Ухвала

від 21.03.2013 по справі 1570/7409/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 р.Справа № 1570/7409/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі: Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі державної податкової служби про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» звернулося до суду з позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року № 0000132400.

Свої позовні вимоги ТОВ «Інтернаціональні телекомунікації» обґрунтувало незаконністю спірного рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірне рішення.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача щодо дотримання ним вимог діючого законодавства за період з 1 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року, результати якої відображені в акті від 12 листопада 2012 року № 76/24-0/30109015/5 /т. 1, а.с. 10-128/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п.п. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п.п. 188.1 ст. 188, п.п. 189.1 ст. 189, п.п. 198.3, п.п. 198.6 ст. 198, п.п. «і» п. 201.1 ст. 201 ПК України, наслідком чого стало заниження ПДВ на загальну суму у 500194 гривень.

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року № 0000132400 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 750291 гривень (основний платіж - 500194 гривень, штрафні санкції - 250097) /т. 1, а.с. 9/.

Підставою прийняття спірного рішення став висновок відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту в періоді з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року сум ПДВ у загальному розмірі 500194 грн. по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Стар Марин», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Мега реклама дисплей», КП «Альянс», ПП «Укр-Нива», ПП «Адалін», ТОВ «Укрнеон», ПП «Обрій», ТОВ «Сіті-Пєй» та ПП «СТМ - будзвязок».

Зокрема як вбачається з акту, для проведення перевірки відображення в обліку звітності позивача операцій по взаємовідносинам з ПП «Стар Марин», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Мега реклама дисплей», КП «Альянс», ПП «Укр-Нива», ПП «Адалін», ТОВ «Укрнеон» та ПП «Обрій» використані матеріали довідки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 310/2210 від 20.09.2012 року «Про результати проведення зустрічної звірки ПП «Стар Марин» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «АТР-АВТО ЛТД» їх реальності та повноти відображення в обліку лютий, квітень, червень 2011 року», акту Яготинської МДПІ Київської області від 20.01.2012 року № 5/2300/36098229 «Про результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Промелектро-75» з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість за період з серпня 2010 року по грудень 2011 року», акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 31.08.2012 року № 372/22-200/33797885 «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Мега Реклама Дісплей» з питань взаємовідносин з ТОВ «Сільпром-груп», ТОВ «Контрвегаюг», ТОВ «КПВ Гранит» та ТОВ «Альфа-К» за період 2009-2011 роки, акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин», повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.», акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 28.08.2012р. № 255/22-200/31612897 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Укр-Нива» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Технострой-99», ТОВ «Інформаційно-видавнича група», ТОВ «Вакус-Естейт», акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 27.09.2012р. № 5730/22-50/34221268 «Про результати проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Адалін» з питань підтвердження формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р.», акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 30.10.2012р. № 2087/22-5/37223027 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрнеон» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та відображення в обліку», довідки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 08.12.2011р. № 476/233/30745148 «Про результати зустрічної звірки ПП «Обрій» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами за 2011 рік та повноти їх відображення в податковому обліку».

На підставі вищезазначених результатів перевірок контрагентів позивача, а також наданих ТОВ «Інтертелеком» під час перевірки документів, відповідач в акті перевірки від 12.11.2012 року № 176/24-0/30109015/5, зокрема, дійшов до наступних висновків:

- відсутні документи, які б підтверджували факт придбання контрагентом позивача ПП «Стар Марин» у ТОВ «АТР-АВТО ЛТД» товарів, які у подальшому було реалізовано на адресу ТОВ «Інтертелеком», у зв'язку з чим встановлено завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Стар Марин» на загальну суму 366750,00 грн., у тому числі в квітні 2011 року - 180 000,00 грн., червні 2011 року - 186 750,00 грн.;

- не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Промелектро-75» за вересень 2011 року, що свідчить проте, що правочини між ТОВ «Промелектро-75» та ТОВ «Інтертелеком» укладені без мети настання реальних наслідків, а отже відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначені правочини є нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, у зв'язку з чим позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року ПДВ у розмірі 13050,00 грн.;

- у зв'язку з відсутністю документального підтвердження фактичної діяльності ТОВ «Мега Реклама Дісплей» неможливо дослідити питання фактичних взаємовідносин з ТОВ «Інтертелеком» та взагалі транспортування товарів, їх зберігання, осіб, що надавали послуги з перевезення, відображення оприбуткування та списання ТМЦ за даними складського та бухгалтерського обліку у зв'язку з ненаданням документів, для підтвердження транспортування продукції, у зв'язку з чим позивачем неправомірно включено суму ПДВ до складу податкового кредиту у сумі 933,33 грн.;

- звіркою КП «Альянс» встановлено факт формування податкового кредиту від постачальників з ознаками «фіктивності», реальність проведених господарських операцій по яким спростовано актами зустрічних звірок, податкова вигода за придбані товари, роботи, послуги у контрагентів-постачальників фактично не була використана у власній господарській діяльності КП «Альянс», а була спрямована на ухилення від сплати податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання, у зв'язку з чим встановлено завищення ТОВ «Інтертелеком» податкового кредиту на суму 10 851, 14 грн. по взаємовідносинам із вказаним контрагентом;

- встановлення здійснення операцій ПП «УКР-НИВА» без мети настання реальних наслідків та укладення правочинів без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, ухилення від сплати податків, у зв'язку з чим встановлено завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом за квітень, жовтень 2011 року на суму 1001,69 грн.;

- у зв'язку з неможливістю підтвердити реальність угод про придбання та продаж, перевіркою встановлено, що ПП «Адалін» реалізовував товар та послуги по нереальним договорам, а отже встановлено нереальні взаємовідносини ПП «Адалін» з ТОВ «Інтертелеком», чим позивачем завищено податковий кредит за період з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року на суму 39 666,68 грн.;

- зустрічною звіркою ПП «Обрій» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій ПП «Обрій» по ланцюгу постачання та споживання, у тому числі з ТОВ «Укрнеон», у зв'язку з чим встановлено завищення ТОВ «Інтертелеком» податкового кредиту за січень 2012 року на суму 22 582,15 грн., сформованого за рахунок ТОВ «Укрнеон».

Також в акті перевірки відповідач зазначає, що до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 06.04.2012 року № 9017266640 (дод. 5 № 9017267675), згідно якого збільшено податкового кредиту на суму 22 582,15 грн. по контрагенту ТОВ «Сіті - Пєй», податкова накладна № 494 від 31.01.2012 року. Однак, 24.02.2012р. позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 24.02.2012р. № 9008041299 (дод. 5 № 9008033711) в якому включено до податкового кредиту суму 22 582,15 грн. по контрагенту ТОВ «Сіті - Пєй» по податковій накладній № 494 від 31.01.2012 року, дилерські послуги, у зв'язку з чим позивачем завищено суму податкового кредиту за січень 2012 року на суму 22 582,15 грн.

Окрім того, в акті перевірки відповідачем зроблений висновок про те, що позивачем в порушення вимог п.п. «і» п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України неправомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 5512,00 грн. по податкові накладній, отриманій від ПП «СМТ - будзв'язок», оскільки вказана податкова накладна видана останнім з порушенням порядку її заповнення, а саме в ній не зазначено код товару згідно з УКТЗЕД.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вищенаведених тверджень податкового органу.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, виникають на підставі господарських договорів. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Згідно ст. 67 ГК України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції з ПП «Стар Марин», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Мега реклама дисплей», КП «Альянс», ПП «Укр-Нива», ПП «Адалін», ТОВ «Укрнеон», ПП «Обрій», ТОВ «Сіті-Пєй» та ПП «СТМ - будзвязок».

Так зокрема, між позивачем та його контрагентом ПП «Стар Марин» був укладений договір № 91 від 04.04.201 року та Додатку № 1 до нього (а.с. 44-47 том ІУ), згідно предмету яких Продавець (ПП «Стар Марин») зобов'язується поставити Покупцю (ТОВ «Інтертелеком») товар, а саме: модеми М-EVM у кількості 100 шт. на загальну суму 2160000,00 грн., в тому числі ПДВ - 360000,00 грн. (п. 3.2 Договору), а Покупець зобов'язується оплатити поставлений товар в порядку передбаченому п. 3 даного договору.

Згідно з п. 3.3 вказаного Договору, Покупець здійснює оплату ста відсотків вартості товару на протязі 60 банківських днів з моменту поставки відповідно до рахунку Продавця. Можлива сплата рахунку частинами.

Також між позивачем та його контрагентом ПП «Стар Марин» був укладений договір № 96 від 30.06.2011 року та Додаток № 1 до нього (а.с. 106-108 том ІУ), згідно предмету яких Продавець (ПП «Стар Марин») зобов'язується поставити Покупцю (ТОВ «Інтертелеком») товар, а саме: модеми М-EVM у кількості 50 шт. на загальну суму 1080000,00 грн. та пристрій ЕНІОU у кількості 30 шт. на загальну суму 40500,00 грн., в тому числі ПДВ - 186 750,00 грн. (п. 3.2 Договору), а Покупець зобов'язується оплатити поставлений товар в порядку передбаченому п. 3 даного договору.

Відповідно до ст. 265 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 ЦК України).

Момент виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст. 664 Цивільного кодексу України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Таким чином, факт отримання товару документально підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами (накладні) та первинними бухгалтерськими документами подальшої реалізації отриманого товару.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначених договорів на адресу ТОВ «Інтертелеком» його контрагент-постачальник ПП «Стар Марин» поставив товар, а позивач прийняв та оплатив, отриманий товар.

