Рішення

від 25.03.2013 по справі 530/368/13-ц

ЗІНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 530/368/13-ц

Номер провадження 2/530/183/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2013 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Дігтяр М.І., при секретарі Бедюх Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Зіньків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 підприємства «Геспія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» і ОСОБА_2 підприємства «Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» про визнання правочинів недійсним та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ :

22 лютого 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом про визнання недійсним з моменту вчинення договору про надання консультаційних послуг від 23.05.2011 р. № 007659 , укладений між ним та ДП «Геспія» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», визнання недійсним з моменту вчинення договору про надання консультаційних послуг від 23.05.2011 р. № 008019, укладений між ним та ДП «Геспія» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», визнання недійсним з моменту вчинення договір про надання консультаційних послуг від 23.05.2011 № 007659р. , укладений між ним та ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», визнання недійсним з моменту вчинення договір про надання консультаційних послуг від 23.05.2011 р. № 008019, укладений між ним та ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс», зобов’язання ДП «Геспія» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» повернути в його користь кошти загальною сумою 5 850,00 грн. , як незаконно отримані за наслідками укладення ОСОБА_3 від 23.05.2011 року № 007659 і

№ 008019, зобов’язання ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» повернути в його користь кошти загальною сумою 7 843,38 грн., як незаконно отримані за наслідками укладення ОСОБА_3 від 23.05.2011 року № 007659 і № 008019.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі і пояснив, що в зв»язку з життєвими обставинами в травні 2011 року у нього виникла необхідність продати квартиру, яка була у спільній частковій власності і купити собі окрему квартиру, про що він попередньо домовився з її продавцем. Так як продаж квартири затягся, а на купівлю квартири у нього не було грошових коштів, то він став шукати можливість отримання грошового кредиту або позики. В газеті він прочитав рекламне оголошення про надання грошових позик на вигідних умовах ТОВ «Компанія «Приват-Плюс». 23 травня 2011 року він звернувся у представництво ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на вул. Шевченка в

м. Полтаві, де продавець-косультант розповів йому, що дане товариство може надати йому позику в 130 000 грн., на підставі двох договорів на 100 000 і 30 000 грн.. Продавець-консультант запевнив його, що зазначену суму позики він отримає через місяць за умови попередньої оплати консультативних послуг та щомісячних платежів, передбачених умовами договорів. Консультація надавалася тільки в усній формі, ніякі документи на ознайомлення йому не надавалися. Після оплати ним наданих консультаційних послуг, на рахунок, який дав продавець-консультант, в сумі 4500,00 грн. і 1350,00 грн., цього ж дня між ним та відповідачем ДП «Геспія» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» були підписані два ОСОБА_3 про надання консультативних послуг, а також два ОСОБА_3 з відповідачем ДП «Плюс» «Компанії «Приват-Плюс», згідно яких йому повинні надаватися послуги спрямовані на придбання товару. Він сплатив передбачені ОСОБА_3 щомісячні платежі, але грошові кошти на придбання товару не отримав. Позивач знову звернувся до продавця-консультанта за поясненням причини ненадання йому коштів, а той пояснив, що необхідно сплатити якомога більше авансових платежів, щоб одержати позику. Він сплатив авансові платежі, сплачував кілька місяців обов»язкові платежі на загальну суму 7843,38 грн., але грошову позику так і не отримав. Зрозумівши, що попав в оману з боку відповідачів, позивач перестав сплачувати грошові платежі, але сподівався, що сплачене ним буде йому повернено.

Позивач вважає, що укладені 23.05.2011 ОСОБА_3 № 007659, № 008019 з відповідачами , були укладені під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема, вважає, що він отримав не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваних угод, дії відповідачів є забороненими та підпадають під дію ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача; забороняється експлуатація та розвиток пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Позивач зазначив, що при умові належного роз’яснення йому усіх умов та наслідків даних ОСОБА_3, він не погодився б на їх укладення.

На запитання головуючого, що чи дійсно за вищезазначеними ОСОБА_3 на рахунки відповідачів ним були сплачені грошові кошти в сумі 13693,38 грн., позивач відповів, що так.

Представник відповідачів позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог і пояснив, що при підписанні ОСОБА_3 позивач отримав усю необхідну консультацію по умовах ОСОБА_3, мав термін для розірвання ОСОБА_3, але цього не зробив. Вважає, що в діяльності ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» порушень Закону України «Про захист прав споживачів», на які посилається позивач, немає, як немає порушень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», так як ОСОБА_3, в редакції, що передбачає ліцензування адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, вступив у силу 08.01.2012 року, а ОСОБА_3 підписані 23.05.2011 року, тобто на час підписання ОСОБА_3 не діяв.

