Рішення

від 19.03.2013 по справі 910/281/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/281/13 19.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Львівське автотранспортне

підприємство-14630"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акціятур"

про стягнення 39 055,36 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Чир І. С. (довіреність № 28 від 27.11.2012 року)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 19.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Львівське автотранспортне підприємство-14630" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акціятур" (далі за текстом - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 39 055,36 грн. заборгованості за договором б/н від 01.01.2011 року, з яких 34 969,54 грн. основного боргу, 2 771,04 грн. пені, 1 314,78 грн. 3% річних, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/281/13, розгляд справи призначено на 26.02.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2013 року продовжено строк вирішення спору, в порядку ст. 69 ГПК України, відкладено розгляд справи в судовому засіданні в порядку ст. 77 ГПК України на 19.03.2013 року, в зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, невиконання ним вимог ухвали суду.

15.03.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи та пояснення по справі.

19.03.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано уточнення позовних вимог, якими позивач просить стягнути з відповідача 32 579, 90 грн. основного боргу, 2 518, 02 грн. пені, 1 230, 85 грн. 3 % річних, також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

В судове засідання 19.03.2013 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання як необґрунтованому.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як юридична особа не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідача було завчасно повідомлено про розгляд справи (26.02.13 року), що свідчить про достатність часу для підготовки відповідачем відзиву щодо заявлених вимог та можливість відрядити уповноважену довіреністю особу до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні.

Подані представником позивача уточнення позовних вимог розцінені судом як заява про зменшення позовних вимог та прийнято відповідно до ст. 22 ГПК України, в подальшому судом розглядаються позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача договору від 01.01.2011 року, в частині перерахування позивачу одержаних від продажу квитків коштів, за мінусом винагороди відповідача, протягом 3-х банківських операційних днів після узгодження розрахунків, за липень - жовтень 2011 року, в розмірі 32 579, 90 грн., також позивач вимагає стягнення з відповідача фінансово-господарських санкцій.

Відповідач проти позовних вимог заперечує відповідно до відзиву на позовну заяву, поданому 19.03.2013 року, з посиланням на те, що сторонами не були узгоджені розрахунки за липень - жовтень 2011 року, тому строк оплати коштів не настав, а отже вимоги позивача безпідставні.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 року між позивачем, як замовником, та відповідачем, як агентом, укладено договір (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого агент зобов'язується за дорученням замовника за плату вчиняти в інтересах останнього від свого імені правочини з продажу квитків на автобусні міжнародні рейси за встановленими цінами.

Відповідно до п. 4.2. договору, за реалізацію квитка відповідач отримує винагороду в розмірі 11 % від вартості реалізованого квитка по маршруту «Eurolines Polska», окрім деяких інших визначених в договорі рейсів.

Відповідно до п. 4.6. договору, розрахунок буде проводитись щомісячно до 10 числа наступного місяця за розрахунковим. Розрахунок проводиться у вигляді звіту по реалізацію квитків на міжнародні автобусні маршрути «Eurolines Polska».

Згідно п. 4.7. договору, агент повинен перерахувати замовнику одержані від продажу квитків кошти, зазначені в п. 4.1. цього договору, за мінусом своєї винагороди протягом 3 банківських операційних днів після узгодження розрахунків.

Відповідно до п. 4.3 договору, вказаний в п. 4.2 розмір агентської винагороди може змінюватись в залежності від цінових змін в системі реалізації автобусних квитків «Eurolines Polska». Остаточна сума агентської винагороди встановлюється в актах звірки реалізованих квитків між сторонами. Акти звірки, протягом 5 днів після закінчення календарного місяця, представляються замовником (позивачем) на адресу агента (відповідача) для підписання і оплати.

Впродовж дії договору, відповідачем здійснений наступний продаж квитків для позивача:

1. Акт звірки продажі квитків - січень 2011 року на суму 1 725, 50 грн. - оплачено повністю;

2. Акт звірки продажі квитків - лютий 2011 року на суму 840, 44 грн. - оплачено повністю;

3. Акт звірки продажі квитків - березень 2011 року на суму 1 529, 15 грн. - оплачено повністю;

4. Акт звірки продажі квитків - квітень 2011 року на суму 7 290, 45 грн. - оплачено повністю;

5. Акт звірки продажі квитків - травень 2011 року на суму 3 167, 95 грн. - оплачено повністю;

6. Акт звірки продажі квитків - червень 2011 року на суму 6 648, 70 грн. - оплачено повністю;

7. Акт звірки продажі квитків - липень 2011 року на суму 9 824, 30 грн. - не оплачено;

8. Акт звірки продажі квитків - серпень 2011 року на суму 8 170, 20 грн. - не оплачено;

9. Акт звірки продажі квитків - вересень 2011 року на суму 4 844, 40 грн. - не оплачено;

10. Акт звірки продажі квитків - жовтень 2011 року на суму 9 741, 00 грн. - не оплачено;

11. Акт звірки продажі квитків - листопад 2011 року на суму 924, 8 грн. - оплачено повністю;

12. Акт звірки продажі квитків - грудень 2011 року на суму 1 422, 05 грн. - оплачено повністю;

13. Акт звірки продажі квитків - січень 2012 року на суму 00, 00 грн.;

14. Акт звірки продажі квитків - лютий 2012 року на суму 4 048, 55 грн. - оплачено повністю;

15. Акт звірки продажі квитків - березень 2012 року на суму 1 404, 20 грн. - оплачено повністю.

За твердженням позивача, після закінчення кожного календарного місяця він надсилав на адресу відповідача акти звірки реалізованих квитків для підписання та оплати, проте на адресу позивача підписані зі сторони відповідача акти звірок за період з липня 2011 року по квітень 2012 року не надійшли. При цьому суд зазначає, що докази такого направлення в матеріалах справи відсутні. Однак, звіти з листопада 2011 року по березень 2012 року були оплачені відповідачем.

31 травня 2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача Лист № 644 від 30.05.2012 року, відповідно до якого позивач просив відповідача перерахувати на його рахунок 36 063, 19 грн. коштів за реалізовані квитки за період з липня 2011 року по квітень 2012 року.

У відповідь на зазначений вище лист відповідач направив позивачу Лист № 06-02 від 11.06.2012 року, яким повідомив позивача, що він розраховує погасити заборгованість впродовж трьох місяців.

В липні 2012 року позивач направив відповідачу претензію № 878 від 23.07.2012 року, якою також просив погасити заборгованість в розмірі 35 548, 45 грн. за період з липня 2011 року по квітень 2012 року.

06.08.2012 року позивач направив на адресу відповідача акти звірки квитків за січень 2011 року - квітень 2012 року. Доказів отримання відповідачем зазначених вище актів матеріали справи не містять.

26.09.2012 року позивач ще раз направив на адресу відповідача акти звірки квитків за січень 2011 року - квітень 2012 року.

За твердженням відповідача, лише 26.09.2012 року до нього надійшли документи (акти звірки розрахунків за період з липня 2011 року по жовтень місяць 2011 року) від позивача відповідно до п. 4.3. договору. Проте суми проданих квитків між сторонами узгоджені не були.

01.01.2013 року між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків станом на дату підписання, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за даними позивача становить 32312, 14 грн., а за даними відповідача - 32 579, 90 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою Договір від 01.01.2011р. є договором комісії, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 69 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно до ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року відповідач на підставі договору здійснив від свого імені продаж квитків позивача на загальну суму 38329, 30 грн. Комісія відповідача за зазначений період загалом склала 5 749, 40 грн. Сума до перерахунку позивачу за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року складає 32 579, 90 грн.

Як справедливо зазначає у своєму відзиві відповідач, відповідно до умов договору, а саме п. 4.7. договору обов'язок відповідача по перерахуванню коштів позивачу виникає після узгодження розрахунків сторонами.

Із наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що розрахунки між сторонами за договором за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року були узгоджені 01.01.2013 року, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків. Із інших документів, наявних в матеріалах справи дійти достеменного висновку про узгодження сторонами розрахунків у відповідності до п. 4.7. договору не можливо.

Відповідно до п. 4.7. договору агент повинен перерахувати замовнику одержані від продажу квитків кошти, протягом 3-х банківських операційних днів після узгодження розрахунків. Враховуючи, що узгодження розрахунків між сторонами було здійснено 01.01.2013 року та зазначений пункт договору, строк виконання зобов'язання відповідача щодо перерахування належних позивачу коштів сплив 08.01.2013 року.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 32 579, 90 грн. відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором в розмірі 32 579, 90 грн. є обґрунтованими, доведеними, та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 2 518, 02 грн. та 3 % річних в розмірі 1 230, 85 грн. за період з 11.08.2011 року по 11.05.2012 року задоволенню не підлягають, як недоведені та необґрунтовані, оскільки судом встановлено порушення зобов'язань відповідачем тільки з 08.01.2013 року.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акціятур" (04123, м. Київ, вул. Галицька, буд. 11, кВ. 212; код ЄДРПОУ 30306934; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Львівське автотранспортне підприємство - 14630" (79019, м. Львів, вул. Городницька, буд. 47; код ЄДРПОУ 03114744) 32 579 (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 90 коп. основної заборгованості та 1 382 (одну тисячу триста вісімдесят дві) грн. 18 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.03.2013р.

Суддя Г.П. Бондаренко