Постанова

від 19.03.2013 по справі 5011-49/1699-2012-15/266-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року Справа № 5011-49/1699-2012-15/266-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів:Панової І.Ю. Погребняка В.Я., Хандуріна М.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову та постановугосподарського суду м. Києва від 09.10.2012 року Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі № 5011-49/1699-2012-15/266-2012 господарського суду м. Києва за заявою доТовариства з обмеженою відповідальністю "Діксіон" Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Спектр" пробанкрутство, за участю представників: не з*явилися ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.02.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксіон" (далі - ТОВ "Діксіон") порушено провадження у справі № 5011-49/1699-2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Спектр" (далі - ТОВ "Арт-Спектр") в порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 07.03.2012 року у справі № 5011-49/1699-2012 ТОВ "Арт-Спектр" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2012 року постанову господарського суду м. Києва від 07.03.2012 року у справі № 5011-49/1699-2012 скасовано. Справу № 5011-49/1699-2012 передано на розгляд до господарського суду м. Києва.

Постановою господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року у справі № 5011-49/1699-2012-15/266-2012 (суддя - Хоменко М.Г.) ТОВ "Арт-Спектр" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дерлюка В.Д., інше.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі № 5011-49/1699-2012-15/266-2012 (головуючий суддя - Шипко В.В., суддя - Верховець А.А., суддя - Доманська М.Л.) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС) залишено без задоволення, постанову господарського суду м. Києва у справі № 5011-49/1699-2012-15/266-2012 від 09.10.2012 року залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі № 5011-49/1699-2012-15/266-2012, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі № 5011-49/1699-2012-15/266-2012 скасувати.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.129 Конституції України, ст.52 Закону про банкрутство, ст.ст.34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Арт-Спектр" була подана в порядку ст.52 Закону про банкрутство .

Згідно з ч.1 ст.52 Закону про банкрутство в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Ст.16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що з метою забезпечення органів державної влади та учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб (підприємців) створюється Єдиний державний реєстр.

Відповідно до ч.1 ст.17 цього ж Закону відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з ч.1 ст.18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в ст.20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог ст.34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Судами попередніх інстанцій як належний доказ відсутності боржника за адресою місцезнаходження досліджено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.10.2012 року, в якому вказано про відсутність ТОВ "Арт-Спектр" за його місцезнаходженням.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що ініціюючим кредитором ТОВ "Діксіон" належними доказами в розумінні ст.ст.32-36 ГПК України доведено факт відсутності боржника за місцезнаходженням.

Крім того, при зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст.52 Закону про банкрутство, необхідно дотримуватись загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, зокрема умови щодо безспірності кредиторських вимог.

Так, в ч.8 ст.1 Закону про банкрутство дано визначення поняттю безспірності грошових вимог, які можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство - це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до ч.8 ст.7 Закону про банкрутство до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ініціюючого кредитора ТОВ "Діксіон" про порушення справи про банкрутство мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість в розмірі 52 025,87 грн., що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва № 26/163 від 20.05.2010 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вищевказаного рішення, господарським судом м. Києва видано наказ від 23.06.2010 року. У подальшому заявник ТОВ "Діксіон" звернувся до відділу Державної виконавчої служби Голосіївського управління юстиції м. Києва для примусового виконання вказаного наказу, за наслідками чого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 22237518 від 22.10.2010 року.

Згідно з абз.6 ч.1 ст.7 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, крім інших відомостей, також виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.05.2011 року відділом Державної виконавчої служби Голосіївського управління юстиції м. Києва винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, з огляду на відсутність коштів на рахунках боржника та майна, на яке може бути звернено стягнення.

За твердженнями заявника ТОВ "Діксіон", оплата за рішенням господарського суду м. Києва № 26/163 від 20.05.2010 року боржником не здійснена, у ході виконавчого провадження кошти не стягнуто, що зумовило звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ініціюючим кредитором ТОВ "Діксіон" надані суду належні та допустимі докази, що дають підстави для порушення справи про банкрутство у порядку ст.52 Закону про банкрутство.

Доводи скаржника ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про те, що господарськими судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що законодавець надав можливість звернутися кредитору до господарського суду з відповідною заявою у порядку ст.52 Закону про банкрутство лише при наявності декількох ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, колегією суддів Вищого господарського суду України не приймаються до уваги, з огляду на таке.

Згідно з п. 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику у справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених ч.1 ст.52 Закону про банкрутство, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Отже, за наявності будь-якої з підстав, передбачених ч.1 ст.52 Закону про банкрутство, а також за наявності доказів, які підтверджують безспірність вимог кредитора та неплатоспроможність боржника господарський суд приймає рішення про визнання боржника банкрутом у порядку ст.52 Закону про банкрутство. Відтак, підтверджений у встановленому законодавством порядку факт відсутності боржника або керівних органів боржника за їх місцезнаходженням є достатньою підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника.

Крім того, доводи ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про те, що визнання боржника банкрутом унеможливить проведення органами державної податкової служби перевірки боржника, також відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки податковий орган не позбавлений права провести відповідну перевірку банкрута у ліквідаційній процедурі та за результатами такої перевірки заявити кредиторські вимоги до банкрута.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 ГПК України постанова суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м. Києва від 09.10.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року у справі № 5011-49/1699-2012-15/266-2012 залишити без змін.

Головуючий І.Ю.Панова

Судді В.Я.Погребняк

М.І.Хандурін