпП України Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Таким чином, в ході судового розгляду було встановлено, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани, а також подальше його звільнення за систематичне не виконання трудових обов'язків були законними та обґрунтованими на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1-5 Закону України «Про колективні договори і угоди» колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників і роботодавців. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної угоди. Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і однією або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників,обраними і уповноваженими трудовим колективом. Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод надається сторонами соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.

Згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про колективні договори» колективний договір, угода набирає чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеному у колективному договорі. Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором угодою.

Як вбачається з пункту 3.1. колективного договору /а.с. 264-275/ він укладений на 2009-2011 роки та не містить умови про автоматичне продовження строку його дії після закінчення строку на який його укладено.

Таким чином, колективний договір Центру укладався на 2009-2011 роки був строковим та поновленню після закінчення строку своєї дії не підлягав.

Відповідно до листа Шаргородської районної профспілкової організації працівників державних установ України від 14.03.2013 року № 4 на № 01-19/071 від 12.03.2013 року /а.с 282/ вбачається, що ОСОБА_1 не є членом вказаної профспілкової організації, не перебуває на обліку в організації профспілки за місцем основної роботи.

Згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Шаргородської районної державної адміністрації від 14.03.2013 року № 01-10/491 /а.с. 261/ станом на 2012 -2013 роки колективний договір між директором та працівниками Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї дітей та молоді не діє та не укладався.

Інших доказів, що свідчать про існування первинної профспілкової організації членом якої міг являтися позивач суду не надано.

Таким чином у ході судового розгляду встановлено, що позивач ОСОБА_1 членом профспілки не являвся, в установі - Шаргородський районний центр соціальних служб для сім'ї дітей та молоді первинна профспілкова організація відсутня, а за таких умов відповідно її згода на звільнення позивача не потребувалася.

Із письмових пояснень позивача від 18.10.2012 року /а.с. 174/, вбачається що він 16.10.2012 року не був на роботі у зв'язку чергуванням на виборчій дільниці в с. Калинівка, тобто фактично сам визнав, що на робочому місці був відсутній (допустив прогул), листа з виборчої дільниці про його чергування не надходило, письмової заяви про чергування на дільниці не подавав, посилання на оголошення в газеті «Шаргородщина» від 01.10.2012 року № № 79-80(9655) /а.с. 225-228/ належним доказом не являється, оскільки з його тексту не вбачається, що в цей день він повинен був чергувати, та усне повідомлення про чергування доказами не підтверджено.

З урахуванням викладеного суд вважає, що підстави для скасування наказу «Про догану» ОСОБА_1 від 18.10.2012 року №04-02/47 відсутні.

Стосовно вимоги - провести нарахування позивачу заробітної плати в подвійному розмірі за перебування на роботі (на навчанні семінарі) 22 та 23 вересня 2012 року, судом встановлено, що позивач дійсно 21-23.09.2012 року брав участь у семінарі «Бізнес планування власної справи» /а.с. 62-66/. Для участі у вказаному заході за усним дозволом Директора працівники Шаргородського районного центру для сім'ї, дітей та молоді були звільнені від виконання своїх безпосередніх службових обов'язків, у тому числі і ОСОБА_1 Проте, допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, суду пояснили, що участь у семінарі 22 та 23.09.2012 року була добровільною, ті з працівників хто виявив бажання могли відвідати семінар у вихідні дні, жодних наказів щодо визначення 22, 23.09.2012 року робочими днями директором Центру не приймалося. Крім того, як вбачається з табелю обліку робочого часу працівників Шаргородського районного центру для сім'ї, дітей та молоді за вересень 2012 року /а.с. 193/ вказані дні були вихідними, жодному з працівників Центру, які брали участь у семінарі, за вказані дні не проводилося нарахування заробітної плати в подвійному розмірі за перебування на роботі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки. Оплата в підвищеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковій або неробочий день. Підвищеній оплаті в подвійному розмірі підлягає робота у вихідний день. При цьому під «вихідним днем» у ст. 72 КЗпП України мається на увазі вихідний день на підприємстві. Робота у вихідний день підлягає підвищеній оплаті, якщо вона не компенсована шляхом надання іншого вихідного дня. При цьому спосіб компенсації вихідного дня (надання іншого вихідного дня або підвищеної оплати) визначається за погодженням сторін трудового договору. Посилання в частині другій ст. 72 КЗпП України зовсім не означає повного поширення правил ст. 107 КЗпП України на відносини, які виникають у зв'язку з наданням компенсації за роботу у вихідні дні. Це посилання означає лише використання способів підрахунку подвійного розміру оплати, викладених у пунктах 1, 2 та 3 частини першої ст. 107 КЗпП України, якщо сторони дійшли згоди щодо способу компенсації за роботу у вихідний день. Суб'єктивне право на підвищену оплату праці виникає з факту роботи у святковий, неробочий день за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу і не залежить від того, чи дотримувалися власником норми, які визначають підстави і порядок залучення працівників до роботи в такі дні.

