Рішення

від 15.03.2013 по справі 916/218/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2013 р.Справа № 916/218/13-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Решітко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Одеська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транзит-Сервіс" про стягнення 6957,48 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 01.03.2013 р. оголошувалась перерва до 15.03.2013 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державне підприємство „Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транзит-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 6957,48 грн., посилаючись на наступне.

Відповідно до договору від 29.12.2011 р. № Н/743, укладеного між Одеською залізницею та ТОВ „Транзит-Сервіс", та ст. 63 Статуту залізниць України було введено особливі умови перевезення, відповідно до яких експедитор на поромному комплексу - ТОВ „Транзит-Сервіс" компенсує Одеській залізниці плату за користування іноземними вагонами за весь час знаходження на території Укрзалізниці у навантаженому стані та під час їхнього повернення у порожньому стані.

Так, позивач зазначив, що 17.06.2012 р. об 11 год. 00 хв. поромом „Герої Шипки" з Грузії на станцію Іллічівськ-Паромна прибули грузинські цистерни загального парку № 77333003, № 77341436, вантаж спирт коньячний, відправник ТОВ „Напареули-21", станція призначення - Шабо, одержувач - „Промислово-торговельна компанія „Шабо". Вказані цистерни № 77333003, № 77341436 після вивантаження прибули на станцію Іллічівськ-Паромна 29.06.2012 р. для накатки на паром, станція відправлення - Шабо, станція призначення - Вазіані Грузинської залізниці, експедитор на поромному комплексі - ТОВ „Транзит-Сервіс". При цьому позивач вказує, що накатка зазначених вагонів здійснена на паром „Грейфсвальд" 04.07.2012 р. об 19 год. 15 хв.

Наразі позивач посилається на те, що ставки плати за користування вагонами належності країн СНД та Балтії визначені відповідно до рішення 49 засідання Ради залізничного транспорту держав-учасниць СНД від 21.11.2008 р.

Таким чином, на думку позивача, відповідач відповідно до п. 6 договору від 29.12.2011 р. № Н/743 має сплатити ДП „Одеська залізниця" плату за користування зазначеними вагонами за період з 11 год. 00 хв. 17.06.2012 р. до 19 год. 15 хв. 04.07.2012 р., всього за 416 годин.

Також позивач посилається на ч.4 ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій.

Саме відмова ТОВ „Транзит-Сервіс" сплатити вказану плату за користування вагонами стало підставою для звернення до суду із заявленими позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.2013 р. позовну заяву Державного підприємства „Одеська залізниця" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/218/13-г, також справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, про що зазначено у відзиві на позов (а.с. 19-20). Так, відповідач зазначає, що взаємовідносини між позивачем та відповідачем регулюються згідно підписаного обома сторонами договору № ОД/М-06-125д-ню від 17.02.2006 р., відповідно до п. 2.1.4 якого позивач зобов'язується надавати заявку Іллічівському морському торговельному порту для складення каргоплану з метою формування вагонів у плеті (групи) для накочування на паром з урахуванням першочергової накатки на паром вагонів належності інших держав та вагонів України у порядку прибуття на ст. Іллічівськ-Паромна. Згідно інформації про вагонні операції, вагони № 77333003, № 77341436 державної власності - код 58 Грузія - прибули на станцію Іллічівськ-Паромна 29.06.2012 р. о 11 год. 22 хв. за київським часом; накочування на паром було здійснено 04.07.2012 р. о 19 год. 15 хв. за київським часом. При цьому відповідач стверджує, що за період з 11 год. 46 хв. 29.06.2012 р. по 19 год. 15 хв. 04.07.2012 р. від причалів Іллічівського морського торговельного порту був відправлений пором „Герої Шипки", а саме 01.07.2012 р. о 03 год. 50 хв. за київським часом. Однак, за ствердженнями відповідач, на цьому поромі вагони № 77333003, № 77341436 відправлені не були, що є порушенням п. 2.1.4 договору, оскільки вагони належності іншої держави мали бути відправлені у першу чергу. З огляду на вищевикладене, ТОВ „Транзит-Сервіс" відмовилось сплатити за простій вагонів з 03 год. 50 хв. 01.07.2012 р. по 19 год. 30 хв. 04.07.2012 р., що в сумі складає 1 524,82 грн. Таким чином, сума сплати, яку відповідач визнає та погоджується сплатити, становить 5 432,66 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

17.02.2006 р. між Одеською залізницею та Товариство з обмеженою відповідальністю „Транзит-Сервіс" було укладено договір № ОД/М-06-125д-ню (а.с. 21-25), який регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з виконанням транспортно-експедиторських послуг, які надаються експедиторами по обслуговуванню вантажів і складаються з комплексу послуг, пов'язаних з підготовкою та відправленням вантажів, проведенням взаєморозрахунків, контролем за проходженням та одержанням вантажів у прямому залізнично-поромному сполученні Іллічівськ-Варна-Іллічівськ, Іллічівськ - Поті/Батумі - Іллічівськ та при перебуванні їх на станції Іллічівськ-Поромна й на коліях Іллічівського морського торговельного порту.

