Рішення

від 18.03.2013 по справі 2604/29143/12

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2604/29143/12

Провадження № 2/755/614/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Галагана В.І.,

при секретарі Савченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідачів Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача суму боргу за агентським договором від 18.10.2011 року, у розмірі 320 000 000,00 російських рублів, що станом на день звернення з даним позовом до суду за офіційним курсом НБУ еквівалентно 82 745 600,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 18.10.2011 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено агентський договір, відповідно до п. 1.1.1 якого ОСОБА_6 зобов'язалася у строк не пізніше 30.11.2011 року укласти від імені та за рахунок позивача з ПрАТ «Південноєвропейська нерухомість» та ТОВ «Системменеджпромінвест» договори купівлі-продажу земельних ділянок, та на підставі п. 1.2. агентського договору ОСОБА_6 отримала від позивача грошову суму у розмірі 320 000 000,00 російських рублів, необхідних для оплати вартості земельних ділянок. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла, на день смерті свої обов'язки за агентським договором не виконала, гроші, отримані на виконання агентського договору, позивачу не повернула. У зв'язку із смертю ОСОБА_6 14.09.2012 року відкрито спадкову справу, та 14.09.2012 року позивач подав до нотаріальної установи заяву, якою просив повідомити спадкоємців ОСОБА_6, а саме, відповідачів по справі, у разі прийняття ними спадщини, про вимоги щодо повернення суми боргу за вищевказаним агентським договором. 09.10.2012 року нотаріусом на адреси відповідачів надіслано вимоги позивача, однак станом на день звернення з даним позовом до суду відповідачами вимоги позивача не виконано та грошові кошти у розмірі 320 000 000,00 російських рублів не повернуто, що є підставою звернення позивача з даним позовом в судовому порядку.

Представники позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, викладених у змісті позовної заяви.

Представник відповідача Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, - ОСОБА_9 в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, вважає позов необґрунтованим та безпідставним, оскільки Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не є належним відповідачем по справі, ураховуючи наявність у неповнолітньої ОСОБА_3 законного батька, ОСОБА_10, який, відповідно, наділений правами та обов'язками законного представника неповнолітньої ОСОБА_3, що свідчить про відсутність зобов'язань з боку Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації перед позивачем в розрізі даного спору.

Представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_11 в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, з підстав, що містить зміст письмових заперечень на позовну заяву, долучених до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення представників позивача ОСОБА_7, ОСОБА_8, представника відповідача Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, - ОСОБА_9, представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_11, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть ста ти будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов?язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 295 Господарського кодексу України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона здійснення комерційного посередництва в окремих галузях осподарювання.

Судом встановлено, що 18.10.2011 року у м. Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено агентський договір, відповідно до п. 1.1. якого принципал доручає, а агент приймає на себе зобов'язання за винагороду здійснити від імені і за рахунок принципала комплекс юридичних і фактичних дій, спрямованих на придбання і оформлення у власність принципала земельних ділянок, а саме: в строк до 30.11.2011 року укласти від імені і за рахунок принципала (діючого у якості покупця) з ПАТ «Південноєвропейська нерухомість» та ТОВ «Системменеджпроінвест» (діючі в якості продавців) договори купівлі-продажу земельних ділянок, поіменованих у Додатку № 1 до даного Договору, за ціною, зазначеною у Додатку № 1 до даного Договору, без обмежень; здійснити оплату по укладеним Договорам купівлі-продажу земельних ділянок після отримання свідоцтв про державну реєстрацію права власності принципала на земельні ділянки з грошових коштів, переданих агенту принципалом на підставі даного договору.

Згідно п. 1.2. Договору, агент даним підтверджує, що з метою виконання даного Договору принципал передав агенту готівкові грошові кошти у розмірі 320 000 000,00 рублів, необхідні для оплати вартості земельних ділянок. Підписання даного Договору агентом є необхідним та достатнім свідоцтвом отримання агентом від принципала готівкових грошових коштів до зазначеної суми.

Згідно п. 1.3. Договору, права та обов'язки за договорами купівлі-продажу земельних ділянок, укладених агентом на виконання даного Договору, виникають безпосередньо у принципала.

Відповідно до п. 2.1.3. Договору, агент зобов'язався у випадку не укладення в строк до 30 листопада 2012 року договорів купівлі-продажу ділянок, а також у випадку відсутності державної реєстрації переходу права власності на всі земельні ділянки на користь принципала без обмежень в строк до 31 січня 2012 року повернути принципалу в повному обсязі грошові кошти, отримані агентом і зазначені в п. 1.2.

Агент має право вимагати від принципала своєчасного надання доручення, необхідного для належного виконання агентом доручення принципала, що міститься у даному договорі. (п. 2.2.2. Договору) (а.с. 12-14, 15-16)

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 37 років померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Відділом реєстрації смерті у м. Києві від 22.03.2012 року, актовий запис № 5406. (а.с. 17)

14.09.2012 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. із заявою про повідомлення спадкоємців, що заявили про прийняття спадщини, щодо невиконання зобов'язання спадкодавця ОСОБА_6 та повернення отриманих спадкодавцем грошових коштів у сумі 320 000 000,00 російських рублів. (а.с. 19)

14.09.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_6, що підтверджено витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 31676610 від 14.09.2012 року. (а.с. 18)

09.10.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. на адресу ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 надіслано заяву уповноваженого представника ОСОБА_1 від 05.20.2012 року про задоволення письмової вимоги кредитора ОСОБА_1 від 14.09.2012 року. (а.с. 21)

10.10.2012 року спеціалістом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України Київської області Карпенком В.П. складено Висновок почеркознавчого дослідження № 62, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_6 в агентському договорі № 1 від 15.11.2011 року, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_6 в агентському договорі від 18.10.2011 року, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_6 в додатку № 1 до Агентського договору від 18.10.2011 року, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою; підпис, який знаходиться в графі отримувача «Подпись» в касовому ордері № 1 від 16.01.2012 року, виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою. (а.с. 91-98)

18.10.2012 року слідчим слідчого відділу Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві Шульгою Н.В. винесено постанову про порушення кримінальної справи по факту вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, якій присвоєно реєстраційний № 06-16120. Згідно змісту мотивувальної частини вказаної постанови - 18.10.2011 року, 15.11.2011 року невстановлена особа, знаходячись в м. Києві підробила агентський договір від 18.10.2011 року, додаток № 1 до агентського договору від 18.10.2011 року, агентський договір № 1 від 15.11.2011 року, а також розрахунковий касовий ордер від 16.01.2012 року, які видані громадянином-підприємцем та установою, засвідчивши вказані договори з додатком та ордер підписом від імені ОСОБА_6, здобувши право отримання грошових прибутків, з метою подальшого використання підроблених документів. (а.с. 99)

02.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. видано свідоцтва про передачу 10.10.2012 року ОСОБА_5, ОСОБА_16, ОСОБА_3 заяви щодо задоволення у добровільному порядку вимог кредитора ОСОБА_1 по відношенню до спадкового майна померлої ОСОБА_6 (а.с. 22, 23, 24)

02.11.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В. надіслано на адресу ОСОБА_1 повідомлення, відповідно до якого станом на 02.11.2012 року сформовано коло спадкоємців, які згідно чинного законодавства України мають право на спадкування майна померлої ОСОБА_6, а саме: неповнолітня донька спадкодавця, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, непрацездатний батько спадкодавця, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацездатна мати спадкодавця, ОСОБА_5 Також повідомлено про те, що станом на 02.11.2012 року нотаріусом по справі померлої ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину не видавались, строк подачі заяв про прийняття спадщини чи відмову від прийняття спадщини закінчився 21.09.2012 року. (а.с. 20)

Господарський договір являє собою господарське правовідношення між двома або більше суб'єктами, змістом якого є їх договірні майнові зобов'язання діяти певним чином: передати і прийняти майно, виконати роботу, надати послуги тощо.

Відповідно до п.1 ст. 179 Господарського кодексу України, суб'єктами господарських договорів є організації - юридичні особи (підприємства, установи, організації), в тому числі колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, індивідуальні, приватні, спільні підприємства тощо, а також громадяни-підприємці.

Господарський договір - це будь-яка майнова угода між двома або більше суб'єктами господарського права, предметом якого є певна правомірна дія.

Агентська діяльність в Україні регулюється Розділом 31 Господарського кодексу України. Сторонами агентської угоди можуть виступати виключно суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи або фізичні особи-підприємці). Називаються сторони агентського договору «принципал» і «агент». При цьому агент діє від імені та в інтересах принципала

Відповідно до статті 296 Господарського кодексу України, агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження.

Згідно статті 297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого

представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України. Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень

(представництва) комерційного агента.

Агентський договір розглядається як самостійний вид договору, який призначений обслуговувати потреби комерційного обороту. Визначаючи місце агентського договору серед інших договорів, його слід віднести до групи торгово-посередницьких договорів, тобто договорів про надання послуг. Це місце агентського договору зумовлює його консесуальний характер: договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами угоди істотних умов.

Агентський договір є двостороннім, оскільки кожна із сторін - і та, котра надає послуги, і та, яка їх сплачує - наділяються, відповідно, як правами так і обов'язками.

За агентським договором зобов'язана сторона - комерційний агент надає послугу суб'єкту, якого він представляє, в укладенні господарських угод. Предметом договору може бути визначене також сприяння в укладенні угод. Отже, під результатом виконання агентської угоди слід розуміти або укладення комерційним агентом угод від імені та за рахунок особи, яку агент представляє, або укладення угоди безпосередньо особою, котру агент представляє, з третьою особою за сприяння агента.

Частиною другою статті 297 Господарського кодексу України, визначено істотні умови агентського договору. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, що визначає істотні умови господарського договору, його зміст становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Щодо агентського договору істотними умовами слід визначити: сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг; права та обов'язки сторін; умови і розмір винагороди комерційному агентові; строк дії договору; санкції у разі порушення сторонами умов договору.

Повноваження агента можуть бути визначені в агентському договорі конкретно шляхом перелічених дій, що повинні виконуватися агентом, або у загальному вигляді через посилання на сферу посередництва. В агентському договорі можуть міститися й інші умови, погоджені сторонами як істотні.

У разі досягнення сторонами згоди з усіх наведених умов, договір вважається укладеним. Хоча строк дії договору є істотною умовою, проте, як убачається із змісту статті 304 Господарського кодексу України, агентський договір може бути укладений без зазначення строку його дії. Це означає, що вказаний договір може бути укладений як постійний і тривалий.

Окремою умовою агентського договору є визначення території, на якій комерційний агент здійснює діяльність в інтересах особи, котру він представляє. Ця умова у договорі може бути відсутня, і в такому разі вважається, що агент діє у межах території України.

На порядок укладення агентського договору поширюються загальні правила, встановлені статтею 181 Господарського кодексу України.

Частиною у статті 297 Господарського кодексу України, встановлено вимогу щодо обов'язкової форми агентської угоди: вона має бути укладена у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір, за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. (ч.1 ст.64 Цивільного процесуального кодексу України)

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідачів на його користь борг за агентським договором від 18.10.2011 року у розмірі 320 000 000,00 російських рублів, що за курсом НБУ на день звернення з даним позовом до суду еквівалентно 82 745 600,00 грн., з підстав невиконання агентом за договором ОСОБА_6, якою в момент укладення агентського договору отримано зазначені грошові кошти, зобов'язання за винагороду здійснити від імені та за рахунок позивача, принципала за договором, комплексу юридичних та фактичних дій, спрямованих на придбання та оформлення у власність позивача земельних ділянок. Ураховуючи факт смерті ОСОБА_6, якою не виконано зобов'язання за агентським договором та не повернуто позивачу отримані з метою виконання договору грошові кошти, позивач вважає правомірним стягнути зазначені грошові кошти з відповідачів, які є спадкоємцями після смерті ОСОБА_6, та зобов'язані задовольнити вимоги позивача повністю, але в межах вартості майна, отриманого у спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не ви магається. (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України)

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладення, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі статтею 236 Цивільного кодексу України, моментом недійсності нікчемного правочину є момент його вчинення. Але якщо недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги пояснення уповноважених представників позивача, заперечення сторони відповідачів, керуючись нормами законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у стягненні з відповідачів, спадкоємців після смерті ОСОБА_6, на користь позивача суми боргу у розмірі 320 000 000,00 російських рублів, що за курсом НБУ на день звернення з даним позовом до суду еквівалентно 82 745 600,00 грн., які є об'єктом агентського договору від 18.10.2011 року, та за умовами якого передані позивачем, принципалом за договором, агенту за договором ОСОБА_6, для виконання останньою зобов'язань щодо здійснення від імені та за рахунок позивача комплексу юридичних та фактичних дій, спрямованих на придбання і оформлення у власність позивача земельних ділянок, зазначених у Додатку № 1 до договору, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 18.10.2011 року у м. Києві між фізичними особами позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено агентський договір, за умовами якого позивачем, принципалом за договором, доручено ОСОБА_6, агенту за договором, а останньою прийнято на себе зобов'язання за винагороду здійснити від імені та за рахунок позивача комплекс юридичних та фактичних дій, спрямованих на придбання і оформлення у власність позивача земельних ділянок, перелічених у Додатку № 1 до агентського договору. За п.1.2. агентського договору агентом підтверджено, що з метою виконання даного договору, позивачем їй передано готівкові грошові кошти у розмірі 320 000 000,00 рублів, необхідних для оплати вартості земельних ділянок. Підписання даного Договору агентом є необхідним та достатнім підтвердженням отримання агентом від принципала нарахованих грошових коштів у вказаній сумі. У випадку не укладення вказаних договір купівлі-продажу земельних ділянок у встановлений агентським договором строк, агент зобов'язалася у повному обсязі повернути позивачу отримані грошові кошти.

Однак, ОСОБА_6 не виконано зобов'язання за агентським договором від 18.10.2011 року щодо укладення договорів купівлі-продажу визначених земельних ділянок, державної реєстрації переходу права власності на них до позивача, та не повернуто позивачу грошові кошти, отримані для проведення оплати по укладенню договорів купівлі-продажу земельних ділянок, тому, ураховуючи факт смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3, позивач, як кредитор за агентським договором, звернувся до відповідачів, спадкоємців після смерті агента за вказаним договором ОСОБА_6, з вимогою відшкодування на його користь отриманих ОСОБА_6 грошових коштів за агентським договором від 18.10.2011 року.

Разом з тим, надавши оцінку наявному в матеріалах справи агентському договору від 18.10.2011 року, судом встановлено суттєві порушення щодо форми укладення договору та його суб'єктного складу, оскільки агентський договір є видом господарських договорів, за яким, відповідно до Глави 31 Господарського кодексу України, сторонами можуть виступати виключно суб'єкти підприємницької діяльності, тобто юридичні особи та/або фізичні особи-підприємці, з метою обслуговування потреб комерційного обороту. За агентським договором зобов'язана сторона - комерційний агент надає послугу суб'єкту, якого він представляє, в укладенні господарських угод, та відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, що визначає істотні умови господарського договору, зміст агентського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Однак, у порушення зазначених вимог закону, спірний агентський договір від 18.10.2011 року укладено між фізичною особою позивачем ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_6, тобто особами, які не наділені правом укладення такого виду господарських договорів, оскільки фізичні особи не є суб'єктами підприємницької діяльності, спірний агентський договір не містить даних щодо наявності у сторін цього договору статусу фізичних осіб-підприємців, та стороною позивача підтверджено факт укладення агентського договору саме між фізичними особами, наділеними лише правом участі у цивільних правовідносинах.

Крім того, судом ураховано, що на порядок укладення агентського договору поширюються загальні правила, встановлені статтями 181, 297 Господарського кодексу України, відповідно до яких встановлено вимогу щодо обов'язкової форми агентського договору, який має бути укладено у письмовій формі та, за загальним правилом, викладено у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, тобто правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Однак, у порушення зазначених вимог закону, спірний агентський договір, суб'єктний склад якого не відповідає вимогам, визначеним для даного виду господарських договорів, містить підпис від імені ОСОБА_17, який виконано не ОСОБА_6, а іншою особо, що підтверджено висновком почеркознавчого дослідження від 10.10.2012 року, складеного в межах порушеної кримінальної справи № 06-16120 за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, та судом ураховано, що сторона позивача, заперечивши достовірність встановлених даних почеркознавчого дослідження, не надала суду доказів оскарження даного висновку та/або доказів на спростування встановлених ним фактів. Крім того, перевіривши відповідність форми спірного агентського договору вимогам діючого законодавства України, судом встановлено, що всупереч положенню статті 181 Господарського кодексу України, підписи сторін договору, не скріплено печатками, що, відповідно, є порушенням загальних правил форми господарських договорів, одним із видів яких є агентський договір, та наведені порушення діючого законодавства України свідчать про наявність ознак нікчемності правочину, недійсність якого встановлена законом, тому проаналізований агентський договір від 18.10.2011 року не може створювати правових наслідків для сторін такого договору, в тому числі обов'язків спадкоємців померлого агента за договором, ОСОБА_6, на повернення позивачу грошових коштів у зазначеній сумі, в розрізі даного спору.

Разом з тим, надавши оцінку, судом встановлено, що спірний агентський договір від 18.10.2011 року містить обов'язок агента, що має суперечливий характер за юридичною природою укладення та державної реєстрації договорів, оскільки відповідно до п. 2.1.3 Договору, договори купівлі-продажу земельних ділянок агент зобов'язана укласти у строк до 30.11.2012 року, в той час як державна реєстрація переходу права власності на земельні ділянки має бути виконана агентом у строк до 31.01.2012 року, ураховуючи, що процедура державної реєстрації на земельні ділянки не може передувати часу укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Крім того, проаналізований агентський договір містить умову щодо права вимоги агента від принципала за договором своєчасного надання довіреності, необхідної для належного виконання агентом доручення принципала, що міститься у даному договорі (п. 2.2.2. Договору), однак позивачем не надано доказів використання ОСОБА_6 наданого договором права та надання позивачем такої довіреності, що є необхідною умовою для укладення відповідних договорів купівлі-продажу земельних ділянок.

Відповідно до п. 11 ч. 4 Типового положення про службу у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 року № 1068, Служба у справах дітей веде облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновлених, влаштованих до прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу та соціально-реабілітаційних центрів (дитячих містечок).

Згідно положення ч. 2 ст. 39 Цивільного процесуального кодексу України, права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.

Разом з тим, суд визнає безпідставними вимоги позивача до відповідача Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, оскільки під час судового розгляду справи встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3, яка є дочкою померлої ОСОБА_6, не є сиротою, не позбавлена батьківського піклування, перебуває на утриманні свого батька ОСОБА_10 (а.с. 105), та позивачем не наведено жодного правового обґрунтування звернення з вимогами про стягнення боргу саме до Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, наділивши тим самим даний державний орган обов'язком виступати в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, яка не позбавлена батьківського піклування, та позивачем не наведено жодних доказів протилежного, а також не надано доказів наявності договірних зобов'язань з боку даного державного органу перед позивачем, та останнім в судовому засіданні не заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача належним.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 3, 6 202, 203, 215, 216, 220, 626, 635, 657 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 57, 58, 61, 88, 208-209, 212-215, 223, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до Служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: