Рішення

від 20.03.2013 по справі 910/2305/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2305/13 20.03.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Рада» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний економічний комітет» Простягнення 11 315,25 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:Дудко О.В. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада» звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний економічний комітет» про стягнення заборгованості в сумі 11 315,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в супереч умов Договору на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території від 06.07.2004 р. відповідач не належним чином виконує грошове зобов'язання по оплаті послуг з централізованого опалення, послуг з вивезення твердих побутових відходів та відшкодування експлуатаційних витрат, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 8 934,60 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 670,36 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 000,49 грн. та 3% річних у розмірі 709,80 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.02.2013 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 27.02.2013 р.

13.03.2013 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, за змістом яких, останній вказував, що неявка представника відповідача у судові засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті з огляду положень п. 3.9.1 постанови пленуми Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та вважає, що на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.02.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 20.03.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав копію додаткової угоди №1 від 01.11.2011 р., позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01135, м. Київ, вул. Павла Пестеля, буд. 9, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №070119 від 19.02.2013 р., та вказана в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.07.2004 р. між ТОВ «Рада» (підприємство) та ТОВ «Міжнародний економічний комітет» (користувач) укладено договір на технічне обслуговування комунікаційних мереж нежитлових приміщень, надання комунальних послуг та участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території (надалі -«Договір»).

Відповідно до п.п. 1.1 Договору предметом договору є забезпечення підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. А. Ахматової, 13, сек. «В», де на 1 поверсі знаходиться нежиле приміщення №379 загальною площею 153,6 кв. м., яке займає користувач. Мета договору - забезпечення кваліфікаційного, якісного та гарантованого обслуговування та поточного ремонту житлового будинку, його технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг, дотримання санітарного стану прибудинкової території для створення «Користувачу» належних умов використання приміщення.

Згідно п. 2.2.4 Договору користувач зобов'язується сплачувати фактичну вартість отриманих комунальних послуг.

Із змісту п. 2.2.5 вбачається, що користувач бере на себе обов'язок приймати участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах, пов'язаних з його експлуатацією та ремонтом, пропорційно займаній площі.

Пунктом 3.1 договору визначено, що оплата за надання послуг складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок підприємства до 15 числа наступного за звітним місяцем.

Положеннями п. 3.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату послуг користувачем, підприємство нараховує пеню в розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки (включаючи день оплати).

Відповідно до п. 3.3 Договору користувач зобов'язаний щомісяця звертатися до підприємства для отримання рахунків по сплаті експлуатаційних, комунальних та інших послуг.

Згідно п.п. 5.6, 5.10 Договору термін дії цього Договору складає три роки з дня його підписання. Дія договору автоматично продовжується на наступний термін. Якщо жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його перегляд за один місяць до закінчення його дії.

Додатком №1 до Договору сторони погодили розрахунок вартості житлово-комунальних послуг на 2009 р., відповідно до якого щомісячна вартість експлуатаційних послуг за займане відповідачем приміщення загальною площею 153,6 кв. м., складає 597,50 грн. (на підставі розпорядження КМДА №1679 від 28.08.2002), а тариф на теплову енергію за 1 г/кал становить 610,16 грн. (згідно розпорядження КМДА №1780/1 від 25.12.2008).

01.11.2011 р. сторони підписали Додаткову угоду №1 до Договору, якою змінили п. 3.5 Договору, виклавши його у наступній редакції: «З 01.11.2011 р. щомісячне нарахування експлуатаційних витрат складає 734,20 грн. з ПДВ на місяць».

За наслідком надання експлуатаційних послуг, позивачем за період з січня 2010 р. по грудень 2012 р. виставлялися рахунки на сплату наданих послуг за тарифами узгодженими в додатку №1 до Договору та Додатковій угоді №1 від 01.11.2011 р.