Про підтвердження поставки товару за вищевказаними договорами свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, наявні в матеріалах справи (а.с. 48-51, 109-114 том ІУ), а здійснення повної оплати за товар підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с. 182-187 том ІУ). Транспортування товару від Постачальника до Покупця підтверджується товарно-транспортними накладними. Суму сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від ПП «Стар Марин» у розмірі 180 000,00 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2011 року та у розмірі 186 750,00 грн. - у червні 2011 року.

Крім того щодо господарської операції з поставки обладнання від ПП «Стар Марин» згідно договору № 91 від 04.04.11 р., судом встановлено, що попередня оплата була проведена 20.05.2011 року по рахунку №0404/01 від 04.04.2011 р. на суму 500 000 грн. з ПДВ за модеми MC-EVM (а.с. 48 том ІУ). Постачальником були відвантажені модеми MC-EVM у кількості 50 шт. на підставі довіреності ААВ №288361 від 04.04.2011 р. (а.с. 52-53 том ІУ), які отримав працівник TOB «Інтертелеком» по видатковій накладній № 0404/03 від 04.04.2011 р. загальною вартістю 1 080 000 грн. з ПДВ на підставі цих подій була виписана податкова накладна №40401 від 04.04.2011 р. на суму 1 080 000 грн. у т. ч. ПДВ 180 000 грн. (а.с. 49-50 том ІУ). Транспортування названої партії обладнання підтверджується товарно-транспортною накладною 02 АБЖ №556849 від 4 квітня 2011 року (а.с. 51 том ІУ). Отримане обладнання було оприбутковано на склад у кількості 50 шт., на МВО завідуючого складом (ПН - №1923 від 04.04.11 р.) (а.с. 54-56 том ІУ).

Кінцевий розрахунок за даною операцією був проведений позивачем 31.05.2011 р. на суму 580 000 грн. з ПДВ. Усе отримане обладнання цієї партії було передане зі складу для встановлення на мережі TOB «Інтертелеком», що підтверджується копіями документів на внутрішнє переміщення, а саме: накладними на внутрішнє переміщення; актами огляду об'єктів зв'язку після ремонту, реконструкції, модернізації; картками рахунку 207 «Запасні частини»; актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів; актами списання (а.с. 57-105 том ІУ).

Судом встановлено, що згідно договору № 96 від 30.06.2011 р. на виконання якого виписана податкова накладна №63004 від 30.06.2011 р., контрагент ПП «Стар Марин» здійснив поставку модемів MC-EVM у кількості 50 шт., які були отримані представником позивача за довіреністю АА №094294 від 30.06.2011р. На підтвердження виконання господарської операції були складені наступні документи: видаткова накладна №0630/06 від 30 червня 2011 року на суму 1 120 500 грн. з ПДВ, товарно-транспортна накладна 02 АБЖ №556850 від 30.06.2011 р., податкова накладна №63004 від 30.06.2011 р. на суму 1 120 500 грн. у т.ч. ПДВ 186 750 грн. Згадані MC-EVM модеми оприбутковані на склад на підставі прибуткового ордера №417 від 13.07.2011 р. та прибуткової накладної №2736 від 30.06.2011 р. На підставі рахунку №0630/06 від 30.06.2011 р. були проведені оплати: 500 000 грн. з ПДВ (11.07.2011 р.) та 620 500 грн. з ПДВ (19.07.2011 р.) (а.с. 109-121 том ІУ). Усе обладнання цієї партії було передане зі складу для монтажу на базових станціях TOB «Інтертелеком», що також підтверджується копіями документів на внутрішнє переміщення, а саме: накладними на внутрішнє переміщення; актами огляду об'єктів зв'язку після ремонту, реконструкції, модернізації; картками рахунку 207 «Запасні частини»; актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів; актами списання (а.с. 123-177 том ІУ).

Крім того, колегія суддів зазначає, що наявність усіх перелічених модемів на базових станціях TOB «Інтертелеком» підтверджується наявними в матеріалах справи інвентаризаційними описами (а.с. 188-211 том ІУ).

Таким чином, суд вважає, що все вищевикладене підтверджує реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Стар Марин» та їх товарність.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що на момент розгляду даної справи встановлена наявність таких, що набрали законної сили постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 року по справі № 2а/1570/5319/2011 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 року по справі № 2а/1570/5319/2011, якими встановлено факт реальності та товарності операцій поставки між ТОВ «Інтертелеком» та ПП «Стар Марин» на підставі договору № 91 від 04.04.2011 року та правомірності формування позивачем податкового кредиту на підставі, виписаної ПП «Стар Марин» податкової накладної від 04.04.2011 року за № 04041 на суму ПДВ 180 000,00 грн.

5 вересня 2011 року між позивачем та його контрагентом ТОВ «Промелектро-75» був укладений договір № 01/09 від 05.09.2011 року, згідно предмету якого та Додатку до нього, Постачальник (ТОВ «Промелектро-75») зобов'язується передати у власність Покупця (TOB «Інтертелеком»), а Покупець зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити Устаткування, а саме: антени параболічні діаметром 0,9 м. діапазону 11 Гц в комплексі з опорно-поворотним пристроєм та пристроями фіксації антени діаметром 0,9 м. діапазону 11 Гц по азимуту (а.с. 214-218 том ІУ).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору №01/09 від 05 вересня 2011 року про постачання устаткування, TOB «Промелектро-75» виставило позивачу рахунок фактуру №200911 від 20 вересня 2011 року на загальну суму 78 300 грн. (а.с. 219 том ІУ) та здійснило поставку названого вище устаткування передавши його представнику позивача за видатковою накладною №200901 від 20 вересня 2011 року на підставі довіреності ААА №094763 разом з відповідною податковою накладною №122 від 20.09.2011 року (а.с. 221-224 том ІУ). Судом встановлено, що отримане устаткування було належним чином оприбутковане позивачем та переміщене для встановлення на телекомунікаційній мережі, що підтверджується копіями документів на внутрішнє переміщення товарно-матеріальних цінностей, наявних в матеріалах справи (а.с. 225-228 том ІУ). В свою чергу, позивач сплатив вартість придбаного товару 30.09.2011 року, що підтверджується випискою банку та платіжним дорученням (а.с. 230-231 том ІУ).

Наявність вищезазначеного устаткування на об'єктах телекомунікаційної мережі позивача підтверджується, наявними в матеріалах справи інвентаризаційними описами (а.с. 232-237 том ІУ). Суму сплаченого ПДВ, згідно податкової накладної, отриманої від TOB «Промелектро-75» у розмірі 13050,00 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у вересні 2011 року.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем було виконано всі зобов'язання, які покладено Цивільним кодексом України за договорами поставки, а саме: прийнято товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать вищеописані первинні документи.

6 червня 2011 року між позивачем та його контрагентом TOB «Meгa Реклама Дисплей» був укладений договір № 06/06/11, предметом якого є виготовлення та поставка Виконавцем (TOB «Meгa Реклама Дисплей») по замовленню Замовника (TOB «Інтертелеком») рекламної продукції, а саме рамок. Відповідно до п. 1.2 Договору, у відповідності з умовами даного Договору, Виконавець по дорученню Замовника зобов'язується виготовити та поставити продукцію в номенклатурі, кількості, якості, у термін, по ціні та на інших умовах, передбачених даним Договором та Заявками до нього, Замовник зобов'язується приймати та оплачувати продукцію згідно з даним Договором та Заявками до нього (а.с. 78- том У).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначених договорів на адресу ТОВ «Інтертелеком» його контрагент-постачальник TOB «Meгa Реклама Дисплей» поставляв виготовлену продукцію (рамки), а позивач приймав та оплачував, отриманий товар.

Про підтвердження поставки товару за вищевказаними договорами свідчать первинні бухгалтерські документи, а саме заявки, які є додатками до договору, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, службові записки про оплату рахунків, наявні в матеріалах справи (а.с. 9-17, 28-30 том У), а здійснення повної оплати за товар підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с. 41-46 том У).

Так, на виконання умов договору №06/06/11 про виготовлення та постачання продукції TOB «Meгa Реклама Дисплей» виставило позивачу рахунки №46 від 19.05.2011 року (оплачений позивачем згідно з даними виписки банку 26.05.2011 року), №59 від 23.06.2011 року (оплачений позивачем згідно з даними виписки банку 21.07.2011 року), № 125 від 09.12.2011 року (оплачений позивачем згідно з даними виписки банку 27.12.2011 року). Постачання придбаного товару було здійснене на підставі накладних №35 від 27.05.2011 року, №49 від 12.07.2011 року та №100 від 23.12.2011 року шляхом передачі рамок представнику позивача на підставі довіреностей AAA №053249 від 06.06.11 року, AAA №094287 від 07.07.11 року, AAA №179032 від 21.12.11 року. На підставі договору, виставлених рахунків, здійснених оплат та поставок TOB «Meгa Реклама Дисплей» видало позивачу податкові накладні №7 від 26.05.2011 року, №5 від 12.07.2011 року, №10 від 23.12.2011 року. Придбані товарно-матеріальні цінності були передані під звіт співпрацівникам позивача для використання у діяльності підприємства згідно документів на внутрішнє переміщення. Встановлені обставини достовірно підтверджуються, наявними у матеріалах справи доказами (а.с. 9-46 том У).

Наявність вищезазначених товарно-матеріальних цінностей у підзвіті працівників позивача підтверджується, наявними в матеріалах справи інвентаризаційними описами (а.с. 48-58 том У).

