Рішення

від 25.03.2013 по справі 904/828/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.13р. Справа № 904/828/13-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Гермес Ойл» (м. Керч, Автономна Республіка Крим)

до державного підприємства «Придніпровська залізниця» (м. Дніпропетровськ)

про стягнення майнової шкоди

Суддя Татарчук В.О.

Секретар судового засідання Білан О.В.

Представники:

від позивача - Камнєв А.К., дов. від 13.01.13р., Зайцев С.Д., дов. від 13.01.13р.

від відповідача - Селяков О.В., дов. № 82 від 01.01.13р., Шляєв І.В., дов. № 81 від 01.01.13р.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Гермес Ойл» звернулось з позовом до державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення 264233,84грн. майнової шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- в порушення вимог чинного законодавства відповідачем необґрунтовано нарахований та списаний з ТОВ «Торговий дім Гермес Ойл» податок на додану вартість в сумі 264233,84грн. за надані послуги згідно договору № ПР/4ДН-10/НЮп-97 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 15.04.2010 за період з березня по червень 2012 року;

- відповідно до п. 197. 8 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням);

- правомірність позиції позивача підтверджується листами Державної податкової служби України від 28.03.2012 №8971/7/15-3417-26, від 19.06.2012 № 10330/6/15-3415-26, від 19.06.2012 №10330/6/15-3415-2645, узагальнюючою податковою консультацією, затвердженою наказом вказаної служби від 06.07.2012 №610, а також інформаційним листом Вищого господарського суду України від 22.01.2013 № 01-06/86/2013.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що:

- нарахування податку на додану вартість за надані послуги з перевезення за спірний період є правомірним та законним;

- пільга, визначена п. 197. 8 ст. 197 Податкового кодексу України, застосовується до операцій з постачання послуг з транзитного перевезення по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому і необхідною умовою є наявність супровідних документів на таке транзитне перевезення, а також те, щоб однією із сторін договору про надання послуг з перевезення вантажів був власник вантажу;

- позивач не є власником вантажу (одержувачем транзитних послуг) і згідно з наданими товариством залізничними накладними УМВС (СМГС) перевезення вантажу завершилося на станції призначення Керч Південна, тобто в межах митної території України.

В судовому засіданні 19.03.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

15.04.2010 між ДП «Придніпровська залізниця» (Залізниця) та ТОВ «Торговий дім Гермес Ойл» (Вантажовласник) укладено договір № ПР/4ДН-10/НЮп-97 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5 договору вантажовласник зобов'язується пред'являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень передані в електронному вигляді, при цьому оригінали заявок, оформлені на бланках форми ГУ-12 (форми ГУ-12 К) та заявки на подачу вагонів (контейнерів) надавати згідно Правил перевезень вантажів, здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Залізниця зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію 471103 Керч.

Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум залізниця відкриває для вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду № 6400127 та коду вантажовідправника, вантажоодержувача 5089.

Вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню безготівкову оплату залізниці за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідно до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок залізниці: ДФ АБ «Експрес-банк» м. Дніпропетровськ, р/р 26038000002001, МФО 306964, ЄДРПОУ 01073828 одержувач розрахунковий підрозділ.

Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів, затверджених калькуляцій. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки визначається за домовленістю сторін і зазначається в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору. Вартість за перевезення, додаткових зборів та розмір штрафів, визначається Статутом залізниць України, збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги з урахуванням підвищуючих коефіцієнтів, калькуляціями, додатком № 1 про узгодження вільних тарифів по послугах, наказати та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Укрзалізниці, начальника залізниці та іншими нормативно-правовими актами і документами. На вартість послуг нараховується ПДВ у встановленому законодавством порядку і відображається у переліках та рахунках розрахункового підрозділу.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з таких підстав.

Як зазначалось вище, між сторонами по справі був укладений договір № ПР/4ДН-10/НЮп-97 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 15.04.2010.

Плата за користування вагонами нараховувалась відповідачем на підставі відомостей плати за користування вагонами по формі ГУ-46, накопичувальних карток по формі ФДУ-92 за період з 09.03.2012 по 27.06.2012. Збір за зберігання вантажу на станції Керч-Південна нараховувався ДП «Придніпровська залізниця» згідно з накопичувальними картками по формі ФДУ-92 за період з 09.03.2012 по 27.06.2012.

Матеріалами справи підтверджено (копії оборотних відомостей з Єдиного технологічного центру по обробці документів за період з 09.03.2012 по 27.06.2012) і відповідачем не заперечується, що за період з березня по червень 2012 року ДП «Придніпровська залізниця» при наданні ТОВ «Торговий дім Гермес Ойл» послуг за вказаним договором нарахувала податок на додану вартість на такі послуги на суму 264233,84грн. та списала вказану суму з особового рахунку позивача, у тому числі:

- ПДВ на оплату за користування вагонами з транзитним вантажем в сумі 917788,80грн., з урахуванням ПДВ в сумі 152964,80грн. згідно відомостей плат за користування вагонами (форма ГУ-46) за період з 09.03.2012 по 27.06.2012;

- ПДВ на оплату зборів за послуги по перевезенню транзитних вантажів в сумі 667614,24грн., з урахуванням ПДВ в сумі 111269,04грн. згідно накопичувальних карток (форма ФДУ-92) за період з 09.03.2012 по 27.06.2012.

Аналіз чинного законодавства свідчить про помилковість висновку відповідача щодо необхідності оподаткування податком на додану вартість наданих позивачу послуг, пов'язаних з транзитним перевезенням вантажу.

Так, відповідно до п. 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

З метою вирішення даного спору слід встановити чи є операції відповідача з надання послуг позивачу послугами, пов'язаними з транзитним перевезенням вантажів, що звільняються від оподаткування.

Згідно зі статтею 1 Закон України «Про транзит вантажів» (далі - Закон) транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України; учасники транзиту - вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону транзит вантажів здійснюється відповідними автомобільними, залізничними, водними та повітряними шляхами сполучення, що пролягають через пункти пропуску через державний кордон України, визначені Кабінетом Міністрів України, з урахуванням принципу свободи транзиту та вимог міжнародних договорів України. Транзит вантажів може здійснюватися у прямому або змішаному (комбінованому) сполученні. У прямому сполученні транзит вантажів передбачає їх транспортування одним видом транспорту без перевантаження на інший. У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов'язаний з їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням тощо. Такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за вибором вантажовласника (уповноваженої ним особи).

Статтею 5 Закону визначено, що транзитними вантажами є насипні, наливні, навалочні, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Такі вантажі, а також транспортні засоби транзиту і контейнери вважаються прохідними через територію України у разі, якщо проходження цих вантажів з перевантаженням, складуванням, подрібненням на партії, зміною транспортного засобу транзиту чи без таких операцій є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України.

Згідно зі ст. 7 Закону транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. Договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading).

З урахуванням наведених норм чинного законодавства, а також матеріалів справи слід погодитись з твердженням позивача про те, що він є безпосереднім учасником транзиту, який здійснює перевантаження вантажу - зрідженого газу з залізничного транспорту на морські судна, накопичення, формування, тимчасове зберігання транзитного вантажу, тощо. Ці операції є частиною повного маршруту перевезення, що розпочинається і закінчується за межами території України.

Згідно з листом Державної податкової служби України від 28.03.2012 № 8971/7/15-3417-26, а також узагальнюючою податковою консультацією, затвердженою наказом вказаної служби від 06.07.2012 №610 пільга, визначена п. 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України застосовується до операцій з постачання послуг з транзитного перевезення по всьому маршруту перевезення вантажів в цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза її межами.

Відповідно до листа Державної податкової служби України від 19.06.2012 № 10330/6/15-3415-26 «Щодо оподаткування податком на додану вартість послуг, пов'язаних з транзитним перевезенням вантажів» додаткові послуги, пов'язані з перевезеннями вантажів транзитом, які стягуються за окремими внутрішніми документами (накопичувальними картками, відомостями плати за подання, забирання вагонів та маневрову роботу, відомостями плати за користування вагонами), затвердженими наказами Міністерства транспорту України та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, якщо ці послуги відносяться до транзитних за номерами вагонів, підтверджених копіями накладних ЦІМ (СІМ), УМВС (СМГС) чи ЦІМ (УМВС).

Згідно з листом Вищого господарського суду України від 22.01.2013 № 01-06/86/2013 «Щодо вирішення спорів, пов'язаних зі стягненням податку на додану вартість, включеного до суми збору та плати за послуги, які надаються у морських торговельних портах України» у разі надання послуг, пов'язаних із транзитним перевезенням вантажів, підставою застосування пункту 197.8 статті 197 ПК України є підтвердження того, що однією із сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, є вантажовласник (отримувач транзитних послуг).

Таким чином, надані відповідачем позивачу послуги, пов'язані з транзитним перевезенням вантажів, звільняються від оподаткування згідно з п. 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України.

З огляду на наведене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивач не є власником вантажу (одержувачем транзитних послуг) і перевезення вантажу завершилося в межах митної території України.

Викладені обставини дозволяють стверджувати про те, що необґрунтоване нарахування та списання відповідачем податку на додану вартість з особового рахунку позивача при наданні послуг щодо транзитних вантажів, призвело до неправомірної втрати останнім грошових коштів, тобто до завдання позивачу матеріальних збитків у розмірі 264233,84грн.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахування наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828, р/р 26038000002001 в ДФ АБ «Експрес-банк» м. Дніпропетровськ, МФО 306964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Гермес Ойл» (98320, Автономна Республіка Крим, м. Керч, вул. Свердлова, 49, код ЄДРПОУ 30762074, п/р 26005259684001 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Керч, МФО 384436) 264233,84грн. - майнової шкоди, 5284,68грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 25.03.2013.

Суддя В.О. Татарчук