Рішення

від 26.03.2013 по справі 905/1822/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.13 р. Справа № 905/1822/13

Господарським судом оголошувалась перерва на підставі ст.77 ГПК України з 25.03.2013р. на 26.03.2013р. на10годин 30 хвилин, про що повідомлені представники сторін.

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Фатєєв А.В. - довіреність від 05.03.2013р.,

від відповідача - Герасимова Н.О. - довіреність від 11.12.2012р.

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія

«Інноватор» м. Ясинувата

до відповідача - Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м. Донецьк

про стягнення 108675,28грн. заборгованості, 3% річних, пені, штрафу

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 108675,28грн. ( в позові - 108675,25грн. ), з яких: 93312,00грн. - заборгованість, 1833,04грн. - 3% річних, які нараховані за 239 днів прострочення платежу (в розрахунку 1833,01грн.), 6998,40грн. - пеня, яка нарахована за 182,5 днів відповідно до умов п. 5.4 договору, 6531,84грн. - штраф, який нарахований за 239 днів прострочення платежу в розмірі 7% від суми заборгованості згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір поставки № 713 від 03.04.2012р. з специфікацією, видаткову накладну № 3 від 28.04.2012р. на суму 93312,00грн., по якій уповноважена особа відповідача на підставі довіреності № 1015 від 23.04.2012р. отримала товар, претензію № 27/12-4 від 27.12.2012р, яка отримана відповідачем.

Відповідач визнає борг перед позивачем в розмірі 93312,00грн. в повному обсязі, але заперечує проти нарахованих позивачем пені і штрафу, оскільки вважає, що ним не порушений строк грошового зобов»язання, оскільки за пунктом 3.1 договору поставка повинна відбуватися в термін 5-ти календарних днів з моменту отримання заяви від покупця, якої не було, а штраф взагалі не передбачений договором.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за отриманий по договору поставки № 713 від 03.04.2012р. товар, який залишився не сплаченим та 3% річних, пені і штрафу, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

За своїм змістом та правовою природою договір № 713 від 03.04.2012р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що 03.04.2012р. сторонами підписаний договір поставки № 713, відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 4.2 якого постачальник (позивач) передає у власність покупця (відповідача) стабілізатор АЗ 27-22.02.001 до замку вузла податливості мет. рамної крепі із СВП27 у кількості 1440 к-т загальною вартістю

2

93312,00грн., а покупець приймає продукцію і своєчасно оплачує її вартість на умовах відстрочки платежу 60 календарних днів з моменту поставки продукції. Пунктом 8.1 договору встановлений строк його дії - з моменту підписання і діє до 31.12.2012р., а в частині виконання зобов'язань - до повного і належного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце протягом строку дії договору.

Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Господарським судом встановлений факт, що по накладній № 3 від 28.04.2012р. позивач передав, а уповноважена особа відповідача на підставі довіреності № 1015 від 23.04.2012р. отримала обумовлений в договорі і специфікації товар на загальну суму 93312,00грн.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Договором, за яким відбулася поставка продукції, п. 4.2 встановлено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються з відстрочкою платежу 60-ти календарних днів з моменту поставки. Специфікацією до договору сторонами не змінені строки розрахунків.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто відповідач зобов»язаний був сплатити вартість отриманої продукції протягом 60-ти календарних днів з моменту поставки - до 27 червня 2012року. З 28.06.2012р. починається прострочка виконання відповідачем грошового зобов»язання.

Заперечення відповідача стосовно невиконання позивачем умов договору, які стосуються строку поставки, не приймаються судом, оскільки, по-перше, він мав право на звернення до суду з вимогою зобов»язати відповідача виконати ці умови договору, що ним не зроблено, по-друге, ним отримана продукція без будь-яких зауважень, і в третє, підписання покупцем* видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011року № 9/252-10).

Оскільки відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, зокрема, п. 4.2.

Матеріалами справи доведено, що відповідач отриманий від позивача товар в порушення умов договору не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до нього з претензією № 27/12-4 від 27.12.2012р., яка була отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить її підпис на претензії про отримання, однак залишилася без відповіді та задоволення.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача складає 93312,00грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його не сплати у встановлені договором терміни, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 93312,00грн. в повному обсязі.

Враховуючи, те що відповідач не сплатив отриманий товар у строки, обумовлені сторонами в договорі, позивач просить стягнути з нього 1833,04грн. 3% річних, які нараховані за 239 днів прострочення платежу (в розрахунку 1833,01грн.).

Вирішуючи правомірність цих вимог, господарський суд виходить з наступного:

3

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи доведено, що строк оплати отриманої продукції ( виконання грошового зобов'язання) відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором, що являється порушенням грошового зобов'язання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Доведено і не заперечується відповідачем факт невиконання оплати прийнятої продукції в термін, обумовлений сторонами договором.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, та провівши власний, задовольняє вимоги в цій частині частково в сумі 1829,08грн., оскільки матеріалами справи доведений факт поставки товару відповідачу та його несплати останнім, однак позивач при здійсненні розрахунку не врахував, що у 2012 році 366 календарних днів, що повинно бути відображено при підрахунку.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 6998,40грн. пені, яка нарахована за 182,5 днів відповідно до умов п. 5.4 договору.

Господарський суд враховує, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем строків виконання зобов'язання по оплаті товару, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення штрафних санкцій фактично залишилось невиконаним зобов'язання відповідача перед кредитором.

У відповідності зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою. Стаття 549 Цивільного кодексу визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. У відповідності з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Оскільки, відповідачем не були виконанні належним чином зобов'язання щодо оплати товару, це стало підставою для застосування господарських санкцій, передбачених п. 5.4 договору, відповідно до якого, за сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленої продукції за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Оскільки сторонами договором встановлені: а) строк виконання грошового зобов'язання (п. 4.2 договору); б) вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання (п. 5.4 договору - пеня); в) розмір пені (п. 5.4 договору), а також доведено факт прострочки виконання боржником грошового зобов'язання, господарський суд, перевіривши наданий розрахунок, проведений з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, і провівши власний, задовольняє вимоги позивача частково в сумі 6979,28грн., оскільки позивач не врахував, що у 2012 році 366 календарних днів, що повинно бути відображено при підрахунку пені відповідно до загальної методики нарахування.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 6531,84грн. штрафу, який нарахований за 239 днів прострочення платежу в розмірі 7% від суми заборгованості у відповідності з ст. 231 Господарського кодексу України, господарський суд виходить з наступного:

Стаття 611 Цивільного кодексу України ( далі по тексту - ЦК України ) встановлює такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки. Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді

4

грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір. Пунктом 2 частини 2 статті 231 ГК України закріплено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми випливає, що зазначені штрафні санкції можуть бути застосовані за наявності таких умов: 1) якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; 2) якщо скоєно господарське правопорушення у відносинах, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту; 3) якщо було допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу чи пені.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 ГК України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Таким чином, у зв'язку із тим, що у договорі сторони не погодили а ні такий вид відповідальності як штраф, а ні його конкретний розмір за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, покладених на відповідача крім пені, господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення заявленого позивачем штрафу, оскільки невиконання відповідачем договірного зобов'язання має саме грошовий характер, а сама лише наявність у однієї із сторін спірних правовідносин статусу державного підприємства, не є достатньою підставою для стягнення із боржника вказаного штрафу на підставі пункту 2 частини 2 статті 231 ГК України.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі 2042,40грн., оскільки позов задоволений частково.

На підставі ст.ст.526,530,546,549-551,610,612,625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193,230,231 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49, 82, 84, 81-1, 85 Господарського процесуального України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інноватор» м. Яснувата до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м. Донецьк про стягнення 108675,28грн. (в позові - 108675,25грн.), з яких: 93312,00грн. - заборгованість, 1833,04грн. - 3% річних, 6998,40грн. - пеня, 6531,84грн. - штраф частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» м. Донецьк-83001, вул. Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Інноватор» м. Яснувата-86001, вул. Герцена, 13, ЄДРПОУ 33360135 заборгованість в сумі 93312,00грн., 1829,08грн. - 3% річних, 6979,28грн. - пені, 2042,40грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 26.03.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.