Рішення

від 20.03.2013 по справі 910/2397/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2397/13 20.03.13 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альга Україна ГМБХ"

про стягнення 22 708,19 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Іваненко І.П. по довіреності № 91/2012/12/18-1 від 18.12.2012р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альга Україна ГМБХ" боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 1 674 570, 75 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 20 757,03 грн., пені в сумі - 1452,99 грн. та 3 % річних в розмірі 498,17 грн. відповідно до договору № 1651023 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2008 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2013р порушено провадження у справі №910/2397/13 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 20.03.2013р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. (Ухвалу Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі від 11.02.2012р. представник відповідача отримав 23.02.2013р., що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, адже відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18: особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.).

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 20.03.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2008 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі- енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альга Україна ГМБХ» (далі-абонент) укладено договір № 1651023 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого енергопостачальна організація зобов'язався поставляти теплову енергію абоненту для потреб опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, а абонент зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у вищезазначеному договорі.

Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п.2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягаг згідно з Додатком №1 до цього договору.

Згідно з п. 8.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2008 р.

Пунктом 8.4 договору сторони домовились, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до залічення строку його дії не буде не буде заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно до п. 1 додатку № 3 до договору передбачено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 р. № 86, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ.

Додатком № 4 до договору визначено порядок розрахунків за теплову енергію, відповідно до п. 1, якого сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

п.2 - «Абонент» до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує «Енергопостачальній організації» вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

п. 3 - в разі, якщо «Абонент» розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується «Абонентом» не пізніше 28 числа поточного місяця;

- у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

п. 4 - «Абонентам», що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел «Енергопостачальної організації» та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання «Абонента» в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою «Абонентом» тепловою енергією сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

п. 5 - «Абонент» щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту №6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає РВТ).

п. 6 - У разі порушення терміну сплати за поточне споживання, визначеного у п.2 даного Додатку, чи наявності боргу на початок кожного розрахункового періоду. «Енергопостачальна організація» має право припинити безоплатний відпуск теплової енергії, згідно Додатоку № 7 до Договору.

п. 7 - «Абоненту» на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) «Енергопостачальною організацією» нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які повідомлення про припинення дії договору № 1651023 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2008 р., суд приходить до висновку, що зазначений договір неодноразово пролонговано.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання теплової енергії відповідачу за вищезазначеним договором підтверджується обліковими картками та відомостями обліку теплової енергії.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує належним чином умови договору № 1651023 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2008 р. щодо оплати за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.03.2012 р. по 01.01.2013 р. в розмірі 20 757,03 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору № 1651023 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2008 р. заборгованість за використану теплову енергію за використану теплову енергію за період з в розмірі 20 757,03 грн.., пеню в розмірі 1452,99 грн. та 3 % в сумі 498,17 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 1651023 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2008 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1651023 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2008 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.03.2012 р. до 01.01.2013 р. в розмірі 20 757,03грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з нього пені в сумі 1452,99 грн. визнається правомірною.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 498,17 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3% річних, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене з відповідача підлягає стягненню 3% річних в сумі 498,17 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альга Україна ГМБХ» (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 8, код 14364214) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, код 00131305) борг за спожиту теплову енергію в розмірі 20 757 (двадцять тисяч сімсот пятдесят сім) грн. 03 коп., пеню в розмірі 1452 (одну тисячу чотириста пятдесят дві)грн. 99 коп., 3% річних в розмірі 498 (чотириста дев'яносто вісім) грн. 17 коп., судовий збір в розмірі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн.. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.03.2013 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.