Рішення

від 28.02.2013 по справі 530/356/13-ц

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/356/13-ц

Номер провадження 2/530/178/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2013

року Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Дігтяр М.І., при секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Зіньківського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради, про визнання права на спадщину,-

в с т а н о в и в:

До Зіньківського районного суду Полтавської області звернулась ОСОБА_1 із позовною заявою, про визнання права на спадщину, в якій просить суд визнати за нею право на спадщину після померлого 29 вересня 2007 року громадянина ОСОБА_2 на спадкове майно яким є корпоративні права засновника юридичної особи - Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_2 хутір» код ЄДРПОУ 22538160.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, направив суду заяву в якій позовні вимоги визнає повністю та просить суд розглянути справу без його присутності.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні вматеріалах справи документальні докази суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав:

За наявними в матеріалах справи документальними доказами судом було встановлено, що громадянка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Зіньків, Полтавської області, перебувала в шлюбі з громадянином ОСОБА_2, який помер 29 вересня 2007 року.

На момент смерті спадкодавця вони проживали разом однією сімєю та вели спільне господарство в АДРЕСА_1, де позивачка проживає по даний час.

Відповідно ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Як передбачено нормою ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом частини 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що позивач являється спадкоюмцем першої черги померлого ОСОБА_2, та відповідно до закону прийняла спадщину.

Відповідно ст.. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За життя ОСОБА_2 являвся засновником (власником) Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_2 хутір» код ЄДРПОУ 22538160, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно ст.1296 ЦК України, спадкоємець який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Позивач звернулась до державного нотаріуса для отримання свідоцтво про право на спадщину однак постановою державного нотаріуса №2/2-31 від 9 січня 2013 року позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_2 з тих підстав, що після успадкування фермерського господарства, спадкоємцям необхідно буде переоформити у відповідності до вимог чинного законодавства право на земельні ділянки, які посвідчені відповідними державними актами на право постійного користування, виданими на ім’я засновника фермерського господарства.

Відповідно ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство», - Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону. Науково обґрунтовані регіональні мінімальні розміри земельних ділянок визначаються центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України та Українською академією аграрних наук і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, так-як корпоративні права засновника фермерського господарства входять до складу спадщини і успадкування фермерського господарства здійснюється відповідно до закону, тобто фермерське господарство як юридична особа, є спадковим майном на ряду з іншим майном, при цьому успадкування самого фермерського господарства (юридичної особи) ніяким чином не пов’язано з успадкуванням прав померлого на ті чи інші земельні ділянки.

Керуючись ст.. 23 Закону України «Про фермерське господарство», ст. 1218, 1222, 1261, 1268, 1296 ЦК України, суд -

Вирішив:

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, в цілому право на спадщину після померлого 29 вересня 2007 року громадянина ОСОБА_2, в тому числі право на спадкове майно яким є корпоративні права засновника юридичної особи - Селянського (фермерського) господарства «ОСОБА_2 хутір» код ЄДРПОУ 22538160.

Рішення може бути оскаржено на протязі 10 днів.

Суддя: