Ухвала

від 27.02.2013 по справі 2-а-5244/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 р.Справа № 2-а-5244/11/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Гончарук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднана картонна компанія» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

11.07.2011 року ТОВ «Об'єднана картонна компанія» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2011 року:

-№0000302302, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 22981 грн. за березень 2011 року та застосовано штрафну санкцію на суму 1 грн.;

-№0000312302, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 39535 грн. за лютий 2011 року та застосовано штрафну санкцію на суму 1 грн.;

-№0000322302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5869 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 1 грн.;

-№0000332302, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на подану вартість в розмірі 76763 грн. за січень 2011 року та застосовано штрафну санкцію на суму 1 грн.;

-№0000342302, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на подану вартість в розмірі 32491 грн. за березень 2011 року та застосовано штрафну санкцію на суму 1 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував помилковістю та безпідставністю підстав для прийняття відповідачем оспорюваних рішень (т.б. недостатність трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів позивача - ТОВ «АДЕКС- ПРОМ», ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО», ТОВ «ВИСМУТ Н» для вчинення господарських операцій, по яких позивачем сформовано податковий кредит ), які до того ж були винесені з порушенням чинного законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року адміністративний позов ТОВ «Об'єднана картонна компанія» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва №0000302302 від 23.06.2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва №0000312302 від 23.06.2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва №0000322302 від 23.06.2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва №0000332302 від 23.06.2011 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва №0000342302 від 23.06.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Об'єднана картонна компанія» судовий збір в сумі 17 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва 30.11.2011 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Об'єднана картонна компанія» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 27.05.2011р. по 02.06.2011р. уповноваженими особами ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Об'єднана картонна компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт №1880/07-024/36813071 від 09.06.2011р. Зі змісту даного акта перевірки слідує, що контролюючим органом були виявлені порушення податкового законодавства по господарським операціям позивача з ТОВ «АДЕКС-ПРОМ», ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО», ТОВ «ВИСМУТ Н».

Зокрема, перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.п.198.2,198,3 ст.198, п.п.200.1,200.4 ст.200 ПК України, по оформленим, але не здійсненими зазначеними вище контрагентами, господарським операціям, до складу податкового кредиту ТОВ «Об'єднана картонна компанія» віднесено:

- у січні 2011 року: операції з придбання ТМЦ (арматура, бетон, кирпич, цемент, профіль, труби ) - податкова накладна від 03.11.2010р. №1579 на загальну суму 238500 грн. (у тому числі ПДВ 39750 грн .), постачальник ТОВ «АДЕКС-ПРОМ» (код СДРПОУ 36954848 ); господарські операції з виконання робіт по монтажу системи електропостачання (електромонтажні роботи ) - податкова накладна від 28.01.2011р. №84 на загальну суму 111886,63 грн. (у тому числі ПДВ 18647,76грн .), постачальник ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО» (код СДРПОУ 37031487 ); господарські операції з виконання послуг по реконструкція котельної - податкова накладна від 30.12.2011 №230 на загальну суму 1 10188,93грн. (у тому числі ПДВ 18364,82грн. ), постачальник ТОВ «ВИСМУТ Н» (код СДРПОУ 34234455 ). Внаслідок оформлення вказаних господарських операцій підприємством завищено суму податкового кредиту на 76762,58 грн., що призвело до: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 76763 грн. за січень 2011 року; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 5869 грн. за січень 2011 року; завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у лютому 2011 року на 39535 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 31359 грн. за лютий 2011 року (рядок 26 Декларації ); завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у березні 2011 року на 22981 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації ) у березні 2011 року на 8378 грн.;

- у березні 2011 року: операції з виконання робіт по монтажу системи електропостачання (електромонтажні роботи ), по податковим накладним: від 01.03.2011р. №1 на загальну суму 28780,39 грн. (у тому числі ПДВ 4796,73грн .), від 02.03.2011р. №2 на загальну суму 76076,46грн. (в тому числі ПДВ 12679,41грн .), від 04.03.2011р. №14 на загальну суму 90091,63грн. (у тому числі ПДВ 15015,27грн .) - постачальник ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО» (код ЄДРПОУ 37031487 ), чим завищено суму податкового кредиту на 32491,41 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 32491 грн. за березень 2011 року.

В подальшому, на підставі зазначеного вище акту перевірки, 23.06.2011р. уповноваженою особою ДПІ прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000302302 від 23.06.2011р., яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 22981 грн. за березень 2011 року та застосовано штрафну санкцію на суму 1 грн.;

- №0000312302 від 23.06.2011р., яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 39535 грн. за лютий 2011 року та застосовано штрафну санкцію на суму 1 грн.;

- №0000322302 від 23.06.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5869 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 1 грн.;

- №0000332302 від 23.06.2011р., яким зменшено розмір від'ємного значення податку на подану вартість в розмірі 76763 грн. за січень 2011 року та застосовано штрафну санкцію на суму 1 грн.;

- №0000342302 від 23.06.2011р., яким зменшено розмір від'ємного значення податку на подану вартість в розмірі 32491 грн. за березень 2011 року та застосовано штрафну санкцію на суму 1 грн.

Так, підставами для прийняття даних оспорюваних податкових повідомлень-рішень слугувало твердження перевіряючи про неможливість здійснення господарських операцій контрагентами: ТОВ «АДЕКС-ПРОМ» (придбання товарно-матеріальних цінностей (арматура, бетон, цемент, труби та ін..) ), ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО» (придбання робіт по монтажу систем електропостачання ), ТОВ «ВИСМУТ Н» (придбання послуг по реконструкції котельної ), які не мали достатніх трудових, матеріальних ресурсів для виконання зобов'язань по господарським операціям.

Також, в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Об'єднана картонна компанія» вимог п.198.2, 198.3 ст.193, п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України.

Проте, принципово не погоджуючись з вказаними рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені акті перевірки висновки перевіряючих щодо нікчемності угод між позивачем та його контрагентами є необґрунтованими та передчасними, а оскаржувані рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню у зв'язку з тим, що вони винесені безпідставно, необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділом V Податкового кодексу України регулюється порядок обчислення та сплати податку, у тому числі питання формування податкового кредиту, дати його виникнення та умов нарахування.

У відповідності до п.198.3 ПК України, формування податкового кредиту визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг в зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг або придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Аналогічним чином в нормах п.200.1; абз. «а» п.200.4 Податкового кодексу України містяться правила визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню.

Приписами п.198.6. ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу ).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, придбання необоротних активів, отримання послуг, тобто, у разі фактичного здійснення вищезазначених господарських операцій.

Отже, виходячи з аналізу наведених вище норм ПК України, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про реальну господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту, крім наявності належним чином оформлених документів (податкової накладної та ін .), обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальність факту придбання платником податку товарів або отримання послуг та фактичну сплату податку до бюджету.

Так, в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що спірні господарські операції з ТОВ «АДЕКС-ПРОМ», ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО», ТОВ «ВИСМУТ Н», на підставі яких позивачем формувався податковий кредит з ПДВ, були вчинені на підставі укладених цивільно-правових угод та підтверджені належним чином оформленими первинними документами (т.б. податковими накладними, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, накладних на передачу товарно- матеріальних цінностей, банківськими виписками, платіжними дорученнями ), які наявні в матеріалах справи.

При цьому, слід зазначити, що реальність цих господарських операцій податковим органом фактично не оспорюється.

Припущення ж перевіряючих ДПІ про те, що контрагенти позивача нібито не могли самостійно поставити товарно-матеріальні цінності та виконати роботи (послуги) в зв'язку з недостатністю у них трудових та матеріальних ресурсів, а господарські операції були спрямовані на отримання податкової вигоди шляхом несплати ПДВ до бюджету, повністю спростовуються дослідженими в судових засіданнях судів обох інстанцій доказами.

Так, зокрема, з наявних в матеріалах справи податкових декларацій з ПДВ ТОВ «АДЕКС-ПРОМ», ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО», ТОВ «ВИСМУТ Н» та платіжних доручень вказаних підприємств слідує, що ТОВ «АДЕКС-ПРОМ, ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО», ТОВ «ВИСМУТ Н» не тільки подавали звітність з податку на додану вартість (т.б. податкові декларації з ПДВ ), в якій правильно відображали усі податкові зобов'язання з ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Об'єднана картонна компанія», а й в, в свою чергу, в повній мірі сплатили до бюджету необхідні суми податку на додану вартість, отримані в ціні робіт (послуг, товару) від позивача.

Зазначені обставини також були повністю визнані представниками відповідача в судових засіданнях судів 1- та 2-ї інстанції.

