Рішення

від 06.03.2013 по справі 911/267/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

Іменем України

РІШЕННЯ

"06" березня 2013 р. Справа № 911/267/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Ставищенського району Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Аграрного фонду, м. Київ

до Селянського фермерського господарства «Дніпро», Київська область, смт. Ставище

про стягнення 303435,62 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: Пронін О.А. (довіреність №249 від 4 грудня 2012 року);

від відповідача: не з'явився;

від прокуратури: Булига Ю.С. (посвідчення №007181 від 2 жовтня 2012 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Ставищенського району Київської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Аграрного фонду звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Селянського фермерського господарства «Дніпро» (далі - відповідач) про стягнення 303435,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов форвардного біржового контракту на закупівлю Аграрним фондом зерна за №307Ф від 11 квітня 2012 року, а саме, відповідач не передав у власність Аграрного фонду пшеницю у кількості 200 тонн у визначений контрактом термін, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 180000,00 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1035,62 грн., штраф (20%) в розмірі 72000,00 грн., штраф (7%) в розмірі 25200,00 грн. та пеню в розмірі 25200,00 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 23 січня 2013 року та призначено справу до розгляду на 5 лютого 2013 року.

В пункті 1 прохальної частини позовної заяви прокурор просить суд, з метою забезпечення позову, накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України за №16 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судом відмовлено в застосуванні заходів до забезпечення позову, оскільки, прокурором не доведено суду наявності підстав для застосування таких заходів.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 23 січня 2013 року, від 5 лютого 2013 року та від 19 лютого 2013 року в судові засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

6 березня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та Аграрного фонду, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Аграрним фондом (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - продавець) 11 квітня 2012 року укладено форвардний біржовий контракт на закупівлю Аграрним фондом зерна за №307Ф.

Пунктами 1.1, 1.2 та 1.3 контракту встановлено, що в порядку та на умовах даного контракту продавець передає покупцю у власність пшеницю м'яку 3 класу, у кількості 200 тонн в термін до 1 листопада 2012 року, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно пункту 1.6 контракту вартість товару складає 360000,00 грн.

Пунктом 2.1 контракту передбачено, що брокер-продавець поставляє брокеру-покупцю товар на базисі поставки в термін до 1 листопада 2012 року.

Згідно пункту 5.1 контракту покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладання контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язується перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту.

Пунктом 7.2 контракту передбачено, що за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки продавець сплачує штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого товару.

Відповідно до пункту 7.5 контракту у разі невиконання продавцем пункту 2.1 контракту з продавця стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості недопоставленого товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Згідно пункту 10.3 контракту контракт набуває чинності з моменту його підписання сторонами та реєстрації на Аграрній біржі та діє до 1 грудня 2012 року.

На виконання умов договору Аграрний фонд перерахував відповідачу авансовий платіж у розмірі 180000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №256 від 18 травня 2012 року (том 1, а.с. 11).

Проте, в порушення умов договору, відповідач у встановлений контрактом строк, а саме, 1 листопада 2012 року не поставив Аграрному фонду товар.

В судовому засіданні представники прокуратури та Аграрного фонду позовні вимоги підтримали.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 23 січня 2013 року, від 5 лютого 2013 року та від 19 лютого 2013 року.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений контрактом термін, а саме, до 1 листопада 2012 року не поставив Аграрному фонду товар (пшеницю 3 класу у кількості 200 тонн) на загальну суму 360000,00 грн.

Однак, судом встановлено, що 31 січня 2013 року відповідач перерахував на рахунок Аграрного фонду 100000,00 грн. попередньої оплати., що підтверджується платіжним дорученням №10 від 31 січня 2013 року та не заперечується Аграрним фондом.

Таким чином, сума заборгованості станом на момент прийняття рішення у справі становить 80000,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки, як вже зазначалось вище, відповідач частково повернув Аграрному фонду суму попередньої оплати у розмірі 100000,00 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 180000,00 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 80000,00 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір пені у сумі 25200,00 грн., заявленої до стягнення з відповідача та нарахованої за період з 1 листопада 2012 року по 9 січня 2013 року на суму недопоставленого товару у розмірі 360000,00 грн., є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також, оскільки, відповідач не виконав умов контракту щодо обсягів поставки, сума штрафу нарахована на підставі пункту 7.2 контракту у розмірі 72000,00 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 25200,00 грн., що передбачений пунктом 7.5 контракту за прострочення поставки товару понад 30 днів.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 1035,62 грн. є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 100000,00 грн. припинити.

3. Стягнути з Селянського фермерського господарства «Дніпро» (09400, Київська область, Ставищенський район, смт. Ставище, вул. Щорса, 4, код 25296496) на користь Аграрного фонду (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1, код 33642855) - 80000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 72000 (сімдесят дві тисячі) грн. 00 коп. 20% штрафу, 25200 (двадцять роять тисяч двісті) грн. 00 коп. 7% штрафу, 25200 (двадцять п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. пені, 1035 (одна тисяча тридцять п'ять) грн. 62 коп. 3% річних та 6068 (шість тисяч шістдесят вісім) грн. 71 коп. судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 7 березня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.