Рішення

від 13.07.2012 по справі 2209/1636/12

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 2209/1636/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2012 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі судді Красняка В., при секретарі Федченко Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красилові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної санітарно-епідеміологічної станції про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, скасування наказу та запису в трудовій книжці про звільнення з роботи,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 районної санітарно-епідеміологічної станції (ОСОБА_2 райСЕС) про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення з роботи і запису в трудовій книжці про звільнення з роботи, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В позовній заяві вказує на те, що вона була прийнята на роботу в ОСОБА_2 райСЕС на посаду лаборанта баклабараторії 01.08.1991 року. 30.03.2009 року їй було присвоєно першу кваліфікаційну категорію зі спеціальності лабораторна справа. 29.03.2012 року вона була попереджена про майбутнє звільнення за п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Наказом № 15-к від 06.06.2012 року була звільнена з роботи в з займаної посади в зв'язку із скороченням штату працівників згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, оскільки при його проведенні в порушення ст. 42 КЗпП України відповідач не врахував, що вона має переважне право залишитись на роботі, як працівник з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, з тривалим безперервним стажем роботи в ОСОБА_2 райСЕС, на утриманні якої перебуває двоє дітей. Крім того, на порушення вимог ст.43 ч.3 КЗпП України подання головного лікаря на її звільнення було розглянуто профспілковим комітетом за її відсутності.

Весь час, що минув після звільнення, вона перебуває у стресовому стані, їй було боляче через те, що після багатьох років бездоганної праці її звільнили з роботи, вважає, що відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду в сумі 1000 гривень.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з вищевикладених підстав. При цьому позивач уточнила, що подання головного лікаря на її звільнення було розглянуто профспілковим комітетом в її присутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечив повністю, пояснив, що лаборант ОСОБА_1, незважаючи на наявність в неї більш вищої кваліфікації ніж в деяких інших лаборантів, які не були звільненні, вона не мала переваги в залишенні на роботі у зв’язку з тим, що мала меншу продуктивність праці, оскільки в зв'язку з перебуванням у відпустці по догляду за дітьми більше 13 років не працювала по спеціальності і не підвищувала своєї кваліфікації. Крім того, було проведено скорочення саме посади лаборанта з паразитології, яку займала тільки позивач. Інша посада позивачу не була запропонована через відсутність в станції однорідних посад чи іншої роботи. З викладених підстав позивач просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, допитавши свідків, вивчивши всі обставини справи, всебічно, повно та об’єктивно дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач працювала в ОСОБА_2 райСЕС з 01 серпня 1991 року на посаді лаборанта баклабораторії, звідки була звільнена 06.06.2012 року в зв'язку зі скороченням штату працівників відповідно до ст.40 п.1 КЗпП України. Наведені обставини підтверджуються записами в трудовій книжці позивача і не оспорюються сторонами. Останнім робочим місцем позивача була посада лаборанта з паразитології першої кваліфікаційної категорії в бактеріологічній лабораторії ОСОБА_2 РайСЕС.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2011 р. №1184 «Про затвердження граничної чисельності працівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади», листа заступника Голови Державної санітарно-епідеміологічної служби України від 01.12.2011 року №01.03/2928, у зв’язку із зменшенням фінансування обсягів заробітної плати працівників закладів санітарно-епідеміологічної служби Хмельницької області на 2012 рік та з урахуванням делегування повноважень головним лікарям рай санепідемстанцій вносити зміни у штатні розписи на підставі наказу Хмельницької облСЕС від 23.03.2012 року №10-адм, головним лікарем ОСОБА_2 райСЕС підписаний наказ № 7-к від 28.03.2012 року про вивільнення зі штатного розпису райСЕС з 01.06.2012 року деяких посад, в тому числі однієї посади лаборанта баклабораторії з мед паразитології.

29.03.2012 року позивач отримала письмове попередження про майбутнє звільнення її з займаної посади згідно з п.1.ст.40 КЗпП України з 31.05.2012 р., що підтверджується розпискою ОСОБА_1 і повідомленням від 29.03.2012 року та поясненнями позивача та представника відповідача.

Згідно протоколу засідання профкому ОСОБА_2 райСЕС від 29.03.2012 року профспілковий комітет, розглянувши подання головного лікаря ОСОБА_3, в присутності позивача дав згоду на її звільнення.

06 червня 2012 року наказом головного лікаря ОСОБА_2 райСЕС № 15-к лаборант баклабораторії першої кваліфікаційної категорії ОСОБА_1 була звільнена з роботи з 06.06.2012 року в зв'язку зі скороченням штату працівників відповідно до ст. 40 п. 1 КЗпП України.

