Рішення

від 21.03.2013 по справі 920/325/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2013 Справа № 920/325/13-г

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

до відповідача: Товариства в обмеженою відповідальністю «Тулиголове», м. Кролевець, Сумська область,

про стягнення 112 155 грн. 06 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 06.03.2013 року,

від відповідача: Скуба О.С., довіреність № 268 20.03.2013 року.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання Т.Д. Бублик.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача, за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 18 червня 2012 року договору підряду на виконання мехінізованих сільськогосподарських робіт, збитки у вигляді неодержаного доходу у розмірі 29282 грн. 48 коп., 75000 грн. боргу, 6315 грн. 62 коп. пені, 300 грн. збитків від інфляції, 1256 грн. 96 коп. 3% річних, 2237 грн. 10 коп. судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що визнає 75000 грн. боргу, 6315 грн. 62 коп. пені, 300 грн. збитків від інфляції, 1256 грн. 96 коп. 3% річних, однак заперечує проти збитків у вигляді неодержаного доходу у розмірі 29282 грн. 48 коп., оскільки вони є необгрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18 червня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт (надалі - Договір).

Згідно до п.1.1 Договору відповідач доручає, а позивач зобов'язується виконати сільськогосподарські роботи по збирання культур врожаю 2012 року зернозбиральним комбайном, а відповідач зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору попередньо узгоджені сторонами обсяги робіт та вартість наступні: збирання озимої пшениці в межах 736 га (вартість 264 грн. за 1 га); збирання ячменю ярого в межах 103 га (вартість 277 грн. за 1 га).

Строк виконання робіт за Договором починається з липня і триває по серпень 2012 року включно.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 Договору розрахунок проводиться відповідачем на протязі 10 днів після виконання робіт, підписання акту виконання робіт та надання позивачем рахунка-фактури.

З 22.07.2012 року по 27.07.2012 року позивач зібрав 331 га пшениці озимої на суму 85250 грн., що підтверджується підписаним сторонами та наявним в матеріалах справи актом виконаних робіт від 27 липня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач частково розрахувався з позивачем, а саме сплатив 12 250 грн. боргу.

Однак, оскільки 75 000 грн. боргу позивач відповідачу не сплатив, то позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботу.

Враховуючи визщезазначене, суд вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 75000 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідач визнає суму заборгованості, а тому вимога про стягнення вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованоб та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивач просить суд стягнути з відповідача наступне: інфляційні витрати в розмірі 300 грн., за період з 13.12.2012 року по 05.01.2013 року; 3 % річних в розмірі 1256 грн. 96 коп., за період з 06.08.2012 року по 05.01.2013 року.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконаня зобов'язань, суд вважає, що вищезазначені вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Відповідно до п. 11.3 Договору у різі несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Враховуючи вищезазначене відповідачу нараховано пеню в розмірі 6315 грн. 62 коп., за період з 06.08.2012 року по 05.01.2013 року.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня передбачена сторонами у Договорі, нарахована в межах строків позовної давності встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, то суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 6315 грн. 62 коп. пені, за період з 06.08.2012 року по 05.01.2013 року.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача отримані збитки у вигляді неодержаного доходу у розмірі 29282 грн. 48 коп.

Позивач обгрунтовує заявлені вимоги наступним:

Згідно до п.п 2.2 Договору між сторонами були попередньо узгоджені обсяги робіт - збирання озимої пшениці в межах 736 га та ячменю ярого в межах 103 га.

Згідно до п.п.2.3, 3.1.2 Договору відповідач повинен забезпечити механізований засіб у липні 2012 року об'ємами робіт в межах встановлених Договором.

Однак, відповідач не надав попередньо узгоджені об'єми робіт, чим порушив умови Договору.

Позивач після підписання Договору, для забезпечення своїх зобов'язань, орендував шість комбайнів, найняв двох комбайнерів, провів відповідну технічну підготовку, доставив техніку до місця виконання робіт розраховуючи на довгострокову працю.

Оскільки відповідач не надав площі для обробки, то позивач отримав збитки у вигляді неодержаного доходу, а саме: 26000 грн. на оренду комбайнів, 1966 грн. 56 коп. на заробітну плату, 1315 грн. 92 коп. витрат на податки по заробітній платі.

Однак, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення збитків з відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Правовідносини, що виникли між сторонами є господарськими зобов'язаннями, виконання яких регулюється, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідними положеннями Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відшкодування збитків, як встановлено ч.2 ст. 217 ГК, є одним із видів господарських санкцій, що застосовуються у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода ), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Однак, особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі неналежного виконання зобов'язання іншою особою.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач зазначає, як доказ упущеної вигоди, що ним були найняті 6 комбайнів та 2 комбайнери.

На підтвердження вищезазначених фактів позивач надає договір оренди с/х комбайнів від 01 липня 2012 року та 2 трудові договори від 12 липня 2012 року.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно до ст. 44 Господарського кодексу України підпиємництво здійснюються на основі самостійного залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів та вільного найму підприємцем працівників.

З вищезазначених договору оренди комбайнів та трудових договорів не вбачається, що дії були вчинені саме для виконання Договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт від 18 червня 2012 року, який був укладений між сторонами.

Тим більше, з договору оренди с/х комбайнів від 01 липня 2012 року вбачається, що комбайни орендувались (п.1.2 договору) для здійснення комерційних цілей позивача.

Відповідно до п. 3.2.6 Договору переміщення техніки до відповідача та у зворотньому напрямку здійснюється за рахунок позивача.

Тобто, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він гарантовано б отримав відповідну вигоду, а найняті комбайни та працівники наймались позивачем на власний ризик, а переміщення техніки здійснене позивачем повинно, відповідно до Договору, здійснюватись за його власний рахунок.

Сторони п 2.2 Договору попередньо узгодили обсяги робіт, а саме збирання озимої пшениці в межах 736 га та ячменю ярого в межах 103 га., всього 839 га.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що попередньо узгоджені обсяги та термін початку виконання робіт можуть бути змінені з ініціативи відповідача у зв'язку з погодними та іншими умовами.

Однак, сторони узгодивши право відповідача змінювати обсяги та терміни початку виконання робіт не узгодили порядок такого узгодження.

Відповідно до ст. 851 Цивільного кодексу України замовник повинен сприяти підрядникові у виконанні Договору, а відповідно до ст. 851 Цивільного кодексу України у разі не надання речі для переробки замовником, підрядник має право не розпочинати роботу.

Позивач не надав суду жодних доказів того, чи змінювались позивачем обсяги та терміни початку робіт та доказів, чи звертався позивач до відповідача з вимогою про усунення перешкод для виконання Договору, оскільки саме неусунення заявником перешкод, за які заявника своєчасно попереджено з боку підрядника є підставою для відмови підрядника від договору та право на відшкодування збитків.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд відмовляє у стягненні упущеної вигоди в розмірі 29282 грн. 48 коп., оскільки вона необгрунтована належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тулиголове» (Сумська область, м. Кролевець, вул. 8 Березня, б. 22, код 34135284) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02140, АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) 75000 грн. заборгованості, 6315 грн. 62 коп. пені, 300 грн. інфляційних збитків, 1256 грн. 96 коп. 3% річних, 1653 грн. 08 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.03.2013 року.

Суддя О.Ю. Резніченко