На запитання головуючого, що чи сплатив позивач зазначену суму грошових коштів на рахунки ДП «Геспія» і ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» і цими грошима вони користуються до цього часу, відповів, що так.

Судом встановлено, що 23 травня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 (Замовником) та відповідачем ДП «Геспія» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» (Виконавцем), що діє на підставі Договору-доручення № 7 від 11.05.2010 року, в особі продавець-консультанта ОСОБА_4, що діяв на підставі Довіреності № 12 від 02 вересня 2010 року було укладено ОСОБА_3 № 007659 та № 008019 про надання консультативних послуг.

Відповідно до п. 1. вищевказаних договорів, предметом цих ОСОБА_3 є надання Виконавцем (ДП «Геспія» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс») за завданням Замовника консультаційних послуг щодо можливості придбання на його користь товарів широкого асортименту на умовах ОСОБА_3, Додатків № 1 («Програми діяльності «Приват-Плюс») та Додатків № 2 (Анкетні дані Партнера) до них, що укладаються (підписуються) Замовником із ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс». Згідно цього ОСОБА_3 Виконавець зобов’язується надавати Замовнику такі послуги: проведення консультацій; оформлення документів та підписання договорів № 007659 № 008019 від 23 травня 2011 року та Додатків до них між Замовником та ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват- Плюс» відповідно до вимог чинного законодавства України.

Вартість послуг Виконавця по ОСОБА_3 № 007659 становить 4 500,00 грн., по ОСОБА_3 № 008019 - 1 350,00 грн. Оплата наданих послуг, вартість яких визначена в п. 2.1. ОСОБА_3, сплачується через банківські установи на поточний рахунок Виконавця протягом 1-го банківського дня з моменту підписання даного ОСОБА_3.

Таким чином, загальна вартість консультаційних послуг по ОСОБА_3 про надання консультаційних послуг становить 5 850,00 грн..

На виконання вищевказаних умов оспорюваних ОСОБА_3 позивач здійснив оплату послуг відповідача в повному обсязі, що підтверджується квитанціями.

23 травня 2011 року між позивачем (Партнером) та ДП «Плюс» ТОВ «Компанія» Приват-Плюс» (Адміністратором), в особі продавця-консультанта ОСОБА_4, було укладено ОСОБА_3 № 007659, № 008019, предметом яких є надання Партнеру послуг, спрямованих на придбання товару, на умова Програми діяльності «Приват-Плюс», яка є Додатком №1 до цих ОСОБА_3.

Таким чином, предметом оскаржуваних договорів є надання особі послуг з адміністрування програми, що умовно називається «Приват-Плюс» та базується на створенні Товариств Партнерів, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу.

Відповідно до ст. 2 вказаних договорів Адміністратор зобов'язується надавати Партнеру наступні послуги: формування Товариства Партнерів; організовувати та проводити Асигнаційні акти для надання Права на отримання Товару у відповідності до умов Програми діяльності «Приват-Плюс»; здійснити оплату Товару, зазначеного в Додатках № 2 до цих ОСОБА_3, та забезпечити його передачу Партнеру згідно умов Програми діяльності «Приват-Плюс»; інші послуги, зазначені в Програмі діяльності «Приват-Плюс».

Адміністратор зобов'язується надавати вищезгадані послуги Партнеру в порядку та в строки, що передбачені в Програмі діяльності «Приват-Плюс».

Згідно із ст. 3 ОСОБА_3 про надання послуг у відповідності до цього ОСОБА_3, Програми діяльності «Приват-Плюс» та інших додатків до цих ОСОБА_3 позивач (Партнер) зобов'язується: одноразово сплатити Асигнаційний платіж в розмірі, визначеному Додатками № 2 до цих ОСОБА_3; щомісячно сплачувати: щомісячний Чистий платіж - частина вартості товару, який буде придбаний Адміністратором на користь Партнера на умовах Програми діяльності «Приват-Плюс», розмір якого визначається шляхом ділення вартості товару на кількість платежів Партнера, передбачених графіком платежів, та зазначається у Додатку №2 до цього ОСОБА_3; щомісячні Адміністративні витрати - плата за послуги Адміністратора з організації Програми діяльності «Приват-Плюс», розмір якої погоджений Сторонами і виражений у процентному відношенні від вартості товару, що сплачується Партнером у складі Щомісячного Загального платежу, і є власністю Адміністратора, якою останній розпоряджається на власний розсуд; дотримуватись умов Програми діяльності «Приват-Плюс»; отримати товар, придбаний Адміністратором на його користь, в порядку та на умовах, що передбачені Програмою діяльності «Приват-Плюс»; виконувати інші зобов'язання, передбачені Програмою діяльності «Приват-Плюс».

