Рішення

від 19.03.2013 по справі 905/76/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.03.13 р. Справа № 905/76/13-г

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екометсталь», с. Ключове, Володарський район, Донецька обл.

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вант», м. Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візантія», м. Маріуполь, Донецька обл.

про: стягнення 234034грн.05коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екометсталь», с. Ключове, Володарський район, Донецька обл. (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вант», м. Київ (далі - відповідач 1) суму боргу в розмірі 213619грн. 99коп., пеню в сумі 17003грн.95коп. та 3% річних у розмірі 3410грн.11коп. та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візантія», м. Маріуполь, Донецька обл. (далі відповідач 2) суму боргу в розмірі 500грн.00коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 1 не виконав свої зобов'язання за договором № М-22/09 від 27.07.2011р. та угодою від 07.04.2012р. про розірвання вказаного договору, а саме не повернув всю суму перерахованої попередньої оплати, що стало також підставою для настання відповідальності у відповідача 2 в межах суми в розмірі 500грн.00коп., як поручителя.

24.01.2013р. відповідач 1 надав супровідним листом № 7/1 від 20.01.2013р. відзив на позовну заяву № 7/2 від 20.01.2013р., яким вважає укладений між позивачем та відповідачем 2 договір поруки від 07.04.2012р. фіктивним, укладеним без відома відповідача 1; вважає, що позивач неправомірно збільшив суму позовних вимог на суму 500грн.00коп., в рамках якої за зобов'язаннями ТОВ «Фірма «Вант» відповідає відповідач 2. На підставі вищевикладеного відповідач 1 звернувся до суду з клопотанням №7/3 від 20.01.2013р. закрити провадження по справі та передати її за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва.

31.01.2013р. відповідач 2 через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, яким визнав суму заборгованості в розмірі 500грн.00коп., просив суд розглядати справу без участі представника ТОВ «Фірма «Візантія».

13.02.2013р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, якою просить суд стягнути з відповідача 1 суму в розмірі 213119грн.99коп., 3% річних у сумі 3410грн.11коп., всього 216530грн.10коп.; стягнути солідарно з відповідачів суму боргу в розмірі 200грн.00коп. При цьому за змістом заяви позивач посилається на часткову оплату відповідачем 2 суми боргу у розмірі 300грн.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Однак, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 22 ГПК України під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Пунктом 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Водночас, приписи ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, передбачаючи право позивача, зокрема на відмову від позову, не виключають можливості часткової відмови.

Оцінивши подану 13.02.2013р. позивачем заяву дійшов висновку, що позивач, скориставшись наданим йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу правом, в частині вимог щодо стягнення суми боргу зменшив свої позовні вимоги до відповідачів, а в частині вимог щодо стягнення з відповідача 1 пені відмовився від своїх вимог, оскільки за своєю суттю ця заява не є заявою про зменшення позовних вимог в частині вимог щодо стягнення пені, оскільки не спрямована на зміну (у бік зменшення) кількісних показників за вимогою майнового характеру - стягнення пені.

Відтак, суд приймає до розгляду подану позивачем через канцелярію суду 13.02.2013р. заяву і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

18.02.2013р. відповідач 1 через канцелярію суду надав заяву № 7/4 від 15.02.2013р., у якій в тому числі посилається на те, що акт звірки позивача станом на 28.01.2013р. не відповідає стану розрахунків між сторонами станом на момент його складання, при цьому до заяви додана копія платіжного доручення № 105264 від 27.01.2013р. про сплату на користь позивача суми в розмірі 12600грн.00коп.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 04.03.2013р., у зв'язку із перебуванням судді Макарової Ю.В. у відпустці, справа № 905/76/13-г передана на розгляд судді Захарченко Г.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 11.03.2013р., у зв'язку із виходом судді Макарової Ю.В. з відпустки, справа № 905/76/13-г знов передана в провадження судді Макарової Ю.В.

Суд, розглянувши клопотання відповідача 1 №7/3 від 20.01.2013р. про закриття провадження у справі та направлення справи за територіальною підсудністю до Київського господарського суду за місцем знаходженням ТОВ «Фірма «Вант», м. Київ, вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позов пред'явлено до двох відповідачів, один з яких знаходиться у м. Маріуполі, і за місцезнаходженням якого було пред'явлено до суду позов за вибором позивача (ч.3 ст.15 ГПК України).

Звертається увага відповідача 1 на те, що згідно ч.3 ст.21 ГПК України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Підстав для висновку про порушення правила територіальної підсудності на момент пред'явлення позивачем позову у суду не має.

Справа слуханням відкладалась у зв'язку з нявкою сторін та через невиконання вимог ухвал суду, востаннє на 19.03.2013р.

