Рішення

від 19.03.2013 по справі 108/6514/12, 2/108/1793/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ (М. ФЕОДОСІЯ)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/385/13Головуючий суду першої інстанції:Кисельов Є.М. Доповідач суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І. "19" березня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіМоісеєнко Т.І. СуддівПолянської В.О., Редько Г.В. При секретаріКувшиновій А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства «АіС і КО» про зобов'язання внести зміни до записів в трудовій книжці та до наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «АіС і КО» про зобов'язання внести зміни в наказ №17 від 01.09.2004 року про прийняття його на роботу, наказ №4\05-ОК від 07.05.2012 року про зільнення його з роботи, визнати недійсними записив №28 та №29 в трудовій книжці та зобов.язання відповідача внести запис у трудову книжку відповідно до трудової угоди від 01.03.2004 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.03.2004 року між позивачем та відповідачем була укладена трудова угода про прийняття його на роботу в якості директора Керченської філії ПП «АіС і КО», однак запис у трудовій книжці про прийняття його на роботу був зроблений лише з 01.09.2004 року, в зв.язку з чим період роботи з квітня по вересень 2004 року не буде враховуватись до його трудового стажу під час нарахування пенсії, чим порушуються його права.

Позивач також вказує, що запис у трудовій книжці про прийняття його на посаду директора Керченської філії підприємства і звільнення з вказаної посади неправомірно визнані недійними, оскільки під час роботи йому, як директору, була видана печатка підприємства, яка не може бути надана менеджеру.

На підставі наведеного просив визнати записи у трудовій книжці №27 та №28 недійсними, внести зміни до наказу №17 від 01.09.2004 року про прийняття його на роботу, наказу №4\05-ОК від 07.05.2012 року про звільнення його з роботи, зазначивши у вказаних наказах, що він працював на посаді директора Керченської філії ПП «АіС і КО» з 01.03.2004 року.

Також просив внести зміни до наказу про звільнення та запису у трудовій книжці про звільнення з роботи, виключивши посилання на ч.3 ст.23 КЗпП України, яка перешкоджає його подальшому працевлаштуванню.

Заочним рішенням Керченського міського суду від 10.12.2012 року позовні вимоги ОСОБА_6 були задоволені частково.

Визнано недійсними записи у трудовій книжці ОСОБА_6 №28 від 01.09.2004 року та №29 від 07.05.2012 року.

Визнано ОСОБА_6 прийнятим на роботу з 01.03.2004 року працівником у Приватне підприємство «АіС і КО» з просування матеріалів і обладнання, поставляємих фірмою в Керченському регіоні і приймання замовлень від організацій,отримання необхідної продукції,забезпечення ,зберігання отриманої продукції і своєчасну видачу її замовнику, надання замовникам послуг, які виконує фірма, на підставі ст.21 КЗпП України.

Визнано ОСОБА_6 звільненим з посади працівника ПП «АіС і КО» з 07.05.2012 року за згодою сторін ( ч.1 п.1 ст.36 КЗпП України).

Зобов.язано ПП «АіС і КО» внести до трудової книжки ОСОБА_6 відповідні записи згідно з цим рішенням суду.

У решті позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Судом також було вирішене питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_6 на вказане судове рішення принесена апеляційна скарга, в який йдеться про скасування рішення суду першої інстанції в частині того, що судом не прийняти до уваги надані ним докази, а саме про те, що з 01.03.2004 року по 31.08.2004 року він працював на посаді менеджера підприємства , а з 01.09.2004 року був принятий на посаду директора Керченської філії Приватного підприємства «АіС і КО». Апелянт вважає, що саме з вказаної посади він був звільнений 06.12.12 року за згодою сторін в зв.язку з ліквідацією філії у м.Керч.

Просив ухвалити нове рішення по справі, зобов.язавши відповідача зазначити в його трудовій книжці наступні відомості:

-з 01.03.2004 року прийнятий на посаду менеджера в приватну фірму «АіС і КО»

-з 31.08.2004 року звільнений за ст.36 КЗпП України

-з 01.09.2004 року прийнятий на посаду директора Керченської філії в Приватне

підприємство «АіС і КО»

-з 06.12.2012 року звільнений за згодою сторін в зв.язку з ліквідацією філії у м.Керч на підставі ст.240 КЗпП України.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи в межах наданих сторонамим доказів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 знаходився у трудових відносинах з Приватним підприємством «АіС і К)» з 01.03.2004 року і був прийнятий на посаду працівника. Вказані обставини підтверджені трудовою угодою від 01.03.2004 року, яка по своєї суті відповідає умовам трудового договору, передбаченого ст.21 КЗпП України. ( а.с.7)

За такими обставинами колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ПП «АіС і КО» зобов.язано внести запис у трудову книжку ОСОБА_6 про прийняття його на роботу в якості працівника підприємства з 01.03.2004 року.

Доводи апелянта про те, що протягом з 01.03.2004 року по 31.08.2004 року він працював на посаді менеджера підприємства нічим не підтверджені, суду першої та апеляційної інстанції таких доказів не надано, в зв.язку з чим підстав для задоволення вимог ОСОБА_6 про внесення запису у трудову книжку про роботу ним у вказаний час на посаді менеджера ПП «АіС і КО» колегія суддів не вбачає.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_6 серії НОМЕР_1, наказом №17-ок від 01.09.2004 року він був прийнятий на посаду менеджера з продажу обладнання і звільнений з вказаної посади наказом №4\05-ОК від 07.05.2012 року ( записи у трудовій книжці №28,29) Підставою для звільнення було зазначено п.3 ст.23 КЗпП України. ( а.с.10).

Розглядая справу суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що підстави звільнення, зазначені у трудовій книжці, підлягають виправленню, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що трудовий договір з ОСОБА_6 укладався на час виконання певної роботи. Виходячи з характеру правовідносин, які склалися між сторонами, і тривалого часу трудових правовідносин ( з 01.03.2004 року), колегія суддів вважає, що між сторонами існував трудовий договір, укладений на невизначений строк, що відповідає положенням ст.21 КЗпП України. Вказаний договір можливо розірвати за бажанням працівника ( ст.38 КЗпП України), за ініціативою роботодавця ( ст.40,41 КЗпП України), або припинити на підставі положень ст.36 КЗпП України.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011 року ОСОБА_6 звернувся до роботодавця з заявою про звільнення його з роботи за угодою сторін ( а.с.52).

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що підставою звільнення ОСОБА_6 повинна бути зазначена ч.1 п.1 ст.36 КЗпП України ( угода сторін).

Проте, з висновками суду першої інстанції про те, що записи у трудовій книжці ОСОБА_6 №28 від 01.09.2004 року та №29 від 07.05.2012 року є повністю недійсними погодитись не можливо.

Так, розглядая справу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_6 був прийнятий на посаду працівника ПП «АіС і КО» з 01.03.2004 року і працював на вказаній посаді до часу звільнення- 07.05.2012 року. Однак, вказані висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам.

Відповідачем не оскаржувалось тих обставин, що наказом №17-ок від 01.09.2004 року ОСОБА_6 був прийнятий на посаду менеджера з продажу обладнання і він був звільнений з вказаної посади наказом №4\05-ОК від 07.05.2012 року. ( записи у трудовій книжці № 28,29). Обставини прийняття ОСОБА_6 на роботу на посаду менеджера з продажу обладнання підтверджені висновком Територіальної Державної інспекції України з питань праці в Автономній республіці Крим №02\314 від 28.04.2012 року, складеним за зверненням позивача ( а.с.68,22,10)

За такими обставинами у суду першої інстанції не було правових підстав визнавати записи у трудовій книжці за №28 та №29, в частині визначення посади, на якій працював ОСОБА_6, недійсними.

У вказаних записах в трудовій книжці зазначено, що ОСОБА_6 був прийнятий на роботу і звільнений з роботи відповідно до положень п.3 ст.23 КЗпП України. Зазначене не відповідає дійсності і підлягає виправленню, шляхом виключення із записів №28 та №29 посилання на п.3 ст.23 КЗпП України і зазначення в запису №29 в якості підстав звільнення п.1 ч.1ст.36 КЗпП України.

Доводи апелянта про те, що протягом з 01.09.2004 року по 06.12.2012 року він працював на посаді директора Керченської філії ПП «АіС і КО» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, із спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витребуваного судом першої інстанції, вбачається, що Приватне підприємство «АіС і КО» зареєстроване 11.11.1994 року і не має відокремлених підрозділів. ( а.с.13,14). Перевіркою Територіальної Державної інспекції України з питань праці в Автономній республіці Крим №02\314 від 28.04.2012 року також встановлено, що Статутом підприємства «АіС і КО» Керченської філії підприємства не передбачено і такої філіїї фактично не існує ( а.с.68). Записи №25 і №26, внесені у трудову книжку ОСОБА_6, про прийняття на посаду директора Керченської філії і звільнення з вказаної посади, визнані недійсними, що відповідає Статуту підприємства. (а.с.10)

Інших доказів, які безсуперечно підтверджують ті обставини, що ОСОБА_6 працював на посаді директора Керченської філії підприємства матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на перелік підприємств, від яких він приймав люмінісцентні лампи, накладну на витрату матеріалів, договір оренди підприємством складського приміщення у м.Керч, квітанції до прибуткових касових ордерів не можуть бути прийняти до уваги, оскільки не містять відомостей про те, що ОСОБА_6 займав керівну посаду у відокремленому підрозділі підприємства «АіС і КО» в м.Керч ( а.с.40,41-44,45-47,49-50).

Постанова та припис головного Державного інспектора по пожежному нагляду м.Керч, складені у вересні 2006 року, направлення на перевірку Управління екологічної інспекції Керченського регіону від 18.12.2008 року та направлення на перевірку Республіканського комітету АРК з охорони навколишнього природного середовища від 19.12.2008 року, адресовані Керченської філії та Керченському участку ПП «АіС і КО», не можуть бути визнані доказом існування філії підприємства у м.Керчі, оскільки складені за фактом наявності виробничої діяльності підприємства у м.Керчі. (а.с.54-57).

Судом встановлено, що ПП «АіС і КО» дійсно здійснювало свою діяльність в м.Керчі через менеджера з продажу обладнання, якому були визначені відповідні посадові обов.язки ( а.с.39). Для здійснення виробничої діяльності за вказаною посадою ОСОБА_6 був призначений відповідальним за збереження печатки підприємства за №3, з ним укладений договір про повну матеріальну відповідальність ( а.с.36,37). Проте, зазначене не є підтвердженням існування відокремленого підрозділу (філії) підприємства у м.Керчі, а лише свідчить про те, що ОСОБА_6 знаходився з ПП «АіС і Ко» у трудових відносинах.

Доводи апелянта про те, що трудові відносини між ним та ПП «АіС і КО» існували до 06.12.12 року суперечать матеріалам справи, а саме заяві ОСОБА_6 про звільнення з роботи за згодою сторін від 01.12.2011 року, акту про відсутність ОСОБА_6 на робочому місті з 23 по 29 листопада 2011 року та висновку територіальної державної інспекції з питань праці від 28.04.2012 року ( а.с.51,52,68)

Згідно пункту 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення записів в трудовій книжці виконуються власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Оскільки судом встановлено, що записи відомостей про роботу у трудовій книжці ОСОБА_6 є неточними і неправильними вони підлягають виправленню ПП «АіС і КО».

Згідно частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України, рішення суду першої інстанції, постановлене з порушенням вимог процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі.

Керуючись статтями 303, п.4 ч.1 ст.309, ст.314,316 Цивільного процесуального кодексу Україниколегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Заочне рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 10 грудня 2012 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 до Приватного підприємства «АіС і КО» - задовольнити частково.

Зобов'язати Приватне підприємство «АіС і КО» ( керівник Савінов Олександр Іванович, ідентіфікаційний код 22299407, реєстраційний номер юридичної особи 10006368372, місцезнаходження 95047, м.Сімферополь АРК, Залізничний район, вул.Вузлова, 20) внести зміни у трудову книжку ОСОБА_6 наступного змісту:

Запис №28 від 01.03.2004 року викласти в наступній редакції: « прийнятий на роботу з 01.03.2004 року працівником з просування матеріалів і обладнання, поставляємих фірмою в Керченському регіоні і приймання замовлень від організацій,отримання необхідної продукції,забезпечення ,зберігання отриманої продукції і своєчасну видачу її замовнику, надання замовникасм послуг, які виконує фірма, на підставі ст.21 КЗпП України».

Записи №28 та № 29 вважати відповідно записами № 29 та №30.

Запис №29 від 01.09.2004 року, викласти в наступній редакції: «переведений на посаду менеджера з продаж обладнання , наказ № 17-ок від 01.09.2004 року».

Запис №30 від 07.05.2012 року, викласти в наступній редакції: « трудовий договір припинено на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін, наказ №4\05-ОК від 07.05.2012 року»

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «АіС і КО» на користь ОСОБА_6 судові витрати у сумі 32 грв.

Стягнути з Приватного підприємства «АіС і КО» на користь держави судовий збір в сумі 112грв.95 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Т.І.Моісеєнко В.О.Полянська Г.В.Редько