З урахуванням викладеного вимога про виплату позивачу заробітної плати за 22,23.09.2013 року є безпідставною.

Вимога щодо проведення перерахування позивачу заробітної плати з врахуванням заохочувальних виплат (премій) за період з 01.09.2012 року по час поновлення на роботі нормами законодавства не обґрунтована. Нарахування заохочувальних виплат та премій проводиться з ініціативи керівництва та є його правом у разі якщо працівник зразково виконує свої трудових обов'язки (розділ VII Правил внутрішнього трудового розпорядку Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї дітей та молоді затверджені наказом від 15.08.2012 року «01-06/081 /а.с. 146-150/) та не має дисциплінарних стягнень.

Позивачем не надано доказів щодо зразкового виконання ним своїх трудових обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 97 КЗпП конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Закон України «Про оплату праці» не передбачає державного регулювання преміювання. Таким чином, вимога позивача про нарахування заохочувальних виплат та премій є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Посилання позивача на протиправні дії Шаргородського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, а саме: проставлення йому 30.11.2012 року прогулу в уточнюючому табелі за листопад 2012 року, датованого 17.12.2012 року не може бути прийнято судом, як обґрунтоване з огляду на таке. З доказів досліджених у судовому засіданні, про які йшлося вище (Акту від 30.11.2012 року та пояснень позивача від 30.11.2012 року) вбачається, що він був відсутній на робочому місці з 13:00 по 15:50, тобто впродовж 2 год. 50 хв. З пояснень наданих в судовому засіданні ОСОБА_7 ОСОБА_4, ОСОБА_5 вбачається, що секретар Плебанівської сільської ради їм повідомила, що ОСОБА_1 відсутній на робочому місці з 11:00. Також з наданих пояснень та свідчень самого позивача вбачається, що після повернення на робоче місце він ходив додому за робочою документацією тобто безпосередні свої трудові обов'язки не виконував і після появи на робочому місці. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами те, що він 16.11.2012 року виконував свої безпосередні обов'язки та був присутній на робочому місці. За таких умов суд вважає, що відповідач мав право визначити цей день, за прогул та не оплачувати його.

Інші заявлені позивачем вимоги являються похідними від вимог щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі тому з врахуванням відсутності підстав для задоволення основних вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівникові можливе лише у випадку порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль по організації свого життя.

Із встановленого у ході розгляду справи не вбачається порушення законних прав позивача, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підставою звернення позивача до суду із позовом є захист прав та інтересів сторони у трудових правовідносинах, пов'язаних із реалізацією гарантованого ст. 43 Конституції України права на працю.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Докази подані стороною позивача зокрема звукозапис розмори ОСОБА_1 із ОСОБА_2, письмові пояснення ОСОБА_18 та ОСОБА_19 суд не може прийняти, як належні та допустимі, оскільки, прийняття таких письмових доказів суперечить принципу безпосередності судового розгляду, а наданий звукозапис являється копією запису створеною за допомогою комп'ютерної техніки, отже викликає сумнів у його аутинтичності.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 58, 59 та 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За таких обставин, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачем його трудових прав, натомість судом встановлено, що звільнення позивача проведено без будь-яких порушень закону.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 57, 58, 60-62, 209, 212-215, 218, 224, 233 ЦПК України, на підставі ст.ст. 40, 43, 49-2, 83, 139, 147-149, 233 КЗпП України, ст.ст. 1-5, 9, 10, 13, 18 Закону України «Про колективні договори і угоди» суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: