Рішення

від 20.03.2013 по справі 918/190/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа № 918/190/13-г

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Аванта"

до відповідача Ново-Рафалівське Споживче Товариство

про стягнення в сумі 66 431, 29 грн.

Суддя Гудзенко Я.О.

Представники сторін:

Від позивача: Терлецький О. М. (дов. № 53 від 14.01.13 р.)

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

ТОВ «Торговий дім «Аванта» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Ново-Рафалівського споживчого товариства (далі-відповідач) про стягнення 66 431, 29 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 11.02.13 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/190/13-г розгляд якої призначено на 27.02.13 р.

До канцелярії суду від позивача 21.02.13 р. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог з обгрунтованим розрахунком та доказами направлення заяви відповідачу.

Судом було перевірено вказаний розрахунок та встановлено, що в розрахунку допущено помилку при нарахуванні трьох відсотків річних та пені.

Представник позивача в судовому засіданні 27.02.13 р. підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві та усно заявив клопотання про початок розгляду справи по суті в даному судовому засіданні за відсутності відповідача. Клопотання судом задоволено та розпочато розгляд справи по суті.

У зв`язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та необхідністю позивачу обгрунтувати позовні вимоги належними доказами ухвалою суду від 27.02.13 р. розгляд справи було відкладено на 20.03.13 р.

До канцелярії суду 20.03.13 р. від позивача надійшов уточнений розрахунок позовних вимог, в якому він просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 64 849, 19 грн., пеню в розмірі 1 279, 28 грн., 3% річних в сумі 255, 86 грн. та 192, 91 грн. інфляційних втрат. Однак, вказана заява судом не може бути прийнята до уваги, оскільки в порушення вимог ст. 22 ГПК України не була надіслана відповідачу.

В судові засідання 27.02.2013 р. та 20.03.13 р. представник відповідача не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою вказаною у витязі з ЄДРПОУ станом на 18.03.2013 року, який містять матеріали справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи (а. с. 17, 33).

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.03.2013 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Рівненської області -

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2012 року між ТОВ "Торговий дім "Аванта" (далі-Постачальник, Позивач) та Ново-Рафалівським споживчим товариством (далі-Покупець, Відповідач) було укладено Договір поставки № 5081-10А (далі - Договір) (а.с. 7).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця товар, згідно накладних відповідно до замовлень Покупця, (далі-Товар), а Відповідач зобов'язався прийняти й оплатити Товар на умовах даного Договору.

Пунктами 2.1., 2.2 Договору Позивач зобов'язався поставляти Відповідачу на підставі його замовлення товар. Відповідач згідно вказаного пункту Договору має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв'язку.

Згідно п. п. 2.4., 2.6 Договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника, місцем поставки за Договором є смт. Рафалівка, Володимирецького району, вул. Б. Хмельницького, 2.

Відповідно п. 3.6 Договору датою поставки товару та датою отримання товару є дата підписання сторонами відповідної накладної.

Пунктом 4.1 Договору сторонами було погоджено, що Позивач надає Відповідачу відстрочку платежу 100%, але не більше ніж 30 (тридцять) банківських днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного Договору та видаткових накладних № 83640 від 17.10.2012 р. на суму 34 262, 81 грн. та № 93127 від 15.11.2012 р. на суму 33 243, 28 грн. Постачальником було поставлено Покупцю Товар на загальну суму 67 506, 09 грн.

Накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб, що підтверджує отримання Відповідачем Товару, вказаного у накладних, а також свідчить про реальний характер проведених між сторонами господарських операцій.

Судом встановлено, що всупереч умовам Договору відповідач прийнятий на себе обов'язок по оплаті поставленого Товару у повному обсязі не здійснив, відтак заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар по вищезазначеним накладним станом на день прийняття рішення становить 64 849, 19 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Постачальником умов Договору.

Таким чином вказані накладні є належними доказами факту поставки Відповідачу товару в кількості, ассортименті, якості та за ціною, що визначена п. 1.4 договору.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Доказом здійснення господарської операції є первинні документи, які містять необхідні для обліку господарської операції дані. Таким чином судом встановлено, що поставки товару здійснені за Договором підтверджуються видатковими накладними підписаними уповноваженими особами.

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення визначені також ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів вказаних норм до правовідносин постачання застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655, ч. 1 ст. 691 ЦК України), які також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки товару є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання Відповідачем зобов'язань в частині проведення повного розрахунку за договором у Відповідача перед позивачем існує заборгованість по договору в розмірі 64 849, 19 грн.

Враховуючи викладене вище та надавши юридичну оцінку доказам поданим позивачем на підтвердження позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу у вказаному розмірі.

Також у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати товару згідно вищезазначених накладних за умовами договору (п. 5.2 договору) Позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 256, 56 грн. та 192, 91 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні 27.02.13 р. судом було встановлено, що в розрахунку штрафних санкцій позивачем допущено помилку при нарахуванні трьох відсотків річних та пені і тому останнім було проведено перерахунок і подано до канцелярії суду уточнений розрахунок позовних вимог.

Однак вказана заява судом залишена без розгляду, оскільки в порушення вимог ст. 22 ГПК України не була надіслана відповідачу. За таких обставин суд приймає до розгляду розрахунок позовних вимог поданий до суду 21.02.13 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних встановив, що нараховані позивачем 256, 56 грн. 3% річних за період з 29.11.2012 року по 31.01.2013 року та з 28.12.2012 року по 31.01.2013 року не перевищують розміру встановленого судом при перерахунку 3% річних за вказаний період з моменту прострочення - 261, 89 грн., а отже підлягають стягненню з відповідача повністю в сумі 256, 56 грн. , оскільки клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог у справі відсутнє.

Судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 192,91 грн. інфляційних втрат не перевищують розміру встановленого судом при їх перерахунку та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Пункту 5.2. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості несвоєчасно оплаченої партії товару за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, розрахунок пені Позивачем проведений із врахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач, за період прострочення оплати товару з 29.11.2012 року по 31.01.2013 року та з 28.12.2012 року по 31.01.2013 року, на суму боргу нарахував відповідачу пеню в сумі 1 282, 79 грн. При цьому, Позивачем здійснено нарахування пені окремо по кожній належній до оплати відповідачем сумі заборгованості за накладними.

Однак, судом встановлено, що при розрахунку пені Позивачем допущено помилку, а саме враховано 365 днів в 2012 році, тоді як розрахунки слід проводити із врахування 366 днів в 2012 році та при розрахунку кількості днів, за які нараховується пеня слід рахувати по кожній накладній 35 календарних днів та 64 календарних дня.

За перерахунком суду розмір пені за вищевказаний період становить 1 305, 86 грн., однак оскільки клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог у справі відсутнє, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в сумі 1 282, 79 грн.

З огляду на зазначене та враховуючи, що заборгованість Відповідача перед Позивачем на час прийняття рішення не оплачена і її розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу розмірі 64 849, 19 грн., пені в сумі 1 282, 79 грн., 3 % річних в сумі 256, 56 грн. та 192, 91 грн. інфляційних втрат є доведеними, обґрунтованими, Відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, докази надані Позивачем на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 720, 50 грн. покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 80, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Ново-Рафалівського Споживчого Товариства (34371, Рівненська область, Володимирецький район, селище міського типу Рафалівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 2 код ЄДРПОУ 01765199) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" ( 43006, м. Луцьк, провул. Макарова, буд. 5, код ЄДРПОУ 35495114 ) основний борг в сумі 64 849 (шістдесят чотири тисячі вісімсот сорок дев`ять) грн. 19 коп., пені в сумі 1 282 (одна тисяча двісті вісімдесят дві) грн. 79 коп., 3% річних в розмірі 256 (двісті пятдесят шість) грн. 56 коп. та 192 (сто дев`яносто дві) грн. 91 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Ново-Рафалівського Споживчого Товариства (34371, Рівненська область, Володимирецький район, селище міського типу Рафалівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 2 код ЄДРПОУ 01765199) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Аванта" ( 43006, м. Луцьк, провул. Макарова, буд. 5, код ЄДРПОУ 35495114 ) 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26.03.2013 року.

Суддя Гудзенко Я.О.