Постанова

від 28.02.2013 по справі 801/1792/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2013 р. Справа №801/1792/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Веретенниковій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвис 2006» про стягнення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулася з позовом Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвис 2006» про стягнення податкового боргу у сумі 3305,95 гривень.

Адміністративний позов мотивований тим, що ТОВ «Орвис 2006» станом на день звернення позивача з позовом не сплачен податок на додану вартість та податок на прибуток приватних підприємств у сумі 3305,95 гривень, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалами суду від 18.02.2013 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату судового розгляду, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю та довідку про стан розрахунків відповідача станом на 27.02.13 року.

У судове засідання відповідач не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орвис 2006» є юридичною особою, яка зареєстрована 27.09.2006 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 439647, Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.01.2013 року та Довідкою Головного Управління статистики в АР Крим від 04.01.2013 року № 05.3-8.1/11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Орвис 2006» зареєстровано платником податків у ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС з 30.09.2006 року за № 5392.

Таким чином, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Орвис 2006» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, платником податків, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту -ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 46. 1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 31.11 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Статтею 34 Податкового кодексу України встановлено, що податковим періодом може бути календарний рік, календарний квартал, календарний місяць, календарний день.

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість в 2010 році передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР та Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 7.8. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податковим періодом є один календарний місяць.

Судом встановлено, що податковий період для ТОВ "Орвис-2006" дорівнює місяцю, тому воно зобов'язано щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового місяця, подавати до ДПІ у м Сімферополі АРК ДПС декларації з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 06.12.2010 року ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Орвис 2006». На підставі зазначеної перевірки позивачем було складено акт про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності № 19073/15_2_34636114 від 06.12.2010 року, згідно якого позивачем встановлено порушення пп.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97/-ВР, платником несвоєчасно подана

- декларація з ПДВ за січень 2010 року, граничний строк подання 20.02.2010 року

- декларація з ПДВ за лютий 2010 року, граничний строк подання 20.03.2010 року

- декларація з ПДВ за березень 2010 року, граничний строк подання 20.04.2010 року

- декларація з ПДВ за квітень 2010 року, граничний строк подання 20.05.2010 року

- декларація з ПДВ за травень 2010 року, граничний строк подання 20.06.2010 року

- декларація з ПДВ за червень 2010 року, граничний строк подання 20.07.2010 року

- декларація з ПДВ за липень 2010 року, граничний строк подання 20.08.2010 року

- декларація з ПДВ за серпень 2010 року, граничний строк подання 20.09.2010 року

- декларація з ПДВ за вересень 2010 року, граничний строк подання 20.10.2010 року

Судом встановлено, що 16.12.2010 року позивачем був складений Акт № 10928/15-2 про неможливість вручення акту перевірки, у зв'язку з тим що відповідач не знаходиться за юридичною адресою.

Згідно п.17.1.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

На підставі акту перевірки № 19073/15_2_34636114 від 06.12.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0021661502/0 від 16.12.2010р., яким до відповідача на підставі підпункта «а» підпункту 4.2.2 ст. 4, та п.п. 17.1.1 п. 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані штрафні санкції в розмірі 1530,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу на юридичний адрес та ним не отримано. У зв'язку з цим складений акт № 10931/15-2 від 16.12.2010р. о неможливості вручення податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання в розмірі 1530,00 грн. розраховане позивачем вірно, узгоджене відповідачем, але своєчасно ним не сплачено, що підтверджується особовим рахунком, дослідженим в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 26.01.2011 року ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена камеральна перевірка неподання декларації з ПДВ ТОВ «Орвис 2006». На підставі зазначеної перевірки позивачем було складено акт № 371/15-2/34636114 від 26.01.2011 року, згідно якого позивачем встановлено порушення Закону України від 21.12.2000р. № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97/-ВР, платником несвоєчасно не подана або не подана

- декларація з ПДВ за жовтень 2010 року, граничний строк подання 22.11.2010 року

- декларація з ПДВ за листопад 2010 року, граничний строк подання 20.12.2010 року

На підставі акту перевірки № 371/15-2/34636114 від 26.01.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003991502 від 11.03.2011 року, яким до відповідача застосовані штрафні санкції в розмірі 340,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу на юридичний адрес та повернуто 15.04.2011р. відповідно до відмітки на поштовому повідомленні.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання в розмірі 340,00 гривень розраховане позивачем вірно, узгоджене відповідачем, але своєчасно ним не сплачено, що підтверджується особовим рахунком, дослідженим в судовому засіданні.