Відповідно до п. 2.1.1, п. 2.1.4 вказаного договору залізниця зобов'язується: інформувати експедитора про прибуття вагонів з вантажами на станцію Іллічівськ-Поромна, а також на поромах в Іллічівський морський торговельний порт; надавати заявку Іллічівському морському торговельному порту для складення каргоплану з метою формування вагонів у плеті (групи) для накочування на пором з урахуванням першочергової накатки на пором вагонів належності інших держав та вагонів України у порядку прибуття ст. Іллічівськ-Поромна.

П. 2.2.7 договору передбачено обов'язок експедитора компенсувати витрати залізниці за затримку вагонів, контейнерів і вантажів на станції Іллічівськ-Поромна, що виникли через: неправильне оформлення вантажовідправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи неправильне їх оформлення; перевірку вантажів митними та іншими органами контролю; закриття коду; порушення Технічних умов навантаження, з інших причин, що не залежать від Залізниці.

Згідно п. 3.1 договору розрахунки здійснюються по ставках Тарифної політики Укрзалізниці, Тарифного керівництва № 1, Правил експлуатації, пономерного обліку і розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав, Правилами користування вагонами та ін. Розрахунок плати за транспортні операції, які не передбачені нормативними документами, проводиться за калькуляціями.

Крім того, як встановлено судом, 29.12.2011 р. між Одеською залізницею та ТОВ „Транзит-Сервіс" було укладено договір № Н/743 (а.с. 11), відповідно до було введено особливі умови перевезення, згідно з якими експедитор на поромному комплексу - ТОВ „Транзит-Сервіс" компенсує Одеській залізниці плату за користування іноземними вагонами за весь час знаходження на території Укрзалізниці у навантаженому стані та під час їхнього повернення у порожньому стані.

Як вказує позивач та підтверджується відповідачем, 17.06.2012 р. об 11 год. 00 хв. поромом „Герої Шипки" з Грузії на станцію Іллічівськ-Паромна прибули грузинські цистерни загального парку № 77333003, № 77341436, вантаж спирт коньячний, відправник ТОВ „Напареули-21", станція призначення - Шабо, одержувач - „Промислово-торговельна компанія „Шабо". Вказані цистерни № 77333003, № 77341436 після вивантаження прибули на станцію Іллічівськ-Паромна 29.06.2012 р. для накатки на паром, станція відправлення - Шабо, станція призначення - Вазіані Грузинської залізниці, експедитор на поромному комплексі - ТОВ „Транзит-Сервіс". При цьому позивач вказує, що накатка зазначених вагонів була здійснена на паром „Грейфсвальд" 04.07.2012 р. об 19 год. 15 хв.

Таким чином, на думку позивача, відповідач відповідно до п. 6 договору від 29.12.2011 р. № Н/743 має сплатити ДП „Одеська залізниця" плату за користування зазначеними вагонами за період з 11 год. 00 хв. 17.06.2012 р. до 19 год. 15 хв. 04.07.2012 р., всього за 416 годин. За розрахунками позивача, загальна сума вказаної плати разом з ПДВ складає 6957,48 грн.

Так, позивач направив на адресу відповідача претензію № ДН-1-18/1139 від 16.10.2012 р. (а.с. 41-42), в якій просив ТОВ „Транзит-Сервіс" виконати умови договору № Н/743 від 29.12.2011 р. та оплатити Одеській залізниці плату за користування вагонами № 77333003, 77341436 в сумі 6 957,48 грн.

В свою чергу 31.10.2012 р. відповідач надав позивачу відповідь на претензію № 247 (а.с. 32), в якій зазначив, що відмовляється платити за простій вагонів № 77333003, № 77341436, оскільки такий простій відбувся з вини Одеської залізниці, яка не виконала належним чином п. 2.1.4 договору № ОД/М-06-125 д-ню та не відправила вагони, які належать іноземній державі, в першу чергу.

Між тим під час розгляду справи відповідач частково визнав наявність заборгованості з плати за користування вагонами, а саме в сумі 5432,66 грн. Зокрема, ТОВ „Транзит-Сервіс" відмовилось сплатити за простій вагонів з 03 год. 50 хв. 01.07.2012 р. по 19 год. 30 хв. 04.07.2012 р., що в сумі складає 1524,82 грн.

Разом з тим згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В свою чергу укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін відповідних господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і є обов'язковим для виконання його сторонами у відповідності з положеннями ст. 629 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.ч.1 2 ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457 (з подальшими змінами та доповненнями), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства

Відповідно до п.п. 8-10 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113 (з наступними змінами та доповненнями) у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п. 12 Правил користування вагонами та контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

В силу положень п. 3 Правил користування вагонами та контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за „Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі „Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, „Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, „Актів загальної форми ГУ-23".

Згідно з п. 4 Правил користування вагонами та контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивачем складено зведену відомість плати за користування вагонами № 1 (а.с. 14), яку не було підписано представником відповідача. При цьому в матеріалах справи наявний акт загальної форми ГУ-23, складений 17.06.2012 р. (а.с. 15, 30) та накопичувальна картка № 05070589 (а.с. 16), в якій визначена плата за користування вагонами в сумі 6 957,48 грн. з ПДВ (без ПДВ 5797,90 грн). Наразі в накопичувальній картці міститься напис про підтвердження відповідачем оплати до 03 год. 50 хв. 01.07.2012 р.

У відповідності до ч. 1. ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами саме української залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Частина 4 ст. 119 Статуту залізниць України передбачає, що вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних угод України з цих питань.

Тобто, за диспозицією вказаної норми у разі знаходження у українських вантажовласників та портів під навантажувально-розвантажувальними операціями вагонів, що належать іншим державам, відповідна українська залізниця має право на відшкодування (компенсацію) за рахунок цих вантажовласників (портів) витрат, що були понесені саме нею (залізницею) у зв'язку з оплатою іноземній залізниці вартості користування відповідними вагонами, при умові, що ці витрати були нею дійсно понесені.

Вказаній нормі Статуту відповідає норма ч. 2 п. 1 Розділу 5 „Ставки плати за користування вагонами і контейнерами залізниць" Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 26.03.2009 р., № 317, відповідно до якої плата за користування вагонами інших держав відшкодовується за ставками та в порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних угод України з цих питань.

Відповідно п. 14 Правил користування вагонами і контейнерами розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.

Плата за користування іновагонами встановлена „Правилами експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав", затвердженими 24 травня 1996 року у відповідності з Рішенням 15 засідання Ради по залізничному транспорту держав-учасниць СНД. Згідно з цими Правилами залізнична адміністрація - користувачка сплачує залізничній адміністрації - власниці вагонів за користування вантажними вагонами її інвентарного парку. Плата за користування вагонами нараховується на підставі даних про пономерний облік передавання вагонів по міждержавним стиковим пунктам. Оплата за користування вагоном передбачається за час його знаходження на залізничній адміністрації - користувачі з моменту приймання до моменту його передачі на іншу залізничну адміністрацію або залізницю третьої країни.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1996 р. № 1312 „Про номерний облік простою вантажних вагонів, які належать іншим державам" запроваджено номерний облік простою вагонів, які належать іншим державам і експлуатуються в Україні, а також встановлено, що вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами, які належать іншим державам, від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажно-розвантажувальних операцій в порядку, визначеному Державною адміністрацією залізничного транспорту відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

Таким чином, відповідно до „Правил експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав", затверджених на п'ятнадцятому засіданні Ради залізничного транспорту держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав 24.05.1996 р. зазначені іноземні вагони передаються іноземними залізницями українським залізницям, які і є користувачами цих вагонів. За користування ними відповідну плату іноземним залізницям вносять саме українські залізниці.

Так, позивач вказує, що ставки плати за користування вагонами належності країн СНД та Балтії визначені відповідно до рішення 49 засідання Ради залізничного транспорту держав-учасниць СНД від 21.11.2008 р.

З огляду на те, що відповідач згідно договору від 29.12.2011 р. № Н/743 погодився компенсувати позивачу плату за користування іноземними вагонами за час знаходження на території Укрзалізниці у навантаженому стані та під час їхнього повернення у порожньому стані. Так, судом було встановлено, що спірні вагони № 77333003, № 77341436 (державної власності - код 58 Грузія) після вивантаження прибули на станцію Іллічівськ-Паромна 29.06.2012 р. о 11 год. 22 хв. за київським часом. Як вже зазначалось, накатка зазначених вагонів здійснена на паром „Грейфсвальд" 04.07.2012 р. об 19 год. 15 хв. Однак, за ствердженнями відповідача, за період з 11 год. 46 хв. 29.06.2012 р. по 19 год. 15 хв. 04.07.2012 р. від причалів Іллічівського морського торговельного порту був відправлений пором „Герої Шипки", а саме 01.07.2012 р. о 03 год. 50 хв. за київським часом, що підтверджується наданими до суду копіями каргоплану парома „Герої Шипки" та вагонної відомості № 44 (а.с. 33-34).

Так, за умовами укладеного між сторонами по справі договору № ОД/М-06-125д-ню від 17.02.2006 р., який є чинним на теперішній час, позивач зобов'язався надавати заявку Іллічівському морському торговельному порту для складення каргоплану з метою формування вагонів у плеті (групи) для накочування на пором з урахуванням першочергової накатки на пором вагонів належності інших держав та вагонів України у порядку прибуття ст. Іллічівськ-Поромна (п. 2.1.4). Однак, доказів виконання наведених положень договору від 17.02.2006 р. позивач не надав, у зв'язку з чим до суду були надані письмові пояснення (а.с. 76). Тим самим позивач не спростував доводи відповідача про те, що з вини залізниці, яка не виконала п. 2.1.4 вказаного договору, спірні іновагони № 77333003, № 77341436 не були включені в план накатки на паром „Герої Шипки", хоча мали бути першочергово накочені на паром. В свою чергу суд погоджується з доводами відповідача про те, що простій вказаних вагонів був обумовлений саме діями позивача.

Наразі слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Транзит-Сервіс" направляло на адресу позивача лист № 179 від 02.07.2012 р. (а.с. 31), в якому звертає увагу Одеської залізниці на невиконання умов договору на перевезення спирту в цистернах загального парку власності ГР № Н/743 від 29.12.2011 р. з м. Одеси. Так, відповідач зазначив, що систематично порожні цистерни не завантажуються на пороми, тобто простоюють на ст. Іллічівськ-Поромна, простій складає більше 7 днів.

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України та пункті 16 Правил користування вагонами і контейнерами є вичерпними. Зокрема, в підпункті „в" п. 16 вказаних Правил, однією з таких підстав є затримка прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Також в п. 2.2.7 договору № ОД/М-06-125д-ню визначено обов'язок відповідача як експедитора компенсувати залізниці витрати за затримку вагонів, контейнерів і вантажів на станції Іллічівськ-Паромна, зокрема, з причин, що не залежать від залізниці.

Однак, у даному випадку судом встановлено факт несвоєчасного накочування спірних іноземних вагонів № 77333003, № 77341436 (державної власності - код 58 Грузія) на паром для відправлення у порту Грузії саме з підстав неналежного виконання залізницею своїх обов'язків щодо подання заявки Іллічівському порту для складення каргоплану з метою формування вагонів у плеті (групи) для накочування на пором.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим нарахування Одеською залізницею суми плати за простій вагонів № 77333003, № 77341436 з 03 год. 50 хв. 01.07.2012 р. (момент відправки парому „Герої Шипки", на який мали бути накочені вказані вагони) по 19 год. 30 хв. 04.07.2012 р. (момент відправки парому „Грейфсвальд", на який були накочені вагони), що в сумі складає 1524,82 грн.

Відповідно сума плати за простій вагонів з 11 год. 00 хв. 17.06.2012 р. по 03 год. 50 хв. 01.07.2012 р. (всього 328,50 годин), що підлягає оплаті відповідачем, становить 5432,66 грн. (328,50 год. х 0,83 (франк на добу) х 8,301951 (курс франку на 01.07.2012 р.) х 2 цистерни = 4527,22 грн.х 20 % ПДВ). Враховуючи те, що відповідачем вказана сума не була сплачена на момент розгляду справи та є заборгованістю відповідача, що визнана відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в цій частині, тому підлягаються задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Одеська залізниця" частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача пропорційно задоволеними вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Державного підприємства „Одеська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транзит-Сервіс" про стягнення 6957,48 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Транзит-Сервіс" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Паркова, 6/21; код ЄДРПОУ 30873863; р/р 26001964866555 в ПУМБ м. Іллічівськ, МФО 328191) на користь Державного підприємства „Одеська залізниця" (65012 м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 01071315; п/р № 26003000001 в Одеській філії АБ "Експрес-Банк", МФО 328801) заборгованість в сумі 5432/п'ять тисяч чотириста тридцять дві/грн. 66 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1343/одна тисяча триста сорок три/грн. 43 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Державного підприємства „Одеська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Транзит-Сервіс" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2013 р.

Суддя Петров В.С.