Рішення

від 21.03.2013 по справі 919/155/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року справа № 919/155/13-г

Суддя господарського суду міста Севастополя Кравченко В.Є., розглянувши справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(99001, АДРЕСА_1)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Емєткон»

(99042, м. Севастополь, Площа 1-го Травня, будинок 6 )

(99010, м. Севастополь, пров. Фонтанний, будинок 2)

про стягнення 12 000,00 грн,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2, довіреність № 182 від 14.02.2013;

представник відповідача - не з'явився,

Суть спору:

29.01.2013 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Емєткон» (далі - ТОВ «Емєткон») про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі - 12 000,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 530, 610, 615 Цивільного кодексу України, умови договору оренди б/н від 20.04.2010, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної сплати орендної плати за користування навантажувачем CUKUROVA CF30C за період з 21 квітня 2010 року по 19 червня 2010 року у розмірі - 12 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 31.01.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 20.02.2013.

Ухвалами суду від 20.02.2013, 04.03.2013 розгляд справи відкладався на 12.03.2013, 21.03.2013 відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.03.2013 представник позивача підтримав предмет і підставу позову, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 21.03.2013 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином у встановленому законом порядку за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, а саме: 99042, м. Севастополь, площа 1-го Травня, буд. 6 (арк. с. 18-19), однак поштовий конверт був повернутий на адресу суду з відміткою «за зазначеною адресою не знаходиться» (арк. с. 42).

Крім того, представник відповідача повідомлявся про дату, час та місце судового засідання за адресою фактичного місцезнаходження, а саме: 99010, м. Севастополь, пров. Фонтанний, буд. 2, проте не скористався правом, передбаченим у статті 59 Господарського процесуального кодексу України, щодо надання відзиву на позовну заяву та документів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).

Крім того, відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, при цьому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, дотримання принципу вирішення спору упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом втілено у статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і статті 6 Європейської конвенції з прав людини та є обов'язковим для господарського суду при розгляді кожної справи.

Строк вирішення справи закінчується 29.03.2013, підстави для його продовження у суду відсутні.

З врахуванням вищенаведених норм процесуального закону і рекомендацій, викладених у постанові Пленуму Вищого господарського суду України, суд вважає, що відповідач був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини. У зв'язку з чим справа підлягає розгляду у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами, що також узгоджується зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідив матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010 між ФОП ОСОБА_1 (орендодавцем) та ТОВ «Емєткон» (орендарем) був укладений договір оренди навантажувача CUKUROVA CF30C, вантажопідйомністю 3000 кг, вартістю 52 000,00 грн, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався надати у тимчасове користування, а орендар зобов'язався прийняти, оплатити користування та своєчасно повернути навантажувач у справному стані з урахуванням нормального зносу, відповідно до акту прийому-передачі, який доданий до договору, та є його невід'ємною частиною (розділ 1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору передача навантажувача в оренду оформлюється актом прийому-передачі у повній комплектності. Навантажувач вважається фактично переданим з моменту підписання акту прийому-передачі сторонами, який є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору строк оренди складає 60 календарних днів.

У підпункті 5.1.9 договору орендар зобов'язався здійснювати орендну плату у строки, зазначені в договорі.

Пунктами 6.1, 6.3 договору сторонами обумовлені розмір орендної плати та порядок розрахунків, згідно з якими орендна плата складає 200,00 грн в день, з урахуванням шестиденного робочого тижня. Оплата здійснюється у готівковому, безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця протягом двох банківських днів після закінчення робіт, відповідно до виставленого рахунку.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 19 червня 2010 року (пункт 9.1 договору).

На час розгляду справи договір припинив свою дію.

Судом встановлено, що на підставі акту прийому-передачі орендованого майна від 21.04.2010, ФОП ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Емєткон» прийняло навантажувач CUKUROVA CF30C (№ кузова - НОМЕР_3, № двигуна - НОМЕР_4) у справному стані. Зазначений акт підписаний сторонами (арк.с. 11).

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, проте, ТОВ «Емєткон», у порушення умов вищевказаного договору, свої зобов'язання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати не виконав, у зв'язку з чим за орендарем утворилась заборгованість по орендній платі за період з 21.04.2010 по 19.06.2010 (60 календарних днів) у розмірі - 12 000,00 грн, яка до теперішнього часу у добровільному порядку не сплачена.

З метою досудового врегулювання спору 03.11.2010 та 16.08.2012 ФОП ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Емєткон» були спрямовані претензії з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі в розмірі - 12 000,00 грн (арк. с. 14, 15). Проте, відповідач залишив вимоги позивача без відповіді.

Зазначені обставини стали причиною звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судом, 20.04.2010 між сторонами був укладений договір оренди навантажувача б/н (а.с. 8-10), який став підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати отриманого в строкове оплатне користування навантажувача CUKUROVA CF30C (№ кузова - НОМЕР_3, № двигуна - НОМЕР_4).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Аналогічні положення містяться у статті 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Пункт 7 цієї ж статті передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору, згідно статті 628 Цивільного кодексу України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої та другої статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою зазначеної статті встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, сторони домовились, що оплата здійснюється у готівковому, безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця протягом двох банківських днів після закінчення робіт, відповідно до виставленого рахунку (пункт 6.3 договору).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач припустився порушення умов договору оренди навантажувача від 20.04.2010 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати, у зв'язку з чим за період з 21.04.2010 по 19.06.2010 у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі - 12 000,00 грн.

Обставини порушення відповідачем грошового зобов'язання за цим договором також підтверджуються розпискою директора ТОВ «Емєткон» Клименко В.В. від 02.03.2011, у якій останній зобов'язався оплатити суму заборгованості в строк до 20.03.2011 (а.с. 17). Ця розписка оглядалась у судовому засіданні в оригіналі та, на думку суду, свідчить про визнання ФОП ОСОБА_1 суми боргу.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості відповідачем суду не надано.

Обраний позивачем спосіб захисту щодо заявлених вимог відповідає статтям 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України. Вимоги позову знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм чинного законодавства та умов договору оренди (найму).

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача,

Керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідністю «Емєткон» (99042, м. Севастополь, площа 1-го Травня, будинок 6, ідентифікаційний код 35687767, р/р 26000946241171 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, або з будь - якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99001, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, або на будь-який інший рахунок,зазначений стягувачем) заборгованість за договором оренди навантажувача б/н від 20 квітня 2010 року за період з 21 квітня 2010 по 19 червня 2010 року у розмірі 12 000,00 грн (дванадцять тисяч грн. 00 коп.).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідністю «Емєткон» (99042, м. Севастополь, площа 1-го Травня, будинок 6, ідентифікаційний код 35687767, р/р 26000946241171 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195, або з будь - якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99001, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Київ, МФО 380805, або на будь-який інший рахунок,зазначений стягувачем) судовий збір у розмірі 1 720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.03.2013.

Суддя підпис В.Є. Кравченк