На виконання вищевказаних умов ОСОБА_3 № 007659, № 008019 Позивач здійснив оплати на загальну суму 7 843,38 грн., що підтверджується квитанціями .

Звернувшись, через декілька днів до представника відповідачів, з метою з’ясування причин ненадання кредитних коштів, позивач отримав пояснення про відсутність у ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» грошей для надання позики. Крім цього, позивачу було запропоновано сплачувати щомісячні Авансові платежі для того, щоб гарантовано отримати обіцяну позику, що той і зробив, що підтверджується квитанціями.

Отже, з метою отримання позики в 130 000 грн., позивач належним чином виконував умови оспорюваних договорів, перерахувавши відповідачам 13 693,38 грн..

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Суд вважає укладені ОСОБА_3 такими, що не відповідають чинному законодавству України, грубо порушують права позивача як споживача послуг та як громадянина України, ОСОБА_3 не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та не відповідають внутрішній волі позивача на момент укладення ОСОБА_3 та на даний час, а тому підлягають визнанню судом недійсними з наступних підстав.

Здійснені позивачем оплати не створюють для відповідачів будь-яких обов’язків, а останні покладають на партнерів програми придбання товарів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди.

Частинами 1, 2, 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору … .

Згідно частини 4 статті 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до частин 5, 6, 8 статті 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів» заборонено нечесну підприємницьку практику, яка включає, зокрема будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману; спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, стосовно основних характеристик продукції, таких як: її наявність, специфікація та ціна або спосіб розрахунку ціни чи наявність знижок або інших цінових переваг.

Згідно частини 3 статті 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції; пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої; недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення; утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до частини 6 статті 19 цього Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

З умов оспорюваних ОСОБА_3 випливає, що згідно із предметом договорів дії відповідачів спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатках № 1 до даних ОСОБА_3, на умовах діяльності Програми «Приват-Плюс». Однак, з аналізу інших умов ОСОБА_3 слідує, що Відповідачі не надають позик, а формують товариства партнерів, які за рахунок власних внесків формують фонди групи. Після цього здійснюються Асигнаційні акти для надання Права на отримання Товару.

Таким чином, відповідачі, відповідно до умов ОСОБА_3 формують товариства партнерів програми «Приват-Плюс» за рахунок сплати щомісячних Загальних внесків, сплачених учасниками програми, тобто за кошти учасників самої програми, формуванні фонду даної програми. З фонду програми формується Фонд реєстру, який призначений для витрачання на користь учасників коштів і знаходиться на спеціальному рахунку відповідача у банківській установі. Відповідач організовує захід з розподілу грошового фонду, який проводиться не рідше одного разу на два місяці, коли фонд учасників є достатнім. При цьому рішення про надання безвідсоткової позики надається не всім учасникам програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість проплат (платежів).

Отже, розподіл Фонду учасників проходиться по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п. 7 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли один учасник програми за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує іншому учаснику програми безвідсоткову позику. При цьому надання одному учаснику програми безвідсоткової позики є компенсацією за рахунок інших учасників програми, залучених до Програми «Приват-Плюс».

Відповідно до п. 2 ч.1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 вищевказаного Закону, правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Таким чином, указаний ОСОБА_3 установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

ОСОБА_5 установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

В Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.05.2012 № 10-729/0/12 зазначено, що вирішуючи питання про недійсність договору по адмініструванню фінансових активів для придбання товарів у групах, із підстав невідповідності вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» суд, досліджуючи подані сторонами докази, повинен перевірити чи підпадає діяльність відповідача під категорію фінансових послуг. Слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону про фінансові послуги, фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Перелік фінансових послуг, передбачений частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги, не є вичерпним, оскільки пунктом 12 визначено, що інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону, відносяться до сфери фінансових послуг.

Водночас відповідно до пункту 4 частини першої статті 34 Закону про фінансові послуги діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Таким чином, відповідно до статей 212- 214 ЦПК України при розгляді справи суд повинен перевіряти доводи позивача та надати правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з’ясовувати чи охоплюються правовідносини, що виникли між сторонами, поняттям «операції з адміністрування придбання в групах», чи діяльність відповідача підпадає під цю категорію послуг, чи відноситься вона до сфери фінансових послуг.