У судове засідання 19.03.2013р. представники сторін не з'явилися, позивач та відповідач 1 вимог ухвали суду від 04.03.2013р. не виконали, про час судового засідання сторонни повідомлени належни чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судового засідання 31.01.2013р. представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

27.07.2011р. між позивачем (покупцем) та відповідачем 1 (постачальником) був укладений договір № М-22/09 від 27.07.2011р. (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник передає, а покупець купує продукцію виробництва України, далі по тексту «продукція».

Відповідно до п. 1.2 договору кількість та ціни на продукцію (покриття електродів зварювальних марки АНО-4, УОНИ-13/55, код 3810901000) зазначаються в специфікації № 1, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п. 2.1 договору ціна за продукцію визначається Специфікацією № 1. Загальна вартість продукції, що поставляється по даному договору складає 229020грн.04коп.

Відповідно до п. 2.2 договору покупець здійснює оплату в розмірі 100% передоплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 31.07.2011р.

У відповідності із п. 3.1 договору кількість та ціни на продукцію вказуються в специфікації та узгоджуються між постачальником та покупцем на момент поставки, тара входить у вартість товару та являється незворотною. Продукцію, вказану в специфікації, постачальник поставляє на умовах EXW м. Київ протягом 20 календарних днів з моменту зарахування 100% передоплати.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що зобов'язання постачальника по поставці продукції вважаються виконаними, а також право власності на продукцію переходить покупцю з моменту передачі продукції на склад постачальника та підписання представником покупцю товаросупроводжувальних документів (накладних).

Згідно із п. 8.3 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р.

Керуючись умовами договору № М-22/09 від 27.07.2011р. сторони уклали специфікацію № 1 до договору, якою визначили найменування продукції, що підлягала поставці, її кількість, ціну за одиницю та загальну вартість - 229019грн. 99коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що керуючись умовами п. 2.2 договору № М-22/09 від 27.07.2011р. перерахував відповідачу 1 100% попередню оплату за обумовлений договором та специфікацією № 1 до нього товар, в свою чергу відповідач 1 неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором щодо здійснення поставки товару на всю суму перерахованої позивачем передоплати, поставши за видатковою накладною № РН-0000012 від 12.09.2011р. лише товар вартістю 131019грн.96коп.

07.04.2012р. ТОВ «Фірма «Вант» та ТОВ «Екометсталь» уклали угоду про розірвання договору № М-22/09 від 27.07.2011р. (далі - угода), якою у зв'язку зі втратою інтересу дійшли згоди розірвати договір № М-22/09 від 27.07.2011р. на наступних умовах: покупець (позивач) повертає постачальнику (відповідач 1) отриманий ним по договору № М-22/09 від 27.07.2011р. товар (продукцію) (п. 1.1.1 угоди), а постачальник повертає покупцю оплату, отриману ним по договору № М-22/09 від 27.07.2011р. (п. 1.1.2 угоди).

Відповідно до п. 2.1 угоди ціна за продукцію визначається специфікацією № 1. Загальна вартість продукції по договору становить 229019грн.99коп.

Згідно із п. 2.2 угоди постачальник здійснює повернення в розмірі 100% передоплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця протягом 60 днів з моменту повернення відвантаженого товару в розмірі 10-ти тонн шихти марки АНО-4.

У відповідності із п. 6.3 угоди дана угода вступає в силу з моменту її підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання укладеної угоди про розірвання договору № М-22/09 від 27.07.2011р. позивач за видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 від 12.04.2012р. повернув відповідачу 1 одержану від нього продукцію кількістю 10 тонн, вартістю 131019грн.96коп.

В свою чергу відповідач 1 в строк, обумовлений сторонами в угоді про розірвання договору в повному обсязі не повернув позивачу суму перерахованої попередньої оплати, перерахувавши на рахунок позивача лише 23.05.2012р. суму в розмірі 11200грн.00коп., внаслідок чого за відповідачем 1 утворилась заборгованість у сумі 217819грн.99коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 умов п. 2.2 угоди позивач звернувся до відповідача 1 з претензією № 10 від 01.08.2012р., якою вимагав від ТОВ «Фірма «Вант» протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги повернути грошові кошти в сумі 217819грн.99коп.

Відповідач 1 надав відповідь № 27/1 від 12.08.2012р. на вказану претензію, якою визнав наявність станом на 12.08.2012р. перед позивачем кредиторської заборгованості в сумі 217819грн.99коп. та в подальшому 03.10.2012р. частково повернув позивачу грошові кошти в розмірі 4200грн.00коп., однак за змістом позову залишок грошових коштів у сумі 213619грн.99коп. всупереч досягнутим домовленостям, відповідач 1 так і не повернув.

У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Угода від 07.04.2012р. про розірвання договору № М-22/09 від 27.07.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених нею, укладена сторонами у добровільному порядку без будь-яких заперечень.

Відповідно до ч. 2 Статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу сторони угодою від 07.04.2012р. про розірвання договору № М-22/09 від 27.07.2011р. погодили, що позивач повертає відповідачу 1 отриманий ним по договору № М-22/09 від 27.07.2011р. товар (продукцію) (п. 1.1.1 угоди), а відповідача 1 в свою чергу повертає позивачу оплату, отриману ним за договором № М-22/09 від 27.07.2011р. (п. 1.1.2 угоди).

Наведене дає підстави вважати, що підписання вказаної угоди за викладеними в ній умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони п. 2.2 угоди від 07.04.2012р. про розірвання договору № М-22/09 від 27.07.2011р. передбачили, що постачальник (відповідач 1) здійснює повернення в розмірі 100% передоплати, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця протягом 60 днів з моменту повернення відвантаженого товару в розмірі 10-ти тонн шихти марки АНО-4.

Враховуючи, що товар кількістю 10 тонн на суму 131019грн.96коп. був повернутий відповідачу 1 за видатковою накладною (повернення) № ВП-0000001 ще 12.04.2012р., то з урахуванням умов п. 2.2 угоди щодо строків повернення передоплати, відповідач 1 повинен був перерахувати 100% передоплату у строк до 11.06.2012р., а вже з 12.06.2012р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати.

Однак, відповідач 1 здійснив повернення позивачу отриманих від нього за договором № М-22/09 від 27.07.2011р. коштів лише 23.05.2012р. на суму 11200грн.00коп. та 03.10.2012р. на суму 4200грн.00коп., у зв'язку з чим перераховані ТОВ «Екометсталь» в якості попередньої оплати грошові кошти в розмірі 213619грн. 99коп. так і не були повернуті відповідачем 1 позивачу.

Виконання відповідачем 1 зобов'язань за угодою від 07.04.2012р. про розірвання договору № М-22/09 від 27.07.2011р. в порядку ст.ст. 553-559 ЦК України забезпечені порукою, шляхом укладання між позивачем (Кредитор) та відповідачем 2 (Поручитель) договору поруки № б/н від 07.04.2012р.

Згідно із п. 1.1 договору поруки в порядку та на умовах визначених даним договором поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ «Фірма «Вант» (код ЄДРПОУ 36202687) (далі - боржник) зобов'язань по поверненню суми передоплати в розмірі 229019грн.19коп., отриманої за договором № М-22/09 від 27.07.2011р. згідно угоді, вказаній в розділі 2 даного договору (далі - основний договір).

Згідно із п. 2.1 договору поруки під основним договором в даному договорі сторони розуміють угоду про розірвання договору № М-22/09 від 27.07.2011р., укладеного між кредитором (в основному договорі іменується покупець) та боржником (в основному договорі іменується постачальник).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки у випадку порушення боржником основного договору, поручитель частково відповідає перед кредитором за зобов'язаннями боржника на суму 500грн.00коп.

У відповідності із п. 3.1 договору поруки поручитель зобов'язується у випадку порушення боржником зобов'язань по оплаті 229019грн.19коп. за основним договором, самостійно протягом 30 днів частково виконати зобов'язання боржника перед кредитором на суму 500грн.00коп. на підставі письмової вимоги кредитора.

Згідно із п. 4.1 договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 12.04.2013р.

Договір поруки підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача 2, засвідчена копія наявна в матеріалах справи.

Посилання відповідача 1 на те, що договір поруки від 07.04.2012р. був укладений між позивачем та відповідачем 2 без відома відповідача 1, з огляду на що він є фіктивним, суд відхиляє з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено отримання кредитором згоди у боржника на укладання договору поруки.

Відповідач 2 не звертався з зустрічним позовом про визнання договору поруки від 07.04.2012р. недійсним, докази визнання вказаного договору недійсним матеріали справи не містять.

Згідно приписів ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Враховуючи умови договору поруки від 07.04.2012р. поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, але лише в межах суми 500грн.00коп.

За приписами ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Через неналежне виконання відповідачем 1 зобов'язань за угодою від 07.04.2012р. про розірвання договору № М-22/09 від 27.07.2011р. позивач звернувся до відповідача 2, як поручителя, з вимогою № 23 від 01.08.2012р. в добровільному порядку виконати свої зобов'язання за договором поруки від 07.04.2012р. та перерахувати в рахунок погашення заборгованості відповідача 1 суму в розмірі 500грн.00коп. Про отримання вимоги 02.08.2012р. свідчить підпис на самій вимозі, скріплений печаткою ТОВ «Фірма «Візантія».

Відповідно до поданої позивачем через канцелярію суду 13.02.2013р. заяви відповідачем 2, як поручителем, у виконання договору поруки була сплачена заборгованість відповідача 1 в сумі 300грн.00коп., внаслідок чого борг за угодою від 07.04.2012р. складає суму у розмірі 213319грн. 99коп.

Враховуючи викладене, позивач остаточно просить суд стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суму в розмірі 200грн.00коп., з відповідача 1 суму основного боргу у розмірі 213119грн. 99коп. в тому числі.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач 1 вже під час розгляду справи частково виконав свої зобов'язання по поверненню перерахованої позивачем попередньої оплати, перерахувавши позивачу платіжним дорученням № 105264 від 27.01.2013р. суму в розмірі 12600грн.00коп., зазначивши в платіжному дорученні в якості підстави «повернення невикористаних коштів по договору № М-22/09 від 27.07.2011р.».

Враховуючи, що саме відповідач 1 в добровільному порядку 27.01.2013р. сплатив суму боргу у розмірі 12600грн.00коп., тобто вже після порушення провадження по справі, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 основного боргу в цій частині вимог на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суду не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України оплати суми боргу у розмірі 200719грн. 99коп., у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 суми боргу у розмірі 200519грн. 99коп., в частині стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 суми боргу у розмірі 200грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем 1 взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 1 3% річних у сумі 3410грн.11коп., нараховані за період з 12.06.2012р. по 02.10.2012р. на суму боргу 217819грн.99коп., за період з 03.10.2012р. по 20.12.2012р. на суму боргу 213619грн.99коп.

Обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, дослідивши представлений позивачем розрахунок 3% річних дійшов висновку, що позивачем вірно визначений момент виникнення права вимагати від відповідача 1 виконання зобов'язання за угодою про розірвання договору № М-22/09 від 27.07.2011р. з повернення передоплати, позивачем вірно врахована здійснена відповідачем 1 03.10.2012р. оплата в сумі 4200грн.00коп., у зв'язку з чим суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення 3% річних за формулою: Сума санкції = С х Z х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Z - процент річних, зазначений в договорі, Д - кількість днів прострочення, вважає заявлену позивачем суму 3% річних такою, що не перевищує розмір, який може бути нарахований за визначені позивачем періоди та суми боргу, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 1 пеню в сумі 17003грн.95коп., однак, як вже встановлено судом вище, поданою через канцелярію суду 13.02.2013р. заявою позивач фактично відмовився від позовних вимог у цій частині, у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 пені в сумі 17003грн.95коп. підлягає припиненню на підставі ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У в зв'язку з відмовою позивача від позовних вимог в частині стягнення пені судовий збір, сплачений позивачем у відповідній частині, відшкодуванню та поверненню не підлягає.

Враховуючи, що часткова оплата відповідачем 1, 2 суми основного боргу здійснена вже після подання позову, відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у відповідній частині покладається на відповідачів, на відповідачів також покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 536, 543, 553, 554, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екометсталь», с. Ключове, Володарський район, Донецька обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вант», м. Київ в частині стягнення суми боргу в розмірі 200519грн.99коп., 3% річних у сумі 3410грн.11коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вант» (юридична адреса: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 5, код ЄДРПОУ 36202687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екометсталь» (юридична адреса: 87030, Донецька обл., Володарський район, с. Ключове, вул. Октябрська, будинок 13-А, код ЄДРПОУ 36878191) суму боргу в розмірі 200519грн.99коп., 3% річних у сумі 3410грн.11коп., витрати на оплату судового збору в сумі 4330грн. 60коп.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екометсталь» с. Ключове про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візантія» м. Маріуполь та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вант» м. Київ солідарно суми боргу в розмірі 200грн.00коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візантія» (юридична адреса: 87535, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Ілліча, будинок 141, код ЄДРПОУ 20390687) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вант» (юридична адреса: 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, будинок 5, код ЄДРПОУ 36202687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екометсталь» (юридична адреса: 87030, Донецька обл., Володарський район, с. Ключове, вул. Октябрська, будинок 13-А, код ЄДРПОУ 36878191) солідарно суму боргу в розмірі 200грн.00коп., витрати на оплату судового збору в сумі 10грн. 00коп.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Припинити провадження у справі в частині вимог позивача до відповідача 1 щодо стягнення пені в сумі 17003грн.95коп., у зв'язку з відмовою від позову в цій частині.

Припинити провадження у справі в частині вимог позивача до відповідача 1 щодо стягнення суми боргу в розмірі 12600грн.00коп., у зв'язку з відсутністю спору у цій частині.

У судовому засіданні 19.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 25.03.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.