Таким чином, твердження податкового органу про неможливість ТОВ «АДЕКС-ПРОМ», ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО», ТОВ «ВИСМУТ Н» самостійно виконати роботи (т.б. надати послуги, поставити товарно-матеріальні цінності ), при реальності господарських операцій та фактичній сплаті вказаними підприємствами ПДВ до бюджету, в даному випадку, взагалі не мають правового значення, оскільки згідно чинного законодавства, що регулює відносини в сфері надання послуг, поставки товарів, виконувач послуг не позбавлений права на підставі цивільно-правових угод залучати до виконання замовлень інших учасників цивільних (господарських) відносин.

Посилання ж відповідача на недобросовісність вказаних вище контрагентів позивача, в частині ненадання останніми звітності з інших видів податків (не ПДВ), в даному випадку, також є неспроможними, оскільки предметом судового розгляду є саме правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ. Крім того, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту чинним законодавством не передбачена умова відслідкування та контролю платником ПДВ (добросовісним набувачем товару, послуг та ін. ) реальної сплати всіх видів податків (крім ПДВ) до бюджету контрагентами. На сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом. До того ж, суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій ) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою ) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податків до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Зазначена обставина (т.б. недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів ) не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій, а контрагентом в повній мірі сплачено до бюджету податок на додану вартість, що був отриманий в ціні товару (послуг).

Окрім того, слід зазначити, що твердження відповідача про те, що ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО», ТОВ «ВИСМУТ Н», в свою чергу, мали правовідносини з недобросовісними суб'єктами господарювання, в даному випадку, є теж необґрунтованими та не мають правового значення, оскільки предметом господарських операцій, укладених між позивачем та вказаними контрагентами були послуги (роботи) «власного виробництва», а тому, відповідно, застосування схеми відслідкування господарських операцій по ланцюгам постачання товарно-матеріальних цінностей взагалі не може бути застосована до правовідносин, що є предметом судового дослідження, оскільки ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО» та ТОВ «ВИСМУТ Н» є першим реалізатором (т.б. безпосередніми контрагентами ) своїх послуг стосовно позивача.

Таким чином, з урахуванням викладеного, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по перевіряємим господарським операціям, які, в свою чергу, були направлені на досягнення позивачем законної мети - здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку.

Посилання ж представника відповідача на те, що ТОВ «АДЕКС-ПРОМ» на час розгляду справи в суді 1-ї інстанції перебуває в стадії банкрутства, керівництво ТОВ «МИК-БУДІВНИЦТВО» прийняло рішення про припинення юридичної особи, а у ТОВ «ВИСМУТ Н» в травні 2011 року анульовано свідоцтво платника ПДВ, не є підставою для відмови в задоволені позову, оскільки ці контрагенти на момент укладення спірних угод були належними платниками ПДВ та значилися в ЄДР, та до того ж, вказані обставини взагалі не стосуються конкретних господарських операцій, що досліджувались в судовому засіданні і по яким вказаними суб'єктами господарювання (як і позивачем) добросовісно сплачено до бюджету податок на додану вартість.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, в правовідносинах, що були предметом судового розгляду, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотриманням принципу рівності перед законом та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Отже, у зв'язку з вищезазначеним, судова колегія приходить до аналогічного, що і окружний суд, висновку про те, що визначення податковим органом позивачу сум грошового зобов'язання по податку на додану вартість є необґрунтованим та безпідставним, а накладення на нього спірними рішеннями штрафних (фінансових) санкцій на підставі зазначених в акті перевірки порушень, відповідно, є протиправним.

При цьому, ще слід вказати, що згідно із ст.61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто, в даному конкретному випадку, позивач не може відповідати за дії (чи бездіяльність) 3-х осіб у другій або третій ланках ланцюга постачання товару, безпосередньо з якими, в свою чергу, він ніяких господарських взаємовідносин не мав взагалі.

До того ж, судова колегія звертає увагу і на те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, в порушення цих вимог КАС України, представники відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, свою правову позицію суду 1-ї та 2-ї інстанції не довели та належним чином її не обґрунтували, в зв'язку із чим, судова колегія приходить до висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення дійсно не відповідають діючому на той час законодавству, а зроблені у спірному акті висновки, в свою чергу, є необґрунтованими, передчасними та були зроблені без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу ДПІ без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко