Рішення

від 26.03.2013 по справі 919/252/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року справа № 919/252/13-г

За позовом Приватного підприємства "Судноремонтна База "Фрегат"

(вул. Єрошенка, 17, м. Севастополь, 99045, ідентифікаційний код 36242269),

до Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "ТОС"

(вул. Робоча, буд. 5, кв. 24, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 20665300)

про стягнення 223602,01 грн,.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ПП "Судноремонтна база "Фрегат") - Опаріна М.О., довіреність № 1 від 04.03.2013;

Відповідач (МПП "ВКФ "ТОС") - не з'явився.

Суть спору:

Приватне підприємство "Судноремонтна База "Фрегат" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "ТОС" про стягнення 223602,01 грн .

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору №26/04-2012 в частині оплати виконаних позивачем робот по модернізації корпусних конструкції та т/х «Валерий Онищук».

Ухвалою від 26.02.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У судове засідання 26.03.2013 відповідач явку представників не забезпечив, до його початку надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вказавши, що проти позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 223602,01 грн. не заперечує (вх. 2807/13 від 26.03.2013).

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення представників відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити з підстав, викладених в ньому.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2012 між Малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна Фірма "ТОС" (Замовник) та Приватного підприємства "Судноремонтна База "Фрегат" (Виконавець) був укладений договір №26/04-2012 (надалі Договір, арк. с. 6-7).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по модернізації конкурсних конструкцій на т/х «Валерий Онищук» (Судно) в обсязі затвердженої сторонами попередньої ремонтної відомості (Додаток 1), що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору орієнтований строк виконання робіт - 20.09.2012. У випадку невиконання замовником розділу 4.1 Договору, строк виконання робіт переноситься на відповідну кількість днів. Датою закінчення виробництва ремонтних робіт є дата підписання Акта здавання-приймання виконаних робіт. На момент підписання акту повинні бути усунені усі роботи по ремонту, проведені усі іспити, усунені усі дефекти та недоліки в відремонтованих устроях.

Відповідно до п. 1.3 Договору замовник зобов'язується оплатити виконаний обсяг робіт у порядку, визначеному цим Договором.

Орієнтовна вартість робіт за Договором складає 517739,50 грн. (п. 2.1 Договору).

Вартість робіт визначається з одиничних розцінок, вказаних у попередній ремонтній відомості (Додаток 1). Розрахунки між сторонами здійснюються переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата здійснюється наступними етапами:

- 1 етап - 20% від орієнтовної вартості робіт протягом 3-х днів від даними початку виконання робіт;

- 2 етап та наступні платежі здійснюються подекадно із складанням проміжного акту виконаних робіт;

- Остаточний платіж, різниця між остаточною вартістю робіт і раніш наданими платежами - протягом 5-днів після підписання акту приймання-здачі робіт (п. 2.3 Договору).

За домовленістю сторін порядок розрахунків може змінюватися з оформленням додаткових письмових угод до Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору вартість робіт повинна бути уточнена по фактично виконаним обсягам робіт (наданих послуг). Остаточний розрахунок за Договором здійснюється на підставі підписаного сторонами двостороннього Акту виконаних робіт, відповідно до Виконавчої ремонтної відомості. Ціна договору є звичайною ціною.

Порядок приймання-здачі робіт визначений у п. 3.1, за змістом якого по закінченню виконання робіт сторони на підставі підписаних повідомлень, оформлюють двосторонній акт здавання-приймання виконаних робіт, який є підставою для здійснення остаточних розрахунків. Підпис замовника в акті виконаних робіт означає, що усі питання по прийманню робіт з представниками регістра врегульовані.

Відповідно до п. 1.1 за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Згідно з п. 5.2 Договору замовник зобов'язаний прийняти роботи або надати обґрунтовану відмову протягом 3-х днів з моменту їх пред'явлення. У випадку немотивованої відмови замовник сплачує штраф 150,00 грн. за кожну добу затримки, роботи виконавця вважаються виконаними, акт на означені роботи - вважається затвердженим та прийнятим замовником та підлягає до сплати відповідно до умов Договору

Відповідно до п. 5.6 Договору при простроченні платежів замовник перераховує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 7.2 Договір набирає сили з моменту його підписання та діє до закінчення розрахунків.