Судом встановлено, що діяльність відповідача пов’язана із наданням послуг на умовах програми, що базується на створенні реєстру учасників (учасників програми), метою яких є придбання товарів у порядку і на умовах, передбачених ОСОБА_3 та Умовами Програми, що є по-суті діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки - відповідач здійснює операції з фінансовими активами, отримує від позивача грошові кошти у вигляді щомісячних та авансових платежів, перерозподіляє отримані грошові кошти в інтересах третіх осіб і має прибуток від такої діяльності.

Законом України від 02 червня 2011 року № 3462-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», який набув чинності з 08 січня 2012 року, статтю 4 Закону доповнено пунктом 11-1, відповідно до якого діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до переліку фінансових послуг.

Разом із тим це не означає, що такі правочини може бути визнано недійсними лише, якщо їх укладено з 08 січня 2012 року, оскільки, як зазначалось раніше, перелік фінансових послуг, передбачений частиною першою статті 4 Закону про фінансові послуги, і до внесених змін не був вичерпним, тож у кожному конкретному випадку суд має перевірити, чи підпадає діяльність відповідача під категорію фінансових послуг.

Статтею 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Суд приходить до висновку, що послуги які надало ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» підпадають під категорію фінансових послуг.

Таким чином, на момент укладення ОСОБА_3 № 0 07659, № 008019 від 23.05.2011 р. ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» здійснювало свою діяльність як фінансова установа, а тому обов’язково повинно було отримати відповідний дозвіл (ліцензію), але цього зроблено не було.

Згідно вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законодавством. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією із сторін, зокрема вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім цього волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Вищевикладене дає суду підстави вважати, що оспорювані правочини не відповідають чинному законодавству України, внутрішній волі позивача та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, вчинені з введенням в оману позивача щодо істотних умов, та дає законні підстави для визнання судом ОСОБА_3 недійсними.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 р. № 5 з наступними змінами, при вирішенні справ про захист прав споживачів, суди мають виходити насамперед із вимог Закону «Про захист прав споживачів», а також надано роз’яснення щодо відносин, які ним регулюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

Тобто, позивач, як споживач послуг при зверненні до суду з позовом, звільнений від сплати судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір у розмірі: 114 грн. 70 коп. за позовні вимоги немайнового характеру (визнання договорів недійсними), та 229 грн. 40 коп. за позовні вимоги майнового характеру, а всього 344 грн. 10 коп., підлягає стягненню солідарно з відповідачів ДП «Геспія» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» і ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 216 ЦПК України , ст.ст. 203, 215, 227 ЦК України,

ч. 1, 6 ст. 19, п. 7 ч. 3 ст. 19, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів, п. 5 ч. 1 ст. 1, ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», суд,-

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним з моменту вчинення договір про надання консультативних послуг від 23 травня 2011 року № 007659 , укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Геспія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», код ЄДРПОУ 36864571.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір про надання консультативних послуг від 23 травня 2011 року № 008019 , укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Геспія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», код ЄДРПОУ 36864571.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір про надання консультативних послуг, спрямованих на придбання Товару, на умовах Програми діяльності «Приват-Плюс», яка є додатком до цього ОСОБА_3, від 23 травня 2011 року № 007659 , укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», код ЄДРПОУ 37061561.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір про надання консультативних послуг, спрямованих на придбання Товару, на умовах Програми діяльності «Приват-Плюс», яка є додатком до цього ОСОБА_3, від 23 травня 2011 року № 008019 , укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», код ЄДРПОУ 37061561.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Геспія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», код ЄДРПОУ 36864571, на користь позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, кошти загальною сумою 5 850 гривень, як незаконно отримані за наслідками укладення ОСОБА_3 від 23 травня 2011 року № 007659 і № 008019.

Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс», код ЄДРПОУ 37061561, на користь позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, кошти загальною сумою 7 843 гривні 38 копійок, як незаконно отримані за наслідками укладення ОСОБА_3 від 23 травня 2011 року № 007659 і № 008019.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 підприємства «Геспія» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» і ОСОБА_2 підприємства «Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Приват-Плюс» на користь держави судовий збір у розмірі: 114 гривень 70 копійок за позовні вимоги немайнового характеру (визнання договорів недійсними), 229 гривень 40 копійок за позовні вимоги майнового характеру, а всього 344 гривні 10 копійок.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга апеляційному суду подається через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя: підпис.

З оригіналом вірно.

Суддя Зіньківського

районного суду ОСОБА_6.