Постанова

від 19.12.2012 по справі 2а-12516/12/0170/29

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2012 р. (17:29) Справа №2а-12516/12/0170/29

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Пакет Т.В.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів» звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0004612204 від 18 жовтня 2912 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем зроблено помилкові висновки про заниження позивачем податку на прибуток по операціях придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Південна цукрова компанія» за 3-й квартал 2011 року у сумі 6322 грн., оскільки фактичне виконання ними договору з контрагентом підтверджено усіма необхідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а отриманий товар та послуги були використані в господарській діяльності підприємства

Представник позивача Сокіро І.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Тарасенко О.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів» зареєстровано у якості юридичної особи (ідентифікаційний код юридичної особи 36394256), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №613049 (а.с.21).

У період з 28 вересня 2012 року по 04 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Південна цукрова компанія» (ЄДРПОУ 36693457) за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 05.10.2012 року №6860/22-3/36394256 (а.с.49-58).

За висновками вказаного акту встановлено порушення позивачем п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України від 01.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року на загальну суму 63222 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року №0004612204 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 63222 грн. (а.с.6).

Судом встановлено, що в основу висновків за актом перевірки про порушення позивачем правил оподаткування покладено такі обставини.

Згідно інформації ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова (вх.№11811/7 від 08.09.2011 року) встановлено, що ТОВ «АПК Харківцукорзбут» (код ЄДРПОУ 37190987) на виконання вимог розпорядження ДПА України від 24.02.2011 року №48-р віднесено до категорії транзитерів. Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі. Товарно-транспортні-накладні за серпень, вересень 2011 року до перевірки не надані. Наведені обставини свідчать, що за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року неможливо підтвердити реальність здійснення ТОВ АПК «АПК Харківцукорзбут» господарських операцій.

Враховуючи вищевказані порушення податкового законодавства, викладені в акті перевірки, при перевірці правильності визначення позивачем податку на прибуток з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинам з ПП «Південна цукрова компанія» встановлено заниження позивачем податку на прибуток у сумі 63222 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 Податкового України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Висновки податкового органу стосовно заниження податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року у сумі 63222 в результаті завищення валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року на загальну суму 274880 грн. суд вважає безпідставними.

Відхилення за актом перевірки від 05.10.2012 року №6860/22-3/36394256 у сумі 274880 грн. в сторону збільшення позивачем валових витрат та відхилення податку на прибуток у розмірі 63222 грн. виникло за рахунок того, що податковими органами не прийнято до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 3-й квартал 2011 року витрати, які підтверджені документально та використовувались у господарській діяльності по взаєморозрахункам з ПП «Південна цукрова компанія»

Так, судом встановлено, що між ПП «Південна цукрова компанія» (продавець) та ТОВ «Сімферопольська фабрика солодощів» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №КП-0301-9 від 03 січня 2011 року, за умовами якого продавець зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цукор-пісок (а.с.16).

У серпні 2011 року ПП «Південна цукрова компанія» здійснило поставку товару на адресу позивача на загальну суму 274879,17 грн. без ПДВ, що підтверджується видатковими накладними, виписаними ПП «Південна цукрова компанія» від 01 серпня 2011 року №008, від 05 серпня 2011 року №020, від 08 серпня 2011 року №029, від 10 серпня 2011 року №039, від 12 серпня 2011 року №053, від 22 серпня 2011 року №089, від 22 серпня 2011 року №097, від 22 серпня 2011 року №106, від 22 серпня 2011 року №109 (а.с.7-15).

Усі надані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають чинному законодавству щодо вимог, встановлених до цих документів.

В силу викладеного, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України.

Отже, витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток та відображені позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2-3 квартал 2011 року на суму 274880 грн. по правовідносинам з ПП «Південна цукрова компанія» у серпні 2011 року підтверджені документально, а висновки відповідача щодо необґрунтованого заниження податку на прибуток за 3 квартал 2011 року у сумі 63222 грн. є безпідставними.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч.1), а отже, є нікчемним (ч.2). Як установлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами, які б факти у ньому не були відображені. Вказані ж в акті перевірці висновки є суто суб'єктивною думкою посадової особи податкового органу, жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Зазначеної думки також додержується Вищий адміністративний суд України в постанові від 14.11.2012 року у справі №К/9991/50772/12.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано доказів невиконання своїх договірних зобов'язань контрагентом позивача, доказів, які б свідчили про отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось податковими органами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Для підтвердження права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання. Наявність у позивача мети використовувати придбані товари та результати робіт у межах власної господарської діяльності відповідачем не спростована.

Таким чином, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 18 жовтня 2012 року №0004612204 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 63222 грн. має бути визнано протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 632,22 грн. (а.с.2)

Оскільки судом задоволено позовні вимоги позивача, а відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, звільнений від сплати судових витрат, судовий збір підлягає стягненню із Державного бюджету України шляхом його безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача, як зазначено Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011 року №2135/11/13-11 "Щодо стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ".

В судовому засіданні 19 грудня 2012 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 24 грудня 2012 року.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 69-71, 158, 159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0004612204 від 18 жовтня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська фабрика солодощів» судовий збір у розмірі 632 (шістсот тридцять дві) грн. 22 коп., шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.В.Пакет