Ухвала

від 22.03.2013 по справі 28/55а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2013 р. Справа № 200/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області та Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» на постанову Господарського суду Львівської області від 08 грудня 2010 року у справі за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

19.02.2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про спонукання до вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем станом на 01.02.2005 року нараховано податковий борг в сумі 9 262 962,78 грн. Просить даний податковий борг та штрафні санкції нараховані на нього списати. 21.04.2008 року позивачем подано доповнення до позовної заяви та 28.05.2008 року уточнення до позовних вимог згідно яких просить прийняти рішення згідно якого зобов'язати відповідача провести зарахування сплачених коштів ним по ПДВ за призначенням за період з 01.02.2005 року по 01.01.2008 року, визнати неправомірними дії відповідача стосовно зміни призначення платежу, зобов'язати його провести зарахування сплачених коштів ним по ПДВ за період з 01.02.2005 року по 01.01.2008 року згідно призначення та зобов'язати відповідача списати безнадійний податковий борг в розмірі 7 260 455,60 грн.

Постановою Господарського суду Львівської області від 08 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Сокальському районі стосовно зміни призначення платежу по платіжних дорученнях Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» по оплаті сум податку на додану вартість за період з 01.02.2005 року по 01.01.2008 року, в яких наявне призначення платежу по оплаті сум ПДВ за податкові періоди лютий,березень,грудень 2005 року, лютий, серпень, листопад-грудень 2006 року, січень, лютий,квітень,травень,червень,липень,серпень,вересень,жовтень, листопад 2007 року, на загальну суму 5 094 999 грн. 96 коп. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Сокальському районі(8000, м.Сокаль,вул.Шептицького,40, ідентифікаційний код 34107770) зарахувати згідно призначення платежу сплачені Державним відкритим акціонерним товариством «Шахта «Надія» (80086, Львівська область,Сокальський район, с.Сілець, ідентифікаційний код 00178175) грошові кошти по податку на додану вартість по платіжних дорученнях за період з 01.02.2005 року по 01.01.2008 року, в яких наявне призначення платежу по оплаті сум ПДВ за податкові періоди лютий,березень,грудень 2005 року, лютий, серпень, листопад-грудень 2006 року, січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2007 року, на загальну суму 5 094 999 грн. 96 коп. В задоволенні іншої частини адміністративного позову відмовити.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити повністю позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що згідно приписів Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-ІІІ), податковий борг, що виник станом на 2005 рік і не стягнений у встановленому законом порядку є безнадійним податковим боргом стосовно якого минув строк позовної давності і відповідно до ст..15 п.п. «в» підпункту 18.2.1 ст. 18 Закону №2181-ІІІ, наказу ДПА України від 14.03.2001 року за №103, який зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 10.01.2002 року за №16/6304 із змінами і доповненнями, ст..67 Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік» зобов'язаний був бути списаний, що не було взято до уваги.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В апеляційній скарзі покликається на те, що їхні дії по обліку платежів у картці особового рахунку неможливо вважати рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак не підлягають під дію п.1 ч.1 ст.17 КАС України.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Яремко В.П. надала пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача Мокрій Р.З. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що податковим органом(відповідачем) зараховано в погашення податкового боргу позивача з ПДВ за грудень 2001 року-червень 2004 року грошові кошти, які надходили протягом 01.02.2005 року - 01.01.2008 року по платіжних дорученнях позивача, через що відповідачем не проводилося зарахування коштів, сплачених до бюджету у вигляді поточних платежів по зобов'язаннях, відображених у податкових деклараціях по ПДВ за відповідний період.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом №2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Згідно п. 5.3.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-ІІІ визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Посилання відповідача на п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення є безпідставним, оскільки ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області та Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 08 грудня 2010 року у справі №28/55/А - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І. Довга

І.І.Запотічний