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності з 01.01.2011 році встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.

Пунктом 203.1 ст.203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що 22.02.2011 року ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена камеральна перевірка неподання декларації з ПДВ ТОВ «Орвис 2006». На підставі зазначеної перевірки позивачем було складено акт № 1334/15-2/34636114 від 22.02.2011 року, згідно якого позивачем встановлено порушення п.п. 49.18.1 ст. 49, п.п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, платником не подана декларація з ПДВ

- декларація з ПДВ за грудень 2010 року, граничний строк подання 20.01.2011 року

- декларація з ПДВ за січень 2011 року, граничний строк подання 21.02.2011 року

Згідно статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

На підставі акту перевірки № 1334/15-2/34636114 від 22.02.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004101502 від 12.03.2011 року, яким до відповідача на підставі п. 54.3.1 ст. 54, п. 120.1 ст.120 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI застосовані штрафні санкції в розмірі 1190,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу на юридичний адрес та повернуто 15.04.2011р. відповідно до відмітки на поштовому повідомленні.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання в розмірі 1190,00 гривень розраховане позивачем вірно, узгоджене відповідачем, але своєчасно ним не сплачено, що підтверджується особовим рахунком, дослідженим в судовому засіданні.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності до 01.04.2011 року були встановлені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року N 3394 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 11.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Підпунктом 4.1.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з п.16.4 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Таким чином, ТОВ "Орвис 2006" зобов'язане щоквартально протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового кварталу, подавати до податкового органу декларації з податку на прибуток.

Судом встановлено, що 13.01.2011 року ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена камеральна перевірка неподання податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Орвис 2006». На підставі зазначеної перевірки позивачем було складено акт № 127/15-1/34636114 від 13.01.2011 року, згідно якого позивачем встановлено порушення п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року занизив(заващив) грошове зобов'язання з податку на прибуток у податковій звітності.

На підставі акту перевірки № 127/15-1/34636114 від 13.01.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001461501/0 від 25.02.2011 року, яким відповідачу на підставі п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами та п. 123.1 ст. 123 Податкового Кодексу України нараховані податкові зобов'язання в розмірі 80,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу на юридичний адрес та повернуто 01.04.2011р. відповідно до відмітки на поштовому повідомленні.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання в розмірі 80,00 гривень розраховане позивачем вірно, узгоджене відповідачем, але погашено ним частково в розмірі 5,05 гривень, що підтверджується особовим рахунком, дослідженим в судовому засіданні.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 74,95 гривень.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності з 01.04.2011 році встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями.

Згідно з п.133.1 ст.133 ПК України платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.152.1 ст.152 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно з п. 152.9 ПК податковими періодами з податку на прибуток є: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому ведення податкового обліку здійснюється наростаючим підсумком із початку року.

Відповідно до норм Податкового кодексу України Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 155 цього розділу.

Згідно з вимогами статті 49 ПКУ податкова декларація платниками податку на прибуток підприємств, за винятком виробників сільськогосподарської продукції, визначених ст. 155 ПКУ, подається протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного періоду Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем (п. 49.20 ст. 49 ПКУ).

Отже, платник податків зобов'язаний сплатити суму податку на прибуток підприємств, зазначену у поданій ним декларації з податку на прибуток, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання декларації.

Згідно статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків),тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Судом встановлено, що 11.03.2011 року ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена камеральна перевірка своєчасності подання податкової звітності ТОВ «Орвис 2006». На підставі зазначеної перевірки позивачем було складено акт № 2170/15-1/34636114 від 11.03.2011 року, згідно якого позивачем встановлено порушення п.п. 49.18.2, п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, п. 16.4 ст. 16 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» платником податку на прибуток не подано(несвоєчасно подано) не подана декларація з ПДВ

- декларація з ПДВ за 2010 рік, граничний строк подання 09.02.2011 року

На підставі акту перевірки № 2170/15-1/34636114 від 11.03.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006081501 від 11.04.2011 року, яким до відповідача на підставі п.п.49.1, 49.2, ст. 49, п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України застосовані штрафні санкції в розмірі 170,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу на юридичний адрес та повернуто 21.05.2011р. відповідно до відмітки на поштовому повідомленні.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання в розмірі 170,00 гривень розраховане позивачем вірно, узгоджене відповідачем, але своєчасно ним не сплачено, що підтверджується особовим рахунком, дослідженим в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 27.05.2011 року ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Орвис 2006». На підставі зазначеної перевірки позивачем було складено акт № 6794/15-1/34636114 від 27.05.2011 року, згідно якого позивачем встановлено порушення п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 16.4 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» платником не подана декларація з ПДВ

- декларація з ПДВ за 1 квартал 2011 року, граничний строк подання 10.05.2011 року

Згідно пункту 7 підрозділу Х Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

На підставі акту перевірки № 6794/15-1/34636114 від 27.05.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0017321501 від 08.07.2011 року, яким до відповідача на підставі п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, п.п.49.1, 49.2, ст. 49, п. 120.1 ст.120 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI, а також підрозділу 10 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України застосовані штрафні санкції в розмірі 1,00 грн.

Податкове повідомлення-рішення направлено відповідачу на юридичний адрес та повернуто 21.05.2011р. відповідно до відмітки на поштовому повідомленні.

Судом встановлено, що податкове зобов'язання в розмірі 1,00 гривень розраховане позивачем вірно, узгоджене відповідачем, але своєчасно ним не сплачено, що підтверджується особовим рахунком, дослідженим в судовому засіданні.

Таким чином, сума податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвис 2006» з податку на додану вартість та на прибуток приватних підприємств складає 3305,95 гривень (1530,00+340,00+1190,00+74,95+170,00+1,00).

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на суму такого податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачеві першу податкову вимогу від 31.10.2008 року № 1/3055 на суму 1431,16 гривень. Позивачем був складен Акт № 1191/24-1 щодо неможливості вручення податкової вимоги.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачеві другу податкову вимогу від 23.04.2009 року № 2/1341 на суму 480,34 гривень ( у тому числі по основним платежам 456,14, грн., по штрафним санкціям 24,20 грн.). Позивачем був складен Акт № 2039/24-1 щодо неможливості вручення податкової вимоги.

Щодо необхідності повторного направлення податкових вимог платнику податків у разі збільшення розміру податкового боргу, суд зазначає наступне.

У підпункті 59.5 статті 59 Кодексу визначено, що у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ні Кодекс, ні наказ Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган державної податкової служби не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

У разі якщо сума податкового боргу, зазначеного у позові про стягнення коштів за податковим боргом, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

Суд зазначає, що моментом виникнення обставин, які зумовили звернення до суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом, у разі збільшення суми податкового боргу після надсилання (вручення) податкової вимоги, є момент збільшення суми податкового боргу, але за умови, що таку податкову вимогу було надіслано платнику податків не менше ніж за 60 календарних днів з дня утворення первинної суми податкового боргу.

При цьому моментом збільшення суми податкового боргу є день, що настає за останнім днем строку, протягом якого підлягає сплаті сума податкового зобов'язання платника податку. Строк сплати податкового зобов'язання визначається статтею 57 Кодексу.

Якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Водночас підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Кодексу визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. Тому разом із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічна позиція викладена в Литі Вищого адміністративного суду України від 12.04.2012 року № 1044/11/13-12 "Щодо строків звернення до адміністративного суду у справах, що виникають із податкових відносин у сфері погашення податкового боргу".

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку, що досліджувався в судовому засіданні відповідачем сума податкового боргу, що був заявлений в позові в розмірі 3305,95 гривень, не погашена, але виникла після надіслання відповідачу вимоги від 31.10.2008 року № 1/3055 т вимоги від 23.04.2009 року № 2/1341.

Крім того, з моменту виставлення позивачу вимог відповідачем податковий борг в повному обсязі не сплачувався, що також підтверджується особовим рахунком, що досліджувався в судовому засіданні, тобто підстави для направлення відповідачу нової податкової вимоги відсутні.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.1 ст.95 ПК України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.95.4 ст.95 ПК України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів в рахунок погашення податкового боргу.

Приймаючи до уваги, що податковий борг в розмірі 3305,95 гривень відповідачем станом на день розгляду справи не сплачений, позивачем повністю дотриманий порядок стягнення такого боргу, визначений Податковим кодексом України, суд відповідно до п.20.1.18 п.20.1 ст.20, ст. 95 Податкового кодексу України вважає необхідним задовольнити позов шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Орвис 2006» коштів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3305,95 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У зв'язку зі складністю справи судом 28.02.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 04.03.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Орвис 2006» (ідентифікаційний код 34636114) кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3305,95 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.