Крім того на пропозицію суду, надати докази наявності у позивача пунктів продажу послуг та обслуговування абонентів у регіонах України до яких було передано об'єкти реклами, виготовлені під час виконання господарської операції за договором з ТОВ «Meгa Реклама Дисплей», представник позивача у судовому засіданні надав копії торгових патентів, отриманих на такі пункти продажу та копії фотографій виготовлених та переданих до таких пунктів продажу об'єктів реклами (а.с. 69-120, 249-312 том У, 57-81 том ІХ).

Суму сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від TOB «Meгa Реклама Дисплей» у розмірі 933,33 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у відповідних періодах.

Таким чином, суд вважає, що все вищевикладене підтверджує реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинам з контрагентом TOB «Meгa Реклама Дисплей» та їх товарність.

Між ТОВ «Інтертелеком» та КП «Альянс» були укладені договори на виконання підрядних робіт № 282 від 05.04.2011 року, № 283 від 05.04.2011 року, № 463 від 28.04.2010 року (а.с. 59-61, 81-83, 103-105 том У), на виконання умов яких, контрагент позивача КП «Альянс» виконував роботи по будівництву і проектуванню ліній електропередачі на базових станціях позивача за адресами: АР Крим, м. Ялта, вул. Суворовська 31 б; АР Крим, м. Ялта, смт. Нікіта, вул. Птухіна 38; АР Крим, Белогорський район с. Зуя, вул. Леніна, 26.

Судом встановлено, що по одному об'єкту роботи виконано у повному обсязі по двом іншим виконання зобов'язання з боку контрагента прострочено, контрагенту направлені відповідні претензії та на момент розгляду справи готувалися матеріали до суду (а.с. 74-77, 96-99 том У).

Фактичне виконання робіт та здійснення оплат за роботи, виконані на підставі наведених вище договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме, рахунками, податковими накладними, службовими записками, актом приймання виконаних підрядних робіт, актом введення в експлуатацію, випискою банку, платіжними дорученнями, деклараціями про початок будівельних робіт та готовність об'єкту до експлуатації, бухгалтерськими документами карткою об'єкту, інвентаризаційним описом, актами комісії з прийому в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта у сфері телекомунікацій, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 3772 та 6813 та іншими документами (а.с. 62-182 том У).

На запитання суду щодо виконання робіт по будівництву та проектуванню лінії електропередачі на базовій станції за адресою: АР Крим, Белогорський районі, с. Зуя, вул. Леніна, 26, згідно договору укладеного між позивачем та КП «Альянс», представник позивача пояснив, що у наданих до суду деклараціях про початок будівництва та про готовність об'єкту до експлуатації відносно базової станції за вказаною адресою значиться інший підрядник, оскільки фактично роботи по будівництву і проектуванню лінії електропередачі на базовій станції були виконані раніше самих підрядних робіт по завершенню будівництва самої базової станції. Разом з тим, судом встановлено, що будівництво базової станції, окрім лінії електропередачі, здійснював дійсно інший підрядник, проте лінію електропередачі збудував таки КП «Альянс», що підтверджується актом виконаних робіт по договору, а також проектом ЛЕП, звітом про лабораторні випробування ЛЕП та довідкою Белогорського РЕМ про виконання КП «Альянс» технічних умов ВАТ «Крименерго» при будівництві Лем на зазначеному об'єкті (а.с. 150-171 том ІХ).

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинам з контрагентом КП «Альянс» та їх товарність.

1 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Укр-Нива» було укладено договір суборенди № 008/01-11 (а.с. 183-188 том У), відповідно до якого ПП «Укр-Нива» (Орендодавець) надавало позивачу (Суборендар) у користування складське приміщення площею 12 кв. м., як знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1 В/3, (Літ Б-2) та договір № 005 про надання послуг «гаражировання» (а.с. 225-227 том У), згідно якого ПП «Укр-Нива» (Виконавець) надавало позивачу (Замовник) місця для стоянки двох службових автомобілів.

Виконання зобов'язань сторонами за цими договорами підтверджується наданими копіями первинних документів, а саме: актом зворотної передачі-приймання об'єкта суборенди, рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними, випискою банку, платіжними дорученнями, а також документами бухгалтерського обліку, а саме карткою субконто по контрагенту ПП «Укр-Нива» (а.с. 189-224, 228-303 том У).

Суму сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від ПП «Укр-Нива» у загальному розмірі 1001,69 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у квітні, жовтні 2011 року.

Також на підтвердження обставин щодо належного виконання зобов'язань за вищевказаними договорами та фактичного (реального) здійснення господарських операцій за цими угодами, а також використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, позивачем надано витяг з ЄДР відносно ПП «Укр-Нива», копії реєстраційних свідоцтв транспортних засобів, які розміщуються на стоянку на території ПП «Укр-Нива» та належать позивачу, копії документів про проходження медичного обліку та огляду механіка водіями транспортних засобів позивача при виїзді з місця стоянки та інші документи (а.с. 48-51, 172-174, 199-271 том ІХ).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що встановлені вище обставини підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Укр-Нива» та їх товарність.

Також судом встановлено, що між позивачем та ПП «Адалін» були укладені договори на виконання підрядних робіт, а саме: №15-10/2010 від 19.10.2010 року, №18-10/2010 від 19.10.2010 року, №19-10/2010 від 19.10.2010 року, №23-10/2010 від 19.10.2010 року, №01-10/2010 року, №02-10/2010 від 19.10.2010 року, №03-10/2010 року, №04-10/2010 від 19.10.2010 року, №05-10/2010 від 19.10.2010 року, №06-10/2010 від 19.10.2010 року, №07-10/2010 19.10.2010 року, №08-10/2010 від 19.10.2010 року, №09-10/2010 від 19.10.2010 року, №10-10/2010 від 19.10.2010 року, №11-10/2010 від 19.10.2010 року, №12-10/2010 від 19.10.2010 року, №13-10/2010 від 19.10.2010 року, №14-10/2010 від 19.10.2010 року, №16-10/2010 від 19.10.2010 року, №17-10/2010 від 19.10.2010 року, №20-10/2010 від 19.10.2010 року, №21-10/2010 від 19.10.2010 року, №22-10/2010 від 19.10.2010 року, №24-10/2010 від 19.10.2010 року, №25-10/2010 від 19.10.2010 року, №26-10/2010 від 19.10.2010 року, згідно яких ПП «Адалін» (Підрядник) виконувало для позивача (Замовник) підрядні роботи з проектування та оформлення документів на ряд об'єктів телекомунікаційної мережі позивача (а.с. 9-314 том УІ).

Виконання зобов'язань сторонами за цими договорами підтверджується наданими позивачем копіями первинних документів, а саме: рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), картками рахунку 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами», актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, актами звірки взаємних розрахунків, податковими накладними, картками об'єктів, банківськими виписками, платіжними дорученнями, інвентаризаційним описом, ліцензією ПП «Адалін» (а.с. 13-312 том УІ).

Крім того на підтвердження реальності виконання господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ПП «Адалін», представником позивача у судовому засіданні надано виконану ПП «Адалін» проектну документацію (а.с. 1-26 том ХІ), оригінал якої був досліджений у судовому засіданні судом. Суму сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від ПП «Адалін» у загальному розмірі 39 666,68 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту у періоді з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. включно.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Адалін» та їх товарність.

Також судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Укрнеон» 10.03.2011 року був укладений договір № 10/03/11, а також 01.06.2011 року між позивачем, ТОВ «Укрнеон» та ПП «Обрій» був укладений договір на виконання робіт по виготовленню та монтажу інформаційних вивісок № 4/3-11 (а.с. 7-8, 25-29 том УІІ), на підставі яких ТOB «Укрнеон» власними силами та із залученням третіх осіб виконало для TOB «Інтертелеком» ряд робіт по створенню, розміщенню і обслуговуванню об'єктів зовнішньої реклами.

Виконання зобов'язань сторонами за цими договорами підтверджується наданими копіями первинних та бухгалтерських документів, а саме: службовими записками, специфікаціями, рахунками, актами наданих послуг, видатковими накладними, податковими накладними, картками субконто по ТОВ «Укрнеон», актами звірки взаємних розрахунків, банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с. 9-217 том УІІ).

Крім того, на пропозицію суду, надати докази в підтвердження наявності торгівельних пунктів на яких розміщено вивіски позивача, вироблені ТОВ «Укрнеон» на замовлення позивача, а також наявність самих вивісок та на підтвердження статусу будівельної організації ПП «Обрій» на момент виникнення господарської операції, представником позивача надано копії погоджувальної документації на розміщення вивісок вповноважених підрозділів органів місцевого самоврядування, торгові патенти, про які зазначалося вище та витяг з ЄДР стосовно ПП «Обрій» (а.с. 64-134 том УІІІ). Суми сплаченого ПДВ, згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «Укрнеон» у загальному розмірі 40050,02 грн., віднесено позивачем до складу податкового кредиту у відповідних періодах: в червні 2011 року - 16000,01 грн., у серпні 2011 року - 14913,01 грн., у вересні 2011 року - 9137,00 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинам з вищезазначеними контрагентами та їх товарність.

Щодо висновку відповідача у акті перевірки відносно того, що TOB «Інтертелеком» неправомірно включило до складу свого податкового кредиту суму ПДВ, сплачену на адресу ПП «СТМ - будзв'язок», оскільки останнє у виписаній ним податковій накладній не зазначило коду товару згідно з УКТ ЗЕД, суд вважає його безпідставним, оскільки контрагент позивача виконував роботи для позивача а не продавав імпортні або підакцизні товари, а код УКТ ЗЕД згідно з вимогами Податкового кодексу України зазначається у податковій накладній лише у разі продажу імпортних або підакцизних товарів, а не робіт або послуг.

Також суд вважає безпідставним висновок відповідача стосовно неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012 року суми ПДВ у розмірі 22582,15 грн. згідно податкової накладної, отриманої від ТОВ «Сіті-Пєй», з огляду на наступне.

Порядком заповнення уточнюючого розрахунку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 р. № 1492 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з додатку на додану вартість» (розділ IX), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 р. за № 1490/20228, встановлено, що у разі виправлення відповідних показників декларації що уточнюється у графі 4 відображаються відповідні показники звітного періоду, який виправляється. У разі, якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється. У графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення. У графі 6 відображається сума помилки (абсолютне значення).

Судом встановлено, що 24.02.2012 р до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстр. № 98008041299) за січень 2012 року, до якого, у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д») (реєстр. № 9008033711) у числі інших 10 контрагентів TOB «Інтертелеком», була виправлена помилка у індивідуальному податковому номері TOB «Сіті Пєй» (код ЕДРПОУ 36180543, ІПН 361805401147), тобто, помилково зазначений ІПН 61805401147 було виправлено на правильний ІПН 361805401147. Сума ПДВ у розмірі 22 582,15 грн. у неправильному індивідуальному податковому номері була визначена зі знаком «мінус» 12 582,15 грн. а в правильному ІПН визначена зі знаком «плюс» 21 582,15 грн. (рядок 16 та 17 Розділу 11 «Податковий кредит» додатку 5 (а.с. 7-9 том ІУ).

У графі 6 розділу 11 «Податковий кредит» уточнюючого розрахунку від 24.02.2012 р. реєстр. № 9008041299, значення податкового кредиту на цю суму не уточнювалися. Уточнення було зроблено тільки по контрагенту ІПН 011900426147 Концерн РРТ Київська філія у сумі - 10 674,37 грн.

06.04.2012 р. до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС був наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстр. № 9017267975) за січень 2012 року, до якого, у додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д)» (реєстр. № 9017267975) у числі 5 контрагентів TOB «Інтертелеком», була виправлена помилка у індивідуальному податковому номері TOB «Сіті Пєй» (код ЕДРПОУ 36180543, ІПН 361805401147), тобто, помилково зазначений ІПН 61805401147 було виправлено на правильний ІПН 361805401147. Сума ПДВ у розмірі 22 582,15 грн. у неправильному індивідуальному податковому номері була визначена зі знаком «мінус» 22 582,15 грн. а в правильному ІПН визначена зі знаком «плюс» 22 582,15 грн. (рядок 5 та 6 Розділу 11 «Податковий кредит» додатку 5 (а.с. 10-12 том ІУ).

У графі 6 розділу 11 «Податковий кредит» уточнюючого розрахунку від 06.04.2012 р. реєстр № 9017266640, значення податкового кредиту на цю суму - 22 582,15 грн. не уточнювалися.

Були виправлені (уточненні) показники податкового кредиту тільки по наступним контрагентам: ІПН 374760615534, Фуджи, TOB у сумі 184 275,00 грн.; ІПН 011817626659, Укрчастотнагляд м. Київ, у сумі 229 614,40 грн.; ІПН 325609404637, TOB ВТФ «Авиас» у сумі ЗО 127,67 грн.; ІПН 011900426147, Концерн радіомовлення радіозв'язку та телебачення. Київська філія, у сумі 13 451,05 грн. Всього у сумі 457 468 грн.

Таким чином, сума податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 22 582,15 грн. у зв'язку з наданням Розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів до уточнюючих розрахунків за січень 2012 року від 24.02.2012 р, та від 06.04.2012 року не відображалася ні у графі 5, ні у графі 6 цих уточнюючих розрахунків, та не вплинула на рядок 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 18 - рядок 21.1 - рядок 21.2)» податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року.

Таким чином, причиною повторного надання уточнюючого розрахунку від 06.04.2012 року для виправлення невірного індивідуального податкового номера TOB «Сіті-Пей» у реєстрі виданих і отриманих податкових накладних, який був наданий підприємством 20 лютого 2012 р. у електронному виді до автоматизованої бази Державної податкової служби України, було те, що діючим законодавством, зокрема, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. № 1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697, не передбачено надання уточнюючих реєстрів виданих і отриманих податкових накладних. З приводу цього виправлення розбіжностей індивідуальних податкових номерів у реєстрі отриманих податкових накладних TOB «Інтертелеком» за січень 2012 р., було вчинено у реєстрі виданих і отриманих податкових накладних за звітний податковий період квітень 2012 року.

З огляду на викладене, а також з урахуванням того, що приписами ст. 201 Податкового кодексу України, не передбачено право податкового органу відмовляти платнику податків в податковому кредиті з податку на додану вартість у разі виправлення зробленої механічної помилки чи описки у реєстрі виданих і отриманих податкових накладних, колегія суддів вважає висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту за січень 2012 року суми ПДВ у розмірі 22582,15 грн. згідно податкової накладної, отриманої від ТОВ «Сіті-Пєй» неспроможним.

Відповідно до вимог ст. 526 та ст. 545 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що досліджені вище угоди підписані директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод їх підписи завірені відповідними печатками підприємств, крім того укладені угоди були виконані, що підтверджуються вищевикладеним аналізом належним чином оформлених первинних документів, які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 - XIV, п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та що не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Таким чином, усі надані позивачем первинні документи мають такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як судом встановлено, вищезазначеними контрагентами позивачу були надані відповідні податкові накладні, при дослідженні яких, судом встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити та відповідають чинному законодавству. Тобто, згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатура) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна суму податку у цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Судом встановлено, що сума податку на додану вартість у загальному розмірі 500 194,00 грн. за вищезазначеними податковими накладними була включена позивачем до складу податкового кредиту, відповідних звітних періодів.

Як вбачається з акту, в ході проведення перевірки та на підставі результатів перевірки контрагентів позивача, а саме: ТОВ «Стар Марин», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Мега реклама дисплей», КП «Альянс», ПП «Укр-Нива», ПП «Адалін», ТОВ «Укрнеон» та ПП «Обрій», відповідач дійшов висновку, що операції вчинені позивачем із вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд критично відноситься до зазначеного висновку та вважає його не обґрунтованим та таким, що суперечить дійсним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.п. 2.3.4 наказу ДПА України Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 10.08.2005р. №327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 серпня 2005 р. за №925/11205, зокрема його п.п. 2.3.4, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Частина перша ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також, відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Правовими наслідками укладення правочину, зокрема договору поставки, є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначений договір було укладено сторонами, скріплено печатками та підписами, сторонами виконанні обов'язки за цим договорами (сплачені кошти, отриманий товар), то відповідно такий договір не може бути визнаний фіктивним. Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність угод укладених між позивачем та ТОВ «Стар Марин», ТОВ «Промелектро-75», ТОВ «Мега реклама дисплей», КП «Альянс», ПП «Укр-Нива», ПП «Адалін», ТОВ «Укрнеон», ПП «Обрій», що не відповідає чинному законодавству, а саме статті 234, ч. 1 ст. 216 та ст. 203 Цивільного кодексу України.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Судом встановлено, що укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами угоди не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також суд вважає необхідним зазначити, що податковий орган, приймаючи оскаржуване рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод, висновок відповідача про те, що зазначена угода очевидно суперечать інтересам держави та суспільства під час розгляду справи не підтверджені належними доказами та рішеннями суду про визнання їх такими.

Більш того - згідно з приписами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З встановлених вище обставин вбачається, що позивач та його контрагенти, належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності, стосовно чого не заперечував представник відповідача.

Важливим є і той факт, що як на момент укладення угод, так і на час розгляду справи усі контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за несплату податків його контрагентами та за можливу недостовірність даних внесених до вказаного реєстру.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки та запереченнях на позов на те, що ряд контрагентів позивача не мали найманих працівників, технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, а тому не могло виконати зобов'язання, визначене договором про надання послуг, оскільки вказані обставини є виключно припущеннями відповідача, які на вимогу суду не підтверджені належними доказами та не доводить факту не здійснення поставки товару та не надання послуг.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач діючи з належною обачністю, перевіривши наявність відомостей про його контрагентів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців уклав з ними відповідні угоди, прийняв товари, (послуги) та оплатив їх вартість у відповідності до договору. Вказані операції були належним чином відображені позивачем в своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином оформлених документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі по тексту - ПК України).

Так п. 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Проте податкова накладна не є документом, на підставі якого можливо дійти висновку про використання придбаних послуг у межах господарської діяльності платника податку та отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Судом встановлено, що позивачем цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 500 194,00 грн., підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податкових декларації за відповідний період.

Таким чином, на момент перевірки ТОВ «Інтертелеком» органом державної податкової служби, сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 ПК України, що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Інтертелеком» була включена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість у розмірі 500 194,00 грн., відповідно до отриманих від контрагентів податкових накладних, з урахуванням 1095 денного терміну, встановленого Податковим кодексом України. Саме даний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість передбачено Податковим кодексом України. На підставі викладеного, суд приходить до висновку щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності спірного рішення. Зокрема, податковим органом не надано доказів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, не доведено суду фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами, наявність порушень порядку формування податкового кредиту, у зв'язку з чим колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональні телекомунікації» до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року № 0000132400 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалаа у повному обсязі виготовлена 25 березня 2013 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /С.І. Жук/

/Ю.В. Яковлев/