Позивачем на виконання умов Договору у період з січня 2010 р. по грудень 2012 р. було надано відповідачу послуги по утриманню будинку і прибудинкової території, опаленню та вивезенню твердих побутових відходів, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками ПАТ «Київеннерго» по фактичному споживанню теплової енергії, копіями нарядів на підключення від 14.12.2010 №2923 та відключення від 15.03.2011 №3015, актом готовності до опалювального сезону №38 від 04.10.2010, а також відсутністю у вказаний період звернень від мешканців будинку на незадовільне обслуговування.

Проте відповідачем оплата наданих позивачем послуг здійснена частково, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 7 211,16 грн. - за послуги централізованого опалення, 392,05 грн. - за послуги з вивезення твердих побутових відходів, 1 331,39 грн. - експлуатаційній витрати.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання по оплаті витрат по утриманню будинку і прибудинкової території та централізованого опалення.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Вказаний договір є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем відповідачу послуг за Договором за спірний період на суму 61 677,94 грн., а також часткову сплату відповідачем суми боргу у розмірі 52 743,34грн., та існування заборгованості у сумі 8 934,60 грн.

При цьому відповідачем доказів ненадання позивачем таких послуг або надання їх не в повному обсязі суду надано не було.

Доказів звернення відповідача до позивача в порядку ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" для складання та підписання акту-претензії щодо порушення позивачем як виконавцем умов договору із зазначенням строків, видів та показників порушень відповідачем також надано не було.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.2.4 Договору користувач зобов'язується сплачувати фактичну вартість отриманих комунальних послуг. Пунктом 3.1 договору визначено, що оплата за надання послуг складається по фактичним витратам і вноситься на рахунок підприємства до 15 числа наступного за звітним місяцем.

В порушення вказаного пункту Договору відповідач свого зобов'язання з оплати наданих послуг у встановлений строк належним чином не виконав у зв'язку із чим станом на момент винесення рішення у справі заборгованість відповідача становить 8 934,60 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 8 934,60 грн. підтверджується матеріалами справи. Заборгованість у вказаному розмірі відповідачем не спростована, доказів її погашення відповідачем не надано.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 8 934,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 670,36 грн. нарахованої за кожний місяць окремо у загальний період з січня 2010 р. по грудень 2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

В частині 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 3.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату послуг користувачем, підприємство нараховує пеню в розмірі 1% від суми сплати за кожний день прострочки (включаючи день оплати).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте суд здійснює перерахунок пені на предмет правильності її нарахування.

За перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 712,47 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті експлуатаційних витрат, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Стосовно стягнення з відповідача збитків від інфляції у сумі 1 000,49 грн. та 3 % річних у сумі 709,80 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунком розміру 3% річних в сумі 1 395,15 грн., наданим позивачем, суд погодився та вважає його обґрунтованим.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2010 р. по грудень 2012 р.

Розмір інфляційного збільшення суми боргу за прострочення виконання грошового зобов'язання за перерахунком суду складає 586,72 грн. В іншій частині - 413,72 грн. інфляційні втрати нараховано безпідставно (арифметично невірний розрахунок), оскільки совокупний індекс інфляції у травні, червні, липні 2010 р., липні, серпні, 2011 р., травні, червні, липні, серпні, листопаді місяцях 2012 р. мав мінусовий показник, що має невід'ємне значення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних заяв та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 8 934,60 грн., пені у розмірі 670,36 грн., 3% річних у розмірі 709,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 586,72 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний економічний комітет» (01135, м. Київ, вул. Павла Пестеля, 9, код ЄДРПОУ 31113509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» (02068, м. Київ, вул., Драгоманова, 17; код ЄДРПОУ 30300272) заборгованість у розмірі 8 934 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 60 коп., пеню у розмірі 670 (шістсот сімдесят) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 709 (сімсот дев'ять) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) грн. 72 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 657 (одна тисяча шістсот п'ятдесят сім) грн. 58 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Повний текс рішення складено та підписано 21.03.2013 р.