Рішення

від 19.03.2013 по справі 922/643/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р.Справа № 922/643/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Рам-Сервіс", м.Київ до ДП "Південна Залізниця" м.Харків про стягнення 92561,45 гривень, за участю представників:

позивача - Чумакова Р.В.;

відповідача - Щербакова О.В.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Відповідача суму заборгованості у розмірі 89877,80 гривень, 972,36 гривень нарахованої пені, 388,68 грн. 3 % річних, 1322,61 гривень недоотриманого прибутку, 1851,23 гривень судових витрат. Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач не в повному обсязі виконав грошове зобов'язання за договором поставки №П/НХ-121755/НЮ від 29.10.2012 року (далі-Договір).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.13р. було порушено провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05.03.13р.

04.03.13р. через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що Позивач при здійсненні поставки товару не надав Відповідачу рахунок-фактуру, а отже, відповідно до умов Договору, перебіг строку оплати за поставлений товар ще не розпочався.

05.03.13р. Позивач надав до канцелярії суду документи за супровідним листом на виконання вимог ухвали суду від 13.02.13р., а саме: акт звіряння, підписаний позивачем, довідку про поточні рахунки, розрахунок штрафних санкцій.

В судовому засіданні 05.03.13р. було оголошено перерву до 12.03.13р.

12.03.13р. до канцелярії суду Позивач надав письмові пояснення та копії документів в обґрунтування своєї позиції.

В судовому засіданні 12.03.13р. було оголошено перерву до 19.03.13р.

14.03.13р. Позивач надав за заявою докладний розрахунок штрафних санкцій.

19.03.13р. Відповідач надав через канцелярію суду заяву з доказами часткової сплати заборгованості за Договором у сумі 50000 грн., та просив суд припинити провадження у справі в цій частині.

19.03.13р. Позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 79877,80 грн. основного боргу, 687,96 грн. пені, 275,52 грн. 3 % річних.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд задовольнити її у повному обсязі, підтвердив зарахування частково сплаченого Відповідачем основного боргу в сумі 50000 грн.

В судовому засіданні Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві, заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення 50000 грн. підтримав.

Відповідно до ст.22 ГПК України, Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті, Позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд, розглянувши заяву Позивача, визнав її такою, що не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідає вимогам ст.22 ГПК України та підлягає прийняттю до розгляду.

За таких обставин, суд розглядає справу з урахуванням цих уточнень.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що 29.10.2012р. між ТОВ "Рам-Сервіс" та ДП "Південна Залізниця" було укладено Договір поставки №П/НХ-121755/НЮ (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого, Позивач здійснив Відповідачу дві поставки товару - вогнегасників вуглекислотних ВВК-3,5 в кількості 370 штук, на загальну суму 99877,80 грн.

На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача товар в повному обсязі 30.10.12р., що підтверджується актом прийому - передачі №102901 від 29.10.12р., видатковими накладними №РН-102902 від 29.10.12р., № РН-102903 від 29.10.12р., довіреністю №611 від 29.10.12р., підписаними повноважними особами.

Претензій щодо якості товару від Відповідача не надходило.

Позивач надав разом з позовною заявою копії претензій №09013 від 09.01.13р. та №14013 від 14.01.13 щодо оплати за поставлений по Договору товар, проте доказів їх надсилання Відповідачу суду не надав.

27.12.12р. Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у сумі 10000 грн.

Відповідно до п.4.2 Договору, покупець оплачує постачальнику кожну партію товару впродовж 45 банківських днів з дати поставки товару покупцю, початок перебігу строку при умові своєчасного надання постачальником рахунку-фактури, податкової накладної, документів якості на поставлений товар.

Відповідач в своїх запереченнях на позов посилається на неотримання рахунку-фактури, як на обов'язкову вимогу Договору для початку перебігу строку оплати за поставлений товар.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте видаткові накладні №РН-102902 від 29.10.12р., № РН-102903 від 29.10.12р., підписані повноважними особами, мають всі реквізити, що містяться в рахунку-фактурі, а саме: дату і місце складання; реквізити сторін, назву підприємства, від імені якого складено документ, розрахунковий рахунок постачальника; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, кількість, назву, вартість поставленого товару; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог чинного законодавства, видаткові накладні та рахунки-фактури є первинними документами.

Згідно з ч.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.95 р. № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон про бухгалтерський облік), первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону про бухгалтерський облік, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10)".

Таким чином видаткова накладна за своїм змістом фактично поглинає рахунок-фактури та є такою же підставою для здійснення оплати.

Отже строк оплати за поставлений товар настав згідно умов договору 13.12.12р.

Ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити з нього певну грошову суму.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановленого договором або законом.

Внаслідок неналежного виконання зобов"язань за договором, сума заборгованості відповідача перед позивачем до 14.03.13р. становила 79877,80 грн.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору та вимоги ст.526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що відповідачем згідно платіжного доручення №420 від 14.03.13р. було сплачено 50000,00грн. основного боргу та те, що, відповідно до п.1.1. ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, суд припиняє провадження у справі в частині заявлених до стягнення 50000,00грн. основного боргу.

Таким чином, враховуючи, що відповідач надав суду докази лише про часткове погашення боргу, позовні вимоги позивача в частині стягнення 29877,80 грн. основного боргу є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.7.3 Договору, передбачена відповідальність відповідача за прострочення оплати товару, згідно якого за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями, відповідно до частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За таких підстав, суд вважає вимоги позивача про стягнення 687,96 грн. пені, обґрунтованими та такими, що відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства, підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, позовні вимоги позивача по стягненню 3 % річних у сумі 275,52 грн. обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, тягар сплати судового збору несе винна особа.

4.7.до п.2 ч.2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13р. (далі-Пленум),ч.2 ст. 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Оскільки частину суми основного боргу відповідачем було сплачено після звернення позивачем із позовом до суду, судові витрати пропорційно задоволених вимог, у розмірі мінімального судового збору 1720,50 грн., покладаються на Відповідача.

Відповідно до п.2 ч.2.8 Пленуму, у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Таким чином суд роз'яснює позивачу його право звернутись до суду з заявою про повернення йому зайво сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 611, 629, 692 ЦК України, ст. 230, 265 ГК України ст.ст. ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, п.1.1. ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти до розгляду заяву про зменшення позовних вимог.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Південна залізниця" (код 25858943, вул.Червоноармійська, буд.7, м.Харків, 61052, р/р№26004000016 в ХФ "Експрес-банк" м.Харкова, МФО 350716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рам-Сервіс" (код 37728803, вул.Мельникова, буд.12, м.Київ, 04050, р/р №26003010095902 в ПАТ "Укрсоцбанк" м.Києва, МФО 300023) 29877,80 грн. основного боргу, 687,96 грн. пені, 3 % річних у сумі 275,52 грн., 1720,50 грн. судових витрат.

Припинити провадження у справі в частині заявлених до стягнення 50000 грн. основного боргу.

Повне рішення складено 21.03.2013 р.

Суддя Аріт К.В.