За даними попередньої відомості по виконанню модернізаційних та ремонтних робіт на т/х «Валерій Онищук» орієнтовна вартість робіт складає 517739,50 грн (арк.с. 8).

Згідно з Додатковою угодою від 10.09.2012 сторонами узгоджено, що строк виконання робіт - 11.12.2012.

П. 2.1 Договору викладений в наступній редакції: «Вартість робіт за Договором складає 371754,93 грн. (арк.с. 9).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі належним чином, що підтверджується підписаними актами приймання-здачі робіт №ОУ-0000023 від 24.10.2012 на суму 154525,08 грн та №ОУ-0000018 від 11.12.2012 на суму 217229,85 грн, що в цілому складає 371754,93 грн (арк.с. 10-11).

Свої обов'язки по оплаті робіт відповідачем було виконано лише частково - на суму 155000 грн., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем з оплати робіт станом на дату розгляду справи склала 216754,93 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується наявними у справі доказами - актом звірки взаємних розрахунків за період з 26.04.2012 по 04.03.2013, що підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками сторін (арк.с. 17).

Несплата заборгованості відповідача за виконані роботі у розмірі 216754,93 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості, а також інфляційних витрат - 433,51 грн, 3% річних - 1068,93 грн. та пені - 5344,64 грн.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати виконаних робіт, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Фактично між сторонами був укладений договір, що за своїм змістом відповідає такому типу договорів, як договір підряду.

Згідно з частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України встановлюють, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом встановлено, що позивачем виконано роботи за договором, вартість яких склала 371754,93 грн., що підтверджується Актами здавання-прийняття робіт, узгодженими сторонами (арк.с. 10-11).

Відповідно до п. 2.3 Договору розрахунки між сторонами здійснюються переказом грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Оплата здійснюється наступними етапами:

- 1 етап - 20% від орієнтовної вартості робіт протягом 3-х днів від даними початку виконання робіт;

- 2 етап та наступні платежі здійснюються подекадно із складанням проміжного акту виконаних робіт;

- Остаточний платіж, різниця між остаточною вартістю робіт і раніш наданими платежами протягом 5-днів після підписання акту приймання-здачі робіт (п. 2.3 Договору).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав усі роботи належним чином, проте, вартість здійснених робіт не була сплачена відповідачем належним чином, у нього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 216754,93 грн.

Відповідачем не представлено доказів оплати заборгованості з в повному обсязі.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 216754,93 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму пені у загальному розмірі 5344,64 грн. за представленими ним розрахунками (арк.с. 3), з огляду на положення п. 5,6 Договору про те, що при простроченні платежів замовник перераховує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 3-4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд вважає його обґрунтованим, а вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 5344,64 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних від простроченої суми за представленим розрахунком у розмірі 1068,93 грн та суму інфляційних витрат у розмірі 433,51 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, отже, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Вивчивши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат (арк.с. 3), зроблений позивачем, суд визнав його обґрунтованим, а заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції позивачем були застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 216754,93 грн. - сума основного боргу, 433,51 грн. - сума інфляційних витрат, 1068,93 грн. - сума 3% річних , 5344,64 грн. - сума пені, а всього - 223602,01 грн.

До початку судового засідання 26.03.2013 відповідач надав заяву про те, що проти позовних вимог позивача не заперечує (вх. 2807/13 від 26.03.2013).

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про його задоволення за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати по сплаті судового збору у розмірі 4472,04 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "ТОС" (вул. Робоча, буд. 5, кв. 24, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 20665300) на користь Приватного підприємства "Судноремонтна База "Фрегат" (вул. Єрошенка, 17, м. Севастополь, 99045, ідентифікаційний код 36242269) 216754,93 грн. - суму основного боргу, 433,51 грн. - суму інфляційних витрат, 1068,93 грн. - суму 3% річних , 5344,64 грн. - суму пені, а всього - 223602,01 грн. (двісті двадцять три тисячі шістсот дві грн. 01 коп.), а також суму судового збору у розмірі 4472, 04 грн . (чотири тисячі чотириста сімдесят дві грн. 04 коп.)

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.03.2013.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 26.03.2013