За змістом п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.2 ст.49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

В судовому засіданні показами сторін, свідків ОСОБА_4Б, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,ОСОБА_8, які після звільнення позивача залишилися працювати лаборантами в бактеріологічній лабораторії ОСОБА_2 райСЕС, оглядом особових карток вказаних осіб та позивача встановлено, що лаборанти ОСОБА_9, ОСОБА_10 мають другу кваліфікаційну категорію, а лаборанти ОСОБА_11 і ОСОБА_6 взагалі не мають кваліфікаційної категорії і всі вони мають менш тривалий безперервний стажем роботи в цій установі.

Аналізуючи в сукупності досліджені в судовому засіданні обставини звільнення позивача з роботи, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 з роботи відповідач здійснив з порушеннями вимог ст.ст.42, 49 КЗпП України, а тому воно є незаконним. З цих підстав підлягає скасуванню наказ головного лікаря ОСОБА_2 райСЕС за №15-к від 06.06.2012 року в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи.

Відповідно до ст.48 КЗпП України, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Згідно п.2.10 вказаної Інструкції у разі незаконного звільнення визнається недійсним запис в трудовій книжці про звільнення з роботи. Враховуючи наведене, вимога позивача про скасування в її трудовій книжці запису №2 про звільнення з роботи підлягає задоволенню.

Статтею 235 КЗпП України встановлено, що у разі незаконного звільнення з роботи, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішено питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно довідки ОСОБА_2 райСЕС №01/1135 від 10.07.2012 року середній місячний заробіток ОСОБА_1 за два місяці, які передували звільненню,становить 1750,47 гривень, а середньоденний - 112,93 гривень. У зв’язку з незаконним звільненням позивач перебуває у вимушеному прогулі з 07.06.2012 року. З врахуванням наведеного, станом на 13.07.2012 року відповідач зобов’язаний виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 2823,25 гривень (25 х 112,93) з відрахуванням передбачених відповідними законами України податків й інших обов’язкових платежів за період з 07 червня по 13 липня 2012 року, що становить 25 робочих днів.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що незаконне звільнення з роботи призвело до моральних страждань ОСОБА_1, втрати нормальних життєвих зв’язків і потребували від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, суд вважає, що позов в частині стягнення моральної шкоди з урахуванням перенесених ОСОБА_1 моральних страждань, їх тривалості слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну їй моральну шкоду у розмірі 200 гривень.

Заперечення представника відповідача проти позову суд не приймає до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах КЗпП України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і спростовуються вищенаведеними доказами, не вірити яким в суду не має підстав.

На підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку в сумі 1750 гривень за час вимушеного прогулу.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно з ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 321,90 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40, 42, 49-2, 237-1 КЗпП України та ст. 3, 4, 10, 11, 15, 60, 64, 88, 209, 213-215, 223, 367 ЦПК України, суд,

вирішив:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Наказ головного лікаря ОСОБА_2 районної санітарно-епідеміологічної станції №15-к від 06 червня 2012 року в частині звільнення ОСОБА_1, лаборанта баклабараторії першої кваліфікаційної категорії, з роботи з 06 червня 2012 року в зв’язку зі скороченням штату працівників відповідно до ст.40 п.1 КЗпП України, скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на роботі лаборанта баклабараторії першої кваліфікаційної категорії в ОСОБА_2 районній санітарно-епідеміологічній станції з 06 червня 2012 року.

Скасувати запис №2 в трудовій книжці серії БТ - ІІ №1753101 ОСОБА_1 про звільнення з роботи в зв’язку зі скороченням штату працівників відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Стягнути з ОСОБА_2 районної санітарно-епідеміологічної станції (реєстраційний номер ЄДР 10034256721, ідентифікаційний код 02009198), на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07 червня по 13 липня 2012 року в розмірі 2823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) гривні 25 копійок з відрахуванням передбачених відповідними законами України податків й інших обов’язкових платежів.

Стягнути з ОСОБА_2 районної санітарно-епідеміологічної станції на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 ( двісті) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 районної санітарно-епідеміологічної станції на користь держави ( банк одержувача коштів ГУДКСУ в Хмельницькій області, МФО 815013, ОКПО одержувача: 37972056, рахунок:31217206700279, одержувач: УДКСУ у Красилівському районі, призначення платежу : В«судовий збірВ» в розмірі 321 (триста двадцять одна) гривня 90 копійок.

Рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку в сумі 1750 (одна тисяча сімсот п’ятдесят) гривень за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Красилівський районний суд до Хмельницького апеляційного суду протягом десяти днів після його проголошення.

Повний текст рішення виготовлений 13 липня 2012 року.

Суддя :

ОСОБА_12